Рішення № 113044104, 21.08.2023, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2023 року Справа№200/2003/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про скасування рішення №914210165347 від 03 січня 2023 року про перерахунок пенсії.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) без виклику учасників справи. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області обґрунтовану інформацію щодо прийняття рішення №914210165347 від 03.01.2023 року про перерахунок пенсії ОСОБА_1 .

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2023 року залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до участі у справі №200/2003/23 в якості в якості другого відповідача. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області копію пенсійної справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), копію листа №0500-0308-9/377 від 02.01.2023 року, спрямованого Головному управлінню Пенсійного фонду України в Закарпатській області, щодо перегляду рішення від 08.07.2022 року про призначення ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника.

За правилами частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином за допомогою програмного забезпечення «Електронний суд».

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначила, що з 01 лютого 2023 року перебуває на обліку відповідача 1 як отримувач пенсії. Зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік, 07 липня 2022 року вона звернулась до відповідача 1 із заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, оскільки є особою з інвалідністю 2 групи за загальним захворюванням. На підставі звернення від 07.07.2022 року з 01.07.2022 року їй було призначено пенсію у разі втрати годувальника. Проте, 30 грудня 2022 року пенсійним органом проведено перерахунок пенсії з 03 січня 2023 року та рішенням від 03 січня 2023 року №914210165347 їй було фактично скасовано пенсію у разі втрати годувальника з підстав відсутності права на призначення пенсії у разі втрати годувальника, оскільки на момент смерті чоловіка позивач втратила статус особи з інвалідністю внаслідок закінчення строку, на який їй було встановлено інвалідність. Рішення відповідача 1 №914210165347 від 03 січня 2023 року про перерахунок пенсії вважає протиправним, просила задовольнити позов.

Відповідачем 1 через канцелярію суду у встановлені судом строки, надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що позивач звернулась до Пенсійного фонду України із заявою №1667 від 07 липня 2022 року про перерахунок пенсії - перехід з пенсії за віком (мати інваліда з дитинства) на пенсію в разі втрати годувальника згідно Закону №1058. Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ, а саме Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області. За результатом розгляду документів, які долучені до заяви №1667 від 07 липня 2022 року, спеціалістами Закарпатської та Львівської областей Управління Пенсійного фонду України прийнято рішення від 08.07.2022 року про перерахунок пенсії у зв`язку з переходом з пенсії за віком (мати інваліда з дитинства) на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до статті 36 Закону №1058. Головним Управлінням направлено лист (№0500-0308-9/377 від 02.01.2023) щодо перегляду рішення про призначення пенсії по втраті годувальника. 03.01.2023 Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийнято рішення №914210165347 про відмову у перерахунку пенсії, оскільки ОСОБА_1 не досягла пенсійного віку згідно статті 26 Закону №1058 та не є особою з інвалідності. Пенсійну справу ОСОБА_1 приведено у відповідність до старого розміру пенсії за віком (мати інваліда з дитинства) відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідачем 2 через канцелярію суду у встановлені судом строки, надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що 07 липня 2022 року позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою №1667 про перехід на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ст. 36 Закону України №1058-IV. Заяву від 07.07.2022 року було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області за принципом екстериторіальності, та за наслідками розгляду призначено з 07.07.2022 року позивачу пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ст. 36 Закону України №1058-IV з урахуванням страхового стажу годувальника 47 років 03 місяці 25 днів. В подальшому на виконання листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 02.01.2023 року №0500-0308-9/377 щодо перегляду рішення про перерахунок пенсії позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області переглянуто правомірність винесеного рішення стосовно переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 і прийнято рішення №914210165347 від 03.01.2023 року про відмову у переході на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, оскільки заявниця не досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України №1058-IV та не визнана особою з інвалідністю. Крім того, зазначив, що відповідно до заяви від 16.02.2023 року позивач отримує пенсію по втраті годувальника, оскільки досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV.

Орім того, позивачем подано відповідь на відзив відповідача 1, зміст якої аналогічний викладеному у позовній заяві.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач, ОСОБА_1 , громадянин України (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Дзержинським МВ УМВС України в Донецькій області 06 серпня 1997 року, РНОКПП НОМЕР_1 ), є пенсіонером за віком (посвідчення № НОМЕР_1 від 02.09.2020 року) та особою, що претендує на переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) та відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 20453063) є суб`єктами владних повноважень, органами виконавчої влади, основним завданням яких, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

Судом встановлено на підставі свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 11 грудня 1982 року, виданого відділом РАЦС Дзержинського міськвиконкому Донецької області, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 11 грудня 1982 року укладено шлюб, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис №500. Після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_2 .

