Рішення № 113019827, 24.08.2023, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3434/23

24 серпня 2023 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач 2), у якому з урахуванням прийнятої судом заяви про зміну предмета позову просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 08.05.2023 №191950020672 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком,

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 16.12.1994 по 29.06.2007, з 13.07.2007 по 29.12.2015 та призначити пенсію за віком з 28.05.2023.

В обґрунтування позову вказує, що 01.05.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за віком, однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 08.05.2023 №191950020672 відмовлено в призначені пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. До страхового стажу не зараховано період роботи позивача з 10.10.1994 по 29.06.2007 у російській федерації відповідно до довідки від 29.12.2015, оскільки згідно із Законом України від 23.12.2022 «Про зупинення та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993» до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991.

Позивач не погоджується з таким рішенням суб`єкта владних повноважень та вказує, що на підтвердження спірного періоду роботи на території російської федерації з 10.10.1994 по 29.06.2007 надано довідку від 29.12.2015 б/н, видану Акціонерним товариством «ДРСУ» про роботу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ГКП «Транспортник» на посаді водія 1 класу з 10.10.1994 (наказ про прийняття 160/к от 11.10.1994) по 29.06.2007 (наказ про звільнення 116/к от 29.06.2007).

З посиланням на Угоду "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів" від 15.04.1994, Угоду між Урядом України і Урядом російської федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14.01.1993, рішення Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав від 26.03.2008 № 01- 1/2-07, вказує, що під час вирішення питання про наявність у позивача права на пенсію відповідач повинен був враховати трудовий стаж та заробітну плату, набуті ним на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, в тому числі на території російської федерації.

Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають. Подана до органу Пенсійного фонду довідка не може піддаватися сумніву та позбавляти ОСОБА_1 права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.

Стосовно ще одного періоду роботи з 13.07.2007 по 29.12.2015, то такий позивач згадує у заяві про зміну предмета позову, та зазначає, що працював водієм 1 класу в ГКП «Транспортник» (ВАТ «ДРСУ»), про що є відповідні записи в його трудовій книжці, довідки про заробітну плату, проте такі періоди не враховані відповідачем 1.

Одночасно у цій заяві позивач надав пояснення стосовно одночасної роботи в ГКП "Транспортник" з 10.10.1994 по 29.06.2007 (в російській федерації) та ВАТ "Тернопільська автобаза" з 30.11.1987 по 15.12.1999 (м.Тернопіль), які зводяться до того, що він працював за сумісництвом (а.с.89-92).

ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 08.05.2023, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом та просить задовольнити його повністю.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений частиною другою статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

11.07.2023 від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідач 2 позов не визнає. Вказує, що згідно записів трудової книжки позивача він з 30.11.1987 прийнятий на роботу водієм 1 класу в ОТК №2 Тернопільської автобази "Головбудтранспорт" та 15.12.1999 звільнений з роботи у зв`язку із скороченням штату працівників; з 13.07.2007 прийнятий водієм 1 класу ВАТ ДРСУ та 29.12.2015 звільнений з роботи за власною ініціативою. Водночас, згідно документів долучених до заяви про призначення пенсії за віком, позивач працював в ГКП "Транспортник" російської федерації водієм 1 класу з 10.10.1994 по 29.06.2007. Період роботи водієм 1 класу в ОТК №2 Тернопільської автобази "Головбудтранспорт" з 30.11.1987 по 15.12.1999 частково перетинається з періодом роботи позивача водієм 1 класу в ГКП "Транспортник" російської федерації з 10.10.1994 по 29.06.2007.

Також відповідач 2 зазначає, що громадяни України, які працювали в інших країнах, можуть отримувати пенсію в Україні, проте в таких правовідносинах є особливості, правила та обмеження.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1, пункту 2.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (в редакції постанови правління Пенсійного фонду України №33-1 від 25.11.2021) (далі - Порядок № 22-1), особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надаються документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, а за періоди роботи після 01 січня 2004 року, додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків. Документи видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", Україна вийшла з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992, у зв`язку з чим, з 02.12.2022 стаття 7 Угоди, є нечинною.

