Рішення № 113019236, 24.08.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4555/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держпраці в Одеській області (код ЄДРПОУ: 39781624; адреса: пр-т Шевченка, 2, м. Одеса, 65044), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ: ВП 44069166; адреса: вул. Семінарська,5, м. Одеса, 65044) про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

11 березня 2022 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява до Головного управління Держпраці в Одеській області, в якій представник позивача просив суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №248ДПС/ТД-ФС від 15 грудня 2021 року, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 60 000 грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від адміністративна справа №420/4555/22 розподілена на суддю Глуханчука О.В.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду (суддя Глуханчук О.В.) від 16.03.2022 р. прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі; постановлено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (ст.262 КАС України); залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління ДПС в Одеській області; витребувано від Головного управління Держпраці в Одеській області належним чином засвідчені копії матеріалів, на підставі яких прийнято постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №248ДПС/ТД-ФС від 15 грудня 2021 року; витребувано від Головного управління ДПС в Одеській області усі матеріали фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , оформленої актом фактичної перевірки від 03 червня 2021 року №10685/15/02/РРО/ НОМЕР_1 ;

Ухвалою суду від 18.05.2022 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

04.04.2022 року відповідач подав суду документи на виконання ухвали суду від 16.03.2022 року; 12.04.2022 року відзив на позовну заяву.

29.04.2022 року позивач подав суду відповідь на відзив.

11.05.2022 року ГУ ДПС в Одеській області подало суду пояснення, в додатки до яких надало документи на виконання вимог ухвали від 16.03.2022 року.

23.05.2022 року ГУ Держпраці в Одеській області подало суду заперечення на відповідь на відзив.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 28 лютого 2023 року звільнено з посади суддю Одеського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Розпорядженням керівника апарату Одеського окружного адміністративного суду № 282 від 10.03.2023 року призначено повторний автоматичний розподіл справи № 420/4555/22.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2023 року визначено головуючого суддю Аракелян М.М. для розгляду справи.

Ухвалою суду від 20.03.2023 року справу прийнято до провадження, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (ст.262 КАС України).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 25 травня 2021 року позивачем було прийнято на роботу ОСОБА_3 на посаду продавця, яка відповідно до розпорядження № 11 мала би приступити до виконання трудових обов`язків з 27 травня 2021 року.

26 травня 2021 року ревізори-інспектори ГУ ДПС в Одеській області повідомили позивача, що прибули для проведення фактичної перевірки його господарської діяльності. У зв`язку із тим, що сам позивач не перебував у м. Ізмаїл, а також те, що представники контролюючого органу повідомили, що у випадку ненадання доступу до проведення фактичної перевірки такі дії будуть вважатися перешкоджанням щодо проведення перевірки і до позивача будуть застосовані штрафні санкції, то за дорученням позивача ОСОБА_3 прибула до магазину та надала усі необхідні документи для проведення перевірки.

Позивач наполягає, що ОСОБА_3 прибула до магазину лише для надання документів з метою забезпечення проведення фактичної перевірки, однак до роботи у цей день фактично не приступала.

15 грудня 2021 року начальник ГУ Держпраці в Одеській області, розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акту 10685/15/02/РРО/28394158897 від 03.06.2021 року виніс постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України у розмірі 60 000 грн.

Позивач вважає, що постанова про накладення штрафу є протиправною, оскільки жодного порушення він не вчиняв, а відповідачем не було повідомлено його про розгляд справи у спосіб, визначений законодавством.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, Головне управління Держпраці в Одеській області надано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що підстав для скасування спірної постанови немає, оскільки позивач допустив працівника до роботи без належного оформлення трудових відносин та без повідомлення суб`єктом господарювання заздалегідь у відповідний відділ ДПС щодо нового працівника.

Представник відповідача звертав увагу, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, відповідач вказував, що ним дотримано процедуру розгляду справи про порушення законодавства про працю та зайнятість населення, а відтак оскаржувана постанова з урахуванням встановлених обставин є законною.

