Рішення № 113040445, 25.08.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2023 року м.Київ № 320/10245/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" з позовом до Київської митниці Держмитслужби, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA100350/2022/000027/1 від 02.08.2022;

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA100350/2022/000019/1 від 27.07.2022.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, він визначив його митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту), заявив цей показник у декларації митної вартості по кожній з двох поставок. До кожної декларації митної вартості додав документи на підтвердження заявленої митної вартості, згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України.

Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням методу 2-г (резервний).

Позивач не погодився із рішеннями митного органу, але з метою випуску задекларованого товару у вільний обіг подав до митного органу нові митні декларації, в яких скоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі і перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов`язання), обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову з тих підстав, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що додані позивачем до митних декларацій документи містять розбіжності, не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари позивача, та містять розбіжності, які стосуються числових значень митної вартості.

26.04.2023 через систему «Електронний суд» позивач надав відповідь на відзив, в якій вказав на відсутність розбіжностей в поданих до оформлення документах. Також додатково зазначив, що митні декларації від 01.08.2022 №UA209170/2022/057957 та від 01.08.2022 №UA205030/2022/023142, не могли використовуватися митним органом в якості джерела інформації при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару за поданою позивачем декларацією від 02.08.2022 №UA100350/2022/607829, оскільки, серед іншого, товари за вказаною декларацією поставлялися на інших умовах поставки, ніж у використаних в якості джерел інформації деклараціях.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» (ідентифікаційний код 40720198, місцезнаходження: 02090, місто Київ, вулиця Бутлерова, будинок 1) зареєстроване як юридична особа 05.08.2016, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14.11.2022.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» (Покупець) та Staay Export BV (Постачальник) укладено контракт на поставку товару №1915 від 18.12.2018, згідно пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця товар в асортименті, кількості і за ціною, що визначені в виставлених постачальником інвойсах, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити поставлений товар.

Пунктом 2.1. зазначеного контракту визначено, що місце поставки товару буде зазначатися в інвойсах.

Так, в інвойсах №944872 від 21.07.2022 та №947568 від 28.07.2022 визначено умови поставки - FCA Alblasserdam, Нідерланди.

Відповідно до п. 2.1. Контракту, ціни на товар зазначаються в інвойсах на кожну партію товару. Ціна включає в себе вартість продукції, тари, термоусадочної упаковки, маркування, завантаження, витрат з митного оформлення вантажу в країні Продавця.

Продавець зобов`язаний здійснити митне оформлення товару для експорту за власний рахунок (п.3.1. контракту).

З матеріалів справи вбачається, що перевезення товару за двома різними поставками здійснювалося за наступними договорами про надання транспортно-експедиторських послуг:

-від 29.05.2017 №ЛОГ-123, що надавався до митної декларації від 26.07.2022 №UA100350/2022/607529;

-від 17.01.2018 №ЛОГ-188, що надавався до митної декларації від 02.08.2022 №UA100350/2022/607829.

Отримавши придбаний за контрактом товар, а саме: картоплю солодку, батат ваговий, а також грейпфрути уповноважена особа позивача подала до Київської митниці Держмитслужби електронні митні декларації від 26.07.2022 №UA100350/2022/607529 та від 02.08.2022 №UA100350/2022/607829 відповідно.

Як встановлено судом, за митною декларацією від 26.07.2022 №UA100350/2022/607529 (оскаржуване рішення від 26.07.2022 №UA100350/2022/000019/1) позивач визначив митну вартість товару №3 за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Зокрема, визначена позивачем митна вартість становила 470234,12грн. (1,55 євро за 1 кг).

На підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу пакет документів, передбачений ст.335 та ч.2 ст.53 Митного кодексу України, про що вказано у графі 44 поданої електронної митної декларації та картці відмови.

Перелік наданих документів наведений у графі 44 митної декларації із зазначенням кодів документів, затверджених наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» від 20.09.2012 № 1011.

