Рішення № 113040440, 25.08.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2023 року м.Київ№ 640/10679/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАБАКО ДІМ" до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування наказу № 358 від 29.06.2022,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАБАКО ДІМ" з позовом до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування наказу № 358 від 29.06.2022.

Ухвалою Окружного адміністративного суду у місті Києві від 15.07.2022 справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду у місті Києві від 15.07.2022 за заявою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Табако Дім було забезпечено позов шляхом накладення заборони Державній податковій службі України приймати розпорядження щодо анулювання ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю Табако Дім на виробництво тютюнових виробів (сигарети з фільтром в асортименті), реєстраційний № 990111202100013, дата реєстрації 07.06.2021 до набрання законної сили рішенням у даній справі.

15.12.2022 набрав чинності Закон України від 13.12.2022 № 2825-IX Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду.

Відповідно до абзаців 1-3 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного закону Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя, а до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. Окружний адміністративний суд міста Києва невідкладно, протягом десяти робочих днів, передає судові справи, які перебувають у його володінні, до Київського окружного адміністративного суду.

Відтак, розгляд зазначеної справи підпадає під територіальну юрисдикцію Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею у даній справі визначено суддю Головенка О.Д.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.06.2023 справу прийнято до розгляду та продовжено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження).

В обґрунтування заявлених позовних вимог вказує, що податкових органом було видано наказ № 358 від 29.06.2022 щодо проведення фактичної перевірки та вручено представнику за довіреністю 29.06.2022, який не є працівником підприємства. Зазначає, що даною особою було повідомлено перевіряючим, що ТОВ «Табако Дім» з 24.06.2022 перебуває у простої, відповідно до наказу від 23.06.2022 № 23/06.

Крім того вказує, що наказ про проведення фактичної перевірки прийнято за відсутності підстав для проведення перевірки.

Відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки наказ прийнято в межах визначений повноважень контролюючого органу та відповідно до п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України (далі ПК України).

Крім того, відповідачем до Окружного адміністративного суду міста Києва було подано клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, яке наразі не розглянуто.

Тому, вирішуючи питання про наявність підстав для розгляду адміністративної справи в судовому засіданні, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження встановлені ст 262 КАС України.

Відповідно до ч. 5 вказаної статті, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Тобто, за загальним правилом, відкриті у спрощеному позовному провадженні справи розглядаються судом без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 6 ст. 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: у випадках, визначених ст. 263 цього Кодексу; якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частиною 6 ст. 12 КАС України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

У даному випадку предметом позову, є зокрема, скасування наказу про проведення фактичної перевірки.

Таким чином, дана адміністративна справа у розумінні КАС України є справою незначної складності, що може бути розглянута без проведення судового засідання.

Зазначаючи про необхідність розгляду справи у судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін, представник відповідача не зазначив, встановлення яких обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів і пояснень та вимагає проведення судового засідання.

Враховуючи, що дана адміністративна справа з огляду на її предмет і характер спірних правовідносин є справою.незначної складності і будь-яких вагомих підстав для її розгляду в судовому засіданні відповідач не зазначив, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Також представник відповідача звертався до Окружного адміністративного суду міста Києва про об`єднання в одне провадження справ № 640/10679/22 та № 640/14488/22, оскільки дані позовні заяві є автентичними між собою та похідними.

Вказане клопотання також розглянуто не було, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе його розглянути та відмовити у його задоволенні, з урахуванням такого.

Відповідно до ст. 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами: одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; одного й того самого позивача до різних відповідачів; різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Об`єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ.

Отже, процесуальним законом визначено можливість подання відповідної заяви до закінчення підготовчого засідання у разі розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Суд відмічає, що у відповідності до ч. 2 ст. 173 КАС України завданням підготовчого провадження є, зокрема, остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.

За приписом ч. 3 ст. 173 КАС України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Відповідно до ст. 180 КАС України підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи.

У підготовчому засіданні суд вирішує питання об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Таким чином, з аналізу наведених положень процесуального закону вбачається, що суд вирішує питання про об`єднання справ за відповідною заявою під час розгляду справи на стадії підготовчого провадження.

Водночас ст. 262 КАС України визначено особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених ст. 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 2 ст. 262 КАС України).

Слід звернути увагу, що провадження у даній справі відкрито 15.07.2022 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження), тобто розгляд справи по суті розпочався 15.08.2022.

Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом (ч. 2 ст. 204 КАС України).

