Рішення № 113040399, 25.08.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2023 року Справа №320/23851/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) із позовом до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області (далі - відповідач), у якому просить суд:

- скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 25.05.2023 про скасування рішення Головного управління ДМС у м. Києві від 13.03.2018 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про громадянство України" ОСОБА_1 .

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що в порушення положень п. 88, п. 96, п. 97 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства та виконання прийнятих рішень, затвердженого указом Президента України від 27.03.2001 № 588/2006 відповідачем не дотримано встановлену процедуру, а саме не підготовлено всі необхідні та достатні документи для прийняття оскаржуваного рішення, а заявлена відповідачем підстава прийняття оскаржуваного рішення, використання інформації з інформаційно-аналітичної системи «АРКАН» та висновок про те, що позивач продовжує користуватися правами громадянки Канади, не передбачено пунктом 88 Порядку та не могло бути підставою для прийняття спірного рішення; відповідачем не готувався жодний документ, визначений підпунктом «б» пункту 88 Порядку, а прийняття рішення про скасування набуття громадянства виключно на підставі подання позивач вважає незаконним; належним чином не направлено позивачу спірного рішення. ОСОБА_2 зауважила, що відповідач, враховуючи п. 6 та п. 39 Положення про систему «АРКАН» не є суб`єктом інформаційно-аналітичної бази «АРКАН», не має доступу до інформації, що розміщена в ній, а тому не може використовувати зазначену інформацію, як достатню підставу для прийняття рішень. Також, відповідач неправильно застосовує положення статті 21 Закону України «Про громадянство України» та зазначає, що Декларація про відмову від іноземного громадянства підписана позивачем 11.06.2018 та враховуючи редакцію вказаної норми закону на момент підписання такої, законодавство визначало інший вичерпний перелік підстав для скасування рішення про оформлення набуття громадянства, серед яких положення про Декларацію відсутні. Прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України спричинило втрату позивачем громадянства України, що мало наслідком припинення взаємних прав та обов`язків позивача та держави України, внаслідок чого були порушені права позивача та зумовлена необхідність звернення до суду за їх захистом.

19.07.2023, ухвалою суду відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

17.08.2023 до суду надійшов відзив від відповідача, в якому посилаючись, серед іншого, на норми ст. 4 Конституції України, ст. 1, ст. 6, ч. 1 ст. 8, ст. 9, ст. 21 Закону України «Про громадянство України», п. 1, п. 5, п. 26, п. 88, п. 119 затверджений Указом Президента України від 27.03.2001 № 215 Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконанню прийнятих рішень, наполягає, що рішення про оформлення набуття громадянства України може бути скасовано міграційним органом за наслідком встановлення факту подання заявником неправдивих відомостей або фальшивих: документів, а також приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України та вказані обставини, повинні бути підтверджені відповідними документами, які свідчать, зокрема, про факт подання особою свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України. Відповідач зазначив, що встановленню підлягають також факти, що підтверджують провину або злочинний намір, подачу завідомо хибних відомостей, обман заявника при отриманні ним паспорта громадянина України. З матеріалів справи вбачається, що до заяви про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням позивачем було додано зобов`язання припинити іноземне громадянство, однак, позивач не повернула національний паспорт громадянки Канади № НОМЕР_1 та продовжувала його використовувати для перетину кордону. Вказана інформація взята з бази даних інтегрованої міжвідомчої автоматизовано системи обміну інформацією щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів які перетинають державний кордон (система «Аркан») станом на 02.05.2022. Також, відповідач вказав про те, що згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.07.2012 № 418-р ДМС є користувачем інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів які перетинають державний кордон (система «Аркан») та цей абонентський пункт діє на базі ДМС та да є можливість отримати запитувану інформацію у повному обсязі. Позивач не відмовилась від громадянства Канади, при перетині кордону використала паспорт Канади, відповідач наполягає на тому, що позивач набула громадянство України шляхом обману та застосовуючи положення ст. 1 та ст. 21 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб» від 14.12.2021 № 1941, який набрав чинності 19.12.2021, змінено визначення незалежної причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) і розширено підстави для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України, зокрема, внаслідок подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, у тому числі невиконання зобов`язання, взятого особою у зобов`язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства. Не може бути скасовано рішення про оформлення набуття громадянства України стосовно особи, яка на момент прийняття такого рішення була неповнолітньою недієздатною, крім випадків подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України. Відповідач зазначив відповідно, що на даний час редакція Закону передбачає невиконання зобов`язання, взятого особою у зобов`язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземної громадянства як пряму підставу для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України, вважає, що позивач мала закінчити процедуру реалізації своїх прав на отримання громадянства України та відмовитись від іноземного громадянства.

Відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

На вимогу суду надано відповідачем копії матеріалів справи № 21-6/2023 ОСОБА_1 щодо підстав та обставин, що слугували для прийняття спірного рішення.

Заперечень, пояснень, заяв та клопотань, додаткових доказів від сторін до суду не надійшло.

Таким чином, суд вважає можливим розглянути справу у порядку письмового провадження, за правилами спрощеного позовного провадження та за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження Киргистан, Московський район, с. Біловодське.

Позивач мала громадянство Канади (паспортний документ № НОМЕР_1 , виданий 29.11.2016, Норт Йорк , термін дії до 29.11.2026).

19.12.2017 ОСОБА_1 було подано заяву разом із відповідним переліком документів для набуття громадянства України.

13.03.2018 позивачем отримано рішення про набуття громадянства України відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України».

19.03.2017 позивачем підписано зобов`язання про припинення іноземного громадянства.

11.06.2018 оформлено та підписано декларацію про відмову від іноземного громадянства Канада.

11.06.2018 ГУ ДМС України в м. Києві видано ОСОБА_1 довідку про реєстрацію особи громадянином України № 1310/2018 та посвідку про постійне місце проживання серії НОМЕР_2 , видана 03.02.2016.

02.05.2022 ОСОБА_1 під час перетину кордону Краківець використано паспорт Канади № НОМЕР_1.

Спірні відносини виникли між сторонами внаслідок прийняття Центральним міжрегіональним управлінням ДМС у м. Києві та Київській області 25.05.2023 рішення про скасування рішення Головного управління ДМС у м. Києві від 13.03.2018 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про громадянство України" ОСОБА_1 .

Підставою для прийняття спірного рішення є подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України через подання ОСОБА_1 свідомо неправдивих відомостей.

Таке твердження обґрунтоване відповідачем із взятої з інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів які перетинають державний кордон (система «Аркан»), а саме подані неправдиві відомості полягають в тому, що ОСОБА_1 продовжувала користуватись правами громадянки Канади, використовувала паспорт громадянки Канади.

Не погоджуючись із рішенням про скасування оформлення набуття громадянства України, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі.

Позивач вважає, що на момент підписання декларації 13.08.2018 в переліку скасування рішення про набуття громадянства України була відсутня така підстава як Декларація про відмову від громадянства іншої держави, наполягає, що відповідачем порушено порядок прийняття спірного рішення, що призвело до незаконного припинення громадянства особи та втрати відповідних її прав та обов`язків.

Відповідач вважає в свою чергу, що позивач мала завершити процедуру відмови від громадянства Канади та оскільки такого не було здійснено, порушено нею норми діючого законодавства України, відтак свідомо подано неправдиві відомості або фальшиві документи, що має наслідком позбуття такої особи громадянства України прийнятим рішенням відповідного компетентного органу.

Таким чином, предметом розгляду у даній справі є рішення Центральним міжрегіональним управлінням ДМС у м. Києві та Київській області від 25.05.2023 про скасування рішення Головного управління ДМС у м. Києві від 13.03.2018 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про громадянство України" ОСОБА_1 , відповідність якого положенням ч. 2 ст. 2 КАС України підлягає перевірці судом із дотриманням принципів адміністративного судочинства визначених ч. 3 вказаної статті.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).

Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

За ч. 3 ст. 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 9 КАС України).

Порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 1, ч. 3 ст. 3 КАС України).

Водночас положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.

Стаття 25 Конституції України визначає, що громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство.

Відповідно до пункту 2 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначене Законом України від 18.01.2001 № 2235-ІІІ «Про громадянство України» (далі - Закон № 2235-ІІІ, у відповідній редакції).