Так, до митної декларації від 26.07.2022 №UA100350/2022/607529 на підтвердження заявленої митної вартості було додано, серед іншого, наступні документи:

- (m0003) сертифікат якості б/н від 21.07.2022;

- (0380) інвойс від 21.07.2022 №944872;

-(0730) міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 21.07.2022 б/н;

- (7012) декларація про походження товару від 21.07.2022 №944872;

- (3004) рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги від 25.07.2022 №АЛ-0000536;

- (3007) довідку про транспортні витрати від 23.07.2022 №1915-369_2;

- (3016) висновок про вартісні характеристики товару від 25.07.2022 №Ц-604;

- (3530) страховий поліс від 22.07.2022 №49591;

- (m4104) зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 18.12.2018 №1915;

- (m4200) договір страхування від 15.15.2019 №101049808;

- (m4301) договір (контракт) про перевезення від 29.05.2017 №ЛОГ -123;

- (5141) заява декларанта у вигляді внесення коду до митної декларації про те, що товари не є генетично модифікованим організмом б/н від 21.07.2022;

- (5509) інформація про позитивні результати державних видів контролю від 24.07.2022 №8792559;

- (7012) декларація-інвойс, складена уповноваженим експортером, від 21.07.2022 №944872;

- (9000) заява про відстрочення платежів від 01.07.2022;

- (9000) заявка на перевезення від 20.07.2022 №50403;

- (9000) комерційна пропозиція б/н від 21.07.2022;

-(9610) копія митної декларації країни відправлення від 21.07.2022 №22NLL5V6G1A8AYWD59.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідачем направлено на адресу декларанта повідомлення засобами електронної пошти про необхідність надання додаткових документів.

ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» листом вих. №10838 від 26.07.2022 повідомило митний орган про те, що всі наявні документи на підтвердження митної вартості вже надано до митної декларації від 26.07.2022 №UA100350/2022/607529.

Також, зазначеним листом ТОВ «Сільпо-Фуд» повідомило митний орган про те, що для підтвердження митної вартості вже подавалися, в т.ч. митна декларація країни відправлення, договір про перевезення, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиторських послуг; довідка про транспортні витрати; висновок про вартісні характеристики товару; заявка на перевезення; договір страхування; страховий поліс.

За результатами перевірки митної декларації від 26.07.2022 №UA100350/2022/607529 і додатково поданих документів Київська митниця Держмитслужби винесла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №UA100350/2022/000057 і прийняла рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 26.07.2022 №UA100350/2022/010019/1.

Так, у вказаному рішенні митний орган не погодився із заявленою митною вартістю товарів та визначив її за резервним методом визначення митної вартості товарів на рівні 2,25 євро за одиницю товару.

Сума переплати митних зборів після коригування митної вартості становить 93099,81 грн.

Київською митницею Держмитслужби у графі 33 «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено наступне: «за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості встановлено, що вони не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, тому відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів… У висновку експерта №Ц-604 від 25.07.2022 ціни товару використовувалися джерела інформації тільки з торгівельної площадки «Алібаба», що дає сумніви в об`єктивності при винесенні заключення щодо ціни товару. Не надано акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів (за наявності); банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури (за наявності); виписку з бухгалтерської документації».

Відтак, на думку відповідача, надані позивачем до оформлення документи не містили достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

В якості джерела інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, зазначено митні декларації від 20.07.2022 №UA209140/2022/071531 та від 19.07.2022 №UA209140/2022/070739, згідно яких рівень митної вартості товару становить 2,30 дол.США/кг.

За митною декларацією від 02.08.2022 №UA100350/2022/607829 позивач визначив митну вартість товару за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Зокрема, визначена позивачем митна вартість становила 433090,13 грн. для товару №4 та 191811,22 грн. для товару №5.

На підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу пакет документів, передбачений ст.335 та ч.2 ст.53 Митного кодексу України, про що вказано у графі 44 поданої електронної митної декларації та картці відмови.

Перелік наданих документів наведений у графі 44 митної декларації із зазначенням кодів документів, затверджених наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» від 20.09.2012 № 1011.

