Рішення № 113032851, 18.08.2023, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/1601/23

Провадження № 2/484/606/23

Рішення

іменем України

18 серпня 2023 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Максютенко О.А., за участі секретарки судового засідання Завірюха В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: органі опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів

встановив

до суду звернувся ОСОБА_1 з вищезазначеним позовом, у якому позивач зазначає, що 17.02.2005 року мід ним та ОСОБА_2 було укладено шлюб,зареєстрований Тернопільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, актовий запис №176. 29.05.2020 року Тернопільським міськрайоним судом тернопільської області було винесено рішення про розірвання шлюбу (справа №607/3202/20). Від шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з серпня з серпня 2022 року проживає разом з позивачем та перебуває на його утриманні. ОСОБА_4 є учнем 6-А класу Первомайської гімназії №4 ім. Якова Лобова Первомайської міської ради Миколаївської області.За період навчання дитини мати вихованням та навчанням сина не цікавилась, гімназію не відвідувала, не брала участі у батьківських зборах і житті класу, що підтверджується довідкою гімназії №02-04/91.

Позивач має постійне місце проживання, де створені всі умови для проживання дитини, має військове звання полковник, займає посаду начальника штабу - перший заступник командира військової частини НОМЕР_1 . За місцем служби характеризується позитивно в колективі користується повагою та авторитетом. Отже вважає, що місце проживання дитини має бути визначене з ним.

Зважаючи на викладені обставини, позивач просив визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , разом з батьком, та просив стягнути з відповідачки аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу).

Ухвалою судді від 06.04.2023 у справі відкрите позовне провадження з викликом сторін та призначене підготовче судове засідання. Зобов`язано третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області, подати суду висновок щодо розв`язання спору за цим позовом.

Підготовче провадження по справі було проведено 07.06.2023 року та призначено судовий розгляд справи.

У судове засідання представник позивача не з`явилися, до суду однак надав заяву у якій він позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просив його задовольнити. Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомляла, заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило.

Представник третьої особи - орган опіки та піклування Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області, у судове засідання надала заяву про слухання справи у їх відсутність, проти задоволення позову не заперечують.

Суд, дослідивши матеріали справи та давши їм належну оцінку, доходить висновку, що про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом установлено, що сторони по справі є батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія № НОМЕР_2 .

Відповідно до довідки про перевірку житлових умов проживання, складеного 23.02.2023 року комісією у складі голови житлової комісії ОСОБА_1 проживає разом із сином ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 з 27.08.2022 року. Таким чином судом установлено, що малолітня дитина проживає разом із батьком.

Згідно довідки в/я НОМЕР_1 від 22.02.2022 року ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у в/ч НОМЕР_1 , та перебуває на повному державному забезпеченні.

Згідно договору оренди житлового приміщення від 27.08.2023 року ОСОБА_1 орендує квартиру АДРЕСА_2 .

Відповідно до довідки Первомайської гімназії №4 від 23.02.2022 року №02-04/92 ОСОБА_4 є учнем 6-А класу Первомайської гімназії ;4 імені Якова Лобова Первомайської міської ради Миколаївської області та за період навчання дитини мати вихованням та навчанням сина не цікавилась, гімназію не відвідувала, не брала участі у батьківських зборах і житті класу.

Згідно службової характеристики виданої 22.02.2023 року в/я НОМЕР_1 позивач ОСОБА_1 позитивно характеризується за місцем роботи.

Відповідно до частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постаново ВР 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частиною 3 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно до змісту статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.

Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, статті 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