29.04.2022 року позивачем надано відповідь на відзив, у якій зазначалося, що надання ОСОБА_3 за дорученням позивача та на виконання вимог працівників ГУ ДПС в Одеській області всіх необхідних документів для здійснення перевірки податковим органом не свідчить про те, що працівника допущено до роботи. Позивач вказував, що надання документів не входить до посадових обов`язків продавця згідно Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників.

Крім того, позивач звертав увагу, що сам по собі факт направлення листа не свідчить про належне виконання відповідачем обов`язку повідомлення про розгляд справи щодо накладення штрафу.

11.05.2022 року Головним управлінням ДПС в Одеській області надано письмові пояснення, у яких вказувалося, що на підставі наказу від 25.05.2021 року № 3418 було проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 , за наслідками якої складено акт, в якому встановлено порушення, зокрема щодо встановлення використання праці найманої особи без належного оформлення трудових відносин та виплата заробітної плати роботодавцем доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету.

Представник ГУ ДПС в Одеській області звертав увагу, що повідомлення про прийняття ОСОБА_3 на роботу до проведення перевірки до контролюючого органу не направлялося, будь-яка інформація щодо нарахування та виплату заробітної плати, відповідно наданої звітності, відсутня. У той же час, перевірка була проведена 26.05.2021 року о 13:15, а повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_3 подано 26.05.2021 о 19:13, що підтверджується квитанцією № 2.

23.05.2022 року від Головного управління Держпраці в Одеській області надійшли заперечення, згідно яких відповідач вказував, що повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_3 подано було 26.05.2021 року о 19:13, тобто після проведення фактичної перевірки. Вказане доводить, що ОСОБА_3 допущена до роботи без належного оформлення трудових відносин та без своєчасного повідомлення суб`єктом господарювання відповідний відділ ДПС щодо нового працівника.

Крім того, відповідач зазначив, що Порядок № 509 не містить обов`язку повідомляти суб`єкта господарювання про конкретне місце, дату та час розгляду справи про накладення штрафу.

Інших процесуальних заяв по суті спору, які визначені статтею 159 КАС України, від сторін до суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, які мають значення для вирішення спору, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 25 травня 2021 року наказом Головного управління ДПС в Одеській області № 3418-н вирішено провести фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 (а.с. 130), на підставі п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПУ України та згідно доповідної записки (а.с.123).

25 травня 2021 року за № 6200 та № 6199 контролюючим органом оформлено направлення на перевірку (а.с. 131, 132) відповідних посадових осіб.

03 червня 2021 року за результатами проведеної фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 складено акт із зазначенням виявлених порушень, в тому числі й щодо трудового законодавства, а саме: використання праці найманого працівника без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцем доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету (а.с. 126-129).

15 грудня 2021 року начальником Головного управління Держпраці в Одеській області відносно ФОП ОСОБА_1 за результатами розгляду справи про накладення штрафу на підставі акту фактичної перевірки Головного управління ДПС в Одеській області від 03.06.2021 року прийнято постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 248ДПС-ТД-ФС (а.с. 13-15).

Не погоджуючись із постановою, вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з п.2 ч.5 ст.50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Положеннями ч.1 ст.3 КЗпП України регламентовано, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

За змістом ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Згідно з статтею 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до приписів ст. 29 КЗпП України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний:

1) роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору;

2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;

3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами;

4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Згідно ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а органи місцевого самоврядування - на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад.

Відповідно до ст. 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження; вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою-сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509 (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи накладаються на підставі, зокрема, акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Згідно п. 3 Порядку № 509 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому-сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених в в абзацах третьому-сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Відповідно до п. 4 Порядку № 509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому-сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка. У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб`єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку.

Системний аналіз наведених норм права дозволяє суду зробити висновок, що роботодавець зобов`язаний належним чином оформлювати трудові відносини з працівниками та не допускати їх до роботи без оформлення трудового договору й повідомлення контролюючого органу про прийняття працівника на роботу. У разі ж порушення вимог законодавства про працю роботодавець підлягає притягненню до юридичної відповідальності шляхом накладення штрафу за результатами розгляду уповноваженою особою справи про порушення трудового законодавства.

