Рішення № 113014308, 23.08.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.08.2023Справа № 910/9839/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (пр. Повітрофлотський, 25, м. Київ, 03049; ідентифікаційний код 23510137)

до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (пр. Берестейський, буд. 65, м. Київ, 03117; ідентифікаційний код 30115243)

про стягнення 73 683 грн,

без виклику представників учасників справи,

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» (далі за текстом - ПрАТ «СК «Провідна», Позивач) з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (далі за текстом - ПрАТ «СГ «ТАС», Відповідач) про стягнення суми страхового відшкодування за полісом № АР/7332119 в розмірі 73 683 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує, що ним на виконання умов договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 06/0670320/9069/20 від 02.03.2020 (далі за текстом - Договір), укладеного з ТОВ «Ціхаве Корм ЛТД» виплачено товариству суму страхового відшкодування в розмірі 73 683 грн, за шкоду заподіяну в ДТВ внаслідок винних дій страхувальника Відповідача.

З огляду на здійснення Позивачем виплати суми страхового відшкодування у вказаному розмірі, останній зазначає, що в силу положень статті 993 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) та статті 27 Закону України «Про страхування» він набув право вимоги до Відповідача (винної в ДТП особи) в межах здійсненої виплати.

Із наданої Позивачем відповіді на відзив вбачається, що Позивач не погоджується з аргументами Відповідача оскільки обов`язкове досудове врегулювання спору в Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено так як і не передбачено обов`язкового звернення із заявою про виплату суми страхового відшкодування перед зверненням до суду з позовом.

2. Стислий виклад позиції Відповідача

Із наданого до суду відзиву вбачається, що Відповідач заперечує щодо задоволення позову оскільки Позивач не звертався до нього із заявою про відшкодування суми страхового відшкодування в межах річного строку, що відповідно до пункту 37.1.4. статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є підставою для відмови у здійсненні виплати.

При цьому Відповідач посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 05.06.2018 по справі № 910/7449/17.

Крім того, Відповідач зазначає, що заявлена до стягнення сума є безпідставною та необґрунтованою оскільки розрахована без урахування положень статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

03.07.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь від МТСБУ на запит суду.

04.07.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.

11.07.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

Таким чином, приймаючи до уваги, що а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

02.03.2020 року між ПрАТ «СК «Провідна» та ТОВ «Ціхаве Корм ЛТД» укладено Договір, відповідно до додатку № 1 якого застраховано Toyota Rav 4, державний номер НОМЕР_1 .

Період дії вказаного Договору - з 07.03.2020 по 06.03.2021.

10.07.2020 у м. Волочиськ по вул. Незалежності 19 сталася ДТП за участю наступних транспортних засобів: Toyota Rav 4, державний номер НОМЕР_1 , ВАЗ 210430-20, державний номер НОМЕР_2 та Skoda Octavia, державний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якої застраховано Відповідачем згідно полісу № АР 7332119 (ліміт відповідальності за шкоду майну - 130 000 грн, франшиза - 0 грн).

Постановою Волочиського районного суду Хмельницької області від 23.07.2020 у

справі № 671/1082/20 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні вказаної вище ДТП.

В результаті зазначеної ДТП пошкоджено застрахований Позивачем автомобіль Toyota Toyota Rav 4, державний номер НОМЕР_1 , що також встановлено постановою Волочиського районного суду Хмельницької області від 23.07.2020 року у справі № 671/1082/20.

Страхувальник Позивача (ТОВ «Ціхаве Корм ЛТД») 10.07.2020 звернувся до Позивача із заявою № 2300312380/2300312381 про факт настання події, в якій вказано, що суму страхового відшкодування необхідно виплатити на рахунок СТО.

Позивачем проведено огляд пошкодженого транспортного засобу та складено відповідні Акти первинного та додаткового огляду транспортного засобу, в яких зафіксовані заподіяні Toyota Rav 4, державний номер НОМЕР_1 пошкодження.

Згідно рахунку ТОВ «Гранд Мотор» № СГМ-К-СА012017 від 16.07.2020 вартість відновлювального ремонту становить 73 683 грн.

Так, на підстав страхового акту № 2300312381 від 21.07.2020 Позивачем здійснено виплату суми страхового відшкодування за Договором на користь СТО в розмірі 73 683 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 025733 від 22.07.2020.

