Рішення № 113014298, 10.08.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2023Справа № 910/2477/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Вершиніної Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз"

до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні елекромережі"

про стягнення 93 353, 32 грн.

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Лещенко І.А.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні елекромережі"(далі-відповідач) про стягнення майнової шкоди у розмірі 93 353, 32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.09.2022 представниками позивача виявлено пошкодження відповідачем під час проведення земляних робіт вуличного газопроводу за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Гнідин, вул. Берегова. Проведення робіт відповідачем не погоджувалося. Внаслідок пошкодження вказаного газопроводу (середнього тиску Д63 мм ПЕ) відповідачем заподіяно позивачу майнову шкоду у розмірі 93 353, 32 грн

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 23.03.2023.

09.03.2023 до суду надійшов відзив Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні елекромережі" на позовну заяву, в якому відповідач, зокрема зазначає, що позивачем не надано доказів перебування газопроводу середнього тиску, розташованого за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Гнідин, вул. Берегова, як нерухомого майна, у власності або на балансі АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз". Також, відповідач вказує, що позивачем не надано доказів наявності позначень газопроводу на місцевості, у відповідності до ДБН В.2.5-20:2018 «Газопостачання».

13.03.2023 позивач через відділ автоматизованого документообігу суду подав відповідь на відзив, в якій позивач, зокрема зазначає, що виконання земляних робіт в охоронній зоні газопроводу можливе за умови отримання дозволу на проведення земляних робіт в охоронній зоні, повідомлення оператора ГРМ не пізніше за добу до початку робіт щодо проведення земляних робіт. Крім того, позивач вказує, що ним було додано до позовної заяви копію постанови НКРЕКП від 29.06.2017 № 855 у додатку до якої визначена територія, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації позивача.

21.03.2023 до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначає, що позивачем не доведено факт обізнаності відповідача щодо охоронної зони земельної ділянки, як і не доведено наявність вини відповідача у ситуації, яка склалась щодо пошкодження газопроводу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/2477/23 призначено на 27.04.2023.

19.04.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав письмові пояснення, разом з доказами, зокрема схеми з місцем пошкодження газопроводу; фотофіксації наявності позначень траси газопроводу на місцевості. Також, позивач просив суд поновити строк на подання таких доказів.

У судовому засіданні 27.04.2023 суд на місці ухвалив поновити позивачу строк на подання додаткових доказів та оголосив перерву до 25.05.2023.

05.05.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав клопотання про приєднання доказів.

23.05.2023 до суду надійшли письмові пяснення Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні елекромережі".

У судовому засіданні 25.05.2023 суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 29.06.2023.

29.06.2023 до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи без участі представника Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз".

У судовому засіданні 29.06.2023 оголошено перерву до 10.08.2023

У цьому судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, однак був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується розпискою про оголошення перерви.

Приймаючи до уваги, що представник позивача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників позивача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 10.08.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор) від 19.06.2017 № 855 (в редакції зі змінами, внесеними Постановою НКРЕКП від 25.06.2019 № 1220), АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз", відповідно до додатка.

Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" є оператором газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) (суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).

Розділом II Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальний послуг, від 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс ГРС) передбачено, що газорозподільна система є технологічним комплексом, що складається з організаційно і технологічно пов`язаних між собою об`єктів, призначених для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам, тиск якого не може перевищувати 1,2 МПа. Газові мережі, тиск яких менше 1,2 МПа та через які природний газ передається споживачам, є газорозподільною системою незалежно від їх власності та підпорядкування. До складу ГРМ входять споруди і пристрої на газопроводах від місця надходження природного газу в ГРМ до пунктів призначення (об`єктів споживачів або суміжних Операторів ГРМ), зокрема, ГРМ включають газопроводи, зокрема підземні та/або надземні, високого, середнього та низького тиску.

Тобто, складовими газорозподільної системи, що використовуються позивачем для провадження ліцензійної діяльності є газопроводи, що розташовані на території, зокрема Київської області.