За визначенням статті 1 Закону № 2235-ІІІ вбачається, що

громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках;

іноземець - особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав;

реєстрація громадянства України - внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи;

зобов`язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України;

незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років від дня подання клопотання, якщо термін не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства за ініціативою особи чи якщо така процедура не здійснюється або вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України;

декларація про відмову від іноземного громадянства документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянстві і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припиненні іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав;

тимчасове посвідчення громадянина України - документ, який посвідчує особу і підтверджує її належність до громадянства України.

Відповідно до ст. 3 Закону № 2235-ІІІ громадянами України є:

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;

4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.

За ст. 4 Закону № 2235-ІІІ питання громадянства України регулюються Конституцією України, цим Законом, міжнародними договорами України.

Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно статті 6 Закону № 2235-ІІІ громадянство України набувається 1) за народженням; 2) за територіальним походженням; 3) внаслідок прийняття до громадянства; 4) внаслідок поновлення у громадянстві; 5) внаслідок усиновлення; 6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров`я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім`ю або передачі на виховання в сім`ю патронатного вихователя; 7) наслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; 8) у зв`язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; 9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківстві чи материнства; 10) з іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону № 2235-ІІІ особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.

Частинами 4-7 статті 8 Закону № 2235-ІІІ визначено, що іноземці, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Подання зобов`язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України, а також від осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, та осіб без громадянства.

Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.

Особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов`язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов`язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні.

Зокрема, за статтею 9 Закону № 2235-ІІІ іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України.

Умовами прийняття до громадянства України є: 1) визнання і дотримання Конституції України та законів України; 2) подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов`язання припинити іноземне громадянство (для іноземців).

Іноземці, які перебувають у громадянстві (підданстві) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство (підданство) цих держав.

Подання зобов`язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України.

Іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

3) безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п`яти років. Ця умова не поширюється на іноземців чи осіб без громадянства, які перебувають у шлюбі з громадянином України понад два роки, і на іноземців чи осіб без громадянства, які перебували з громадянином України понад два роки у шлюбі, що припинився внаслідок його смерті. Дворічний термін перебування у шлюбі з громадянином України не застосовується до іноземців і осіб без громадянства, яким було надано дозвіл на імміграцію відповідно до пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України "Про імміграцію".

5) володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування. Ця умова не поширюється на осіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі);

6) наявність законних джерел існування. Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні. Положення, передбачені пунктами 3-6 частини другої цієї статті, не поширюються на осіб, які мають визначні заслуги перед Україною, у тому числі на іноземців і осіб без громадянства, які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу у Збройних Силах України та нагороджені державною нагородою, і на осіб, прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України.

Особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов`язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов`язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні.

Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата видання відповідного Указу Президента України.

Згідно з положеннями статті 17 вказаного Закону громадянство України припиняється: 1) внаслідок виходу з громадянства України; 2) внаслідок втрати громадянства України; 3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону №2235-ІІІ, підставами для втрати громадянства України є, зокрема, 1) добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття; 2) набуття особою громадянства України на підставі статті 9 цього Закону внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів; 3) добровільний вступ на військову службу іншої держави, яка відповідно до законодавства цієї держави не є військовим обов`язком чи альтернативною (невійськовою) службою.

Указом Президента України від 27.03.2001 № 215 затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконанню прийнятих рішень (далі - Порядок № 215), яким визначено перелік документів які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянстві України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформленні набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.

Згідно п. 1 Порядку №215 для встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України або виходу з громадянства України особа подає заяву, а також інші документи, передбачені розділом ІІ цього Порядку.

Пунктом 5 Порядку №215 визначено, зокрема, що заяву та інші документи з питань громадянства заявник подає особисто. Під час подання заяви та інших документів з питань громадянства пред`являється документ, що посвідчує особу заявника, а також документ про проживання заявника на території Україні або про його постійне проживання за кордоном.