Заперечення Відповідача фактично зводяться до пропуску Позивачем річного строку на звернення до Відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, а розміри виплаченої Позивачем суми розраховано без урахування коефіцієнта фізичного зносу.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За приписами статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у встановлених судом правовідносинах Позивача та його страхувальника відбулася передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

Вина водія автомобіля Skoda Octavia, державний номер НОМЕР_3 - ОСОБА_1 встановлена постановою Волочиського районного суду Хмельницької області від 23.07.2020 року у справі № 671/1082/20.

Відповідно до частини 6 статті 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З огляду на викладене вище, виходячи із доказів, які наявні в матеріалах справи, судом встановлено, що до Позивача перейшло право вимоги до страховика винної особи (Відповідача) за полісом № АР 7332119 в розмірі 73 683 грн (з вирахування франшизи - 0 грн та із застосування коефіцієнта фізичного зносу - 0).

Суд звертає увагу Відповідача, що згідно наданого Позивачем свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 26.01.2018 рік випуску пошкодженого автомобіля Toyota Toyota Rav 4, державний номер НОМЕР_1 - 2017 у зв`язку з чим коефіцієнт фізичного зносу вказано автомобіля приймається таким, що дорівнює нулю згідно пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092) (далі за текстом - Методика).

При цьому суд вказує, що Відповідачем не надано суду інших доказів в частині наявності винятків, передбачених пунктом 7.39 Методики.

Водночас, враховуючи доводи Відповідача, суд зазначає, що Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що саме заява на виплату страхового відшкодування із відповідним переліком документів згідно пункту 35.1 статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є підставою для її виплати страховиком.

Відповідно до пункту 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є в тому числі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Також суд звертає увагу сторін, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5.06.2018 у справі № 910/7449/17 вказано, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб`єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.

Право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.

При цьому суд погоджується з доводами Позивача в частині відсутності імперативної норми закону щодо обов`язкового досудового врегулювання спору в спірних правовідносинах та зазначає, що у Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору, не зазначено про обов`язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов`язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.

При цьому зазначений у пункті 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк є присічним і поновленню не підлягає. Підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачені у статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», їх перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

У системному зв`язку зі статтею 36 вимоги підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.

Правильним є висновок про необхідність стягнення страхового відшкодування незважаючи на те, що позивач не звертався до страховика із заявою про відшкодування шкоди і за таким відшкодуванням звернувся безпосередньо до суду в межах річного строку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 465/4287/15.

З огляду на викладене вище, враховуючи те, що ДТП відбулася 10.07.2020, Позивач не звертався до Відповідача із заявою про відшкодування суми страхового відшкодування, а позов подано до суду 21.06.2023, тобто з пропуском більше ніж річного строку, суд дійшов висновку щодо відсутності у Позивача права на відшкодування виплаченої ним суми страхового відшкодування в розмірі 73 683 грн.

З поміж викладено, суд вважає за доцільне зазначити, що статтею 5 Закону України «Про страхування» передбачено, що залежно від вольового характеру страхування може бути добровільним або обов`язковим. Суд зауважує, що саме залежно від виду укладеного договору страхування потерпілою стороною страховик і набуде можливості застосувати право вимоги в порядку суброгації чи регресу.

Поняття добровільного майнового страхування розкривають положення статті 6 Закону України «Про страхування» та статей 979, 982 ЦК України. Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страховиком і страхувальником, що в даному випадку і відбулося у правовідносин Позивача та його страхувальником.

Суд звертає увагу Позивача, що основним призначенням добровільного страхування є майновий захист інтересів страхувальника, що покликаний зменшити шкідливі для власника (володільця) наслідки пошкодження чи знищення його майна, однак не його обов`язок повністю відшкодувати понесені витрати у результаті виконання такого договору, що в даному випадку намагається вчинити Позивач звертаючись з позовом до Відповідача.

Метою визначення та відшкодування розміру збитків полягає у тому, що за рахунок коштів від відшкодування збитків відбувається відновлення та/або повернення транспортного засобу у стан на момент пошкодження, а не намагання Позивача відновити своє фінансове становище із врахуванням умов Договору, на підставі якого Позивачем здійснювалась страхова виплата.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

З огляду на встановлені судом обставини на підставі наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку щодо відсутності станом на дату подання даного позову прав у Позивача на відшкодування суми, виплаченого ним страхового відшкодування, а відтак позов не підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України не відшкодовуються Позивачу та покладаються на нього.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (пр. Повітрофлотський, 25, м. Київ, 03049; ідентифікаційний код 23510137) до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (пр. Берестейський, буд. 65, м. Київ, 03117; ідентифікаційний код 30115243) про стягнення 73 683 грн - відмовити.

2. Судові витрати Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» не відшкодовуються.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 23.08.2023

Суддя Антон ПУКАС