Рішення № 113014181, 22.08.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.08.2023Справа № 910/9609/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (б-р. Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133; ідентифікаційний код 32382598)

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Група «Оберіг» (вул. Васильківська, буд. 14, м. Київ, 03040; ідентифікаційний код 39433769)

про стягнення 14 635, 17 грн,

без виклику представників учасників справи,

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (далі за текстом - ТДВ СК «Альфа-Гарант», Позивач) з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Група «Оберіг» (далі за текстом - ТДВ «СГ «Оберіг», Відповідач) про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 10 359 грн за полісом № 207433379, інфляційні втрати - 756, 38 грн, штрафні санкції - 3 320, 56 грн та 3 % річних - 199, 23 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує, що ним на виконання полісу № 206170287 здійснено відшкодування за винну особу в ДТП (страхувальника) та виплачено на користь потерпіло 20 718, 46 грн.

Водночас, Позивач вказує, що цивільно-правова відповідальність страхувальника Позивача також (одночасно) застрахована у Відповідача згідно полісу № 207433379.

Позивач, посилаючись на положення статті 993 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) та пунктів 5.2. та 5.3. Порядку виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі за текстом - Порядок), зазначає, що Відповідач несе рівнозначну відповідальність разом із Позивачем за спричинену потерпілій особі шкоду, а тому Відповідач зобов`язаний відшкодувати 50 % виплаченого ним страхового відшкодування, що становить 10 359 грн.

Позивач звертає увагу суду, що ним вчинялися дії щодо досудового врегулювання спору, однак кошти Відповідачем не сплачено, що стало підставою для нарахування Позивачем інфляційних втрат, 3 % річних на підставі статті 625 ЦК України та пені на підставі пункту 36.5. статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Також, Позивач просить суд стягнути з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

2. Стислий виклад позиції Відповідача

Із поданого Відповідачем відзиву вбачається, що Відповідачем заперечуються заявлені позовні вимоги з огляду на наступне:

- позивач не повідомив Відповідача про настання події, що має ознаки страхового випадку, згідно визначених пп. а п. 3.2 ст. 3 Порядком строків;

- надану Позивачем ремонтну калькуляцію складено невідомою особою, матеріали справи не містять доказів того, що особа, яка складала ремонту калькуляцію володіє спеціальними знаннями та має відповідну кваліфікацію;

- Відповідач не отримував повідомлення від 11.10.2021, а матеріали справи не містять доказів його направлення;

- в порушення абз. 3 п. 5.1. ст. 5 Порядку Позивачем не надано до заяви про виплату страхового відшкодування звіту про оцінку або висновок товарознавчого дослідження, оскільки між страховиками не погоджено суму страхового відшкодування;

- розмір виплаченої та заявленої до стягнення суми страхового відшкодування є необґрунтованим оскільки відсутній звіт про оцінку (експертиза) пошкодженого майна, яка б дала змогу врахувати визначені статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» фактори;

- в порушення пункту 5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092) (далі за текстом - Методика) Відповідача не викликано на огляд пошкодженого майна.

Окрім викладеного Відповідач також просить суд стягнути з Позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн та подальший розгляд справи здійснювати з викликом сторін.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

07.07.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.

Що стосується клопотання Відповідача, викладене у відзиві на позовну заяву, щодо розгляду справи з викликом сторін, суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні з підстав необґрунтованості та недоведеності Відповідачем обставин визначених, частиною 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України).

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, 09.10.2021 водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем KIA Cerato, державний номер НОМЕР_1 здійснив зіткнення з автомобілем Toyota Land Cruiser 200, державний номер НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 станом на дату ДТП застраховано одночасно Позивачем згідно полісу № 206170287 та Відповідачем згідно полісу № 207433379.

Зазначені вище обставини сторонами не заперечуються та вбачаються із наданих Позивачем витягів МТСБУ про чинність полісів.

11.10.2021 ОСОБА_1 звертався до Позивача із повідомленням особи, відповідальність якої застраховано про ДТП, яка сталась 09.10.2021.

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 10.12.2021у справі № 759/24682/21 водія ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні вказаної вище ДТП.

ПрАТ «СК «Провідна» (через уповноваженого представника ТОВ «Віндексгруп»), яка є страховиком потерпілої особи в ДТП, звернулося до Позивача із заявою № 2300366796 від 02.02.2022 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу (суброгації) на суму 20 718, 46 грн.

