Ухвала суду № 113017978, 23.08.2023, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

23 серпня 2023 року Справа №200/3517/23

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Бабіч С.І., ознайомившись з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «Тар Альянс» до Державної податкової служби України в особі відокремленого структурного підрозділу (філії) Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області та до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про стягнення з Державного бюджету України пені на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тар Альянс» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової служби України в особі відокремленого структурного підрозділу (філії) Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області (далі - 1-й відповідач) та до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (далі - 2-й відповідач), відповідно до якого просить стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Тар Альянс" (код в ЄДР 33853132) пеню на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за липень 2012 року в сумі 3 874 226 (три мільйони вісімсот сімдесят чотири тисячі двісті двадцять шість) гривень 10 коп.

Ухвалою суду від 18.07.2023 року, у зв`язку з тим, що підстави пропуску строку звернення до суду з даним позовом, вказані позивачем у позовній заяві були визнані судом неповажними, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Тар Альянс» до Державної податкової служби України в особі відокремленого структурного підрозділу (філії) Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області та до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про стягнення з Державного бюджету України пені на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків даної позовної заяви - 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали, шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску із вказанням інших підстав для поновлення строку, ніж ті, що були наведені у позовній заяві.

Вказану ухвалу було направлено на адресу електронної пошти представника позивача - адвоката Середи Олексія Ярославовича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та отримано (вручено) вказану ухвалу 19.07.2023 року о 20:33.

Відповідно до частини 7 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Проте, заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду подано представником позивача лише 07.08.2023 року.

Таким чином, позивачем не усунено недоліки позовної заяви у строки, встановлені судом.

Крім цього, суд зауважує, що згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 22 грудня 2021 року в справі № 360/2526/20, з аналогічним предметом позову, при зверненні платника податків до суду в першу чергу судом мають бути перевірені строки звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011).

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини Перез де Рада Каванілес проти Іспанії, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PЙREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Згідно з позовною заявою: "...з часу набуття чинності рішенням у справі з приводу оскарження результатів перевірки сум податку на додану вартість за липень 2012 року, заявлених позивачем до відшкодування і до теперішнього часу заборгованість з ПДВ за липень 2012 року не відшкодовано. Зазначена заборгованість бюджету не виплачена Позивачу навіть попри рішення суду про її стягнення на користь Позивача і недвозначну вказівку Податкового кодексу, що пеня нараховується на суму такої заборгованості на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення…".

За вказаних обставин, зважаючи на факт непогашення бюджетної заборгованості з ПДВ за липень 2012 року та враховуючи, що вимогу про стягнення пені на суму вказаної заборгованості з моменту її виникнення і по липень 2020 року позивачем реалізовано шляхом звернення до суду з позовною заявою, яка розглядалася в межах справи №200/6780/20-а, позивач вбачає за необхідне звернутись з вимогами про стягнення пені на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за липень 2012 р. за проміжок з відповідної дати липня 2020 року по липень 2023 року.

Суд зауважує, що право на отримання бюджетного відшкодування у платника ПДВ виникає щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування.

Суд застосовує норми Податкового кодексу України (далі - ПК України) у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання законної сили рішенням суду.

У позовній заяві та у рішеннях судів різних інстанцій у справах між цими ж сторонами щодо відшкодування заборгованості з ПДВ та пені (805/3119/13-а, 200/6780/20), вказано про те, що 20.08.2012 року товариством з обмеженою відповідальністю "Тар Альянс" подано до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Донецької області податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2012 року із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування в сумі 10 228 994, 40 грн.