Так, до митної декларації від 02.05.2019 №UA125220/2019/705860 на підтвердження заявленої митної вартості було додано, серед іншого, наступні документи:

- (0003) сертифікат якості від 28.07.2022 б/н;

- (0325) рахунок-проформа від 21.07.2022 №947568;

- (0380) рахунок-фактура від 28.07.2022 №947568;

-(0730) міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 28.07.2022 б/н;

- (0862) декларація про походження від 28.07.2022 №947568;

- (3007) документ, що підтверджує вартість перевезення товару, від 29.07.2022 №1915-371_2;

- (3014) прайс-лист від 28.07.2022 б/н;

- (3016) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, від 02.08.2022 №Ц-637;

- (3530) страховий поліс від 30.07.2022 №49776;

- (m4103) доповнення до зовнішньоекономічного контракту від 18.04.2019 №1;

- (m4104) зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 18.12.2018 №1915;

- (m4200) договір страхування від 15.05.2019 №101049808;

- (m4301) договір (контракт) про перевезення від 17.01.2018 №ЛОГ-188;

- (5141) заява декларанта у вигляді внесення коду до митної декларації про те, що товари не є генетично модифікованим організмом від 28.07.2022 б/н;

- (5509) інформація про позитивні результати державних видів контролю від 31.07.2022 №8818585;

- (9000) заявка на перевезення від 28.07.2022 №50597;

- (9000) комерційна пропозиція від 28.07.2022 б/н;

-(9610) копія митної декларації країни відправлення від 28.07.2022 №22NLL6534PA2XLWВ50.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідачем направлено на адресу декларанта повідомлення засобами електронної пошти про необхідність надання додаткових документів.

ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» листом вих. №1915-371_2 від 02.08.2022 надало додатково митному органу Рахунок №СФ-0000085 від 29.07.2022 на оплату послуг з транспортування товару.

Також декларант позивача повідомив відповідача про те, що всі наявні документи на підтвердження витрат на транспортування та страхування товару вже надано до оформлення.

За результатами перевірки митної декларації від 02.05.2019 №UA125220/2019/705860 і додатково поданих документів Київська митниця Держмитслужби винесла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №UA100350/2022/000070 і прийняла рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 02.08.2022 №UA100350/2022/000027/1.

Так, у вказаному рішенні митний орган не погодився із заявленою митною вартістю товарів та визначив її за резервним методом визначення митної вартості товарів на рівні 2,25 євро за одиницю товару №4 та 1,18 євро за одиницю товару №5.

Сума переплати митних зборів після коригування митної вартості становить 103027,60 грн.

Київською митницею Держмитслужби у графі 33 «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено наступне: «встановлено, що надані для підтвердження заявленої митної вартості документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, тому з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів… не надані транспортні документи, а саме рахунок на оплату транспортних послуг, що містить інформацію (номер інвойсу, ЦМР, або назву товару або вагу), що дає можливість ідентифікувати належність вантажу, який зазначений у декларації. У довідці про транспорті витрати відомості щодо вартості послуг за експедицію товару відсутні. У рахунку на оплату транспортних послуг зазначена послуга міжнародне перевезення. У довідці про вартість транспортних послуг номер замовлення/заявки не відповідає номеру заявки, яка була надана до митного оформлення. На вимогу митного органу декларант відмовився надавати документи. Не наданий акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів (за наявності). Не надано виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України».

Відтак, на думку відповідача, надані позивачем до оформлення документи не містили достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

В якості джерела інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, зазначено митні декларації №UA209170/2022/057957 та від 01.08.2022 №UA205030/2022/023142, згідно якої рівень митної вартості товару становить 2,30 дол. США/кг для товару №4 та 1,20 дол. США/кг для товару №5.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими відповідачем рішеннями про коригування митної вартості товару №UA100350/2022/010019/1 від 26.07.2022 та №UA100350/2022/000027/1 від 02.08.2022, звернувся до суду із цим позовом про визнання рішень протиправними та їх скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно із статтею 248 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі МК) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).

Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина пята статті 58 МК).

Відповідно до статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 54 МК, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 53 МК, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Відповідно до частини 3 статті 58 МК у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу

Згідно з частинами 1-3 статті 64 МК у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 МК передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відмовляючи позивачеві визнати митну вартість, зазначену ним у митних деклараціях від 26.07.2022 №UA100350/2022/607529 та від 02.08.2022 №UA100350/2022/607829, відповідач виходив з того, що декларантом не було подано до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до зазначених в частині другій-четвертій ст. 53 Митного кодексу України умов, а подані документи містили розбіжності.