З матеріалів справи слідує, що 25 травня 2021 року Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 видано розпорядження № 11, яким вирішено прийняти ОСОБА_3 на посаду продавця з окладом 6000 грн., оформити трудовий договір з 26.05.2021 року, в якому визначити умови роботи (режим, права і обов`язки сторін та інше); ОСОБА_3 приступити до роботи 27.05.2021 року (а.с. 25).

26 травня 2021 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено трудовий договір № 07/21, за яким працівник зобов`язаний виконувати роботу продавця, відпуск товарів відповідно до встановлених цін і ввічливо обслуговувати.

Фізична особа зобов`язується оплачувати працю працівника у розмірі 6 000 грн. на місяць, забезпечити безпечні і нешкідливі умови праці для виконання прийнятих Працівником зобов`язань; обладнати робоче місце відповідно до вимог нормативних актів про охорону праці; надавати необхідний інвентар, робочий одяг (пункт 3 трудового договору).

Відповідно до пункту 16 трудового договору від 26 травня 2021 року, трудовий договір зареєстрований від 26 травня 2021 року за № 24972083 в ГУ ДПС в Одеській області.

За змістом п. 17 договору № 07/21, трудовий договір розірваний сторонами 17 червня 2021 року за згодою сторін п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 27, 28).

Згідно акту фактичної перевірки від 03.06.2021 року № 10685/145/02/РРО/ НОМЕР_1 фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 розпочата ІНФОРМАЦІЯ_1 о 13:15 та закінчена о 14:30 в присутності продавця ОСОБА_3 .

В акті фактичної перевірки в графі «оформлення трудових відносин» зазначено, що трудовий договір відсутній, копія паспорту додається.

Пункт 2.2.20 акту фактичної перевірки від 03.06.2021 року № 10685/145/02/РРО/ НОМЕР_1 містить інформацію, що під час перевірки встановлено проведення розрахунків без застосування реєстратора розрахункових операцій на загальну суму покупки 18,00 грн. та інші розрахунки на суму 71,00 грн.; проведення розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій з порушенням режиму попереднього програмування підакцизних товарів згідно з УКТЗЕД; не забезпечено своєчасної передачі до органів ДПС по дротових чи бездротових каналах зв`язку звітності пов`язаної з використанням РРО та не забезпечено щоденний друк фіскальних звітних чеків (03.04.2021 року); встановлені надлишки алкогольних напоїв, згідно відомості, на загальну суму 190,00 грн.; не забезпечено можливості розрахунку у безготівковій формі; встановлено використання праці найманого працівника без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцем доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а саме: ОСОБА_3 допущена до роботи без повідомлення про прийняття працівника на роботу, органів ДПС, але в ході перевірки повідомлення 26.05.2021 року надано реєстраційний номер 24972083 (а.с. 129).

З акту фактичної перевірки також видно, що зауваження зі сторони суб`єкта господарювання не надходили, з актом перевірки ознайомлено та один примірник отримав продавець ОСОБА_3 (а.с. 128).

Звертаючись до суду з даним позовом позивач доводив, що 26 травня 2021 року ОСОБА_3 до роботи не була допущена, посадові обов`язки продавця не виконувала, а надала лише документи представникам контролюючого органу для проведення фактичної перевірки.

Однак, такі доводи позивача суд вважає необґрунтованими та відхиляє, оскільки матеріалами справи підтверджено, що під час проведення фактичної перевірки було встановлено реалізацію товарів з порушенням на суму 18,00 грн. та 71,00 грн. При цьому, суд враховує, що за твердженням самого позивача жодного іншого працівника, окрім як ОСОБА_3 під час проведення фактичної перевірки на місці здійснення господарської діяльності позивача не було, відтак реалізація товару відбулася саме за участі ОСОБА_3 , а документи перевіряючим вона надала за його дорученням.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що саме за участі працівника ОСОБА_3 як матеріально-відповідальної особи було здійснено опис наявних готівкових коштів, що знаходилися на місці проведення розрахунків, знято залишки товарно-матеріальних цінностей (а.с. 133, 134). Вказане, на думку суду, повністю спростовує правову позицію позивача, за якою 26 травня 2021 року ОСОБА_3 надала лише документи і жодних інших дій, в тому числі й на виконання посадових обов`язків продавця, не здійснювала.

