Рішення № 113041477, 22.08.2023, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2647/23

22 серпня 2023 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Подлісної І.М.

за участю:

секретаря судового засідання Паряк Тетяни Дмитрівни

представника позивача Хаварівського І.В.

представника відповідача Редьква Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 159913,84 грн. та пені в сумі 5628,92 грн.

Позовна заява мотивована тим, що в порушення приписів Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" відповідач у 2022 звітному році не забезпечив виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, в кількості двох осіб, у зв`язку з чим зобов`язаний сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 159913,84 грн. та пеню в сумі 5628,92 грн. Оскільки відповідачем вказані санкції в добровільному порядку до Державного бюджету України не перераховано, вони підлягають стягненню в судовому порядку, що і стало причиною звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою судді від 05.06.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

10.07.2022 представник відповідача подав до суду відзив, в якому вказує, що середньооблікова кількість осіб з інвалідністю у ФОП ОСОБА_1 за 2022 рік згідно даних ПФУ становить 0 осіб і норматив працевлаштування відповідачем не дотримано.

Відповідач зазначив,. що викладена позивачем в позові позиція не відповідає дійсності і не обґрунтована доказами, які б підтверджували вказані обставини.

Відповідно до трудового договору 0210-02 між працівником і фізичною особою від 02.10.2018 р. укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , інвалідом II групи, останній працевлаштований вантажником, який і дотепер працює згідно вказаного договору.

Відповідно до трудового договору 19011300133 між працівником і фізичною особою від 08.01.2013 р. укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , інвалідом II групи, остання працевлаштована оператором комп`ютерного набору, яка і дотепер працює згідно вказаного договору.

Усі відомості про нарахування заробітної плати, суми утриманого з них податку, а також суми нарахованого єдиного внеску були вчасно подані ФОП ОСОБА_1 у 2022 році в т.ч. і до ПФУ, що підтверджується відповідними звітами, копії яких додаються до відзиву на позовну заяву.

Відповідач ФОП ОСОБА_1 вважає, що відсутні обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги позивача. а тому просив в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 13.07.2023 ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання та призначено судове засідання на 31.07.2023 о 10:45 год.

Ухвалою суду від 31.07.2023, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) оголошено перерву до 09.08.2023 о 11:00 год.

Ухвалою суду від 09.08.2023 року відкладено розгляд справи на 22.08.2023 о 11:00 год.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з мотивів, викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов, просив у його задоволенні відмовити повністю.

Суд, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази в їх сукупності, встановив наступні обставини.

Згідно з даними наданими Пенсійним Фондом України та сформованими розрахунками сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022р., середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 складає 40 осіб.

Кількість осіб з інвалідністю штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» становить 2 особи.

Середньооблікова кількість осіб з інвалідністю у Фізичної особи-гіідприємця ОСОБА_1 у 2022 році згідно даних Пенсійного Фонду України становить 0 осіб.

Даний норматив працевлаштування відповідачем не дотримано.

Середня річна заробітна плата штатного працівника складає 79956,92 грн.

Таким чином, за 2 робочих місця, незайнятих особами з інвалідністю, відповідач до 17.04.2023р. повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі: 159913,84 грн.

Дана сума заборгованості по адміністративно-господарських санкціях підтверджується розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022р.,

Відповідно до 4.2 ст.20 Закону, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

У зв`язку з тим, що відповідач порушив терміни сплати адміністративно-господарських санкцій на 44 дні, він повинен сплатити пеню у розмірі 5628,92 грн.

Розмір пені підтверджується Розрахунком на суму заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій у сумі 5628,92 грн.

Несплата адміністративно-господарських санкцій до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю завдає значної шкоди державним інтересам, не дозволяє в повній мірі створити особам з інвалідністю необхідні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя.

Оскільки вказані вище суми відповідачем не сплачено, станом на момент подання даного позову заборгованість перед Тернопільським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю становить 165542,76 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 №875-ХII (далі Закон №875-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 19 Закону №875-XІI для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно частини першої статті 20 Закону №875-XІI підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів

Представник відповідача зазначив, що вищевказана інформація викладена позивачем в позові не відповідає дійсності і не обґрунтована доказами, які б підтверджували вказані обставини.

Відповідно до трудового договору 0210-02 між працівником і фізичною особою від 02.10.2018 р. укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , інвалідом II групи, останній працевлаштований вантажником, який і дотепер працює згідно вказаного договору.

Відповідно до трудового договору 19011300133 між працівником і фізичною особою від 08.01.2013 р. укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , інвалідом II групи, остання працевлаштована оператором комп`ютерного набору, яка і дотепер працює згідно вказаного договору.

Усі відомості про нарахування заробітної плати, суми утриманого з них податку, а також суми нарахованого єдиного внеску були вчасно подані ФОП ОСОБА_1 у 2022 році в т.ч. і до ПФУ, що підтверджується відповідними звітами.

Згідно вказаної норми Закону кількість осіб з інвалідністю штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях у відповідача ФОП ОСОБА_1 , створених відповідно до вимог ст. 19 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» становить - 2 особи.

Суд враховує та зазначає, що відповідачем ФОП ОСОБА_1 вимоги ст. 19 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» виконані повністю, працевлаштовано двох інвалідів II групи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а тому позовні вимоги є безпідставними та незаконними.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань (частина третя статті 18-1 Закону №875-ХІІ).

Таким чином, обов`язок фізичної особи-підприємця з створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

Наведена позиція суду відповідає судовій практиці Верховного Суду по наведеній категорії справ (постанова від 15.04.2019 у справі №825/699/17; постанова від 20.05.2019 у справі №820/2380/16).

Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013 затверджено Порядок подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (чинний на момент подання звітності) (далі Порядок).

Відповідно до пункту 5 Порядку форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

При цьому, обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону №875-ХІІ.

Однак, на роботодавців покладається обов`язок створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.

Як встановлено судом, та згідно з даними наданими ПФУ та сформованими розрахунками сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік ФОП ОСОБА_1 складає 40 осіб.

Кількість осіб з інвалідністю штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» становить - 2 особи.

При цьому суд враховує, що у ФОП ОСОБА_1 фактично працевлаштовано дві особи з інвалідністю.

Так судом встановлено, що у ФОП ОСОБА_1 працевлаштовано дві особи з інвалідністю:

відповідно до трудового договору 0210-02 між працівником і фізичною особою від 02.10.2018 р. укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , інвалідом II групи, останній працевлаштований вантажником, який і дотепер працює згідно вказаного договору.

відповідно до трудового договору 19011300133 між працівником і фізичною особою від 08.01.2013 р. укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , інвалідом II групи, остання працевлаштована оператором комп`ютерного набору, яка і дотепер працює згідно вказаного договору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що товариством виконано норматив щодо працевлаштування інвалідів у 2022 році у кількості, визначеній чинним законодавством, відтак відсутні підстави для застосування до нього штрафних санкцій, визначених статтею 19 Закону №875-XІI.

Згідно частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд дійшов до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовуТернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 25 серпня 2023 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (місцезнаходження/місце проживання: вул. Грушевського, 8,м. Тернопіль,46021, код ЄДРПОУ/РНОКПП 14032334);

відповідач:

- Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 ).

Головуючий суддяПодлісна І.М.