У подальшому Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Донецької області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правильності нарахування Позивачем бюджетного відшкодування ПДВ. За результатами перевірки СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Донецької області було складено Акт №420/15-17-2/33853132 від 09.10.2012. На підставі зазначеного Акту СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Донецької області 30 жовтня 2012 року було прийнято податкові повідомлення- рішення №0000201520/23905/10/15-17-2, №0000211520/23907/10/15-17-2 та №0000191520/23904/10/15-17-2 якими відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 7670093,00 грн., зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ, зменшено суму бюджетного відшкодування «заявленого за напрямом відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку) з ПДВ та нараховано штрафні санкції.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29.04.2013 року по справі 805/3119/13-а, яка була залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013 року, задоволені позовні вимоги ТОВ "Тар Альянс", а вищевказані повідомлення рішення скасовані. Зазначену ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду СДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку міжрегіонального повного управління Міндоходів отримало 01.07.2013 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 року провадження у справі №805/3119/13-а закрите.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зауважує, що у постанові від 19 січня 2023 року в справі № 140/1770/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла всиновків про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про триваючий характер порушення прав позивача та про відсутність механізму отримання зазначеного відшкодування за наслідками відображення відомостей щодо позивача в Тимчасовому реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування (починаючи з пункту 81 постанови), а також дійшла висновку про те, що платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (пункт 102).

Окремо в пункті 106 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для забезпечення узгодженості судової практики з висновком, викладеним у цій постанові, під час вирішення тотожних спорів слід враховувати наведені висновки щодо застосування норм права незалежно від того, чи перераховані всі постанови Верховного Суду, в яких викладено правову позицію, від якої Велика Палата Верховного Суду відступила в цій справі.

Аналогічний висновок викладено і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2023 року в справі № 803/1149/18, а також у постанові Верховного Суду від 02 березня 2023 року у справі № 360/4040/21.

07.11.2013 року позивачем на адресу податкового органу було направлено адвокатський запит № 232/112 в якому, зокрема, поставлено питання про дату отримання податковим органом ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013 року по справі 805/3119/13-а.

У відповіді на вказаний запит податковий орган вказав, що ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013 року по справі 805/3119/13-а ним було отримано 01.07.2013 року.

Частина 4 статті 254 КАС України в редакції чинній на 19.06.2013 року передбачала, що у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. В свою чергу частиною 5 зазначеної статті було передбачено, що постанова або ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.

Отже, рішення Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.04.2013 року по справі № 805/3119/13-а набуло чинності з дати винесення по даній справі апеляційним судом ухвали від 19.06.2013 року.

З моменту набуття чинності рішенням суду податковий орган і орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів мали вчинити дії, необхідні для реалізації процедури бюджетного відшкодування, а саме: згідно п.200.15 ст.200 ПК України податковий орган протягом п 'яти робочих днів, що настали за днем отримання рішення апеляційної інстанції, мав подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно п.200.13 ст.200 ПК України орган, що здійснює казначейське обслуговування Бюджетних коштів, протягом п`яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби мав виплатити позивачу суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний рахунок платника податку в обслуговуючому банку, або шляхом оформлення казначейського фінансового векселя (за згодою платника податків).

Виходячи з вказаної податковим органом дати отримання ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду по справі № 805/3119/13-а процедура бюджетного відшкодування мала реалізовуватись по 15.07.2013 року (включно).

Всупереч вищевказаним приписам законодавства висновок до органу державного казначейства податковим органом не наданий, у зв`язку з чим сума бюджетного відшкодування позивачу не перерахована.

Отже, про порушення свого права позивач мав дізнатись ще у 2013 році.

Суд зазначає, що позивачем у прохальній частині позовної заяви взагалі не вказано за який період він просить стягнути пеню з відповідача.

У той же час у тексті позовної заяви вказується про те, що: "...на даний час наявні підстави для нарахування і стягнення пені на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість від 10.07.2020р. і до дати звернення до суду з даною позовною заявою…", "...Позивач вбачає за необхідне звернутись з вимогами про стягнення пені на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за липень 2012 р. за проміжок з відповідної дати липня 2020 року по липень 2023 року…", "...станом на дату підписання цієї позовної заяви не було подано іншого позову до Відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав (про стягнення пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ за липень 2012 року за проміжок з 11.07.2020 по 30.06.2023)...".

У той же час, з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 23.01.2023 р. у справі № 140/1770/19 платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що сам позивач зазначає про те, що звертався до Донецького окружного адміністративного суду з вимогами про стягнення з відповідача пені по 10.07.2020 року (справа № 200/6780/20-а), та з огляду на те, що суму ПДВ позивачу не відшкодовано і дотепер, позивачу станом на 11.07.2020 року позивачу вже було достеменно відомо про те, що його права права продовжують порушуватись відповідачем, отже, шестимісячний строк звернення до суду з даним позовом пропущено позивачем.

У заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду від 04.08.2023 року позивач просить поновити строк для звернення до адміністративного суду з позовною заявою за захистом порушених прав ТОВ «Тар Альянс».

Вказану заяву позивачем мотивовано, серед іншого, посиланням на те, що судова практика тлумачення строків звернення з вимогами про стягнення пені за несвоєчасне відшкодування бюджетного відшкодування змінилась, і до 2023 року суди широко застосовували підхід щодо реалізації права платника на звернення до суду без обмеження строком у зв`язку з триваючим невиконанням контролюючим органом покладених на нього функцій.

Позивач зазначає, що в разі застосування зазначеного підходу, за відсутності виплати бюджетної заборгованості з ПДВ за липень 2012 року після звернення до суду з вимогами про стягнення пені, обчисленої станом на 10.07.2020 року позивач мав правомірні сподівання, що він може звернутися до суду з відповідним позовом про стягнення пені за несвоєчасну виплату бюджетного відшкодування у будь-який строк, якщо державою в цей строк не будуть добровільно виконані взяті на себе зобов 'язання щодо такого відшкодування ПДВ.

Як було вказано вище, у постанові від 23.01.2023 р. у справі № 140/1770/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач вказує, що не був стороною зазначеної справи, а про постанову Верховного Суду дізнався з Єдиного реєстру судових рішень, в якому вона оприлюднена 15.02.2023 року.

Позивач вважає, що зміна державою судової практики щодо строку звернення до суду в бік його зменшення за незмінності власне правових норм, застосованих судами, свідчить про те, що відповідні норми не відповідають вимогам «якості закону», як того вимагають численні положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практика ЄСПЛ (зокрема, щодо захисту права власності, як це передбачено ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції), яка повинна застосовуватися адміністративними судами відповідно до частини 2 статті 6 КАС України. Отже, позбавлення позивача права на отримання пені за несвоєчасне бюджетне відшкодування ПДВ з підстав пропуску строку звернення до суду, який де-факто визначений мінливою судовою практикою, не відповідало б букві й духу Конвенції.

Позивач зазначає, що дана позовна заява подається до суду в межах шести місяців з дати оприлюднення викладених Великою палатою Верховного суду у постанові від 23.01.2023 р. по справі № 140/1770/19 висновків щодо строків звернення до суду у справах про стягнення пені за несвоєчасне повернення бюджетного відшкодування з ПДВ. Отже ця позовна заява подається протягом розумного строку, необхідного для формулювання правової позиції і вчинення дій з підготовки позову та його подання до суду, що є підставою для поновлення строку звернення до суду.

Посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 23.01.2023 року по справі № 140/1770/19, про те, що зміна правового регулювання, зміна Верховним Судом способу захисту порушеного права та підтверджені у встановленому порядку фактичні обставини щодо неможливості реалізації права особою, перелік спрямованих нею на досягнення цієї мети заходів підлягають оцінці судом за заявою позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду в кожному конкретному випадку при з`ясуванні поважності причин пропуску цього строку.

Суд, з огляду на положення частини 5 статті 242 КАС України, врахувавши висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 23.01.2023 року по справі № 140/1770/19, зауважує про таке.

Зміни правового регулювання щодо строків звернення до суду з даним позовом не відбулося, оскільки Кодекс адміністративного судочинства у редакції з 01.01.2017 року у статті 122 не встановив нових правил чи строків звернення до суду з даним позовом, аніж ті, що були встановлені у статті 99 КАС України в редакції до 01.01.2017 року.

Позивачем також не надано обґрунтування того чому він вважає "розумним строком", необхідним для: "формулювання правової позиції і вчинення дій з підготовки позову та його подання до суду", строк саме у шість місяців з дати оприлюднення викладених Великою палатою Верховного суду у постанові від 23.01.2023 року по справі № 140/1770/19.

Стаття 122 КАС України не містить положень щодо можливості звернення до суду з позовом у "розумні строки", а навпаки, встановлює конкретні часові проміжки у які можливе таке звернення.

