Ухвала суду № 113043756, 25.08.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

25.08.2023Справа № 910/8075/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (м. Полтава)

до Моторного (транспортного) страхового бюро України (м. Київ)

про стягнення 9.157,53 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники учасників судового процесу: не викликались.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 9.157,53 грн пені за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АІ/0327293.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов`язання перед позивачем у частині своєчасної виплати суми страхового відшкодування, яка мала бути виплачена ПрАТ "СК Україна", як страховиком за договором обов`язкового страхування № АІ/0327293, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача пені в сумі 9.157,53 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2022 справу № 910/8075/22 визнано малозначною, її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання); встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій.

До господарського суду надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №910/8075/22. Вказане клопотання обґрунтовано тим, що ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.10.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 та на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 у справі № 910/16820/21.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 зупинено провадження у справі №910/8075/22 зупинено провадження у справі № 910/8075/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 9.157,53 грн до завершення розгляду Верховним Судом касаційних скарг Моторного (транспортного) страхового бюро України у справах №910/16820/21 та №910/16713/21, зобов`язано сторін невідкладно повідомити суд про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у даній справі.

18.08.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Моторного (транспортного) страхового бюро України про розподіл судових витрат, в якій останній просить суд відмовити в задоволенні позову та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" витрати на правову допомогу в розмірі 1.500,00 грн

Із означеної заяви вбачається, що 19.07.2023 Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову у справі №910/16820/21.

У зв`язку із вирішенням Великою Палатою Верховного Суду справи №910/16820/21, ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 поновлено провадження у справі №910/8075/22.

24.08.2023 до суду від позивача надійшла заява про залишення позову без розгляду, в якій він також просить суд відмовити в задоволенні заяви відповідача про розподіл судових витрат.

Розглянувши заяву позивача про залишення позову без розгляду, суд встановив наступне.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Оскільки позивачем до закінчення підготовчого провадження подано заяву про залишення позову без розгляду, яка підписана повноважним представником позивача та відповідає вимогам ГПК України, суд на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України дійшов висновку про прийняття цієї заяви та залишення позову без розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 226 ГПК України при залишенні позову без розгляду вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Частиною 1 ст. 130 ГПК України встановлено, що в разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що в разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Однак, позивачем подано заяву про залишення позову без розгляду, а сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням) (п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", положення якого при вирішенні питання повернення судового збору є спеціальними по відношенню до норм Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки позовну заяву у даній справі залишено без розгляду за заявою позивача, то судовий збір, сплачений за звернення до суду із цим позовом, не підлягає поверненню з Державного бюджету України та залишається за позивачем.

Розглянувши заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

За змістом частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі та у тому самому порядку, що й судове рішення.

Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України).

В силу приписів частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У статті 130 Господарського процесуального кодексу України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат, зокрема, у разі залишення позову без розгляду.

Так, відповідно до частин 5 та 6 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

Системний аналіз норм Господарського процесуального кодексу України, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказана норма є спеціальною.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17.

У разі залишення позову в справі без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача, що і зумовили відповідні витрати відповідача під час розгляду справи та пов`язані з цим розглядом.

Водночас Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача. Разом із тим, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.02.2021 у справі №905/121/19, від 13.05.2021 у справі №910/16777/20, від 15.09.2021 у справі №902/136/21, від 18.01.2022 у справі №922/2017/17, від 14.03.2023 у справі №911/1201/22, очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина п`ята статті 130 Господарського процесуального кодексу України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

Так, обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, відповідно до приписів частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача тощо.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 у справі №922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20.

При цьому, суд зазначає, що не можна виходити лише з буквального розуміння терміну "необґрунтовані", тобто такі, для яких не має достатньо фактів чи доказів. Необґрунтованими можуть бути визнані такі дії, які свідомо спрямовані на перешкоджання нормальному перебігу судового провадження та явно свідчать про зловживання правами.

Дослідивши заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України, суд встановив, що заявником не зазначено, у чому саме полягає необґрунтованість дій позивача, у той час як саме лише подання позову (у даній справі чи в інших справах) не може бути розцінене судом як таке, що свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки останній має право на звернення до суду та реалізував таке право на свій розсуд. Водночас право позивача подати заяву про залишення позову без розгляду (до початку розгляду справи по суті) є абсолютним, тобто не залежить від мотивів позивача чи волі сторін у справі.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами статей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до приписів частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та диспозитивність.

При цьому, суд наголошує, що в силу положень статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на викладене, а також беручи до уваги недоведеність заявником обставин необґрунтованості дій позивача в ході розгляду даної справи, суд не вбачає підстав для висновку про необґрунтованість дій позивача та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" понесених витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, у зв`язку із залишенням позову без розгляду.

За таких обставин, у задоволенні цієї заяви Моторного (транспортного) страхового бюро України слід відмовити.

Керуючись статтями 42, 123-130, 226, 233-234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Прийняти заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" від 24.08.2023 про залишення позову без розгляду.

2. Залишити без розгляду позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 9.157,53 грн.

3. У задоволенні заяви Моторного (транспортного) страхового бюро України про розподіл судових витрат у справі №910/8075/22 - відмовити повністю

Ухвала набрала законної сили 25.08.2023 та її може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.М. Ващенко