Для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, батько чи мати якої народилися до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили на момент їх народження до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону, подає документи, передбачені підпунктами "а" - "в" пункту 24 цього Порядку, а також: а) документ, який підтверджує факт народження відповідно батька чи матері заявника на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту; б) копію свідоцтва про народження заявника або інші документи, що засвідчують родинні стосунки заявника відповідно з батьком чи матір`ю, які народилися на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту (п. 26 Порядку №215).

Відповідно, згідно п. «а» - «в» п. 24 Порядку №215 заявник має подати серед вказаних документів в п. 26 також - а) заяву про набуття громадянства України за територіальним походженням; б) дві фотокартки (розміром 35 x 45 мм); в) один із таких документів: - декларацію про відсутність іноземного громадянства - для осіб без громадянства; - зобов`язання припинити іноземне громадянство - для іноземців. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Подання зобов`язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України; - декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує надання особі статусу біженця чи притулку в Україні, - для іноземців, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні; - заяву про зміну громадянства - для іноземців, які є громадянами держав, міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України.

Згідно п. 89 Порядку №215 управління, відділ (сектор) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, до якого подано документи щодо встановлення або оформлення належності до громадянства України, перевіряє відповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України.

Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, управління, відділ (сектор) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення не пізніш як у двотижневий строк з дня надходження документів повертає їх заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, начальник управління, відділу (сектору) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення приймає рішення про припинення провадження за цією заявою.

Подані заявником належно оформлені документи не пізніш як у двотижневий строк з дня їх надходження надсилаються до головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі.

Органи міграційної служби приймають рішення про оформлення набуття громадянства України, зокрема, за територіальним походженням. До повноважень органів міграційної служби також належить скасування прийнятих ними рішень про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 Закону (п. 92 Порядку №215).

Пунктом 119 Порядку №215 особам, які набули громадянство України та взяли зобов`язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон.

Суд вважає необхідним зазначити, що пунктом 26 частини першої статті 106 Конституції України закріплено, що Президент України приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні.

Слід зауважити, що аналіз норм Закону № 2235-III і Порядку № 215 свідчить, що процес набуття громадянства України складається із декількох етапів, початковим із яких є подання особою заяви про прийняття до громадянства України до відповідного територіального органу ДМС, а кінцевим - прийняття Президентом України рішення про прийняття особи до громадянства України.

За вказаною справою ОСОБА_1 , за наслідками поданої 19.12.2017 заяви та документів, згідно переліку передбаченого Порядком №215, перевірені уповноваженим органом відповідно до вимог законодавства та Порядку №215, отримала рішення ГУ ДМС України в м. Києві від 13.03.2018 про набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до вказаної вище положення ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України».

Відповідно до ст. 21 Закону № 2235-ІІІ (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 7, 8, 10-13, 15 цього Закону внаслідок подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, у тому числі невиконання зобов`язання, взятого особою у зобов`язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства.

Не може бути скасовано рішення про оформлення набуття громадянства України стосовно особи, яка на момент прийняття такого рішення була неповнолітньою, недієздатною, крім випадків подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 96 Порядку №215 подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 Закону, стосовно особи, яка проживає в Україні, готується територіальним підрозділом Державної міграційної служби України, до якого цією особою подавалися документи щодо оформлення набуття громадянства України.

Подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України разом із документами, передбаченими підпунктом "б" пункту 88 цього Порядку, надсилається до територіального органу Державної міграційної служби України.

Відповідно до підпункту "б" пункту 88 Порядку №215 для скасування рішень про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 21 Закону територіальними органами Державної міграційної служби України, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України готуються такі документи, зокрема: документи, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням (стаття 8 Закону) або була поновлена у громадянстві України (стаття 10 Закону) шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянства України (довідка територіального органу Державної міграційної служби України, дипломатичного представництва чи консульської установи про те, що іноземець, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, не подав документ про припинення цього громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України, а незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства не існують (частина п`ята статті 8 та частина друга статті 10 Закону); інформація територіального органу Державної міграційної служби України про те, що іноземець, який подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, не повернув паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави (частина восьма статті 8 та частина сьома статті 10); інформація про те, що на момент реєстрації громадянином України існували підстави, за наявності яких особа не поновлюється у громадянстві України (частини перша та друга статті 10 з урахуванням частини п`ятої статті 9 Закону; частина п`ята статті 10 Закону); інформація про інші неправдиві відомості та фальшиві документи, які були подані для набуття громадянства України відповідно до статей 8 та 10 Закону, або інформація про приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України відповідно до статей 8 та 10 Закону.