Водночас, суд дійшов висновку, що позивачем до митного оформлення було подано всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення за ціною договору (контракту), як цього вимагає ст. 53 Митного кодексу України, з огляду на наступне.

Як слідує з матеріалів справи, товар за контрактом від 18.12.2018 №1915, укладеним між ТОВ «Сільпо-Фуд» з Staay Export BV, поставлявся на умовах FCA NL Alblasserdam, Нідерланди, про що зазначено в інвойсах та поданих до оформлення митних деклараціях від 26.07.2022 №UA100350/2022/607529 та від 02.08.2022 №UA100350/2022/607829.

Умови поставки FCA, Incoterms®, 2010 означають, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця поставки - NL Alblasserdam, Нідерланди. З цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до заявленої митної вартості, окрім інвойсної вартості товару, було включено також витрати на транспортування товарів до місця їх ввезення на митну територію України, а також витрати на страхування.

Так, судом встановлено, що позивачем під митну декларацію від 26.07.2022 №UA100350/2022/607529 надано до оформлення інвойс №944872 від 21.07.2022, комерційну пропозицію від 21.07.2022 б/н, на підтвердження транспортних витрат договір від 29.05.2017 №ЛОГ-123, рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг від 25.07.2022 №АЛ-0000536, CMR, заявку на перевезення від 20.07.2022 №50404, довідку про транспортні витрати від 23.07.2022 №1915-369_2.

На підтвердження витрат на страхування до оформлення надавалися Генеральний договір добровільного страхування вантажів №101049808 від 15.05.2019, сертифікат №49591 від 22.07.2022, додаток до Договору страхування.

В якості підтвердження надання зазначених документів до оформлення є відомості гр. 44 митної декларації від 26.07.2022 №UA100350/2022/607529.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем під митну декларацію від 02.08.2022 №UA100350/2022/607829 надано до оформлення інвойс №947568 від 28.07.2022, комерційну пропозицію від 28.07.2022 б/н, прайс-лист від 28.07.2022 б/н, на підтвердження транспортних витрат договір від 17.01.2018 №ЛОГ-188, рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг від 29.07.2022 №СФ-0000085, CMR, довідку про транспортні витрати від 29.07.2022 №1915-371_2.

На підтвердження витрат на страхування до оформлення надавалися Генеральний договір добровільного страхування вантажів №101049808 від 15.05.2019, сертифікат №49776 від 30.07.2022.

В якості підтвердження надання зазначених документів до оформлення є відомості гр. 44 митної декларації від 02.08.2022 №UA100350/2022/607829.

З огляду на те, що суб`єкт владних повноважень, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, може посилатись лише на підстави, які враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, суд, надаючи оцінку правомірності прийняття оскаржуваного рішення, насамперед надаватиме оцінку зазначеним в оскаржуваному рішенні підставам, якими відповідач керувався при прийнятті рішення про коригування митної вартості.

Щодо підстав, якими митний орган обґрунтовував прийняття оскаржуваного рішення від 26.07.2022 №UA100350/2022/010019/1, суд зазначає наступне.

Суд не погоджується з твердженням митного органу про те, що ненадання позивачем Акта виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг може бути підставою для коригування визначеної позивачем митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 334 МКУ органи доходів і зборів вимагають від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України тільки ті документи та відомості, які необхідні для здійснення митного контролю та встановлені цим Кодексом.

Отже, митні органи не мають права вимагати від декларантів для підтвердження митної вартості документи, які не передбачені ст. 53 МКУ, крім випадку надання таких документів за власним бажанням декларанта.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 335 МКУ при перевезенні автомобільним транспортом транспортним (перевізним) документом є міжнародна товаротранспортна накладна (тобто CMR).

Відповідно до ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення від 19.05.1956 (Конвенція CMR), ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», ст. 6 Закону України «Про транзит вантажів», п. 1 ч. 2 ст. 191 МКУ перевезення вантажів автомобільним транспортом супроводжується міжнародною автомобільною накладною (CMR).