Судом встановлено, що до вказаної вище заяви додано перелік документів, на підтвердження суми 20 718, 46 грн., зокрема: акти огляду, калькуляцію, страховий акт та платіжне доручення.

Актом огляду транспортного засобу № 366796 від 21.10.2021 працівником ПрАТ «СК «Провідна» зафіксовано пошкодження, спричинені автомобілю Toyota Land Cruiser 200, державний номер НОМЕР_2 .

Згідно ремонтної калькуляції № 16.12.2021 від 16.12.2021 вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Toyota Land Cruiser 200, державний номер НОМЕР_2 склала 20 718, 46 грн з урахування зносу запчастин.

Так, Позивачем здійснено розрахунок суми страхового відшкодування застосування зносу транспортного засобу - 42 % та на підставі страхового акту № ЦВ/21/6135 від 15.06.2021 здійснено виплату суму страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 20 718, 46 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 14.06.2022 № 28986.

Позивач, посилаючись на положення статті 993 ЦК України та пунктів 5.2 та 5.3 Порядку зазначає про наявність у нього права на відшкодування Відповідачем 50 % виплаченої ним суми.

Суд вказує, що Позивачем до матеріалів позову додано повідомлення № 12/4179 від 11.10.2021 про настання події з транспортним засобом, який забезпечено декількома договорами обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яке не містить підпису особи підписанта (ОСОБА_2) (в тому числі і доказів підписання ЕЦП) та доказів направлення Відповідачу.

Додатково Позивачем додано таке ж повідомлення за № 12/939 від 07.06.2022, яке вже містить підпис особи ОСОБА_2 , однак також не містить доказів його направлення.

Згідно доводів Відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, вказані вище повідомлення ним не отримано, а повідомлення № 12/939 від 07.06.2022 не було у додатках до заяви Позивача на виплату суми страхового відшкодування № 03/2222 від 27.09.2022 всупереч тому, що останнє зазначено пунктом 6 додатків такої заяви.

Судом встановлено, що заяву Позивача № 03/2222 від 27.09.2022 Відповідачем отримано нарочно 29.09.2022 (головним юристконсультом), при цьому жодних зауважень до змісту такої заяви та її додатків уповноваженим представником не зазначено.

Також суд вказує, що Позивачем не надано пояснень чи то доказів на спростування, викладеного Відповідачем у відзиві на позовну заяву в частині відсутності доказів направлення Відповідачу повідомлень № 12/4179 від 11.10.2021 та № 12/939 від 07.06.2022.

Із врахуванням викладеного заперечення Відповідача ґрунтуються на порушенні Позивачем Порядку, що свідчить про відсутність у Позивача права на відшкодування частини суми страхового відшкодування, розмір якого на його переконання є необґрунтованим та таким, що не узгоджений страховиками, що в свою чергу вимагає наявність висновку експерта щодо визначення розміру збитку, заподіяного автомобілю Toyota Land Cruiser 200, державний номер НОМЕР_2 .

До поданого відзиву Відповідачем також долучено його відмову у виплаті страхового відшкодування вих. № 1410-07 від 14.10.2022 з підстав зазначених вище.

Суд вказує, що окрім викладеного Відповідач просить суд стягнути з Позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн у разі відмови у задоволені позову, на підтвердження чого до суду надано наступні копії документів:

- договір № 35926п про надання професійної правничої допомоги від 28.06.2023;

- акт прийому передачі наданих послуг від 04.07.2023;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВН № 000227 від 24.01.2018.

Відповідно до пунктів 4.1. - 4.3. договору № 35926п про надання професійної правничої допомоги від 28.06.2023 вартість правової допомоги становить 5 000 грн, підставою для сплати якої є акт прийому-передачі наданих послу, який складається сторонами за результатами надання правової допомоги.

Судом встановлено, що акт прийому передачі наданих послуг від 04.07.2023 підписано адвокатом та клієнтом (Відповідачем) на суму 5 000 грн без зауважень та претензій, що відповідно свідчить про належне виконання адвокатом робіт (надання послуг) та прийняття їх Відповідачем з метою подальшої оплати.

Суд вказує, що заперечення Позивача щодо заявленої до відшкодування суми витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. (стаття 979 ЦК України)

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності). (стаття 980 ЦК України)

Стаття 989 ЦК України встановлює обов`язок страхувальника при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об`єкта, який страхується.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про страхування» предмет договору страхування може бути застрахований за одним договором страхування та за згодою страхувальника кількома страховиками (співстрахування).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при укладенні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов`язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.