За приписами пункту 97 Порядку №215 рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується керівником територіального органу Державної міграційної служби України або його заступником.

Повідомлення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у тижневий строк надсилається до територіального підрозділу Державної міграційної служби України, яким було внесено подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України.

Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніш як у тижневий строк з дня одержання повідомлення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України повідомляє про це відповідну особу у письмовій формі із зазначенням причин скасування такого рішення.

З аналізу наведених норм вбачається, що скасування рішення про оформлення набуття громадянства відбувається на підставі подання органів міграційної служби, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України та на підставі документів, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України. Таке рішення має бути надіслано особі належним чином.

Враховуючи вищезазначене, необхідною та обов`язковою умовою для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 21 Закону України «Про громадянство України» є встановлення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, факту набуття особою громадянства України шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

Вказані обставини повинні бути підтверджені відповідними документами, які свідчать, зокрема, про факт подання особою свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів. Крім того, встановленню підлягають також факти, підтверджуючі провину або злочинний намір, подачу завідомо хибних відомостей, обман заявника при отриманні ним паспорта громадянина України.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14.11.2018 у справі № 820/1293/16, від 24.04.2019 у справі №2040/5642/18, від 19.12.2019 у справі №815/3575/15 та від 28.02.2020 у справі №520/4398/19, від 08.09.2021 у справі №640/33251/20.

Згідно п. 121 Порядку №215 у разі припинення особою громадянства України або скасування рішення про оформлення набуття особою громадянства України територіальні підрозділи Державної міграційної служби України, дипломатичні представництва чи консульські установи України вживають заходів до вилучення у цих осіб документів, які підтверджують громадянство України.

Таким особам територіальні підрозділи Державної міграційної служби України, дипломатичні представництва чи консульські установи України видають довідку про припинення громадянства України або скасування рішення про оформлення набуття громадянства України.

Спірне рішення від 25.05.2023 було прийнято Центральним міжрегіональним управлінням ДМС у м. Києві та Київській області, яким відповідно було скасовано рішення Головного управління ДМС у м. Києві від 13.03.2018 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про громадянство України" ОСОБА_1 «у зв`язку з тим, що громадянство України було набуто шляхом обману, унаслідок подання свідомо неправдивих відомостей, а саме: відповідно до інформації наявній в інтегрованій міжвідомчій інформаційно-аналітичній системі щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон України «АРКАН», після подачі декларації про відмову від громадянства Канади ОСОБА_1 продовжувала користуватись правами громадянки Канади, використовувала паспорт громадянки Канади».

Як встановлено судом та не заперечувалось сторонами, під час перетину 02.05.2022 кордону на пункті Краківець позивачем було використано паспорт Канади № НОМЕР_1 , що як наслідок було відображено в системі «АРКАН», взято відповідачем як підставу для прийняття спірного рішення.

Відтак, відповідач в даній справі наполягає, що громадянство України було отримано позивачем шляхом обману, унаслідок подання свідомо неправдивих відомостей. До таких висновків відповідач дійшов після встановлених вказаних вище обставин перетину кордону позивачем 02.05.2022 та як наслідок, відповідач має довести суду наявність обставин та факту отримання ОСОБА_1 громадянства України шляхом обману.

Згідно п. 121 відповідачем було оформлено довідку №6/2023 про припинення громадянства України.

Згідно наданих до справи матеріалів №21-6/2023 ОСОБА_1 вбачається, що вона подавала 19.12.2017 разом із заявою та документами зобов`язання від 19.03.2017 щодо припинення іноземного громадянства Канади протягом двох років з моменту набуття громадянства України та подати органу, що видав тимчасове їй посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства Канади та у разі неотримання з незалежних від неї причин документа про припинення громадянства (підданства) Канади зобов`язана подати декларацію про відмову від громадянства (підданства) цієї держави і повернути національний паспорт громадянина Канади до уповноваженого органу цієї держави.