Окрім того, зі змісту наведених правових норм ст. 172 КАС України слідує, що об`єднання позовів є правом, а не обов`язком суду. Суд вправі вирішити питання про об`єднання або роз`єднання позовів з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, оцінивши предмет та підстави позову в адміністративних справах № 640/10679/22 та № 640/14488/22, суд не вбачає підстав для їх спільного розгляду або обставин, які б свідчили, що їх окремий розгляд ускладнює вирішення зазначених справ.

Враховуючи, що клопотання про об`єднання в одне провадження справ № 640/10679/22 та № 640/14488/22 подана відповідачем після початку розгляду справи по суті та без зазначення поважності причин її неподання у визначений процесуальним законом строк, беручи до уваги, що об`єднання справ № 640/10679/22 та № 640/14488/22 в одне провадження не є доцільним, за висновком суду, клопотання за наведених підстав задоволенню не підлягає.

Крім того, слід зауважити, що нових клопотань щодо об`єднання позовів в одне провадження, після прийняття даної справи Київським окружним адміністративним судом до свого провадження, не подавалось відповідачем.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що позов задоволено, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі п.п. 19-1.1.4, п.п. 19-1.1.14, ст. 19-1 п.п. 80.2, п. 80.2 ст. 19, ст. 20 ПК України, Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» податковим органом було видано наказ № 358 від 29.06.2022 щодо проведення фактичної перевірки ТОВ «Табако Дім» з питань дотримання вимог законодавства, яке регулює виробництво та обігу спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, за період з 01.01.2022 по дату закінчення фактичної перевірки, тривалістю 10 діб з 29.06.2022 по 08.07.2022.

Не погоджуючись з оскаржуваним наказом, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Положеннями ст. 7 ПК України встановлено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 61.1 ст. 61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Контролюючі органи, визначені п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПК України, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій ст. 19-3 цього Кодексу, здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для виконання платіжних операцій (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів (п.п. 19-1.1.4 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України).

Також контролюючі органи здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері (п.п. 19-1.1.14 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України).

Відповідно до п. 75.1, ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи (ст. 75.1 ПК України).

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (п.п. 75.1.3 п.75.1 ст. 75 ПК України).

Порядок проведення фактичних перевірок регламентовано ст. 80 ПК України, де зазначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Пунктом 80.2 ст. 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування;

неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального;

у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у п. 75.1.3;

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Разом із тим, в п. 81.1 ст. 81 ПК України викладені вимоги до наказу на проведення перевірки, відповідно до яких в наказі обов`язково зазначаються наступні відомості: дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична иеревірка), підстави для проведення неревірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме зі спірного наказу, підставою для проведення фактичної перевірки став п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, а саме наявність інформації про порушення ТОВ «Табако Дім» вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, однак контролюючим органом не було надано належних та допустимих доказів наявності будь якої інформації щодо порушення з боку позивача вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин.

Дослідивши оскаржуваний наказ про проведення фактичної перевірки вбачається, що зі змісту оскаржуваного наказу не можливо встановити:

яку саме інформацію про порушення позивачем вимог законодавства отримав контролюючий орган, що стала у подальшому підставою для прийняття оскаржуваного наказу;

внаслідок чого (за наявності якпх фактичних обставин, окрім безпосереднього посилання на норму ПК України) виникла обгрунтована та законодавчо встановлена необхідність для контролюючого органу із здійснення належного податкового контролю за дотриманням вимог діючого законодавства що регулює виробництво та обіг спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Тобто, основна підстава, що слугувала для призначення та проведення податковим органом перевірки є необґрунтованою.

Крім того, призначення цієї перевірки не спрямоване на здійснення належного податкового контролю, оскільки наказ від 29.06.2022 № 358 «Про проведення фактичної перевірки» охоплює період з 01.01.2022 по дату закінчення фактичної перевірки.

Більша частина цього періоду вже охоплена попередньою фактичною переніркою, яка проведена на підставі наказу Головного унравління ДПС у м. Києві від 20.04.2022 № 1554-п який охоплював ті ж самі питання за період з 13.02.2022 по 08.05.2022. за результатом якої перевіряючими не встановлено жодного порушення та складено довідку від 04.05.2022 №12092/Ж5/26-15-09-01/43873464.

