Рішення № 113019259, 24.08.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13638/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до 297 комендатури охорони та обслуговування Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до 297 комендатури охорони та обслуговування Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії 297 комендатури охорони та обслуговування Міністерства оборони України, які виразились у встановленні невірного базового місяця нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 та у не нарахуванні та невиплаті за період з 01.11.2016 р. по 28.08.2018 р. індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, з врахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078;

- зобов`язати НОМЕР_1 комендатуру охорони та обслуговування Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.11.2016 р. по 28.08.2018 р. індексацію грошового забезпечення, з врахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка з 01.01.2020 р. знаходиться на фінансовому забезпеченні відповідача. За період з 01.01.2016 р. по 01.12.2018 р. позивачу не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення. На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.09.2022 р. по справі № 420/9668/22 на рахунок позивача нараховано суму індексації грошового забезпечення у розмірі 4435,68 грн. При цьому, позивач вважає, що з виплаченої суми індексації вбачається застосування невірного базового місяця нарахування індексації грошового забезпечення. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 14.06.2023 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.

Ухвалою від 28.07.2023 р. відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

12.07.2023 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що проведення індексації перебуває у прямій залежності від фінансових ресурсів відповідних бюджетів та не може виходити за їх межі. Для виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в січні 2016 року - лютому 2018 року фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України не було. Фінансування на виплату індексації не здійснювалось. Наведений позивачем розрахунок індексації грошового забезпечення є невірним та необґрунтованими, підстави для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію позивачу із застосуванням базового місяця січня 2008 р. відсутні.

Ухвалою від 28.07.2023 р. поновлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та матеріалів та долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву, поданий відповідачем.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки від сторін не надходило заяв про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 від 08.10.20 р., яка з січня 2020 року знаходиться на фінансовому забезпеченні в 297 Комендатури охорони та обслуговування Міністерства оборони України.

Згідно з даними КП "ДСС", рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.09.2022 р. по справі № 420/9668/22 визнано протиправними дії 297 комендатури охорони та обслуговування щодо відмови ОСОБА_1 нарахувати та виплатити за період з 01.01.2016 р. по 01.12.2018 р. індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078; зобов`язано 297 комендатуру охорони та обслуговування нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 р. по 01.12.2018 р. включно індексацію грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078. При цьому, в судовому рішенні зазначено, що позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними дії 297 комендатури охорони та обслуговування, щодо відмови ОСОБА_1 нарахувати та виплатити індексацію за спірний період з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року та березень 2018 року; зобов`язання 297 комендатури охорони та обслуговування м. Одеси нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 р. по 01.12.2018 р. року включно із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року та березень 2018 року, є передчасними та задоволенню не підлягають. Тобто, судом у справі № № 420/9668/22 не надавалась оцінка тому чи є січень 2008 року базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення.

На виконання даного рішення відповідачем здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача у розмірі 4435,68 грн. за період з січня 2016 року по лютий 2018 року, базовий січень 2016 року.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч.3 ст.9 Закону № 2011-XII).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 р. № 1282-XII (далі - Закон № 1282-ХІІ).

У статті 1 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ст.2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Частинами 1, 2 статті 5 Закону № 1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (ч.6 ст.5 Закону № 1282-XII).

Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 (зі змінами, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Пунктом 4 Порядку № 1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

За приписами пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 р. № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", яка набрала чинності 01.01.2008 р. та втратила чинність з 01.03.2018 р. (далі - Постанова № 1294), встановлено посадові оклади військовослужбовців.

Підвищення тарифних ставок (окладів) після 01.01.2008 р., в тому числі в період перебування позивача на службі, що є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації, не відбувалося.

У подальшому після прийняття Постанови № 704, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.

Таким чином, якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулось у січні 2008 року, то для визначення суми індексації грошового забезпечення військовослужбовцю має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2008 року до березня 2018 року, оскільки після прийняття Постанови № 704 базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.

Відтак, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача з 01.11.2016 р. по 28.02.2018 р. є саме січень 2008 року, в якому Постановою № 1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців, а з 01.03.2018 р. по 28.08.2018 р. березень 2018 року.

Тому суд погоджується із доводами позивача щодо необхідності врахування при проведенні індексації грошового забезпечення за період з 01.11.2016 р. по 28.02.2018 р. січня 2008 року як базового місяця для нарахування індексації відповідно до Порядку № 1078, оскільки в період з січня 2008 року по лютий 2018 року посадові оклади військовослужбовців не змінювались, та відповідач не надав суду доказів про те, що у вказаний період відбулося збільшення грошового забезпечення саме за рахунок зростання тарифної ставки (окладу), та відхиляє доводи позивача щодо необхідності врахування при проведенні індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. по 28.08.2018 р. січня 2008 року як базового місяця, оскільки після прийняття Постанови № 704 базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.

При вирішенні даного спору, в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 29.11.2021 р. у справі № 120/313/20-а, які полягають в наступному.

Місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації. За змістом пункту 5 Порядку № 1078 підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця. Отже, базовий місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу). Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць. Якщо відповідач цієї дії не вчиняє, останнього можна зобов`язати до її вчинення у судовому порядку. Аналіз пункту 5 Порядку № 1078 свідчить про те, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації пов`язується з місяцем підвищенням тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець. Отже, збільшення грошового забезпечення не за рахунок зростання тарифної ставки (окладу), а завдяки додатковим видам грошового забезпечення, не дає підстав вважати відповідний місяць базовим для подальшої індексації.

Верховний Суд у постановах від 12.05.2022 р. у справі № 580/3335/21, від 19.05.2022 р. у справі № 200/3859/21, від 28.06.2022 р. у справі № 420/4841/21 дійшов висновку про те, що базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення є саме січень 2008 року, в якому Постановою № 1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців, оскільки в період з 01.01.2008 р. по 01.03.2018 р. посадові оклади військовослужбовців були незмінними.

Крім того, при вирішенні даного спору суд враховує також висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 р. у справі № 240/4911/18 та від 07.08.2019 р. у справі № 825/694/17, відповідно до яких: індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті; виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення; звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.11.2016 р. по 28.02.2018 р. повинно здійснюватися із застосуванням базового місяця січень 2008 року, а обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, при нарахуванні та виплаті індексації (в т.ч. на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.09.2022 у справі № 420/9668/22) відповідач не застосував січень 2008 року як базовий місяць, а тому порушене право позивача на отримання спірної індексації підлягає судовому захисту.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо протиправності дій відповідача при застосуванні січня 2016 року як місяців, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базовового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.11.2016 р. по 28.02.2018 р. включно.

Стосовно справ з подібними правовідносинами, то Верховний Суд у своїй практиці указував на те, що повноваження державних органів стосовно визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.

Зазначені висновки Верховний Суд виклав у постановах від 29.11.2021 р. у справі № 120/313/20-а, від 26.01.2022 р. у справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 р. у справі № 420/3593/20, від 09.06.2022 р. у справі № 600/524/21-а.

Під ефективним засобом (способом) судового захисту слід розуміти такий, що призводить до бажаних наслідків, дає найбільший ефект для відновлення юридичного становища особи, яке існувало до порушення її прав чи законних інтересів. Тому ефективний спосіб захисту має забезпечити поновлення порушеного права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 05.04.2005 р. у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02) засіб захисту повинен бути "ефективним", як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 р. № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9).

Відповідно до п.10 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

З огляду на вказане та з метою ефективного захисту порушеного права позивача на отримання в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.11.2016 р. по 28.02.2018 р., суд вважає за необхідне зобов`язати нарахувати та виплатити позивачу у період 01.11.2016 р. по 28.02.2018 р., включно індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січня 2008 року.

При цьому, не підлягає задоволенню вимога щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу за період з 01.03.2018 р. по 28.08.2018 р. індексацію грошового забезпечення, з врахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, оскільки після прийняття Постанови № 704 базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.

Стосовно доводів відповідача про порушення строку звернення до суду суд зазначає наступне.

Приписами ч.1 ст.122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас, відповідно до ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022 р.) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Однак, 19.07.2022 р. набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX, яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю.

Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.

Частини 1 та 2 ст.233 КЗпП України викладені у наступній редакції:

- працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті;

- із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Отже, до 19.07.2022 р. КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

В той же час, відповідно до пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії карантину.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19.01.2023 р. у справі № 460/17052/21.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 р. № 1423 "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236" дію карантину через COVID-19 продовжено до 30.04.2023 р., а постановою Кабінету Міністрів від 24.04.2023 р. № 383 "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236" дію карантину через COVID-19 продовжено до 30.06.2023 р.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 р. № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" дію карантину через COVID-19 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р.

Таким чином, внаслідок відміни 30.06.2023 р. дії карантину, поновлено строк звернення до суду, визначений ст.233 КЗпП України, який у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, становить три місяці з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, правовідносини щодо виплати всіх належним позивачу при звільненні сум виникли у період дії карантину, а тому відповідно до вимог пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України визначений ст.233 КЗпП України строк продовжується на строк дії карантину, який закінчився 30.06.2023 р.

З позовною заявою ОСОБА_1 звернувся до суду 13.06.2023 р., тобто в межах встановленого ст.233 КЗпП України тримісячного строку.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

За приписами ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, заяв про відшкодування інших витрат не заявляв, а відтак судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування Міністерства оборони України (65012, м.Одеса, вул.Італійський бульвар, буд.3, код ЄДРПОУ 09958153) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправними дії 297 комендатури охорони та обслуговування Міністерства оборони України (65012, м.Одеса, вул. Італійський бульвар, буд.3, код ЄДРПОУ 09958153) щодо застосування січня 2016 року як місяця, за яким починається обчислення споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) з 01.11.2016 р. по 28.02.2018 р. включно.

Зобов`язати НОМЕР_1 комендатуру охорони та обслуговування Міністерства оборони України (65012, м.Одеса, вул.Італійський бульвар, буд.3, код ЄДРПОУ 09958153) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.11.2016 р. по 28.02.2018 р. включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.І.Бездрабко