Рішення № 113019096, 24.08.2023, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2023 р. справа № 400/6675/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаВідділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, вул. Городецького, 13, м. Київ 1, 01001,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачаДержавна фіскальна служба України, Львівська площа, 8, м. Київ, 04053,

провизнання протиправною та скасування постанови від 05.05.2023 року № 68065781

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі відповідач), за участю третьої особи Державної фіскальної служби України, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 68065781 від 05.05.23 р., винесену державним виконавцем Величком Романом Сергійовичем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при примусовому виконанні виконавчого листа у справі № 400/3658/20, виданого Миколаївським окружним адміністративним судом 29.11.21 р.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що державним виконавцем протиправно винесено спірну постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки факт реального виконання рішення суду відсутній. На думку позивача, державним виконавцем не вжито всіх залежних від нього заходів відповідно до Закону України Про виконавче провадження, а накладення на боржника штрафів є лише заходами притягнення боржника до відповідальності за невиконання рішення суду без поважних причин та як і внесення подання до правоохоронних органів не є достатніми заходами для виконання рішення суду. Позивач наполягає, що за результатами прийняття спірної постанови рішення суду не лише залишилось не виконанним, а й буде не виконаним в майбутньому, позивач позбавлений права повторного звернення з цим же виконавчим листом. Тому, спірна постанова прийнята в порушення Закону України Про виконавче провадження та порушує його права.

Позовна заява залишалась без руху.

Суд відкрив провадження у справі, постановив розглядати з особливостями розгляду окремих категорій адміністративних справ відповідно до ст. 287 КАС України.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що державним виконавцем було вжито всіх заходів для виконання рішення суду за виконавчим листом № 400/3658/20 від 29.11.21 р. у виконавчому провадженні № 68065781, за час виконавчого провадження боржника двічі накладено штраф та попереджено про кримінальну відповідальність, в подальшому через невиконання боржником рішення суду державним виконавцем до Національної поліції України направлено подання (повідомлення) про кримінальне правопорушення щодо порушення кримінального провадження за фактом умисного невиконання посадовими особами Державної фіскальної служби України рішення суду. Тому державним виконавцем правомірно винесено спірну постанову та закрито виконавче провадження відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження.

На підставі ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Позивачу Миколаївським окружним адміністративним судом 29.11.21 р. на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.11.21 р. було видано виконавчий лист у справі № 400/3658/20 щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника - начальника Березанського відділення Очаківської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області з 31 липня 2020 р.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про примусове виконання рішення суду на підставі вищезазначеного виконавчого листа.

Державним виконавцем 10.01.22 р. винесено постанову про відкриття виконавчого № 68065781, в якій зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

За невиконання рішення суду державним виконавцем 23.03.23 р. винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5 100 грн. та зобов`язано виконати рішення суду, про що повідомити державного виконавця.

У зв`язку з повторним невиконанням боржником рішення суду державним виконавцем 20.04.23 р. винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 10 200 грн.

05.05.23 р. державним виконавцем до Національної поліції України направлено подання (повідомлення) про кримінальне правопорушення щодо порушення кримінального провадження за фактом умисного невиконання посадовими особами Державної фіскальної служби України рішення суду.

05.05.23 р. державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.11 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, серед яких виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень. Примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно з ч. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до п.1 Розділу ІХ Інструкції № 512/5 виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з ч. 1-3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Вказане узгоджується з приписами ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», якими передбачено відповідальність за невиконання рішення, зокрема, що зобов`язує боржника вчинити певні дії та визначені розміри штрафів у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Отже, закінчення виконавчого провадження після направлення повідомлення органам досудового розслідування для притягнення винних осіб до відповідальності є наслідком вжиття всіх можливих заходів щодо виконання рішення суду та встановлення неможливості такого виконання, тобто встановлення того факту, що механізми та інструменти, якими закон наділяє виконавця при виконанні рішень про зобов`язання боржника вчинити певні дії, є вичерпаними.

З матеріалів виконавчого провадження, наданих відповідачем до суду вбачається, що вчинені державним виконавцем виконавчі дії (перевірка виконання судового рішення, винесення постанов про накладення на боржника штрафу і надіслання подання про вчинення кримінального правопорушення) є належними заходами виконання судового рішення, а тому, у державного виконавця були підстави для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження, тому у суду відсутні підстави для скасування спірної постанови.

Суд вважає безпідставними посилання позивача щодо невжиття державним виконавцем всіх залежних від нього заходів та відхиляє доводи позивача, що про зазначене свідчить ненадання державним виконавцем витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, оскільки внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань покладено на відповідний територіальний орган Національної поліції України, а не на державного виконавця і після надіслання до правоохоронних органів повідомлення про кримінальне правопорушення та закінчення виконавчого провадження у державного виконавця відсутній обов`язок щодо перевірки внесення правоохоронним органом даних в Єдиний реєстр досудових розслідувань. В свою чергу, відповідачем надано до суду копію повідомлення про кримінальне провадження від 05.05.23 р. № 68065781/10 (20.1), що свідчить про відповідність дій державного виконавця нормам Закону України Про виконавче провадження.

Також, суд не бере до уваги посилання позивача щодо відсутності доказів стягнення штрафів з боржника та порушення строку накладення штрафу на боржника, оскільки постанови про накладення штрафу не є предметом розгляду даної справи.

Суд підкреслює, що Закон України Про виконавче провадження не передбачає інших заходів впливу на боржника, який особисто повинен виконати рішення, окрім штрафу, і після того як відповідач в цій справі вичерпав такі заходи, закон імперативно вимагає від виконавця надіслати до органу досудового слідства повідомлення про вчинення кримінального правопорушення та закінчити виконавче провадження, що і було вчинено відповідачем. Обставини, на які посилається позивач, не стосуються суті спору та не входять до предмету доказування в даній справі.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа Держава фіскальна служба України про визнання протиправною та скасування постанови від 05.05.23 р. № 68065781, відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційні скарги на рішення у справах, визначених статтею 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя А. О. Мороз