CMR була надана до МД по поставці, що оскаржується, про що свідчить її наявність у графі 44 МД (під кодом 2730), та у картці відмови у митному оформленні до МД.

Щодо документів, які підтверджують вартість перевезення, то до таких документів відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 р. за № 984/21296 (далі Правила заповнення ДМВ), можуть належати будь-які документи, що містять реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів.

Судом встановлено, що для підтвердження транспортних витрат ТОВ «Сільпо-Фуд» подавало митному органу: договір від 29.05.2017 №ЛОГ-123, рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг від 25.07.2022 №АЛ-0000536, CMR, заявку на перевезення від 20.07.2022 №50404, довідку про транспортні витрати від 23.07.2022 №1915-369_2 (є в матеріалах справи).

Тобто, для підтвердження транспортних витрат було надано транспортний перевізний документ (міжнародну автомобільну накладну CMR) та документи, що підтверджують вартість перевезення (рахунок-фактуру та довідку про вартість перевезення від виконавців транспортних послуг).

У наданому ТОВ «Сільпо-Фуд» рахунку на перевезення та довідці про транспортні витрати зазначені: реквізити сторін, сума та валюта платежу, реквізити договору перевезення, маршрут, номер автотранспортного засобу та напівпричепу, яким здійснювалося перевезення і який зазначений у CMR (графи 22 у CMR).

Отже, ідентифікацію зазначених документів до конкретної поставки оцінюваних товарів можливо здійснити за реквізитами договору перевезення та номерами автотранспортного засобу та напівпричепу.

Щодо зауважень митного органу до експертного висновку експерта №Ц-604 від 25.07.2022.

Так, митним органом зауваження до експертного висновку обґрунтовано тим, що у висновку використані джерела інформації тільки з торговельної площадки «Алібаба», що дає сумніви щодо об`єктивності при винесенні заключення щодо ціни товару.

Суд наголошує, що експертний висновок не є основним документом на підтвердження митної вартості, а його запит можливий лише в разі доведення митним органом наявності розбіжностей в основних документах. Як встановлено судом, в основних документах розбіжності відсутні.

При цьому, експертним висновком встановлено обґрунтованість контрактної вартості ввезеного позивачем товару та її відповідність ціноутворюючим факторам ринку.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України.

Відповідно до частини 1 статті 13 закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

З огляду на викладене, суд погоджується з позицією позивача щодо того, що митний орган маючи сумнів щодо змісту наданого позивачем експертного висновку, мав право звернутися до іншого суб`єкту оціночної діяльності із письмовим запитом рецензувати такі висновки, але Відповідач зазначене не зробив.

Крім того, відповідно до положень ст. 327 митний орган міг самостійно залучити для участі у здійсненні митного контролю митної вартості товарів спеціалістів та експертів, якщо висновок експерта, зроблений на замовлення декларанта він вважав сумнівним, але не зробив цього.

Щодо підстав, якими митний орган обґрунтовував прийняття оскаржуваного рішення від 02.08.2022 №UA100350/2022/000027/1.

Обґрунтовуючи прийняте рішення, митний орган зазначив про те, що позивачем не надано до оформлення Акта виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг, а також виписок з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів на території України.

Суд вкотре наголошує про право митного органу вимагати виключно ті документи та відомості, які необхідні для здійснення митного контролю та встановлені Митним кодексом України.

Вартість перевезення може підтверджуватися будь-яким документом в разі, якщо він містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів.

Судом встановлено, що на підтвердження транспортних витрат ТОВ «Сільпо-Фуд» подавало митному органу: договір від 17.01.2018 №ЛОГ-188, рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг від 29.07.2022 №СФ-0000085, CMR, заявку на перевезення від 28.07.2022 №50597, довідку про транспортні витрати від 29.07.2022 №1915-371_2 (є в матеріалах справи).

Тобто, для підтвердження транспортних витрат було надано транспортний перевізний документ (міжнародну автомобільну накладну CMR) та документи, що підтверджують вартість перевезення (рахунок-фактуру та довідку про вартість перевезення від виконавців транспортних послуг).