Додатково суд враховує і те, що повідомлення про прийняття працівника на роботу було подано позивачем лише 26.05.2021 року о 19:13:24, тобто після проведення фактичної перевірки, що підтверджується квитанцією № 2 (а.с. 135, 136). Водночас, суд звертає увагу, що на момент проведення фактичної перевірки трудовий договір, який було долучено позивачем до матеріалів справи не надавався з підстав його відсутності і виходячи зі змісту пункту 16 договору такий фактично оформлено у часі не раніше 26 травня 2021 року 19:13:24. До того ж, не надавалося уповноваженим особам контролюючого органу і саме розпорядження позивача № 11 від 25 травня 2021 року, на яке посилається.

Суд наголошує, що укладення трудового договору у даному випадку розуміється як сукупність дій - його оформлення та повідомлення про це уповноваженого органу. З урахуванням цього, ознаками складу правопорушення, відповідальність за яке встановлена статтею 265 КЗпП України, є одночасна відсутність вказаного вище наказу, розпорядження, трудового договору та повідомлення уповноваженого органу про прийняття на роботу нового працівника.

Враховуючи відсутність трудового договору на момент проведення фактичної перевірки, неповідомлення контролюючого органу про прийняття на роботу нового працівника (таке повідомлення було здійснено лише після проведення перевірки), здійснення ОСОБА_3 реалізації товарів та сприяння у знятті залишків товарно-матеріальних цінностей й готівкових коштів, за які відповідальність несе продавець як матеріально-відповідальна особа, суд приходить висновку, що оскаржувана постанова прийнята правомірно, оскільки позивач порушив законодавство про працю та допустив працівника до роботи без належного оформлення трудових відносин.

Посилання позивача щодо не повідомлення останнього про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, суд оцінює критично, оскільки матеріали справи містять докази направлення рекомендованим листом зазначеного повідомлення від 03.12.2021 року №15/01-40-10513 (а.с.63, 73, 74).

Згідно до положень Порядку № 509, справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Тобто вимоги п.3,4 Порядку № 509 щодо направлення у строки зазначених документів, ГУ Держпраці в Одеській області виконано.

Суд звертає увагу, що діюче законодавство на момент виникнення спірних правовідносин не зобов`язувало суб`єкта владних повноважень здійснювати заходи для з`ясування причин невручення повідомлення, чи для вжиття додаткових заходів (як-то електронні засоби зв`язку, кур`єрська доставка і т.д.) щодо вручення повідомлення (вимоги).

Так, суб`єкт господарювання зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невиконання цього обов`язку особа не вправі посилатись на неотримання нею документів як на обставину, що звільняє її від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

З урахуванням наведеного, суд вказує, що наявність в матеріалах справи відомостей про невручення поштових відправлень (після невдалих спроб вручення працівниками Укрпошти) у жодному разі не впливає на висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення заявлених вимог, адже сутність та сам факт виявленого порушенняґ позивачем не спростована.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, покладений на суб`єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності свого рішення не звільняє позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Проте, позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а також не спростовано доводи відповідача, які стали підставою для прийняття оскаржуваної постанови.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що поданий позов є необґрунтованим, тому у його задоволені слід відмовити.

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено, суд розподіл судових витрат не здійснює.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 260, 262, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держпраці в Одеській області (код ЄДРПОУ: 39781624; адреса: пр-т Шевченка, 2, м. Одеса, 65044), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ: ВП 44069166; адреса: вул. Семінарська,5, м. Одеса, 65044) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 293,295 КАС України, до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя М.М. Аракелян

.