Відповідно, саме на позивача покладався обов`язок припинити іноземне громадянство та подати документ про припинення іноземного громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту набуття громадянства.

Матеріали справи №21-6/2023 мають копію паспорта позивача держави Канади НОМЕР_1.

Відповідно, за матеріалами справи ОСОБА_1 подано до міграційної служби декларацію від 11.06.2018 про відмову від іноземного громадянства в якій, зокрема, вказано що вартість оформлення виходу з громадянства (підданства) Канади становить 110 канадських доларів (2222 гривні), мінімальна заробітна плата в Україні на момент, коли позивач набула громадянство України (станом на 13.03.2018) становить 3723 грн.

Позивач за вказаною декларацією зобов`язалась повернути паспорт громадянки Канади до уповноважених органів цієї держави та не користуватись правами громадянина (підданого) Канади, не виконувати обов`язків, передбачених її законодавством для громадян (підданих) цієї держави та ОСОБА_1 повідомлена про наслідки не виконання вказаної декларації згідно ст. 21 Закону України «Про громадянство України».

Як зазначено вище положень Закону № 2235-ІІІ, з незалежних від ОСОБА_1 причин, а саме вартості оформлення відмови від громадянства (підданства) держави Канада, нею було подано декларацію про відмову від іноземного громадянства Канади від 11.06.2018.

Відповідно, особа, яка набула громадянство України, має подати декларацію про відмову від іноземного громадянства. У разі подачі такої декларації документ про вихід із іноземного громадянства не вимагається, а на особу покладається обов`язок повернути національний паспортний документ до уповноваженого органу іноземної держави та не користуватися правами громадянина вказаної держави і не виконувати обов`язків, передбачених її законодавством для громадян цієї держави.

Статтею 17 Закону №2235-ІІІ, передбачено підстави припинення громадянства України. Так громадянство України припиняється: 1) внаслідок виходу з громадянства України; 2) внаслідок втрати громадянства України; 3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

19 грудня 2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб» від 14 грудня 2021 року № 1941-ІХ (далі - Закон № 1941-IX), яким, зокрема, змінено визначення незалежної причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) (стаття 1) та розширено підстави для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України (стаття 21).

Так, за новою редакцією статті 21 Закону України «Про громадянство України» рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 7, 8, 10-13, 15 цього Закону внаслідок подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, у тому числі невиконання зобов`язання, взятого особою у зобов`язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства.

За новою редакцією статті 1 цього Закону незалежно від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури.

Тобто, на даний час редакція закону передбачає невиконання зобов`язання, взятого особою у зобов`язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства як пряму підставу для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України.

Така підстава відповідно може бути застосована суб`єктом владних повноважень при прийнятті рішення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України, але суд вважає необхідним зауважити, що таке рішення має бути прийнято суб`єктом владних повноважень з дотримання положень діючого законодавства та з дотримання прав особи, відносно якої прийнято таке рішення.

Відтак, особа, яка подала декларацію про відмову від іноземного громадянства мала вчинити відповідні дії щодо позбуття такого громадянства, зокрема повернути паспорт громадянина іноземної держави, не користуватися відповідними правами та обов`язками іноземної держави.

Статтею 2 Закону № 2235-ІІІ визначено, що законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах:

1) єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України;

2) запобігання виникненню випадків безгромадянства;

3) неможливості позбавлення громадянина України громадянства України;

4) визнання права громадянина України на зміну громадянства;

5) неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України другим з подружжя;

6) рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України;

7) збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України.

Враховуючи також конвенційні права особи, іноземця, відповідно людини, яка перебуває на території іншої держави та намагається отримати громадянство іншої держави, суб`єкти владних повноважень, державні органи не мають звужувати чи обмежувати такі права, вчиняти тиск на особу, чи вимагати вчинення тих дій, які особа за тих чи інших об`єктивних причин не може вчинити задля досягнення законної мети.