Також під час розгляду справи, судом було встановлено, що ТОВ «Табако Дім» було прийнято наказ від 23.06.2022 № 23/06 «Про оголошення простою», який розпочався 24.06.2022 тобто до прийняття спірного наказу про проведення фактичної перевірки.

Крім того, контролюючий орган було повідомлено, що підприємство відновить свою роботу лише 11.07.2022.

Тобто, під час вручення наказу, працівники підприємства, які б могли забезпечити службових осіб контролюючого органу всіма необхідними документами та матеріалами до проведення фактичної перевірки були відсутні на робочому місці.

Щодо наслідків допущення службових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, що згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, вказує на те, що наказ про призначення перевірки, як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може привести до відновлення иорушеного права, то суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

На думку Великої Палати Верховного Суду у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обгрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Обґрунтовуючи свою позицію Велика Палата Верховного Суду посилається на два рішення Конституційного Суду України.

Так, у посиланні Великої Палати Верховного Суду на абзац 4 п. 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 № 2-зп у справі № 3/35-313 наведено цитату з рішення Конституційного Суду, а саме що «... за своєю ириродою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію». Але це тільки частинка абзацу з цього рішення. Повністю абзац виглядає так: «На підставі зазначеного пункту перехідних положень Конституції України правомірним є поширення юрисдикції Конституційного Суду України з питань про відповідність Конституції України правових актів, прийнятих до набуття чинності Конституцією України, тільки на нормативні правові акти, враховуючи, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію». Тобто це рішення стосується лише поширення юрисдикції' КСУ на правові акти, що були прийняті до набуття чинності Конституцією України, і цей абзац містить лише загальне визначення терміну «ненормативні правові акти» (індивідуальні акти), і це визначення збігається з п. 19 ч. 1 ст.4 КАС України. Зрозуміло є принципова різниця між можливосте оскарження в порядку адміністративного судочинства актів індивідуальної дії, дія якого вичерпана його виконанням, та поширенням юрисдикції КСУ на правові акти, що були прийняті до набуття чинності Конституцією України.

Більш того, як вбачається з того ж рішення, юрисдикція Конституційного Суду України на правові акти, прийняті до набуття чинності Конституцією України, не поширюється і на ті ненормативні правові акти, що ще не були реалізовані або визначеній строк не сплинув.

Слід звернути увагу, що до завдань адміністративного судочинства та особливостей проведення перевірки контролюючим органом є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Призначення перевірки з порушенням чинного законодавства суттєво порушує права фізичних та юридичних осіб, так як, наприклад, порушує п. 17.1.6 ПК України, а саме бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, та за власною ініціативою пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 74 КАС України визначено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Також практикою Європейського суду з прав людини у справах визначено принцип «плодів отруйного дерева», який визначає, що докази отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.

Так в постанові у справі 826/24815/15 Верховний Суд зазначив, що така позиція відповідає доктрині під умовною назвою «плоди отруйного дерева», сформульованій Європейським судом з прав людини у справах "Гефген проти Німеччини", "Нечипорук і Йонкало проти України", "Яременко проти України", відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили. Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них. Критерієм віднесення доказів до «плодів отруєного дерева» є наявність достатніх підстав вважати, що відповідні відомості не були б отримані за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом.

Суд приходить до висновку, що дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлених умови та порядоку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема фактичних, можливий лише при дотриманні належних підстав для прийняття наказу про проведення перевірки, а також ознайомлення з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення у встановленому законом спосіб до її початку. Невиконання вимог норм ПК України призводить до визнання такого наказу про проведення перевірки протиправним.

Отже, оскаржуваний наказ про проведення фактичної перевірки виданий без дотримання вимог п. 80.2 ст. 80 ПК України, за відсутності підстав для її проведения, із перевищенням повноважень визначених п.п. 75.1.3. п. 75.1. ст. 75 ПК України, а тому підлягає скасуванню.

Водночас, ч. 1 ст. 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідач як суб`єкти владних повноважень не довів суду правомірність прийнятого спірного наказу від 29.06.2022 № 258 та дій щодо проведення перевірки, у зв`язку з чим вважає за можливе позов задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при подані даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 2 481,00 грн (квитанція № Р54Р-М54С-ХХЕС-9НХС від 15.07.2022), суд вважає за необхідне стягнути дані кошти на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової служи України № 358 від 29.06.2022 «Про проведення фактичної перевірки».

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Табако Дім» (код ЄДРПОУ 43873464) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Державна податкова служба України (код ЄДРПОУ 43005393) судовий збір у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одина) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.