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №851121, виданої Медико-соціальною експертною комісією м. Торецька 22.07.2020 року, ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності на строк до 01 квітня 2022 року.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 06 липня 2022 року, виданого Торецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено 06 липня 2022 року складено відповідний актовий запис №471.

Відповідно до довідки від 07 липня 2022 року №400/90, виданої Торецькою міською військово-цивільною адміністрацією Бахмутського району Донецької області, ОСОБА_1 знаходилась на утриманні ОСОБА_2 , вели спільне господарство по день смерті ОСОБА_2 .

07 липня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача 1 із заявою №1667 за перерахунком пенсії, відповідно до якої просила перевести її з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника.

Протокольним рішенням №914210165347 від 13 вересня 2022 року ОСОБА_1 призначено пенсію в разі втрати годувальника у розмірі 8697,87 грн.

Протокольним рішенням №914210165347 від 03 січня 2023 року у зв`язку з уточненням даних в ЕПС відмовлено у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, здійснено з 01.07.2022 року перерахунок пенсії у розмірі 3573,38 грн.

Отже, спірною обставиною у даній справі є наявність правових підстав для прийняття рішення №914210165347 від 03 січня 2023 року про відмову позивачу у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника з 01 липня 2022 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносин, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону №1058-IV).

Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Відповідно до частини 2 статті 36 Закону №1058-IV непрацездатними членами сім`ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Судом встановлено, що позивачем подано із заявою №1667 від 07.07.2022 року про переведення з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника довідку МСЕК серії 12 ААБ №851121 зі встановленою інвалідністю 2 групи на строк до 01 квітня 2022 року.

Суд звертає увагу, що Законом України від 24 лютого 2022року N2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», згідно якого, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указами Президента України неодноразово було продовжено строк дії воєнного стану в Україні, та останнім на дату розгляду справи указом Президента України № 254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» продовжено строк дії воєнного стану в Україні.

Отже, судом встановлено, що закінчення строку інвалідності позивача, встановленого відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААБ №851121 припав на 01.04.2022 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2022 року № 390 «Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо строку повторного огляду осіб з інвалідністю та продовження строку дії деяких медичних документів в умовах воєнного стану» внесено зміни до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо строку повторного огляду осіб з інвалідністю та продовження строку дії деяких медичних документів в умовах воєнного стану.

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 8 березня 2022 р. № 225 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України» (далі - Постанова № 225) повторний огляд, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування за умови неможливості направлення:

осіб з інвалідністю та осіб, яким встановлено ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках), лікарсько-консультативною комісією на медико-соціальну експертизу відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317;

дітей з інвалідністю лікарем до лікарсько-консультативної комісії відповідно до Порядку встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 р. № 917 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 100, ст. 3666).

При цьому інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд.

Отже, державою створені правові засади щодо проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України, при цьому інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) продовжено до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не було проведено повторний огляд.

Підсумовуючи, слід вказати, що Кабінетом Міністрів України автоматично продовжено виплату всіх пенсій і соціальних допомог по інвалідності, а також термін дії індивідуальної програми реабілітації для зазначених осіб.

Враховуючи зазначене, люди з інвалідністю, строк повторного огляду яких припав на період воєнного стану, можуть без проходження чергової ЛКК чи МСЕК отримувати пенсії та соціальні допомоги, реабілітаційні заходи, користуватися пільгами та гарантіями, передбаченими для осіб з інвалідністю законодавством.

Суд звертає увагу відповідачів, що, оскільки строк повторного огляду позивача припав на період дії воєнного стану, інвалідність позивача 2 групи продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд.

Станом на дату розгляду справи на території України припинення або скасування періоду дії воєнного стану не відбулось.

Отже, рішення відповідача 2 №914210165347 від 03.01.2023 року про відмову позивачу у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника з тих мотивів, що позивача не визнано особою з інвалідністю, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 03.01.2023 року № 914210165347, яким відмовлено ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 є звільненою від сплати судового збору як особа з інвалідністю 2 групи.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (адреса: 88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, площа Народна, будинок 4, код ЄДРПОУ 20453063) про скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 03.01.2023 року № 914210165347, яким відмовлено ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 21 серпня 2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Суддя О.В. Троянова