З метою врегулювання відносин між страховиками-членами МТСБУ з питання забезпечення здійснення страхового відшкодування при наявності декількох внутрішніх договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які були чинним на момент дорожньо-транспортної пригоди, протоколом Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України № 464/2020 від 26.02.2020 був затверджений Порядок виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Порядок).

Згідно з вказаним Порядком останній є внутрішнім нормативним документом МТСБУ, що є обов`язковим для виконання усіма членами МТСБУ і поширюється на врегулювання страхових випадків, інформація про настання яких отримана членами МТСБУ після 01.03.2020.

Пунктом 2.1 статті 2 Порядку визначено, що наявність на момент укладення внутрішнього договору страхування в єдиній централізованій базі даних МТСБУ відомостей про інші чинні внутрішні договори страхування, укладені по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу, визнається достатнім доказом виконання страхувальником зобов`язання при укладенні внутрішнього договору страхування повідомити страховика про інші внутрішні договори страхування (обов`язки страхувальника, що передбачені пунктом 3 частини першої статті 989 ЦК України та п. 17.3 ст. 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Отже, чинне законодавство дозволяє страхувальнику укладати декілька договорів страхування щодо одного об`єкта страхування з різними страховиками.

Поряд з цим, обов`язок страховика щодо проведення відповідного розслідування страхового випадку, в тому числі встановлення факту наявності у страхувальника інших чинних договорів страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, визначено п. 34.1 статті 34 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до пункту 5.1 Порядку виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик, який на умовах, визначених цим Порядком, здійснив страхове відшкодування, у разі, якщо визначений ним розмір шкоди не перевищує сукупного розміру страхових сум, за відповідну шкоду, за усіма чинними на дату страхового випадку внутрішніми договорами страхування, визнається особою, яка надала послуги з відшкодування збитків, і згідно з пунктом 36.4 статті 36 Закону 1961 має право на отримання страхового відшкодування від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу внутрішні договори страхування.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За приписами статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

З огляду на встановлені судом вище обставини, суд вказує, що Позивачем здійснено відшкодування в порядку регресу ПрАТ «СК «Провідна» суми страхового відшкодування за шкоду заподіяну страхувальнику останньої винними діями страхувальника Позивача, який одночасно був і страхувальником Відповідача.

Відповідно до п. 5.2 Порядку розмір страхового відшкодування належного страховику, який здійснив виплату страхового відшкодування, від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку інші внутрішні договори страхування по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу визначається з огляду на положення статті 540 ЦК України у залежності розміру шкоди за формулою: Ск= (Св-Сш/Кс) / (КС-1) - Ф, де Кс- кількість страховиків, які застрахували один об`єкт, на дату страхового випадку; Сш - розмір шкоди, заподіяної внаслідок страхового випадку; Ф-розмір франшизи.

Відтак, із врахуванням зазначеного, суд погоджується з доводами Позивача, що до нього як до страховика який виплатив суму страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за винні дії страхувальника, відповідальність якого також забезпечено і полісом Відповідача, перейшло право вимоги до Відповідача в межах суми розрахованої у відповідності до пункту 5.2. Порядку.

При цьому судом враховано, що Позивачем при відшкодуванні суми страхового відшкодування потерпілій особі враховано коефіцієнт фізичного зносу, що вбачається із розрахунку та страхового акту Позивача та свідчить про врахування положень статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Водночас, згідно з пунктом 3.2 статті 3 Порядку страховик, який отримав інформацію про подію, яка має ознаки страхового випадку за декількома внутрішніми договорами страхування, для забезпечення участі усіх страховиків за такими договорами страхування повинен:

а) невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дати надходження інформації про страховий випадок, повідомити у письмовій формі (як правило, за допомогою електронної корпоративної пошти МТСБУ) інших страховиків, які внесли до єдиної централізованої бази даних МТСБУ відомості про інші внутрішні договори страхування, які є дійсними на дату настання події, що містить ознаки страхового випадку;

б) забезпечити можливість іншим страховикам, які також застрахували той самий об`єкт, приймати участь в розслідуванні страхового випадку (зокрема, у огляді наявних документів та пошкодженого (знищеного) майна);

в) повідомити у письмовій формі (як правило, за допомогою електронної корпоративної пошти МТСБУ) інших страховиків, які внесли до єдиної централізованій базі даних МТСБУ відомості про інші внутрішні договори страхування, які є дійсними на дату настання події, що містить ознаки страхового випадку, про прийняте рішення та заплановану виплату страхового відшкодування не пізніше ніж за три робочі дні до дати її проведення.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, інформацію про страховий випадок Позивачем отримано 11.10.2021 із повідомлення особи, відповідальність якої застрахованого про ДТП 09.10.2021.