Суд зауважує, що надані відповідачем до справи матеріали та докази не відображають вчинення дій суб`єктом владних повноважень задля з`ясування обставин виїзду та в`їзду ОСОБА_1 до України, перетину нею кордону в травні 2022 року із використанням паспорту Канади, з`ясування наявності такого паспорту у позивача, чому та за яких причин особа не виконує подану та підписану декларацію від 11.06.2018. Надана роздруківка періоду та часу перетину кордону позивачем відображає переміщення особи через пункти кордону та суд зауважує, що такі переміщення відбувались і в 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 році, на підставі закордонного паспорту України НОМЕР_3 , як громадянка України.

За даною справою суб`єктом владних повноважень вищезазначені положення норм діючого законодавства тлумачаться у якомога несприятливому вигляді для іноземця, який має намір отримати громадянство України, у спосіб, шляхом недотримання вимог щодо порядку оформлення, набуття та скасування громадянства, враховуючи, що зміни до законодавства в даному випадку додали додаткової підстави для такого скасування.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Як вказано вище, за ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено в повній мірі ґрунтовності пред`явлених вимог.

В той же час, згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що у сучасному глобалізованому світі громадянство - це один із найважливіших та найфундаментальніших правових інститутів, які визначають правовий статус особи, а також дихотомію взаємовідносин між особою та державою.

Цілком доречним буде згадати твердження судді Е. Уоррен в окремій думці до рішення Верховного суду США у справі Perez v. Brownell 1958 р. в середині XX століття, що громадянство є «основним правом людини, яке є нічим іншим, як правом мати права».

Більш того, сучасне громадянство більше не є правом, а винятково привілеєм, оскільки набуття громадянства конкретної держави надає особі додаткові гарантії безпеки, можливості покращити власний добробут та визначити цілковиту перспективу на майбутнє.

Дискримінація, передбачена у статті 14 «Заборона дискримінації» ЄКЗПЛ, у контексті громадянства є пов`язаною, передовсім, із його наявністю чи відсутністю, а також особливими підставами та умовами його отримання чи припинення.

У цьому разі дискримінація полягає, передусім, у порушенні реалізації особою своїх прав у результаті прийняття рішення органами публічної влади, здійснення ними дії або бездіяльності, які спрямовані на обмеження або надання переваги іншій особі або групі осіб, які перебувають у схожій ситуації.

У статті 14 ЄКЗПЛ чітко вказано, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Така дискримінація, зазвичай, може бути як прямою (коли ставлення до особи є менш сприятливим, ніж те, яке стосується інших осіб в аналогічній ситуації), так і непрямою (якщо нейтральна, на перший погляд, правова норма ставить особу у зв`язку із її громадянством чи релігією у несприятливе становище порівняно з іншими особами). Виняток із цього правила стосовно непрямої дискримінації стосується тих випадків, коли застосування такої правової норми обґрунтоване правомірною метою (legitimate aim), а засоби її досягнення є виправданими, належними і необхідними. Аналізуючи використання непрямої дискримінації у громадянстві, необхідно насамперед з`ясувати, чи інші особи, які мають громадянство конкретної держави, в аналогічних чи в подібних випадках перебувають у привілейованому становищі, чи ні.

Суд враховує, що Конвенція не гарантує права на громадянство. Однак, враховуючи еволютивну інтерпретацію ЄКЗПЛ протягом останніх років, ЄСПЛ не виключає, що свавільна відмова у громадянстві може в певних випадках мати суттєвий вплив на приватне життя особи. Це стосується і випадків свавільного позбавлення вже набутого громадянства у зв`язку з натуралізацією.

Наприклад, у справі Ramadan v. Malta (2016) заявник стверджував, що позбавлення його мальтійського громадянства порушило права, гарантовані йому ст. 8 ЄКЗПЛ, оскільки в результаті він став особою без громадянства. Свого часу він мав відмовитися від свого єгипетського громадянства, щоб стати громадянином Мальти, оскільки ні Єгипет, ні Мальта не визнавали можливість подвійного громадянства в особи. В цьому рішенні, в якому Суд не знайшов порушення ст. 8 ЄКЗПЛ, Суддя ЄСПЛ від Португалії Паолу Пінту де Альбукерке в окремій думці до цього рішення критикує "невиправдані, драконівські заходи" щодо заявника, оскільки в ній здійснений аналіз права на громадянство відповідно до міжнародних та європейських правових норм.