У наданому ТОВ «Сільо-Фуд» рахунку на перевезення та довідці про транспортні витрати зазначені: реквізити сторін, сума та валюта платежу, реквізити договору перевезення, маршрут, номер автотранспортного засобу та напівпричепу, яким здійснювалося перевезення і який зазначений у CMR (графи 22 у CMR).

В довідці про транспортні витрати є, окрім посилання на номерні знаки транспортного засобу, інформація щодо номеру поставку та номеру інвойса.

Отже, ідентифікацію зазначених документів до конкретної поставки оцінюваних товарів можливо здійснити за реквізитами договору перевезення та номерами автотранспортного засобу та напівпричепу.

Щодо ненадання до оформлення виписок з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів на території України, суд вважає за необхідне зазначити таке.

П. 4 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України передбачає виключно необхідність подання банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МКУ забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, які зазначені в цій статті.

Відповідно до п. 8.1. Контракту, в редакції додаткової угоди № 1 від 18.04.2019, оплата здійснюється на умовах відстрочення платежу.

Відтак, на момент митного оформлення товар ще не оплачено, що виключає можливість подачі документів на підтвердження здійснення оплати.

Відтак, на думку суду, надані позивачем до оформлення основні документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності заявлені відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не давали митному органу підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

З аналізу ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України вбачається, що право митного органу на висунення письмової вимоги щодо надання додаткових документів виникає лише у вичерпному переліку випадків, зокрема, в разі, коли документи містять розбіжності, містять ознаки підробки, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З огляду на те, що під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження розбіжності, зазначені відповідачем в оскаржуваних рішеннях, у Київської митниці Держмитслужби були відсутні підстави для висунення вимоги про надання позивачем додаткових документів в порядку ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.

Отже, у даній справі суд встановив, що під час митного оформлення задекларованого товару позивач подав митному органу усі документи, що необхідні для визначення митної вартості та її підтверджують, у наданих декларантом документах суд не виявив розбіжності, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

Твердження митного органу про те, що у наданих декларантом документах виявлено розбіжності чи неточності, декларант надав не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, виявились безпідставними, а вимоги про надання додаткових документів - незаконними.

У даній справі суд також не встановив існування яких-небудь обмежень для визначення митної вартості задекларованого товару за ціною договору, з наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Щодо джерела інформації, яка слугувала підставою для коригування митної вартості імпортованого товару, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать та встановлено судом, що за основу для коригування митної вартості товару за резервним методом митним органом взято митну вартість товару, оформленого за митними деклараціями від 20.07.2022 №UA209140/2022/071531 та від 19.07.2022 №UA209140/2022/070739 для рішення про коригування митної вартості товарів від 26.07.2022 №UA100350/2022/010019/1, а також митні декларації від 01.08.2022 №UA209170/2022/057957 та від 01.08.2022 №UA205030/2022/023142 для рішення про коригування митної вартості товарів від 02.08.2022 №UA100350/2022/000027/1, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

В разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).

Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваних рішень, у них зазначено лише реквізити (дата, номер) вказаних митних декларацій, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК.

Таким чином, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19 червня 2018 року в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18).

Крім того, в джерелі інформації від 01.08.2022 №UA209170/2022/057957 товар поставлявся на інших умовах поставки (CPT, Львів), ніж в спірних правовідносинах (FCA, Нідерланди).

За деклараціями, використаними митним органом в якості джерела інформації, валюта для розрахунку митної вартості дол. США, а в спірних правовідносинах євро.

Зазначені обставини виключають використання митних декларації, зазначених митним органом в оскаржуваних рішеннях, в якості джерела інформації при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, заявленої позивачем.

З огляду на встановлені судом під час розгляду справи обставини, висновки відповідача щодо відсутності документального підтвердження заявленої позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі використаних в якості джерела інформації декларацій є протиправним.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

З оскаржуваних рішень вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаних рішень не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв оспорювані рішення про коригування митної вартості товарів.

Відтак, позовні вимоги мають бути задоволені в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2941,91 грн., що підтверджується наявним у справі платіжним дорученням від 13.01.2023.