Як зазначає позивач, 16.09.2022 року о 16 год. 05 хв. представниками Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» виявлено факт пошкодження вуличного газопроводу за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Гнідин, вул. Берегова. Роботи проводились ПрАТ «ДТЕК «Київські регіональні електромережі», про що складено Акт №9 пошкодження газопроводу від 16.09.2022 року.

Проте, відповідач не погоджував з позивачем проведення земельних робіт.

Позивачем було складено розрахунок об?єму необлікованого природного газу пошкодження газопроводу середнього тиску від 16.09.2022р. (розрахований об?єм 1681,49 м.куб.) та Розрахунок нормативних втрат газу QВ42 для забезпечення продування та заповнення поліетиленових газопроводів (розрахований об?єм 0,079 м.куб.). разом 1681,57 м.куб.

Відповідно до Розрахунку майнової шкоди, заподіяної АТ «Київоблгаз», внаслідок пошкодження газопроводу середнього тиску Д63 мм ПЕ, яке сталося 16.09.2022 року за адресою: с. Гнідин, вул. Берегова розмір заподіяної відповідачем позивачу майнової шкоди склав 93 353, 32 грн.

01.02.2023 року позивач звернувся до відповідача з листом №810-Сл-2313-0223 від 01.02.2023 року з вимогою оплатити суму завданої майнової шкоди у розмірі 93 353, 32 грн. До листа додавались: договір №35B810-2414-23 про відшкодування майнових збитків пошкодження газопроводу від 02.01.2023 - 2 екземпляри; розрахунок матеріальної шкоди, заподіяної АТ «Київоблгаз», додаток №1 до договору №35B810-2414-23 від 02.01.2023 року 2 екземпляри; рахунок на оплату - 2 екземпляри; Акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) по усуненню наслідків аварії - 2 екземпляри, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку від 01.02.2023.

Однак, як зазначає позивач, відповідач договір № 35B810-2414-23 про відшкодування майнових збитків пошкодження газопроводу від 02.01.2023 та акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) по усуненню наслідків аварії не підписав та не повернув, майнову шкоду не відшкодував.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що внаслідок виконання відповідачем земляних робіт, проведення яких попередньо не було погоджено з позивачем, було пошкоджено вуличний газопровод, що призвело до витоку природного газу та завданню позивачу майнової шкоди на суму 93 353, 32 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частини 1, 2 статті 4 зазначеного Кодексу).

Отже, у розумінні наведених положень правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом відкриття провадження у справах здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондують з положенням статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частинами 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно приписів статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)шкоди;

3)причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Загальною підставою цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування шкоди, є вчинення винною особою цивільного правопорушення, до складу якого включаються протиправна поведінка (дія або бездіяльність) особи, настання шкоди, причинний зв`язок між поведінкою та шкодою, вина особи. Наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення дає правові підстави для відповідальності.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наведену правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2018 у справі № 902/320/17, від 16.04.2020 у справі № 904/5489/18).

Враховуючи визначені цивільно-процесуальним законодавством принципи змагальності і диспозитивності судочинства можна зробити висновок, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28.10.2019 у справі № 554/1583/16-ц.

Наявність всіх зазначених вище умов є обов`язковою для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Згідно з частиною 1 статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29.06.2017 № 855 позивачу видано лицензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації позивача, відповідно до додатка.

Додатком до постанови НКРЕКП від 29.06.2017 № 855 визначено території, де знаходиться газорозподільна система, що перебува є у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз".

При цьому, рішенням Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області № 733-38-V від 24.09.2009 з метою покращення технічної експлуатації газових мереж та споруд на них і забезпечення їх квалфікованого технічного обслуговування було вирішено безоплатно передати з балансу Гнідинської сільської ради на баланс відкритого акціонерного товариства "Київоблгаз", з метою здійснення експлуатації, розміщені в селі Гнідин розподільчі газопроводи та споруди на них, які є комунальною власністю територіальної громади с. Гнідин:

1. Газопроводи середнього тиску: довж. 1630 м, поліет.; діам 63 мм; довж. 15 м, поліет.; діам 25 мм.