В світлі вищенаведеного, суд погоджується із аргументами сторони позивача про те, що за тлумаченням відповідача положення ст.ст. 8 та 21 Закону України «Про громадянство» враховуючи внесені зміни Законом № 1941-IX (набув чинності 19.12.2021) обмежують позивача скористатись загальним правом, передбаченим ст. 8 Закону України «Про громадянство України» з тих підстав, що вона не виконала зобов`язання взятого на себе підписаною та поданою декларацією 11.06.2018.

На переконання суду, вищезазначене положення не є деталізацією положення ст. 8 Закону України «Про громадянство України», а є юридичною конструкцією, що обумовлена конкретною актуальною практичною необхідністю юридичного регулювання питання дотримання особою процедури отримання громадянства України особою через виконання зобов`язання подання декларації про відмову від іноземного громадянства.

Натомість ст. 8 Закону України «Про громадянство України» містить базовий законодавчий припис про те, що іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Суд не вважає що невиконання позивачем поданої декларації про відмову від іноземної держави є доказом отримання громадянства України шляхом обману, подання неправдивих відомостей, оскільки на час подання такої заяви та документів 19.12.2017 та 11.06.2018 декларації, вбачається, що позивачем не порушувалось чинне законодавство щодо порядку оформлення набуття громадянства, таке рішення було прийнято відповідно відповідачем 13.03.2018.

Доведення наявності обману та подання неправдивих відомостей особою для набуття громадянства України є обов`язком суб`єкта владних повноважень, який отримує документи та перевіряє їх відповідно до повноважень та прав, якими наділений в межах закону.

Суд зауважує, що чинне законодавство не обмежує проміжком часу особу, яка подала декларацію про відмову від іноземного громадянства щодо повернення паспорту іноземної держави до відповідного органу цієї держави, як то визначено в зобов`язанні про припинення іноземного громадянства що встановлює два роки на виконання особою взятого на себе зобов`язання.

Суд не враховує у справі позицію позивача та її представника щодо застосування положень Порядку №215 в редакції Указу Президента України від 27.03.2001 №588/2006, оскільки за вказаною справою підлягають застосуванню норми діючого законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин із застосуванням вказаної вище практики ЄСПЛ.

Також суд не вважає обґрунтованими твердження неправомірного використання відповідачем платформи «АРКАН», оскільки законодавство не містить обмежень у застосуванні та використанні суб`єктами владних повноважень відповідних баз, документів, така є доступною відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.07.2012 №418-р, міграційна служба є користувачем інтегрованої міжвідомчої автоматизовано системи обміну інформацією щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів які перетинають державний кордон (система «АРКАН») та цей абонентський пункт діє на базі ДМС та да є можливість отримати запитувану інформацію у повному обсязі.

Суд також зазначає, що за вищевказаними положеннями п. 97 Порядку №215 відповідачем не направлено позивачу оскаржуване рішення. На спростування таких тверджень позивача та встановлених обставин судом, відповідачем належних та достатніх доказів до суду не надано.

Відповідно, відповідачем не надано суду належних та достатніх доказів які свідчать про отримання громадянства позивачем шляхом обману, надання неправдивих відомостей, спірне рішення від 25.05.2023 є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищезазначене, перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність факту порушення прав та інтересів позивача, наявність підстав для задоволення позову згідно вищевказаних висновків суду.

Позивачем сплачено за подання позовної заяви до суду судовий збір у розмірі 1073,60 грн., що підтверджується наявною у справі квитанцією.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 139 КАС України, наслідки вирішення справи судом, суд вважає можливим стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, відповідача по справі, понесені витрати по сплаті судового збору, а саме у розмірі 1073,60 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 77-80, 139, 143, 243-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 25.05.2023 про скасування рішення Головного управління ДМС у м. Києві від 13.03.2018 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про громадянство України" ОСОБА_1 .

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 42552598, вул. Березняківська, 4-А, м. Київ, 02152) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору у сумі 1073,60 грн. (одна тисяча сімсот три гривні 60 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І.І.