Відтак, оскільки позовні вимоги позивачеві задоволено, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2941,91 грн.

Також позивачем було заявлено клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 12000,00 грн.

Не погоджуючись із розміром, заявлених представником позивача, витрат на правову допомогу, відповідач надіслав клопотання про зменшення розміру таких витрат, посилаючись на неспіврозмірність таких витрат зі складністю цієї справи.

Вирішуючи питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, на підтвердження цих обставин, суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, представником позивача надано суду копії наступних документів: договору про надання юридичних послуг №03 від 11.05.2018, додатку №1 від 11.05.2018 до зазначеного Договору, акта надання послуг від 25.07.2023 №21489125, Звіту про відпрацьований час до Акта від 25.07.2023 №21489125, а також платіжної інструкції від 25.07.2023 №8535486.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України регулюються витрати на професійну правничу допомогу. Так, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Як вбачається зі змісту договору про надання юридичних послуг від 11.05.2018 №03, укладеного між ТОВ «Сільпо-Фуд» та Адвокатським об`єднанням «Джентіум» (надалі Договір), сторонами погоджено перелік юридичних послуг, які надаватимуться в рамках зазначеного договору.

Згідно з п. 4.1. Договору, вартість послуг визначається залежно від обсягу послуг з урахуванням вартості години надання послуг юристами, залученими до надання послуг.

Зокрема, вартість години надання послуг адвокатами АО «Джентіум» згідно посад визначена додатком №1 від 11.05.2018, що міститься в матеріалах справи.

Загальна вартість послуг є сумою вартості всіх послуг, наданих на виконання цього Договору, вказаних в Актах наданих послуг (п. 4.2. Договору).

Предметом оскарження в даній справі є рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування заявленої митної вартості товару від 26.07.2022 №UA100350/2022/000019/1 та від 02.08.2022 №UA100350/2022/000027/1.

З матеріалів справи слідує, що виконавцем (представником позивача) було надано ТОВ «Сільпо-Фуд» правову допомогу у вигляді: аналізу доказів та правової позиції у справі, підготовки адміністративного позову на суму 8000,00 грн., підготовки відповіді на відзив на суму 2000,00 грн., без ПДВ. Всього надано послуг на суму 12000, 00 грн. з ПДВ.

Послуги надані в повному обсязі, що підтверджується наявною в матеріалах справи копіями Акта надання послуг від 25.07.2023 №21489125 та Звіту про відпрацьований час до зазначеного Акта.

ТОВ «Сільпо-Фуд» спластило на рахунок АО «Джентіум» вартість послуг з надання правової допомоги у сумі 12000,00 грн., про що свідчить наявна у справі платіжна інструкція №8535486 від 25.07.2023, оформлена в електронному вигляді.

Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В свою чергу, представником відповідача не були надані ґрунтовні доводи та докази щодо співмірності та адекватності заявленого позивачем розміру витрат на правову допомогу, а саме щодо кількості затрачених годин на складання та виготовлення позовної заяви та клопотань у справі.

Оцінюючи подані документи, якими адвокат обґрунтовує реальність надання послуг, суд приходить до висновку, що час, зазначений в наданому розрахунку понесених витрат на правову допомогу та акті виконаних робіт, на аналіз доказів та правової позиції, підготовку позовної заяви та відповіді на відзив у справі є співмірним із часом, який може бути витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

За таких обставин, враховуючи відсутність заперечень відповідача, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на правничу допомогу є співмірними та обґрунтованими у сумі 12000,00 грн.

Відтак, на підставі ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, понесені позивачем витрати на правову допомогу в розмірі 12000,00 грн підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA100350/2022/010019/1 від 26.07.2022.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA100350/2022/000027/1 від 02.08.2022.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної митної служби України (ідентифікаційний код 43997555, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 8-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" (ідентифікаційний код 40720198, місцезнаходження: 02090, м. Київ, вулиця Бутлерова, будинок 1) судовий збір у розмірі 2941,91 грн (дві тисячі дев`ятсот сорок одну гривню 91 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 12 000,00 грн (дванадцять тисяч гривень 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.