Рішення № 113019267, 24.08.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/10241/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2023 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОСПЕЦТРАНС ТЕК» до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОСПЕЦТРАНС ТЕК» до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій позивач просить суд скасувати постанову від 27 березня 2023 року № 355723 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою притягнуто Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОСПЕЦТРАНС ТЕК», (код ЄДРПОУ 42512075) до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень і закрити провадження за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що посадовою особою Державної служби України з безпеки на транспорті проводилась рейдова перевірка на автодорозі М05 Київ-Одеса (452кс+811м), в ході якої було зупинено належний ФОП ОСОБА_1 автотранспортний засіб: RENAULT MAGNUM, державний номерний знак НОМЕР_1 та встановлено порушення ст. 48, 49 Закону України «Про автомобільний транспорт», Наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010 р перевезення вантажу згідно ТТН №58 від 24.02.2023 у водія транспортного засобу, який обладнаний аналоговим тахографом не оформлена тахокарта за 24.02.2023р. Застосовано відповідальність передбачену абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.48 цього Закону, а саме тахокарти за 24.02.2023 року, відповідно до чого застосовано штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17000 грн). Позивач не погоджується ні з оскаржуваною постановою, ні з встановленим порушенням та наполягає на тому, що дії посадової особи Державної служби України з безпеки на транспорті щодо накладання адміністративної відповідальності на Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОСПЕЦТРАНС ТЕК» у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень є неправомірними, з чим звернувся до суду.

Ухвалою суду від 15.05.2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

26.05.2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню посилаючись на обґрунтованість та правомірність дій Укртрансбезпеки під час винесення оскаржуваної постанови за встановлене порушення ст. 48, 49 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки тахокарти за 24.02.2023 року.

13.06.2023 року до суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, в якій зазначено, що у вказаній ситуації Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОСПЕЦТРАНС ТЕК» виступала в якості експедитора (організатора) перевезення вантажу, оскільки 17 лютого 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОСПЕЦТРАНС ТЕК" та товариством з обмеженою відповідальністю «АГРІА» (замовник) було укладено договір транспортного експедирування №1702/23, в якому перший взяв на себе обов`язки за замовлення ТОВ «АГРІА» та за його рахунок організувати виконання транспортно-експедиторських послуг, а саме здійснення перевезення вантажу. маршрутом. В свою чергу, для організації перевезення вантажу, між товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОСПЕЦТРАНС ТЕК» та перевізником фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено Договір №КА-АСТ-02/02 від 02.02.2023 року. На думку позивача, що безпосереднім перевізником виступала фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , при цьому перевізник здійснював перевезення належним йому транспортним засобом. Позивачем зазначено, що під час перевірки техокарта від 24.02.2023 року була в наявності, оскільки відповідачем, разом з відзивом на позовну заяву, додано копію техокарти.

14.06.2023 року до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив. Відповідач зазначає, що водії зобов`язані надавати інспектору для контролю реєстраційні листки за поточний тиждень та попередні 28 календарних днів, тобто 29 тахограм відповідно до Поправки №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів підписаної в Женеві 01.07.1970 року, яка набула чинності з 20.12.2010 року. Під час проведення перевірки виявлено відсутність у водія транспортного засобу під час перевезення вантажу щоденного реєстраційного листа обліку режиму праці та відпочинку, а саме: тахокарти до аналогового тахографа за 24.02.2023. Відповідачем зазначено, що посадовим особам Укртрансбезпеки під час перевірки була надана незаповнена, пуста тахокарта, тобто водієм транспортного засобу, обладнаного тахографом, в порушення пунктів 3.3, 3.6 Інструкції № 385, не здійснювався облік режиму праці та відпочинку, оскільки тахокарта була порожня.

У зв`язку з перебуванням судді Токмілової Л.М. у відпустці у період з 26.06.2023 року по 21.07.2023 року, суд здійснює розгляд справи після виходу з відпустки.

За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

24.02.2023 року посадовими особами відповідача проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажу автомобільним транспортним засобом марки RENAULT MAGNUM, державний номерний знак НОМЕР_1 .

За результатами проведення перевірки, складено акт № 355723 від 27 березня 2023 року проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, у якому зафіксовано порушення, а саме: перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки тахокарти за 24.02.2023 року.

27.03.2023 року Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки прийнято постанову № 355723, якою застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОСПЕЦТРАНС ТЕК" адміністративно-господарський штраф за порушення вимог Закону України "Про автомобільний транспорт", в розмірі 17000 грн, який передбачено абзацом 3 ч. 1 ст. 60 цього Закону.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що даний позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ).

Згідно із статтею 1 Закону №2344-ІІІ у цьому Законі наведені терміни вживаються в такому значенні:

автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями;

документи на вантаж - документи, визначені відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про транспортно-експедиторську діяльність», «;Про транзит вантажів», інших актів законодавства, в тому числі міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, які необхідні для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом;

рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

За приписами частин сімнадцятої, вісімнадцятої, двадцять першої статті 6 Закону №2344-ІІІ рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується. Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 14 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567), передбачено, що рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

За приписами абзаців першого, другого пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 16 Порядку № 1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.