З урахуванням викладеного не можуть бути визнані поважними причини пропуску строку звернення до суду з посиланням на те, що зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах та про звернення до суду з даним позовом у "розумні строки".

Як зазначає позивач, право на стягнення пені на суму заборгованості з ПДВ з моменту її виникнення і по липень 2020 року позивачем вже було реалізовано шляхом звернення до суду з позовною заявою, яка розглядалася в межах справи №200/6780/20-а.

Крім цього, у заяві також наведені доводи позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, які стосуються періоду з моменту виникнення права на стягнення пені і по липень 2020 року, проте, вказаним доводам вже було надано оцінку у межах справи №200/6780/20-а.

Питання щодо строку звернення до суду з вимогами про стягнення пені за період до 11.07.2020 року вже було розглянуто судом (щодо саме вказаного періоду) та в ухвалі Першого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року у справі № 200/6780/20-а було зазначено про те, що "...Суд апеляційної інстанції вважає, що наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду є поважними…".

Проте, суд звертає увагу на те, що вказану ухвалу було постановлено раніше у часі до постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2023 року по справі № 140/1770/19

Крім цього, суд у даній справі не зв`язаний оцінкою суду у іншій справі з іншим предметом позову (стягнення пені за інший період - до 10.07.2020 року), оскільки надає оцінку щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом за інший період часу - від 11.07.2020 року по 30.06.2023 року.

Отже, суд не приймає посилання позивача на те, що звернення до суду з вимогою про стягнення з відповідача пені за проміжок з 11.07.2020 року по 30.06.2023 року до вирішення аналогічної справи, яка перебувала на розгляді суду про право позивача на стягнення пені за попередній проміжок часу було: "...неможливим і позбавленим сенсу апріорі…".

Суд зауважує, що заявлення до стягнення пені за інший проміжок часу є цілком можливим з огляду на різний предмет цих спорів (стягнення пені за різні періоди часу).

Більше того, про можливість такого звернення без огляду на розгляд іншої справи зазначає сам позивач у позовній заяві: "... питання про стягнення пені за на суму заборгованості бюджету за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість на дату подання до суду цієї позовної заяви перебуває на розгляді Першого апеляційного адміністративного суду.

Відтак, з врахуванням зазначеного нижче на даний час наявні підстави для нарахування і стягнення пені на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість від 10.07.2020р. і до дати звернення до суду з даною позовною заявою…".

Суд критично оцінює посилання на карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», оскільки саме під час дії вказаного карантину (у липні 2020 року) позивачем було подано аналогічну позовну заяву за інший період, яка була предметом розгляду у справі № №200/6780/20-а, на яку посилається сам позивач.

Позивач посилається на введення 24.02.2022 року в Україні Указом Президента України №64/2022 воєнного стану.

Проте, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.11.2022 року у справі № 990/115/22, введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Суд зазначає, що позивачем не обгрунтовано як саме введення воєнного стану перешкоджало йому звернутись до суду з даним позовом, з огляду на те, що позивачем є юридична особа та на можливість, наприклад, звернення до суду через представника юридичної особи засобами електронного зв`язку з використанням "Електронного кабінету" ЄСІТС, тощо. До того ж, з даним позовом позивач звернувся саме через свого представника (адвоката) засобами поштового зв`язку.

Враховуючи вищевикладене, суд визнає, підстави пропуску строку звернення до суду з даним позовом, вказані позивачем у зазначеній вище заяві, неповажними.

Згідно з частинами 1, 2 статті 123 КАС України У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Отже, суд вважає за необхідне дану позовну заяву повернути позивачеві.

Керуючись нормами Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В :

Визнати, підстави пропуску строку звернення до суду з даним позовом, вказані позивачем у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду від 07.08.2023 року, неповажними.

Позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю «Тар Альянс» до Державної податкової служби України в особі відокремленого структурного підрозділу (філії) Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області та до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про стягнення з Державного бюджету України пені на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість - повернути позивачеві.

Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення з цим позовом до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Дана ухвала постановлена у порядку письмового провадження 23 серпня 2023 року.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Бабіч