При цьому орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

05.06.2023 року до суду надійшов висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 разом з батьком ОСОБА_1 , затверджений рішенням виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області. Відповідно до вказаного висновку, 24.04.2023 року спеціалісти служби у справах дітей Первомайської міської ради Миколаївської області області здійснили обстеження житлово - побутових умов проживання позивача. Встановлено, що квартиру позивач винаймає, проживає разом з сином, квартира з усіма комунальними зручностями, умови проживання задовільні. Для малолітньої дитини передбачено окреме місце для сну та навчання. В наявності необхідний одяг, взуття, засоби гігієни, шкільне приладдя та інші речі дитини. Відповідно до статті 171 СК України була з`ясована думка дитини ОСОБА_3 . У ході бесіди ОСОБА_3 повідомив спеціалістам служби у справах дітей, що він проживає разом з батьком та в подальшому бажає проживати з ним. Мати дитини фактично проживаж в м. Тернопіль. Відповідно до листа служби у справах дітей від 27.04.2023 року №510/24.3.1.,комісією Тернопільського міського центру соціальних служб 20.04.2023 року та 21.04.2023 року було відвідано сім'. ОСОБА_2 ,однак здійснити обстеження не далося, двері ніхто не відчинив, на контакт в телефонному режимі ніхто не виходив, на виклик в службу не з`являлась. Відповідно до листа Тернопільської спеціалізованої школи 1-111 степенів №7 Тернопільської міської ради від 04.05.2023 року №02-16/36, малолітній ОСОБА_4 навчався в закладі освіти з 01.09.2018 року. Впродовж навчання батько дбав про сина, придбав підручники з іноземної мови, здійснював контроль навчальних досягнень ОСОБА_3 . Мати ОСОБА_3 не контактувала з класним керівником, батьківські збори не відвідувала, не приймала участі у шкільних справах. Ураховуючи вищезазначене, орган опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом із батьком ОСОБА_1 .

Суд погоджується з висновком орган опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області щодо визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком, оскільки на даному визначення місця проживання дитини з батьком у звичному для нього середовищі буде мати більш позитивний вплив на дитину та відповідатиме її найкращим інтересам.

З огляду на вищезазначене, з метою забезпечення якнайкращих інтересів дитини, суд вважає необхідним визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом із батьком. Разом із цим, суд зауважує, що мати дитини не обмежена у своєму праві на спілкування та участь у вихованні сина.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача аліментів.

Відповідно до ч.2 ст. 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Сімейним кодексом України визначено, що обов`язок по утриманню дітей покладено рівною мірою на батьків.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання цього обов`язку визначаються за домовленістю між ними.

За відсутності домовленості кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються за рішенням суду у частці від доходу матері, батька або у твердій грошовій сумі (ч.3 ст. 181 СК України).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

При визначенні розміру аліментів згідно до ст. 182 СК України суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей та непрацездатних осіб, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч.1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХП (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності Україною 27 вересня 1991 року, держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч.3 ст. 77, ч.1 ст. 79 СК України аліменти сплачуються щомісячно та присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Судом встановлено, що малолітній ОСОБА_3 знаходяться на утриманні позивача, який виховує сина, піклується про його здоров`я, створює належні умови для проживання. Відповідачка добровільно допомоги на утримання дитини не надає.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці, як то визначено ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства".

При визначенні розміру аліментів суд враховує обставини, визначенні ст. 182 Сімейного кодексу України. Відповідач є повнолітньою, здоровою, працездатною особою, тобто може мати дохід, не має інших утриманців, інвалідності тощо, а відтак взмозі утримувати свох сина.

Відповідачкою не подано доказів, які підтверджують обставини, що мають істотне значення для визначення розміру аліментів, та не надано доказів неспроможності надання матеріальної допомоги на утримання сина у визначеному позивачем розмірі.

Крім того, на законодавчому рівні закріплено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини та визначено, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, при цьому не обмежено верхню межу розміру аліментів.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 законні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі на підставі ст. ст. 180, 181, 182, 183, 191 СК України. Враховуючі матеріальне становище дитини, задля забезпечення умов життя, достатніх для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а також те, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою як матері, так і батька, з відповідача на користь позивачки слід стягнути аліменти на утримання їх малолітнього сина в розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення позивача до суду з наданим позовом і до досягнення сином повноліття.

На підставі п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України, рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах платежу за один місяць.

Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 4, 11, 12, 13, 76-81, 83, 247, 280 - 282, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

ухвалив

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: органі опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою АДРЕСА_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23.03.2023 року і до досягнення синами повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 1073.60 грн.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м.Прага, проживає АДРЕСА_3 , рнокпп: НОМЕР_3 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області м. Пкервомайськ вул.. Грушевського,3 ЄДРПО 04056575.

Повний текст рішення складено 25.08.2023 року.

Суддя: