Рішення № 113014691, 23.08.2023, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" серпня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2494/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу № 916/2494/23

за позовом: Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. №1Д, код ЄДРПОУ 14360570)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Кречківського Руслана Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),

про стягнення 125 254,14 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Суть спору та короткий зміст аргументів учасників справи.

Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (надалі - АТ КБ «Приватбанк», позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Фізичної особи-підприємця Кречківського Руслана Володимировича, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в розмірі 97659,44 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 25290,20 грн та заборгованість по комісії за користування кредитом в розмірі 2304,50 грн, що разом складає 125254,14 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що зобов`язання відповідача виникли на підставі кредитного договору б/н від 22.10.2021, укладеного між АТ КБ «Приватбанк» та ФОП Кречківським Русланом Володимировичем шляхом підписання заяви про надання кредиту за послугою «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький», в порушення умов якого відповідач не повернув кредитні кошти у передбачений термін та не сплатив в повному обсязі проценти у вигляді щомісячної комісії.

За ствердженням позивача, 22.10.2021 ФОП Кречківський Р.В. підписав заяву про надання кредиту за послугою «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький» шляхом встановлення кредитного ліміту на рахунку НОМЕР_2 на умовах, які зазначені в заяві.

Так, позивач зазначає, що підписанням зазначеної заявки клієнт на підставі ст. 634 Цивільного кодексу України у повному обсязі приєднався до Умов та Правил надання послуги «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький», що розміщені на офіційному сайті АТ КБ «Приватбанк» у мережі інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms та які разом із заявою на відкриття рахунку та анкетою про приєднання становлять кредитний договір між банком та клієнтом.

На переконання позивача, підписанням цієї заявки клієнт висловив свою пряму і безумовну згоду на встановлення банком будь-якого розміру кредитного ліміту за послугою «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький». Розмір ліміту може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку.

Кредитний договір вступає в силу з моменту підписання Клієнтом цієї заявки шляхом накладення електронного цифрового підпису у Приват24 для бізнесу.

Крім того, позивач зауважує, що свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі надавши відповідачу кредитний ліміт у розмірі 100000,00 грн., проте, у зв`язку з порушеннями відповідачем зобов`язань за договором обслуговування кредитних лімітів на його поточному рахунку станом на 15.05.2023 існує заборгованість в розмірі 125254,14 грн, яка складається з заборгованості за кредитом, заборгованості по процентам за користування кредитом та заборгованості по комісії за користування кредитом.

Відтак, за ствердженням позивача, у порушення норм законодавства та умов договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, а саме не сплатив необхідні кошти для погашення заборгованості, що призвело до звернення позивачем за захистом своїх прав шляхом стягнення спірних коштів.

Відповідач відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання вирішені судом.

12.06.2023 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, позовна заява вх. № 2646/23 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

12.06.2023 до Господарського суду Одеської області, разом із позовною заявою, АТ КБ «Приватбанк» подало клопотання за вх.№19240/23 про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, в якому просить суд розглянути позов до ФОП Кречківського Руслана Володимировича про стягнення заборгованості у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

19.06.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№2646/23 від 12.06.2023) до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2494/23, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін. Роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду у строк визначений ч. 7 ст. 252 ГПК України з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу запропоновано у відповідності до вимог ст. 165 ГПК України в строк, встановлений ч.1 ст.251 ГПК України надати суду відзив на позов.

Позивачу - АТ КБ «Приватбанк» ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.06.2023 була надіслана на електронну адресу - 14360570@mail.gov.ua, що була зазначена позивачем у позовній заяві та доставлено до електронної скриньки.

Відповідачу - ФОП Кречківському Руслану Володимировичу ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.06.2023 була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу: 65000, м. Одеса, вул. Старицького, № 10.

Як вбачається з матеріалів справи, надіслана відповідачу рекомендованим листом з позначкою «Судова повістка» ухвала про відкриття провадження у справі була повернута поштовою установою на адресу суду з відбитком календарного штемпелю на конверті та відміткою «адресант відсутній за вказаною адресою», про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення (вх.№14690/23 від 04.07.2023).

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того пунктом сьомим статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, оскільки ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом за належною адресою відповідача і повернута поштою, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

При цьому, враховуючи неотримання відповідачем поштової кореспонденції за своїм офіційним місцезнаходженням, судом протягом розгляду справи вживалися додаткові заходи щодо належного та фактичного повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом, а саме, на сайті Судової влади України розміщувалось відповідне оголошення від 17.07.2023. З опублікуванням оголошення за змістом ст. 122 ГПК України відповідач вважається повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.

У цьому випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 916/2494/23 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Суд враховує, що учасники судового провадження, безвідносно до отримання/неотримання поштової кореспонденції, в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, про що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішенні від 03.04.2008 по справі «Пономарьов проти України», рішенні від 26.04.2007 по справі «Олександр Шевченко проти України», рішенні від 14.10.2003 по справі «Трух проти України».

За наведених обставин суд доходить висновку, що судом було вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, вчинення відповідних процесуальних дій та надано можливість викласти свої, зокрема, заперечення проти задоволення позовних вимог, натомість відповідач не вживав заходів щодо реалізації наданого йому права навести свої доводи та міркування, заперечення проти доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, шляхом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів.

Враховуючи незабезпечення відповідачем отримання поштової кореспонденції за своїм офіційним місцезнаходженням, а також відсутність у реєстрі відомостей щодо електронної пошти чи інших засобів зв`язку з відповідачем, не повідомлення суду інших засобів зв`язку, суд прийшов до висновку, що вказані дії свідчать про відмову від отримання відповідачем судової повістки (ухвали суду).

Отже, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення учасників про розгляд даної справи.

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін від учасників справи до суду не надходило.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах «Савенкова проти України», no. 4469/07, від 02.05.2013, «Папазова та інші проти України», no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз`яснив, що строк, який можна визначити «розумним», не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Разом з цим, на підставі Указів Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №259/2022 від 14.03.2022, №133/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», №254/2023 від 01.05.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» починаючи з 24.02.2022 на території України діє режим воєнного стану.

Статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» встановлено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

За приписами ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» встановлено, що у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами У країни може бути, змінено територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місце знаходження судів.

Отже, навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану конституційні права на судовий захист не можуть бути обмежені.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до ч.1 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

При цьому, суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов`язків є суттєво ускладненою. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

З огляду на наведене, рішення у справі прийнято судом з урахуванням об`єктивних обставин та в умовах неможливості розгляду відповідного спору у визначений ст.248 Господарського процесуального кодексу України строк.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, суд продемонстрував достатню старанність, щоб дозволити сторонам, які повинні знати про правила, що застосовуються до надіслання судових повідомлень учасникам справи, визначитися з провадженням у відкритій господарській справі та скористатись своїми правами і обов`язками, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, вважає їх повідомленими належним чином.

При цьому суд зауважує, що відповідач не повідомляв суду про наявність обставин, що перешкоджають йому прийняти участь у розгляді справи в умовах воєнного стану, запровадженого на території України або з інших підстав.

Отже, оскільки відповідач правом на подання заперечення щодо розгляду справи в спрощеному провадженні, а також відзиву на позов не скористався, враховуючи вжиті судом заходи із забезпечення повідомлення відповідача про розгляд судом справи №916/2494/23 засобами поштового зв`язку, суд, зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, дійшов висновку в контексті гарантій ст. 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року щодо розумного строку розгляду справи, про необхідність розгляду справи по суті за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення /виклику/ учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

23.08.2023 судом було постановлено рішення в нарадчій кімнаті у відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, без його проголошення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

22.10.2021 Фізичною особою-підприємцем Кречківським Русланом Володимировичем (клієнт) було підписано заявку на отримання послуги АТ КБ «Приватбанк» «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький» на наступних умовах: мета кредиту - поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта; вид кредиту - овердрафтовий кредит; мінімальний розмір ліміту - 10000,00 грн; максимальний розмір ліміту - 100000,00 грн; розмір процентної ставки - 25,5%; розмір щомісячної комісії (в т.ч. пільговий період) - 0,3% від суми максимального дебетового сальдо кредиту, що виникло на поточному рахунку клієнта за звітний місяць; пільговий період - до 55 днів від дати початку використання кредитних коштів та діє до 25 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виникло дебетове сальдо; строк користування кредитом - 12 місяців.

Згідно з цією заявкою підписанням вищевказаної заяви відповідач на підставі ст.634 ЦК України у повному обсязі приєднався до розділу « 1.1. Загальні положення» та підрозділу « 3.2.6. Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький»» Умов та Правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті АТ КБ «Приватбанк» у мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms та які разом із Заявою на відкриття рахунку та анкетою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Умови) становлять кредитний договір між банком та клієнтом, примірник якого клієнт отримав шляхом самостійного роздрукування.

Підписанням цієї заявки клієнт висловлює свою пряму і безумовну згоду на встановлення банком будь-якого розміру кредитного ліміту за послугою «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький». Розмір ліміту може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Кредитний договір вступає в силу з моменту підписання клієнтом цієї заявки шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису у Приват24 для бізнесу.

Примірник цього договору направити клієнту наступним способом: у системі «Приват24 для бізнесу». Клієнт підтверджує ознайомлення із розділом « 1.1. Загальні положення», а також підрозділом «3.2.6. Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький»» Умов та Правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті банку за адресою https://privatbank.ua/terms, у редакції, чинній на дату підписання цієї заяви, а саме: 3.2.6. Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький».

До позовної заяви позивачем долучено роздруківку щодо результату перевірки електронного підпису Кречківського Руслана Володимировича .

Пунктом 3.2.6. Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк» визначено, зокрема, наступні умови надання кредиту за послугою «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький», до яких приєднався відповідач:

Згідно з підп. 3.2.6.1.1., 3.2.6.1.2., 3.2.6.1.3., 3.2.6.1.4., 3.2.6.1.7. п. 3.2.6.1. Умов та Правил банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту овердрафтовий кредит шляхом встановлення кредитного ліміту (далі - ліміт) на поточний рахунок клієнта (далі - кредит) на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта в порядку та на умовах, визначених Умовами та Правилами надання банківських послуг (далі - Умови або договір) в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати комісії, процентів в обумовлені цим договором терміни.

Розмір кредиту, який може бути наданий клієнту, складає від 10000 до 100000 гривень.

Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо. Дебетове сальдо по поточному рахунку клієнта - це сума грошових коштів, перерахованих банком на підставі розрахункових документів клієнта з його поточного рахунку протягом операційного дня понад його залишок на поточному рахунку з урахуванням вхідного залишку на початок банківського дня.

Клієнт приєднується до договору шляхом підписання Анкети-Заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг та Заявки на отримання послуги «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький» (далі - Заявка) в Приват24 для бізнесу із використанням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП), що разом з цими Умовам та Правилами становлять кредитний договір. Клієнт банку, який приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в повному обсязі шляхом підписання іншої заяви або документа та має відкритий поточний рахунок в банку, приєднується до послуги шляхом підписання Заявки в Приват24 для бізнесу із використанням КЕП. Приєднання до цього договору є прямою і безумовною згодою клієнта щодо встановлення банком будь-якого розміру кредитного ліміту.

Сторони узгодили, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому цими Умовами, у разі зниження/збільшення надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Приєднавшись до цих Умов, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта в порядку, передбаченому п. 3.2.6.1.6. цього договору;

Відповідно до підп. 3.2.6.2.2.1., 3.2.6.2.2.2., 3.2.6.2.2.3., 3.2.6.2.2.7. п. 3.2.6.2.2. Умов та Правил клієнт зобов`язаний, зокрема: використовувати кредит на цілі, зазначені у п. 3.2.6.1.1. цього договору; сплатити банку проценти за весь час фактичного користування кредитом, комісію та інші платежі в порядку та на умовах, визначених цим договором; повернути кредит у строки, встановлені п. 3.2.6.5.1., 3.2.6.2.3.10., 3 2,6.3.5. договору; письмово повідомити банк про незгоду із запропонованим банком відповідно до п. 3.2.6.2.3.1. лімітом, у термін не пізніше 2 (двох) банківських днів від дати отримання від банку повідомлення про перерахунок ліміту;

За змістом підп. 3.2.6.2.3.2., 3.2.6.2.3.3., 3.2.6.2.3.4., 3.2.6.2.3.7., 3.2.6.2.3.10., 3.2.6.2.3.12. п. 3.2.6.2.3. Умов та Правил, зокрема: сторони в порядку ч. 1 ст. 212 ЦК України узгодили, що у разі, якщо збільшиться облікова ставка НБУ на 1 або більше пунктів, та/або курс гривні до іноземної валюти 1 групи класифікатора іноземних валют збільшиться на 5 або більше відсотків, та/або вартість ресурсів на міжбанківському грошовому ринку збільшиться на 5 або більше відсотків, підвищити процентну ставку за користування кредитом. Сторони узгодили, що розмір процентної ставки, яка може бути підвищена банком внаслідок настання зазначених у цьому пункті обставин, становить до 60 %. Нова збільшена процентна ставка починає діяти з дати настання зазначених у цьому пункті обставин, про що банк повідомляє клієнта на свій вибір у спосіб, визначений п. 3.2.6.1.6. цього договору;

на свій розсуд зменшити розмір процентної ставки за кредитом до рівня, встановленого чинним законодавством. При цьому банк направляє повідомлення клієнту на свій вибір у спосіб, визначений п. 3.2.6.1.6. цього договору, із зазначенням зменшеного розміру процентної ставки і дати, з якої вона встановлюється;

відмовити клієнту у наданні кредиту або будь-якої його частини у разі несплати мінімального платежу згідно з п. 3.2.6.3.6. цього договору. Повідомлення про блокування ліміту здійснюється Банком на свій вибір у спосіб, визначений п. 3.2.6.1.6. цього договору. Обслуговування ліміту на поточному рахунку клієнта автоматично відновлюється банком у разі повного погашення простроченої заборгованості протягом 30 днів. У цьому випадку процентні ставки за користування лімітом встановлюються на рівні стандартних ставок банку на момент відновлення кредитування;

призупинити подальшу видачу кредиту, у випадку невиконання клієнтом будь-яких із зобов`язань за цим договором на строк до виконання відповідних зобов`язань, але при цьому в межах строку, передбаченого п. 3.2.6.1.8. цього договору, з направленням клієнту відповідного повідомлення на свій вибір у спосіб, визначений п. 3.2.6.1.6. цього договору;

при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбаченого цим розділом Умов, в т.ч., при порушенні цільового використання кредиту, банк, на свій розсуд, має право: а) змінити умови кредитування - зажадати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за кредитом в повному обсязі шляхом подання відповідного повідомлення. При цьому, згідно зі ст. 212, 611, 651 ЦК України, за зобов`язаннями, строки виконання яких не наступили, терміни вважаються що настали в зазначену в повідомленні дату. У цю дату клієнт зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному об`ємі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання; або: б) розірвати угоду про кредитування в судовому порядку. При цьому, в останній день дії угоди про кредитування, клієнт зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному об`ємі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання; або: в) згідно з ст. 651 ЦК України, ст. 188 ГК України здійснити одностороннє розірвання угоди про кредитування з напрямком клієнту повідомлення. У зазначену в повідомленні дату угоду про кредитування вважається розірваним. При цьому, в останній день дії угоди про кредитування, клієнт зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному об`ємі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання. Одностороння відмова від угоди про кредитування не звільняє клієнта від відповідальності за порушення зобов`язань;

за умови настання обставин форс-мажору в Україні та/або з інших підстав на розсуд банк може змінити строк погашення кредиту та/або його частини та/або процентів, комісій за користування кредитом та/або інших платежів, передбачених договором. Строк відтермінування визначається періодом дії обставин форс-мажору або може бути збільшеним або зменшеним на розсуд банку. Про збільшення/зменшення відтермінування строку погашення кредиту, процентів, комісій, тощо, банк інформує клієнтів способами, визначеними положеннями цих Умов та Правил. Під відтермінуванням сторони узгодили відстрочення повернення клієнтом кредиту та/або його частини, та/або процентів, комісій за користування кредитом та/або інших платежів, передбачених договором, якщо повернення здійснюється не пізніше дати, позначеній в інформаційному повідомленні клієнту від банка. Сторони домовились, що відстрочення (зміна) дат повернення кредиту клієнтом на підставах, визначених цим пунктом, не потребують додаткових погоджень та підписання додаткових угод;

Відповідно до підп. 3.2.6.3.1., 3.2.6.3.2., 3.2.6.3.3.1., 3.2.6.3.3.2., 3.2.6.3.3.4., 3.2.6.3.3.5., 3.2.6.3.6., 3.2.6.3.10., 3.2.6.3.14., 3.2.6.3.16. п. 3.2.6.3. Умов та Правил визначений наступний порядок розрахунків: за користування кредитом клієнт сплачує банку комісію за управління фінансовим інструментом, далі - комісія, в розмірі, зазначеному в тарифах банку, що діють на момент надання кредиту. Комісія сплачується щомісяця до 1 числа місяця, що слідує другим за місяцем, в якому виникло дебетове сальдо, від суми максимального дебетового сальдо, що виникло на поточному рахунку клієнта. Банк на свій розсуд може не стягувати зазначену комісію в разі, якщо максимальне дебетове сальдо за місяць, в якому воно виникло, не перевищувало 100 гривень. Комісія, що не сплачена в строк, що зазначений в цьому пункті, вважається простроченою (крім випадків розірвання договору згідно з п. 3.2.6.2.3.10.).

За користування кредитом з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня, клієнт сплачує проценти, розмір яких визначено тарифами банку, за винятком пільгового періоду.

Пільговий період за цим кредитом - це період безперервного користування кредитом, під час якого не нараховуються проценти, строком до 55 днів від дати початку використання кредитних коштів. Пільговий період діє за умови погашення клієнтом в повному обсязі заборгованості по кредиту до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому виникло дебетове сальдо на поточному рахунку клієнта.

Пільговий період не діє, якщо на поточному рахунку клієнта є непогашена заборгованість минулих періодів, в т.ч. заборгованість за комісією, що передбачена п. 3.2.6.3.1. цього договору.

При невиконанні умов пільгового періоду проценти розраховуються за кожний день користування кредитом. Якщо клієнт здійснив погашення витрат попереднього місяця до 25 числа поточного місяця, то до дати такого погашення проценти в поточному місяці розраховуються на суму дебетового сальдо, сформованого за рахунок витрат поточного місяця. Після дати погашення - на суму дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта. В разі несплати витрат попереднього місяця до 25 числа поточного місяця, проценти розраховуються на суму дебетового сальдо, сформованого за рахунок витрат попереднього та поточного місяців. При цьому терміни сплати процентів визначені у абз.3 п.3.2.6.3.5. цього договору.

Розрахунок процентів за користування кредитом банк проводить щоденно, починаючи з моменту виникнення на поточному рахунку клієнта дебетового сальдо при закритті банківського дня до повного погашення заборгованості за кредитом за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал розрахунку процентів не включається. Сплата процентів за користування кредитом у поточному місяці здійснюється з першого по останнє число наступного місяця. Проценти, що несплачені в строк, що зазначений в абз.3 цього пункту, вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п. 3.2.6.2.3.10.).

В разі непогашення клієнтом заборгованості за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому виникло дебетове сальдо, клієнт зобов`язаний погасити заборгованість по кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісію, але в розмірі не менше мінімального щомісячного платежу, який складає 10 % від дебетового сальдо, що існувало на останнє число місяця, що слідує за місяцем, в якому виникло дебетове сальдо, та сплатити комісію згідно п. 3.2.6.3.1.

Остаточне погашення заборгованості за кредитом клієнт здійснює не пізніше дати, зазначеної в п. 3.2.6.5.1.

Сторони узгодили, що у разі безперервного прострочення клієнтом виконання зобов`язань щодо сплати частини дебетового сальдо та/або процентів та/або комісії та/або пені відповідно до цих Умов протягом 2 місяців, вся сума дебетового сальдо вважається простроченою.

Відповідно до підп. 3.2.6.4.1. п. 3.2.6.4. Умов та Правил сторони узгодили, що в разі: - порушення строку повернення кредиту, визначеного п. 3.2.6.5.1. цього договору починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку, - настання обставин, передбачених п. 3.2.6.3.16. Умов, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку повернення кредиту, зазначеного у повідомленні банку, - настання обставин, передбачених п. 3.2.6.2.3.10. цих Умов, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку повернення кредиту, клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від простроченої суми заборгованості, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному тарифами банку.

Згідно з підп. 3.2.6.5.1., 3.2.6.5.2. п. 3.2.6.5. Умов та Правил строк користування кредитом становить 12 місяців. Сторони узгодили, що банк має право пролонгувати строк користування кредитом. Продовження обслуговування ліміту відповідно до цього пункту можливе за умови, що по закінченню останнього дня строку на поточному рахунку зафіксовано нульове або позитивне дебетове сальдо та погашено проценти та комісія.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання клієнтом заяви про приєднання та діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

Умовами та Правилами встановлені, зокрема, такі Тарифи банку для малого та середнього бізнесу: відсотки за користування кредитом - 25,5% (нараховуються щодня при наявності дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня. Списання нарахованих відсотків виробляються 1-го числа кожного місяця за попередній місяць. При безперервному користуванні не більше 30 днів); відсотки за користування кредитом в разі виникнення прострочених зобов`язань по кредитному договору - 38,25% (розраховується від суми простроченої заборгованості); комісія за управління фінансовим інструментом за використання кредитного ліміту - 0,3% (сплата щомісячно 1-го числа від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня, в будь-який з днів за попередній місяць).

Відповідно до даних довідки про розміри встановлення кредитних лімітів від 25.05.2023 № 11022ODB9S0GF, відповідачу був встановлений кредитний ліміт: станом на 22.10.2021 - 100000,00 грн; станом на 21.02.2022 - 35000,00 грн; станом на 17.06.2022 - 0,00 грн.

Як вбачається з долучених позивачем до матеріалів справи розрахунку заборгованості за договором від 22.10.2021 №б/н, укладеного між сторонами, та виписок по рахунку відповідача, починаючи з 01.11.2021 відповідач користувався овердрафтовим кредитом, наданим банком та протягом тривалого строку використовував кредит у пільговому періоді.

Між цим, починаючи з 27.01.2022 відповідач користується кредитними коштами не дотримуючись умов користування коштами у пільговому періоді та в порушення умов договору не погашає нараховані банком проценти (нараховані з 28.01.2022) та комісію (нараховану з 01.03.2022), у зв`язку з чим за відповідачем рахується прострочена заборгованість: за кредитом в сумі 97659,44 грн (станом на 15.05.2023); по процентам за користування кредитом в сумі 25290,20 грн (станом на 26.01.2023); по комісії за користування кредитом 2304,50 грн (станом на 15.03.2023).

Доказів повернення кредитних коштів після спливу строку кредитування та сплати процентів матеріали справи не містять.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За умовами ч. 1 ст. 598 та ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно положень ч. 1 та ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Відповідно до частини першої ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 Цивільного кодексу України).

Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Разом з тим відповідно до ч.1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Частинами 1-3 ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Положеннями ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Згідно із ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведені положення законодавства, укладений між банком та відповідачем договір, який за своєю суттю відноситься до кредитних договорів, є підставою для виникнення у сторін за цим договором кредитних правовідносин відповідно до ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України та ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що згідно вимог ст.204 Цивільного кодексу України укладений між сторонами кредитний договір б/н від 22.10.2021, як правочин, є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами, і зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Суд відзначає, що матеріали справи не містять заперечень відповідача з приводу того, що підписуючи Заявку відповідач ознайомився, розумів і погодився не з цією, а з іншою редакцією Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк» за послугою «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький».

Також судом враховано, що учасниками справи під сумнів не поставлено відповідність поданої паперової копії електронного доказу оригіналу, клопотання про витребування у позивача відповідного оригіналу електронного доказу не заявлялось.

З урахуванням вказаних норм права та обставин справи, враховуючи, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки), суд дійшов висновку, що подані до суду паперові копії електронних доказів (про які зазначено вище) свідчать, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та ФОП Кречківський Р.В. шляхом накладення позивачем та клієнтом їх ЕЦП на документ «Заявка на отримання послуги «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький», укладено у письмовій формі кредитний договір від 22.10.2021.

Таким чином, між сторонами виникли кредитні правовідносини, а для вирішення спору необхідно встановити умови та підстави виникнення спірних правовідносин, а також ступінь виконання сторонами зобов`язань.

Як встановлено судом між сторонами у справі виникли договірні правовідносини, за якими банк зобов`язався надати відповідачу на відповідних умовах кредит, а відповідач, в свою чергу, зобов`язався використати та повернути кредит позивачу, а також сплатити відсотки за користування кредитом та комісійну винагороду у розмірах та в строки, визначені кредитним договором.

Під час розгляду справи судом в межах підстав позову встановлена обставина неналежного виконання відповідачем свого зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим станом на цей час за відповідачем рахується заборгованість за кредитом в розмірі 97659,44 грн, по процентам за користування кредитом в розмірі 25290,20 грн та по комісії за користування кредитом в розмірі 2304,50 грн.

Оскільки ця бездіяльність відповідача суперечить вищевказаним нормам права та договору суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлений до стягнення з відповідача основний борг у зазначеній сумі, а отже позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому суд зазначає, що дія форс-мажорних обставин може бути підставою для звільнення зобов`язаної особи від відповідальності (ст. 617 ЦК України), натомість у цій справі предметом позову не є вимоги про застосування до відповідача відповідальності.

Після звернення з позовом до суду, від позивача також не надходило інших доказів здійснення відповідачем повернення суми кредиту.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в загальному розмірі 125254,14 грн, являються обґрунтованими та підтвердженими належними і допустимими доказами і тому підлягають повному задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, приймаючи до уваги задоволення в повному обсязі позовних вимог позивача, судовий збір в сумі 2684,00 грн слід покласти на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 13, 76, 79, 86, 129, 232, 233, 236, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кречківського Руслана Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. №1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитом в сумі 97 659 (дев`яносто сім тисяч шістсот п`ятдесят дев`ять) грн 44 коп, заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 25 290 (двадцять п`ять тисяч двісті дев`яносто) грн 20 коп, заборгованість по комісії за користування кредитом в сумі 2 304 (дві тисячі триста чотири) грн 50 коп та судовий збір в сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 23 серпня 2023 р.

Суддя О.В. Цісельський