З огляду на встановлені судом вище обставини, суд дійшов висновку, що Позивачем не дотримано вказаних вище вимог Порядку в частині невідкладного повідомлення (але не пізніше трьох робочих днів з дати надходження інформації про страховий випадок) Відповідача про ДТП, яка сталася 09.10.2021, оскільки матеріали справи не містять доказів направлення (засобами електронного чи то поштового зв`язку) Відповідачу повідомлення № 12/4179 від 11.10.2021 та № 12/939 від 07.06.2022.

При цьому судом враховано заперечення Відповідачем обставин отримання таких повідомлень (до моменту отримання позову) та відсутність спростувань Позивача в цій частині.

Судом також враховано, що з огляду на неналежне повідомлення Відповідача про страховий випадок, останній фактично був позбавлений можливості прийняття участі в розслідуванні страхового випадку, зокрема, у огляді наявних документів та пошкодженого майна, формування та розрахунок суми страхового відшкодування, що в результаті забезпечило б відшкодування шкоди відповідно до умов Порядку.

Відтак, суд дійшов висновку, що Позивачем не дотримано вимог, передбачених пунктом 3.2 статті 3 Порядку.

Водночас, звертаючись до суду з даним позовом, Позивач посилається на пункт 5 цього ж Порядку та вказує, що він, як страховик, що здійснив страхове відшкодування, має право на отримання частини такого страхового відшкодування від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу внутрішні договори страхування.

Для реалізації права, зазначеного у пункті 5 Порядку, страховик, який здійснив страхове відшкодування, має його сплатити на умовах, визначених цим Порядком, а також подати заяви про страхове відшкодування до решти страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу внутрішні договори страхування.

Проте, як вже було встановлено судом, Позивач не дотримався алгоритму виплати страхового відшкодування, передбаченого Порядком, зокрема, не повідомив іншого страховика про настання ДТП, фактично позбавив можливості останнього прийняти участь у страховій справі, не узгодив з Відповідачем розміру такої шкоди та не направив йому звіт про оцінку заподіяних збитків, що визначено абзацом 3 пункту 5.1. статті 5 Порядку у зв`язку із непогодженням між сторонами суми страхового відшкодування.

Відповідно до пункту 37.1.3 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

За сукупністю зазначеного вище, суд дійшов висновку про відсутність у Позивача права на відшкодування частини суми страхового відшкодування у відповідності до умов Порядку, що відповідно свідчить про безпідставність вимог останнього та відсутність підстав для задоволення позову.

Що стосується заявлених до відшкодування сторонами витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 1 частини 3 вказаної статті визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З огляду на відмову у задоволені позову підстави для відшкодування Позивачу, понесених ним судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу - відсутні.

Враховуючи надані Відповідачем докази в частині підтвердження факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу та відсутність заперечень Позивача, суд дійшов висновку, що такі витрати відповідають критерію розумності, є співрозмірними із ціною позову та ступенем складності справи, та доцільними в межах даної справи, а відтак підлягають відшкодуванню Позивачем.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

За сукупністю наданих доказів суд дійшов висновку, що Позивачем не дотримано вимог Порядку, що на переконання суду унеможливлює відшкодування Відповідачем частини суми страхового відшкодування та є підставою для відмови у задоволенні позову.

Судові витрати Позивача у вигляді витрат по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу відповідно до статті 129 ГПК України не відшкодовуються та покладаються на Позивача.

Витрати Відповідача на професійну правничу допомогу відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Позивача.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (б-р. Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133; ідентифікаційний код 32382598) до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Група «Оберіг» (вул. Васильківська, буд. 14, м. Київ, 03040; ідентифікаційний код 39433769) про стягнення 14 635, 17 грн - відмовити.

2. Судові витрати Товариству з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» не відшкодовуються.

3. Сягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (б-р. Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133; ідентифікаційний код 32382598) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Група «Оберіг» (вул. Васильківська, буд. 14, м. Київ, 03040; ідентифікаційний код 39433769) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 22.08.2023

Суддя Антон ПУКАС