Згідно із пунктами 20, 21 Порядку № 1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Пунктами 25 - 27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Фактичною підставою для притягнення товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОСПЕЦТРАНС ТЕК» до відповідальності відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ згідно оскаржуваної постанови стала відсутність документів, перелік яких визначений статтею 48 вказаного Закону, а саме під час надання послуг з перевезення вантажів перевізник не забезпечив водія та Положеннями статті 18 Закону №2344-ІІІ регламентовано, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Відповідно до статті 49 Закону № 2344-ІІІ водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

За змістом статті 48 Закону № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень статті 48 Закону № 2344-ІІІ дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі №820/4624/17.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначає Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджена наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за № 946/18241 (далі - Інструкція № 385).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385 у цій Інструкції терміни вживаються у такому значенні:

контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Інші терміни вживаються в значеннях, наведених у Законах України «Про автомобільний транспорт», «Про метрологію та метрологічну діяльність», «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)».

Виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР (пункт 3.1 Інструкції).

Згідно з положеннями пункту 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Пунктом 3.5 Інструкції № 385 встановлено, що перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий).

Відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону України № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, визначальним при вирішенні цього спору є факт надання або ненадання водієм посадовим особам відповідача визначених законодавством документів на підтвердження його режиму праці та відпочинку, зокрема, тахокарти до аналогового тахографа.

Як установлено судом та не спростовано позивачем, у момент проведення перевірки водій транспортного засобу не надав працівникам контролюючого органу тахокарти до аналогового тахографа за 24.02.2023 року.

При цьому, суд також звертає увагу, що позивачем не заперечується, що транспортний засіб був обладнаний тахографом, у зв`язку з чим, облік режиму праці та відпочинку має здійснюватись з використанням тахографа.

Отже, наведені положення чинних на території України нормативно-правових актів позивач не виконав.

Щодо доводів позивача про те, що ТОВ «АВТОСПЕЦТРАНС ТЕК» не є перевізником, у зв`язку з чим не може нести відповідальність за абзацом 3 ч. 1 ст. 60 цього Закону України "Про автомобільний транспорт", суд зазначає наступне.

Приписи ст.60 Закону № 2344-III передбачають наявність спеціального суб`єкта відповідальності - автомобільного перевізника.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, з наступними змінами та доповненнями (далі - Правила №363).

Згідно із абзацом 18 розділу І Правил №363 перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Згідно з пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху власник транспортного засобу - фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб, що підтверджується відповідними документами.

Отже, законом чітко визначено відмінність між особою яка володіє майновими правами на транспортний засіб та особою, яка використовує його або безпосередньо, або через водія (іншу юридичну особу) для здійснення перевезень.

Таким чином, власник транспортного засобу та перевізник можуть бути як однією особою, так і різними.

Водночас суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт є саме автомобільний перевізник.

Згідно ТТН № 58 від 24.02.2023 року автомобільним перевізником вантажу є ТОВ «АВТОСПЕЦТРАНС ТЕК».

Зазначена обставина вказує на те, що позивач у день проведення перевірки у розумінні вищезгаданих норм здійснював перевезення вантажу за власний кошт.

Наведе дозволяє суду прийти до висновку, що автомобільним перевізником у даному випадку був саме позивач.

Посилання позивача на укладений з ТОВ "Агріа" договір про надання транспортно-експедиторських послуг, а також на укладений з ФОП ОСОБА_1 договір від 02.03.2023 року № КА-АСТ-02/02 та на акт з надання послуг № 6206 від 02.03.2023 року є безпідставними, оскільки перевірку посадовими особами Укртрансбезпеки було здійснено до укладення вказаних договорів, а саме 24.02.2023 року.

При цьому, водій транспортного засобу, заперечень щодо визначення перевізника в акті перевірки від 24.02.2023 року не висловив, жодних пояснень щодо належного перевізника посадовим особам Укртрансбезпеки не надав.

Постановою Верховного суду від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17 зазначено, що Державною службою України з безпеки на транспорті вірно визначено перевізника відповідно до товаро-транспортної накладної (хоча позивач аргументував свої доводи тим, що перевізником була інша особа, а в товаро-транспортній накладній допущено помилку).

Таким чином, відповідачем, з урахуванням встановлених перевіркою обставин, обґрунтовано застосовано до позивача штрафні санкції, передбачені абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Таким чином, позовні вимоги про скасування постанови від 27 березня 2023 року № 355723 і закрити провадження за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, є безпідставними, не ґрунтуються на приписах закону, що регулюють спірні правовідносини, а отже не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до правил статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 263, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволені адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОСПЕЦТРАНС ТЕК" до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя Токмілова Л.М.

.