У зв`язку з наведеним, територіальними органами Пенсійного фонду України за доданими позивачем до заяви про призначення пенсії за віком документами згідно довідки від 29.12.2015 (без номера), не зараховано період роботи на території російської федерації з 10.10.1994 по 29.06.2007, оскільки документи, необхідні для призначення пенсії, уточнюючі довідки про пільговий характер роботи, про навчання, про цивільний стан особи та інші документи враховуються при призначенні пенсії у разі проставлення апостеля компетентним органом держави, в якій документ був складений, передбаченого статтею 4 Конвенції, що скасовує вимогу деталізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961.

З огляду на вказане Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області просить відмовити у задоволенні позову повністю (а.с.25-27).

17.07.2023 у суді зареєстрований ще один відзив на позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у якому відповідач 2 проти позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні з тих самих підстав, що й у попередній заяві по суті справи (а.с.69-70).

31.07.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Відповідач 1 позов не визнає та зазначає про таке.

Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993, втратила чинність відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про припинення дії Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 24.06.2023 № 639.

01.12.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України № 2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993», яким постановила зупинити у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 № 240/94-ВР, та Протоколу Конвенції про правову допомогу і у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, вчиненого від імені України від 03.03.1988 № 140/98-ВР.

З 19.06.2023 припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежності держав у галузі пенсійного забезпечення, від 13.03.1992 між Україною та російською федерацією.

Станом на дату звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії та прийняття спірного рішення відсутній міжнародний договір з російською федерацією з приводу пенсійного забезпечення, а відтак положення Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежності держав у галузі пенсійного забезпечення, в тому числі щодо визнання стажу, не поширюються на стаж, набутий громадянами України на території російської федерації.

За доданими документами не зараховано період роботи на території російської федерації з 10.10.1994 по 29.06.2007 згідно з довідкою від 29.12.2015, оскільки відповідно до Закону України від 23.12.2022 «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 22.01.1993», до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991.

Відповідач 1 вважає, що діяв правомірно, своїми діями права та законні інтереси позивача не порушив, просить відмовити у позові у повному обсязі (а.с.78-83).

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), 01.05.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком, до якої додав документи згідно з переліком, наведеним у розписці-повідомленні: довідку про РНОКПП, паспорт, диплом про освіту, військовий квиток, трудову книжку, довідки про заробітну плату (а.с.31-32).

За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 08.05.2023 № 191950020672 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У рішенні вказано, що вік заявника на дату звернення складає 59 років 11 місяців 04 дні.

Необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" становить 30 років.

Страховий стаж заявника становить 23 роки 05 місяців 01 день.

За результатами розгляду документів, наданих ОСОБА_1 , до загального страхового стажу не зараховано період роботи на території російської федерації роботи з 10.10.1994 по 29.06.2007 згідно з довідкою від 29.12.2015, оскільки відповідно до Закону України від 23.12.2022 «Про зупинення та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993» до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991 (а.с.62).

Матеріали, надані відповідачем 1, містять ще одне рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 08.05.2023 № 191950020672 (з тим самим номером і за тією ж датою, що й попереднє), яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Також зазначено, що за результатами розгляду документів, наданих ОСОБА_1 , до загального страхового стажу «не зараховано період роботи на території російської федерації роботи з 10.10.1994 по 29.06.2007 згідно з довідкою від 29.12.2015, оскільки відповідно до Закону України від 23.12.2022 «Про зупинення та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993», відповідно до якого у відносинах, зокрема, з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 ратифікованої Законом України від 10.11.1994р. №240/94-ВР та протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993р., вчинено від імені України у м. Москва 28.03.1997р. і ратифіковано Законом України від 03.03.1998 р. №140/98- ВР. Документи, необхідні для призначення пенсії, уточнюючі довідки про пільговий характер роботи, про навчання, про цивільний стан особи та інші документи враховуються при призначенні пенсії у разі проставлення апостеля компетентним органом держави, в якій документ був складений, передбаченого ст.4 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961 р.» (так в тексті рішення, а.с.63).

Таким чином, під одним номером та датою № 191950020672 від 08.05.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято два рішення.

Зі змісту позовної заяви, її обґрунтування вбачається, що позивачу вручено перше рішення від 08.05.2023 № 191950020672, наведене вище по тексту.

Позивач не погоджується з рішенням суб`єкта владних повноважень, вважає його протиправним та таким, що порушує його право на соціальний захист, а тому звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення, дії відповідачів як суб`єктів владних повноважень, що є предметом цього позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (частина третя статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

За змістом положень статті 62 Закону України № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а період навчання підтверджується виданими навчальним закладом дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Відповідно до пункту 1.7 розділу І Порядку №22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

За приписами підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, а за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків.

