Ухвала суду № 113014127, 24.08.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

24.08.2023Справа № 910/10970/23

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ»

про забезпечення позову

у справі № 910/10970/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ»

до Акціонерного товариства «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

Компанія "ВОРЕКС ЛЛС" (VOREX LLC)

про визнання недійсним та скасування рішення, оформленого протоколом № 380 від 24.05.2023

Суддя Удалова О.Г.

Без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ" (позивач) з позовом до Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" (відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення, оформленого протоколом № 380 від 24.05.2023 визначення переможця відкритих торгів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що, на переконання позивача, відповідачем у порушення законодавства щодо об`єктивного розгляду при аналізі та врахуванні наданих Компанією "ВОРЕКС ЛЛС" (VOREX LLC) документів та положень тендерної документації порушено норми Закону України "Про публічні закупівлі", що вплинуло на об`єктивність прийнятого рішення і визначення переможцем відкритих торгів (VOREX LLC) та перешкодило розгляду тендерної пропозиції позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 відкрито провадження за вказаною позовною заявою, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 21.08.2023, а також встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій.

Разом з вказаною позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ» подано заяву про забезпечення позову № 417 від 05.07.2023, в якій останній просив суд:

- заборонити Акціонерному товариству «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» вчиняти будь-які дії та приймати будь-які рішення в процедурі закупівлі 23Т-155_44160000-9 - Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Труби обсадні, безшовні Ш339,72мм (13-3/8 дюймів) з муфтовим різьбовим з`єднанням Buttress) ідентифікатор закупівлі № UA-2023-05-03-009327-а;

- укладати договір про закупівлю та вчиняти будь-які дії, спрямовані на укладання такого договору;

- заборонити здійснювати виконання договору, якщо такий вже був укладений в процедурі закупівлі 23Т-155_44160000-9 - Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Труби обсадні, безшовні Ш339,72мм (13-3/8 дюймів) з муфтовим різьбовим з`єднанням Buttress) ідентифікатор закупівлі № UA-2023-05-03-009327-а до моменту набрання законної сили рішенням суду по даній справі.

Ухвалою суду від 31.07.2023 судом відмовлено в задоволенні вищевказаної заяви позивача про забезпечення позову.

16.08.2023 до Господарського суду міста Києва позивачем подано заяву про забезпечення позову № 532 від 14.08.2023, в якій останній просить суд заборонити відповідачу та Компанії "ВОРЕКС ЛЛС" (VOREX LLC) виконувати договір поставки трубної продукції від 07.08.2023 № UGV 420/30-23, в процедурі закупівлі 23Т-155_44160000-9 - Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Труби обсадні, безшовні Ш339,72мм (13-3/8 дюймів) з муфтовим різьбовим з`єднанням Buttress) ідентифікатор закупівлі № UA-2023-05-03-009327-а, до моменту набрання законної сили рішенням суду по даній справі.

Крім того, 16.08.2023 позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивачем крім заявленої вимоги про визнання недійсним та скасування рішення, оформленого протоколом № 380 від 24.05.2023 визначення переможця відкритих торгів, також заявляється вимога про визнання недійсним договору поставки трубної продукції від 07.08.2023 № UGV 030-23, укладеного між відповідачем та Компанією "ВОРЕКС ЛЛС" (VOREX LLC).

Водночас, суддя Удалова О.Г. у період з 03.08.2023 по 20.08.2023 знаходилась у відпустці, у зв`язку з чим заява позивача про забезпечення позову не могла бути розглянута в строки, визначені ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 21.08.2023 судом залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Компанію "ВОРЕКС ЛЛС" (VOREX LLC); встановлено учасникам справи строки для вчинення процесуальних дій; відкладено вирішення питання щодо прийняття до розгляду заяви про збільшення позовних вимог, а також відкладено підготовче засідання на 07.09.2023.

22.08.2023 Компанією "ВОРЕКС ЛЛС" (VOREX LLC) подані заперечення на заяву позивача про забезпечення позову.

Розглянувши заяву про забезпечення позову № 532 від 14.08.2023, суд зазначає про наступне.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що невжиття таких заходів як заборона відповідачу та Компанії "ВОРЕКС ЛЛС" (VOREX LLC) виконувати договір від 07.08.2023 № UGV 420/30-23, в процедурі закупівлі 23Т-155_44160000-9 - Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Труби обсадні, безшовні Ш339,72мм (13-3/8 дюймів) з муфтовим різьбовим з`єднанням Buttress) ідентифікатор закупівлі № UA-2023-05-03-009327-а, до моменту набрання законної сили рішенням суду в даній справі позбавляє позивача права на ефективний захист його прав щодо розгляду його тендерної пропозиції у вказаній процедурі закупівлі та позивачу в разі задоволення позову буде складно відновити порушені права.