25.07.2010 між Гнідинською сільською радою та ВАТ "Київоблгаз" складено та підписано акт № 86 приймання-передачі основних засобів, розташованих в с. Гнідин Бориспільського району Київської області, відповідно до якого позивач прийняв на баланс основні засоби, а саме газопроводи тиску Д 63 та Д25.

Також, 27.05.2010 Гнідинською сільською радою та ВАТ "Київоблгаз" складено та підписано інвентаризаційну відомість № 86 на основні засоби, які безоплатно передаються, з метою їх експлуатації, з балансу Гнідинської сільської ради на баланс ВАТ "Київоблгаз".

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту № 9 про пошкодження газопроводу, 16.09.2022 о 15 год. 25 хв. на аварійно-диспетчерську службу АТ "Київоблгаз" надійшла заявка від Присяжнюк І.О. щодо пошкодження вуличного газопроводу, підземного за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Гнідин, вул. Берегова, під час проведення земельних робіт. Роботи проводились представником ПрАТ «ДТЕК «Київські регіональні електромережі», а саме Присяжнюком І.О.

У даному акті зазначено, що до виникнення аварійної ситуації призвели дії відповідача, виконавця робіт, з АТ "Київоблгаз" проведення земельних робіт не погоджувалось.

Під час огляду місця події представниками позивача було встановлено, прорив газопроводу відбувся під час проведення земельних робіт ПрАТ «ДТЕК «Київські регіональні електромережі», що виконувалися представниками Товариства, а саме Присяжнюком І.О.

Позивачем було складено розрахунок об?єму необлікованого природного газу пошкодження газопроводу середнього тиску від 16.09.2022р. (розрахований об?єм 1681,49 м.куб.) та Розрахунок нормативних втрат газу QВ42 для забезпечення продування та заповнення поліетиленових газопроводів (розрахований об?єм 0,079 м.куб.). разом 1681,57 м.куб.

Відповідно до Розрахунку майнової шкоди, заподіяної АТ «Київоблгаз», внаслідок пошкодження газопроводу середнього тиску Д63 мм ПЕ, яке сталося 16.09.2022 року за адресою: с. Гнідин, вул. Берегова розмір заподіяної відповідачем позивачу майнової шкоди склав 93 353, 32 грн.

Суд зазначає, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом газорозподільних систем, затвердженим Постановою НКРЕКП №2494 від 30.09.2015, Правилами безпеки систем газопостачання, що затверджені наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015 №285; ДБН В.2.5-20:2018 Газопостачання, які затверджені Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального, господарства України від 15.11.2018 № 305.

За змістом пункту 17 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 38 Закону України "Про ринок природного газу" з метою виконання функцій, передбачених частиною 1 статті 37 цього Закону, оператор газорозподільної системи зобов`язаний вживати заходів з метою забезпечення безпеки постачання природного газу, в тому числі безаварійної та безперебійної роботи газорозподільної системи.

Отже, відповідно до вимог Закону України "Про ринок природного газу" позивач, як оператор ГРМ, зобов`язаний вживати заходів з безпеки постачання природного газу, безаварійної та безперебійної роботи газорозподільної системи у межах Київської області.

Відповідно до пункту 2 розділу 2 глави 1 Кодексу газорозподільних систем (далі - КГС) оператор газорозподільної системи (далі - ГРМ) відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (будівництво) газорозподільної системи, яка на законних підставах перебуває у його власності чи користуванні, належну організацію та виконання розподілу природного газу.

Експлуатацію газорозподільних систем здійснюють виключно оператори газорозподільних систем (пункт 1 розділу 1 глави 3 КГС).