Згідно з пунктом 4.2 розділу IV в редакції Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, серед іншого, уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.

Судом досліджено копію трудової книжки серії НОМЕР_1 , оформлену на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата заповнення 28.06.1983, професія, спеціальність «шофер» (а.с.47-52).

Розділ "Відомості про роботу" трудової книжки позивача містить записи щодо його трудової діяльності у спірні періоди:

запис №7: 30.11.1987 прийнятий на роботу водієм 1 класу в ОТК №2 Тернопільської автобази "Головбудтранспорт", підстава: наказ №71-К від 30.11.1987,

запис №8, 15.12.1999 звільнений з роботи у зв`язку із скороченням штату працівників п.1 ст.40 КЗпПУ, підстава: наказ №60 від 25.12.1999 ВАТ Тернопільська автобаза;

запис №9, 13.07.2007 прийнятий водієм 1 класу ВАТ ДРСУ, підстава: наказ №126/к від 13.07.2007 ,

запис №11, 29.12.2015 звільнений з роботи за власною ініціативою, п.3 ч.1 ст.77 кзп російської федерації, підстава: наказ №449/к від 29.12.2015.

Позивач вказує, що у період з 10.10.1994 по 29.06.2007 працював в ГКП "Транспортник" російської федерації водієм 1 класу.

Виходячи з наданого відповідачами зарахованого страхового стажу позивача для призначення пенсії, такий включає, зокрема, наступні періоди: з 30.11.1987 по 15.12.1999, з 16.12.1999 по 31.12.2003, з 15.11.2018 по 03.12.2018 (а.с.61).

Позовні вимоги стосуються правомірності незарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області роботи з 16.12.1994 по 29.06.2007 та з 13.07.2007 по 29.12.2015.

Разом з тим періоди з 16.12.1994 по 31.12.2003 відповідачем 1 зараховані до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії.

Період роботи водієм 1 класу в ОТК №2 Тернопільської автобази "Головбудтранспорт" з 30.11.1987 по 15.12.1999 частково перетинається з періодом роботи позивача водієм 1 класу в ГКП "Транспортник" російської федерації з 10.10.1994 по 29.06.2007.

Так як відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV стаж обчислюється в одинарному розмірі, то підстав для повторного зарахування періоду, який вже врахований територіальним органом Пенсійного фонду України до страхового стажу ОСОБА_1 , з 16.12.1994 по 31.12.2003 немає. Відтак в цій частині позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Стосовно можливості зарахування роботи позивача в російській федерації з 01.01.2004 по 29.06.2007 на підставі довідки підприємства та з 13.07.2007 по 29.12.2015 на підставі записів трудової книжки, довідок про заробітну плату, то суд враховує таке.

На підтвердження спірного періоду роботи на території російської федерації з 01.01.2004 по 29.06.2007 позивачем надано довідку від 29.12.2015 б/н, видану Акціонерним товариством «ДРСУ». Згідно із даною довідкою, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працював в ГКП «Транспортник» на посаді водія 1 класу з 10.10.1994 (наказ про прийняття 160/к от 11.10.1994) по 29.06.2007 (наказ про звільнення 116/к от 29.06.2007).

Також в довідці зазначено, що «... 03.07.1997 г. Государственно кооперативное предприятие «Транспортник» ликвидировано и преобразовано в Отрытое акционерное общество «ДРСУ», основание: Распоряжение Правительства Москвы №571-Р № 07.03.1995 г.» (мовою оригіналу, а.с.56).

Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода від 13.03.1992).

Відповідно до статті 1 Угоди від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 5 Угоди від 13.03.1992 встановлено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Отже, дія цієї угоди розповсюджувалася на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди.

В силу положень статті 6 Угоди від 13.03.1992, призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Відповідно до статті 11 зазначеної Угоди від 13.03.1992, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії.

Аналіз вищенаведених норм вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховуються при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Положення цієї Угоди були чинними на момент роботи позивача у спірних періодах та на момент звернення позивача з заявою про призначення йому пенсії (01.05.2023). Дія цієї Угоди припинена згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 639 від 24.06.2023.

При цьому суд враховує, що 29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", згідно з пунктом 1 якої постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві. Постанова набрала чинності 02.12.2022.

Водночас, відповідно до пункту 2 статті 13 Угоди про гарантії пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Отже, зі змісту наведеного слід враховувати, що положення відповідних міжнародних договорів розповсюджується також і на питання пов`язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов`язаних із їх перерахунком. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві зареєстрованому на території російської федерації після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в росії. Тобто існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а, від 16 квітня 2020 року у справі №555/2250/16-а від 17 червня 2020 року у справі №646/1911/17, від 21 лютого 2020 року у справі № 291/99/17 та від 06 липня 2020 року у справі № 345/9/17.

Відтак, при прийнятті рішення щодо зарахування чи відмови в зарахуванні страхового стажу певних періодів роботи, орган пенсійного фонду повинен враховувати норми законодавства України, в сукупності з нормами законів тієї країни, на території якої працювала в спірний період роботи особа, яка звернулась за призначенням пенсії або ж перерахунком пенсії.

Суд відмічає, що на час набуття позивачем трудового стажу у спірних періодах, вказані вище Угода були чинними для України, відтак підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Окрім того, аналіз наведеного вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

З огляду на що, суд критично оцінює доводи відповідача 1 про те, що до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території рф лише по 31.12.1991.

01.12.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (далі Закон №2783-IX), який набрав чинності 23.12.2022 і яким постановила зупинити у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст.417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м.Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР .

Проте суд зазначає, що відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, положення Закону №2783-IX підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 23.12.2022, а положення Постанови №1328 з 02.12.2022.

Отже, оскільки позивач працював у російській федерації в той час, коли усі вищевказані міжнародні договори були чинні, у відповідача 1 не було підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території російської федерації з 01.01.2004 по 29.06.2007 на підставі довідки від 29.12.2015.

Стосовно іншого періоду роботи на території російської федерації з 13.07.2007 по 17.10.2014, то відповідач 1 його не зарахував, що підтверджується розрахунком зарахованого страхового стажу, проте з оскаржуваного рішення не вбачається жодної мотивації відмови у зарахуванні саме цього періоду.

Суд вище зазначав, що відомості трудової книжки позивача підтверджують трудові відносини з ГКП «Транспортник» (ВАТ «ДРСУ») з 13.07.2007 по 29.12.2015.

Наведені трудові відносини також підтверджуються довідками АО «ДРСУ» про заробітну плату ОСОБА_1 із помісячним розрахунком сум отриманих виплат №4 від 28.05.2015 (за період 1995-2000 років), № 5 від 28.05.2015 (за період 2001-2006 років), № 6 від 28.05.2015 (за період 2007-2012 років), №7 від 30.12.2015 (2013-2015), які подавалися одночасно з заявою про призначення пенсії за віком (а.с.33, 39, 41, 45).

Зміст кожної з цих довідок засвідчує факт відрахування у відповідних періодах страхових внесків чи єдиного соціального податку за встановленими ставками з заробітної плати ОСОБА_1 .

Суд зауважує, що первинно цей період позивач не заявляв у позовних вимогах, а лише вказав у заяві про зміну предмета позову, яку суд прийняв до розгляду. В ухвалі про прийняття до розгляду заяви про зміну предмета позову суд зобов`язав відповідача 1 надати письмові пояснення щодо підстав незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи на території російської федерації з 13.07.2007 по 17.10.2014. Жодних пояснень від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до суду не надходило.

За наведених обставин та правового регулювання, суд вважає, що відповідач 1 безпідставно не зарахував період роботи ОСОБА_1 з 13.07.2007 по 17.10.2015 водієм ГКП «Транспортник» (ВАТ «ДРСУ») до страхового стажу для обчислення права на пенсію за віком.

Саме питання відмови в зарахуванні конкретних періодів роботи, до страхового стажу позивача, було спірним під час призначення пенсії позивачу, та оскаржується позивачем.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 08.05.2023 №191950020672 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 16.12.1994 по 29.06.2007, з 13.07.2007 по 29.12.2015, то суд зауважує, що позивач просить зарахувати до трудового стажу періоди, безвідносно до місць праці в ці періоди, що не передбачено чинним законодавством. Тому з урахуванням статті 9 КАС України та, беручи до уваги, що період роботи з 16.12.1994 по 31.12.2003 вже зарахований до страхового стажу позивача, позовні вимоги підлягають до задоволення частково шляхом прийняття рішення про зобов`язання відповідний територіальний орган Пенсійного фонду України зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи водієм в ГКП «Транспортник» з 01.01.2004 по 29.06.2007, з 13.07.2007 по 29.12.2015.