Разом з тим, суд зазначає, що, як вбачається з рішення Комісії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель № 8716-р/пк-пз від 14.06.2023, позивачу відмовлено у задоволенні скарги в межах процедури закупівлі № UA-2023-05-03-009327-а.

Тобто органом, уповноваженим Законом України «Про публічні закупівлі», перевірено доводи позивача, викладені в скарзі, не виявлено порушення у діях відповідача як замовника закупівлі під час проведення такої процедури.

При цьому під час розгляду даної справи та заяви про забезпечення позову № 532 від 14.08.2023 позивачем не надано доказів оскарження рішення Комісії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель № 8716-р/пк-пз від 14.06.2023 в передбаченому законом порядку.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Суд зазначає, що позов у справі може забезпечуватися заходами, у випадку якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (в межах заявлених позовних вимог).

Відповідно до ч. 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

При вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення позову суд повинен встановити: 1) предмет позовних вимог (спосіб захисту порушених/невизнаних прав, з яким звернувся/має намір звернутись позивач); 2) підстави позовних вимог (обставини, якими обґрунтовується відповідне порушення/невизнання прав); 3) обставини щодо характеру рішення суду (підлягає виконанню чи ні, зокрема рішення за своєю природою може передбачати стадію виконання - рішення про присудження або може бути рішенням про визнання, яке стадії виконання не передбачає); 4) наявність (доведену належними доказами) обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист/поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача; 5) співрозмірність заходів забезпечення позову позовним вимогам, зокрема забезпечення дотримання балансу інтересів (справедливої рівноваги) заявника та особи, права, якої обмежуються у зв`язку із вжиттям заходів забезпечення; 6) збалансованість інтересів не лише сторін спору, а й інших осіб, які не беруть участі у справі; необхідність запобігти порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу; 7) можливість таких заходів реально запобігти можливим негативним наслідкам (у формі обставин, які істотно можуть ускладнити чи унеможливити виконання рішення або ефективний захист прав) в контексті заявленого способу захисту, тобто такі заходи повинні бути ефективними та достатніми.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Проте обставини, покладені заявником в обґрунтування поданої заяви, не вказують на наявність дійсних та достатніх підстав для забезпечення позову.

При цьому суд зазначає, що дійсність договору від 07.08.2023 № UGV 420/30-23, укладеного відповідачем та третьою особою у даній справі, в процедурі закупівлі не є предметом розгляду у даній справі, оскільки заява про збільшення позовних вимог станом на момент розгляду заяви про забезпечення позову не прийнята судом до розгляду.

Таких захід забезпечення позову як заборона виконання договору фактично ставить під сумнів правомірність зобов`язань за таким договором.

Крім того, суд зазначає, що розділом 7 вказаного договору сторонами передбачено відповідальність в разі його невиконання чи неналежного виконання, а відтак зупинення його виконання буде нести негативні наслідки для відповідача та третьої особи.

Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів. Вживаючи заходи забезпечення позову, слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України, викладені у постановах Верховного Суду від 08.07.2022 у справі № 904/9691/21, від 24.06.2022 у справі № 904/8506/21, від 21.04.2022 у справі № 922/3109/21, від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20, від 11.11.2020 у справі № 910/13709/19, від 26.10.2020 у справі №907/477/20 та від 14.06.2018 у справі № 916/10/18.

При цьому суд погоджується з доводами відповідача, викладеними в запереченнях на попередню заяву позивача про забезпечення позову № 417 від 05.07.2023, про те, що фактично заходи забезпечення позову, які просить застосувати позивач, є втручанням у господарську діяльність відповідача та третьої особи.

За змістом статей 136, 137 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Обов`язок з доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У свою чергу, обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява позивача про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений позивачем спосіб.

До того ж навіть у випадку задоволення судом поданого позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ» позивача не буде автоматично та безумовно визнано переможцем відкритих торгів чи визнано за ним право на здійснення поставки відповідних товарів, оскільки в даному випадку лише буде визнано недійсним рішення про оголошення переможцем торгів третьої особи (Компанії "ВОРЕКС ЛЛС" (VOREX LLC), що не свідчить про те, що позивача буде визнано переможцем у вказаній процедурі закупівлі, оскільки пропозиція третьої особи була розглянута відповідачем як найбільш економічно обґрунтована, проте розгляд пропозиції позивача на відповідність норм законодавства відповідачем в процедурі закупівлі не здійснювався.

Даний висновок господарського суду корелюється з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, відображеними в постановах у справі № 910/7181/20 від 05.11.2020, у справі № 911/1721/20 від 20.10.2020 та справі № 920/407/18 від 09.10.2018.

Оскільки у даному випадку позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення їх не вимагатиме примусового виконання, а відтак має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду (наведену правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

За таких обставин, оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості, співмірності та адекватності визначеного заявником заходу забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову від 14.08.2023 відмовити повністю.

Ухвала складена, підписана та набрала законної сили 24.08.2023 та може бути оскаржена в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя О.Г. Удалова