Оператор ГРМ повинен забезпечити попереджувальні заходи безаварійної експлуатації газорозподільних систем, а саме комплекс робіт, що виконується на підставі результатів технічного огляду або технічного обстеження газорозподільних систем, з метою забезпечення її подальшого безаварійного експлуатування шляхом проведення технічного обслуговування, поточного або капітального ремонтів. У разі виникнення аварійної ситуації Оператор ГРМ зобов`язаний вжити необхідних заходів, спрямованих на відновлення належної роботи газорозподільної системи (пункт 4 розділу 1 глави ІІІ КГС).

Пунктом 7, 8 глави ІІІ КГС передбачено, що проведення ремонтних будівельних та/або земляних робіт в охоронній зоні ГРМ здійснюється відповідно до законодавства за письмовим погодженням Оператора ГРМ.

Письмове погодження, що надається Оператором ГРМ на право проведення ремонтних, будівельних та земляних робіт поблизу ГРМ, має містити вимоги та умови, обов`язкові для виконавців при виконанні ремонтних, будівельних та земляних робіт. До погодження додається схема газопроводу та інженерних комунікацій, споруд (ГРП, ШРП, ВОГ, засобів електрозахисту тощо). Видача погодження Оператора ГРМ, його переоформлення, видача дубліката та його анулювання здійснюються на безоплатній основі. Оператор ГРМ протягом 10 робочих днів з дня реєстрації письмового звернення юридичної чи фізичної особи або фізичної особи-підприємця щодо погодження проведення ремонтних, будівельних та/або земляних робіт в охоронній зоні ГРМ має надати письмове погодження або письмову обґрунтовану відмову. Письмове погодження надається на безоплатній основі. Погодження має містити вимоги та умови, обов`язкові для виконавців при виконанні ремонтних, будівельних та/або земляних робіт, а також схему газопроводу та інженерних комунікацій, споруд (ГРП, ШРП, ВОГ, засобів електрозахисту тощо).

Юридичні та фізичні особи, а також фізичні особи-підприємці для отримання погодження оператора ГРМ на проведення ремонтних, будівельних та/або земляних робіт в охоронній зоні ГРМ повинні подати оператору ГРМ для узгодження проект плану їх проведення, розроблений з урахуванням вимог будівельних, а за необхідності - інших норм і правил, що регламентують ці роботи, а також заяву (лист) на отримання погодження (пункт 9 глави ІІІ КГС).

Юридичні та фізичні особи, а також фізичні особи-підприємці, які отримали письмове погодження оператора ГРМ, зобов`язані керуватися порядком проведення ремонтних, будівельних та земляних робіт і дотримуватись умов їх виконання з урахуванням вимог письмового погодження оператора ГРМ (пункт 10 глави ІІІ КГС).

Письмове погодження оператора ГРМ на проведення ремонтних, будівельних та/або земляних робіт в охоронній зоні ГРМ оформляється у двох примірниках, один з яких зберігається в оператора ГРМ протягом строку, визначеного законодавством (пункт 11 глави ІІІ КГС).

До початку ремонтних, будівельних та земляних робіт в охоронній зоні наказом організації, що проводить роботи, з числа фахівців призначається особа, відповідальна за проведення ремонтних, будівельних та земляних робіт (керівник робіт) (пункт 15 глави ІІІ КГС).

Юридичні та фізичні особи, а також фізичні особи-підприємці, що проводять ремонтні, будівельні та земляні роботи в охоронних зонах, зобов`язані не пізніше ніж за добу до початку робіт повідомити представника оператора ГРМ щодо проведення робіт (пункт 16 глави ІІІ КГС).

Фізична особа або персонал юридичної особи чи фізичної особи- підприємця, залучені для проведення ремонтних, будівельних та земляних робіт в охоронних зонах, повинні бути ознайомлені (проінструктовані) представником оператора ГРМ з інформацією про місцезнаходження газопроводу і споруд на ньому, їх позначення на місцевості, можливі аварійні ситуації і дії при їх виникненні (пункт 17 глави ІІІ КГС).

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачем Оператора ГРМ про початок земельних робіт.