Стосовно позовний вимог про зобов`язання відповідача 2 призначити позивачу пенсію за віком з 28.05.2023, то суд враховує таке.

За нормами статті 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 - не менше 30 років.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнув віку 60 років ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто набув право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV при наявності необхідного страхового стажу.

Як слідує з розрахунку зарахованого відповідачами страхового стажу позивача, на час звернення за призначенням пенсії загальний страховий стаж позивача складає 23 роки 05 місяців 01 день (а.с.61), про що також вказано в оскаржуваному рішенні (а.с.62). Додатково до зарахування до страхового стажу підлягають спірні періоди.

Разом з тим, щодо наявності у позивача страхового стажу не менше 30 років, то у суду відсутній розрахунок такого стажу, і такі повноваження щодо обчислення страхового стажу при призначенні пенсії належать до виключних повноважень органів пенсійного фонду, а тому суд не може підміняти собою такий орган і проводити відповідні обчислення страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком.

Так, згідно з підпунктом 3 пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, яке затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Тобто безпосередньо територіальні органи Пенсійного фонду України відповідно до покладених на них завдань призначають (здійснюють перерахунок) і виплачують пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72608654), яка зводиться до того, що суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання ПФУ призначити пенсію позивачу.

Оскільки вирішення питання наявності права на пенсію (підрахунку загального стажу) є прерогативою пенсійного органу і суд не вправі замість пенсійного органу вдаватись до підрахунку стажу, чи прийняття рішення про призначення пенсії, тому на переконання суду, для відновлення порушеного права позивача необхідно зобов`язати відповідний територіальний орган Пенсійного фонду України після зарахування спірних періодів повторно розглянути заяву позивача від 01.05.2023 про призначення пенсії за віком.

При цьому, суд не має підстав робити висновок про те, що при обчисленні стажу, що дає право на пенсію за віком з врахуванням висновків суду, викладених у цій справі та за наявності підстав для призначення пенсії, відповідне управління Пенсійного фонду України, порушуватиме права позивача, не призначаючи, чи не виплачуючи таку пенсію.

Згідно з пунктом 1 частини першої Закону № 1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

З аналізу наведеної норми Закону №1058-ІV вбачається, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося до спливу трьох місяців з дня виникнення права на призначення такої пенсії.

У разі наявності у ОСОБА_1 достатнього страхового стажу для призначення пенсії (при повторному розгляді заяви), таку необхідно призначити з 28.05.2023, з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, зважаючи на те, що позивач звернувся за пенсією 01.05.2023.

При цьому при визначенні відповідного територіального органу Пенсійного фонду України, який має зарахувати страховий стаж та розглянути питання про призначення пенсії позивачу, суд враховує, що 30.03.2021 набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16.03.2021 за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1), якою внесені зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови від 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846.

Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01.04.2021.

Запроваджена у зв`язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.

Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналізуючи вищезазначені норми Порядку №22-1, суд зазначає, що:

- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (пункт 4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 структурним підрозділом органу, що призначає пенсію визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, тому належним відповідачем у спірних правовідносинах є Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії.

Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для задоволення щодо нього позовних вимог.

Відтак з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача слід зобов`язати саме Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати спірні періоди роботи позивача до страхового стажу та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

Аналогічні висновки зроблені Восьмим апеляційним адміністративним судом у постановах від 06.04.2023 по справ №500/4180/22, від 16.05.2023 по справі № 500/4234/22, від 05.06.2023 № 500/644/23.

Перевіряючи дотримання критеріїв, яким має відповідати рішення, дії суб`єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що такі не дотримані, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені законами України, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій, недобросовісно.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 536,80 грн, сплачений відповідно до квитанції № 7 від 14.06.2023 (а.с.16).

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 №191950020672 від 08.05.2023.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи водієм в ГКП «Транспортник» з 01.01.2004 по 29.06.2007 та з 13.07.2007 по 29.12.2015.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.05.2023 про призначення пенсії за віком з 28.05.2023 з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536,80 грн (п`ятсот тридцять шість грн 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідачі:

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, вулиця Митрополита Андрея, 10, місто Львів, Львівська область, 79061, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 13814885,

Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Майдан Волі 3, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 14035769.

Повний текст рішення складений та підписаний 24 серпня 2023 року.

Суддя Чепенюк О.В.