Отже, всупереч законодавчо встановленому вище порядку, працівники відповідача 16.09.2022 приступили до виконання земляних робіт без обов`язкового погодження з оператором ГРМ, що і призвело до пошкодження газопроводу та спричинення збитків.

Суд зазначає, що у зв`язку з пошкодженням відповідачем газопроводу, позивач поніс матеріальні збитки на загальну суму 93 353, 32 грн, що є вартістю витоку природного газу в кількості 1681, 57 тис.м3. Розрахунок позивачем здійснений на основі розрахунків відповідно до постанови НКРЕКП від 24.12.2019 № 3013, з урахуванням калькуляції вартості послуг з газифікації (при аварійно відновлювальних роботах), затвердженої наказом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" № НО-92-0822 від 17.08.2022.

Суд зазначає, що порушення відповідачем порядку проведення земляних робіт в охоронній зоні без обов`язкового письмового погодження з позивачем, призвело до пошкодження газопроводу, що заподіяло шкоду позивачу, яка полягала у понесенні витрат не лише на відновлення належної роботи газорозподільної системи, а й вартості аварійного витоку природнього газу.

При цьому, суд не приймає до уваги заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву щодо відсутності позначень газопроводу на місцевості, з огляду на наступне.

Так, згідно вимог пункту 7.23 Державних будівельних норм України «Газопостачання» ДБН В.2.5.-20:2018, траси підземних газопроводів повинні бути відмічені табличкам -покажчиками. Покажчики встановлюються, зокрема, на прямих ділянках траси газопроводу на відстані не більше 500 метрів за межами населених пунктів. На сталевих газопроводах між населеними пунктами допускається використовувати як орієнтирні стовпчики контрольні трубки.

Позивачем на підтвердження наявності позначень траси газопроводу на місцевості, а саме на вул. Берегова надано фотографічні зображення, на яких зображені стовпи електропередач з відповідними позначками щодо прокладеного поруч газопроводу, а також вбачається назва вулиці.

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 «Докази та доказування» 77 Господарського процесуального кодексу України .

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, змінено назву статті 79 ГПК з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Крім того, за змістом частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема змагальність сторін (п. 4 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Релізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Таким чином, враховуючи, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, суд зазначає, що відповідачем, в свою чергу, на підтвердження обставин викладених у відзиві на позовну заяву не надано доказів відсутності позначень газопроводу на місцевості, в тому числі шляхом надання відповідних фотографічних зображень, враховуючи що представник відповідача викликав аварійно-диспетчерську службу позивача та безпосередно був присутній під час складення акту пошкодження газопроводу.

Крім того, відповідач стврджуючи про те, що газопровод за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Гнідин, вул. Берегова не перебуває на балансі позивача не надає суду доказів перебування такого газопроводу на балансі іншого Оператора ГРМ/органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Отже, законом встановлено презумпцію вини заподіювача шкоди.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).

Проте, суду не надано належних та допустимих доказів відсутності вини (умислу чи необережності) у діях відповідача, зокрема, не доведено, що ним вчинялись усі передбачені й необхідні заходи для унеможливлення завдання шкоди.

Всупереч встановленому вище порядку, представники відповідача 16.09.2022 приступили до виконання земляних робіт без обов`язкового погодження з оператором ГРМ - АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз", що призвело до пошкодження газопроводу та виникненню збитків.

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що в діях відповідача наявний повний склад цивільного правопорушення, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в сумі 93 353, 32 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, відповідачемне надано.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" - задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні елекромережі" (вул. Стеценка, 1-А, м. Київ, 04136, ідентифікаційний код - 23243188) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" (вул. Шевченка, буд. 178, м. Боярка, Фастівський район, Київська область, 08150, ідентифікаційний код - 20578072) 93 353 (дев`яносто три тисячі триста п`ятдесят три) грн 32 коп. - майнової шкоди та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено: 21.08.2023

Суддя С.О. Щербаков