Рішення № 113013090, 21.08.2023, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 серпня 2023 року справа № 903/135/23 (903/148/23)

Господарський суд Волинської області в складі судді Дем`як В. М., за участю секретаря судового засідання Мартинюк І.О., розглянувши справу

за позовом: Адвокатського бюро "Гапоненко Роман і партнери"

до відповідача 1: Фермерського господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича, м. Володимир

до відповідача 2: Приватного підприємства "Фермерське господарство "Західний Буг", м. Володимир

про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

у межах справи № 903/135/23

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Вербена

до Фермерського господарства Західний Буг Юнака Сергія Петровича

про банкрутство

Представники сторін:

від позивача: не прибули

від відповідача-1: не прибули

від відповідача-2: не прибули

Встановив: на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Адвокатського бюро "Гапоненко Роман і партнери" до Фермерського господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича та Приватного підприємства "Фермерське господарство "Західний Буг" про визнання недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу від 11.11.2022р. №0741/2022/3507330, а також 2 684, 00 грн. судового збору та витрати по оплаті наданої професійної правничої допомоги адвоката на суму 60 000,00 грн.

Ухвалою суду від 13.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в підготовчому судовому засіданні на 14.03.2023.

08.03.2023 до суду від ПП "ФГ "Західний Буг" надійшов відзив від 13.03.2023 на позовну заяву.

Ухвалою суду від 09.03.2023 виправлено допущену у п. 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду Волинської області від 13.02.2023 у справі №903/148/23 описку, постановлено вважати вірним пункт 2 резолютивної частини ухвали суду від 13.02.2023 в такій редакції: "розгляд справи в підготовчому засіданні призначити на 28.03.2023 на 12:10 год.".

В клопотанні від 28.03.2023 представник відповідача 1 повідомив суд, що 21.03.2023 Господарським судом Волинської області відкрито провадження у справі про банкрутство ФГ "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича (справа №903/135/23).

Ухвалою суду від 28.03.2023 справу №903/148/23 за позовом Адвокатського бюро «Гапоненко Роман і партнери» до Фермерського господарства «Західний Буг» Юнака Сергія Петровича, Приватного підприємства «Фермерське господарство «Західний Буг» про визнання договору купівлі-продажу недійсним передати господарському суду, в провадженні якого перебуває справа №903/135/23 про банкрутство Фермерського господарства «Західний Буг» Юнака Сергія Петровича для розгляду спору в межах цієї справи.

Ухвалою суду від 03.04.2023 постановлено прийняти позовну заяву Адвокатського бюро "Гапоненко Роман і партнери" до відповідачів: Фермерського господарства Західний Буг Юнака Сергія Петровича та Приватного підприємства Фермерське господарство Західний Буг про визнання договору купівлі-продажу недійсним до розгляду в межах справи №903/135/23 про банкрутство Фермерського господарства Західний Буг Юнака Сергія Петровича та відкрито провадження у справі. Судове засідання призначено на 10.05.2023.

Ухвалою суду від 10.05.2023 відкладено підготовче засідання на 05.06.2023.

11.05.2023 представник позивача через відділ діловодства суду подав заяву за вх.№01-74/729/23 від 11.05.2023, у якій просить суд змінити підстави позову та здійснювати розгляд справи №903/135/23 (903/148/23) із врахуванням положень ст. 42 КУзПБ.

Ухвалою суду від 05.06.2023 продовжено строк підготовчого провадження до 05.07.2023, відкладено підготовче засідання на 12.06.2023.

Ухвалою суду від 12.06.2023 відкладено судове засідання на 23.06.2023.

Ухвалою суду від 23.06.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.07.2023.

Ухвалою суду від 26.07.2023 відкладено судове засідання на 21.08.2023.

21.08.2023 представник позивача через відділ діловодства суду подав заяву за вх.№01-75/4961/23 про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задоволити.

21.08.2023 представник відповідача 1 подав клопотання за вх. № 01-75/4965/23 від 21.08.2023 у якому просить розглядати справу без його участі та просить суд відмовити у задоволені позову.

Представник відповідача-2 у судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, причин неявки суду не повідомив.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку.

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників позивача та відповідачів не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Рішенням Господарського міста Києва від 23.11.2022 у справі №910/9204/22 позов АБ "Гапоненко Роман і партнери" було задоволено частково та стягнуто з Фермерського господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича (44700, Волинська обл., м. Володимир-Волинський, вул. Ганни Жежко, 9, код ЄДРПОУ 36932997) на користь Адвокатського бюро Гапоненко Роман і партнери (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 30, оф. 15, код ЄДРПОУ 44467260) 404 207 (чотириста чотири тисячі двісті сім) грн 83 коп. основного боргу, 95 581 (дев`яносто п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят одна) грн 96 коп. інфляційних втрат, 14 717 (чотирнадцять тисяч сімсот сімнадцять) грн 47 коп. 3% річних, 7 717 (сім тисяч сімсот сімнадцять) грн 61 коп. витрат по сплаті судового збору.

14.12.2022 на виконання рішення Господарським судом міста Києва було видано наказ у справі №910/9204/22.

28.12.2022 на підставі наказу Господарським судом міста Києва від 14.12.2022 №910/9204/22 приватним виконавцем виконавчого округу Волинської області Пирогою С.С. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №70625530.

Позивач зазначає, що виконавчі дії тривають, рішення Господарського міста Києва від 23.11.2022 у справі №910/9204/22 залишається не виконаним.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 06 вересня 2022 року у справі № 910/18718/21 було стягнуто з Фермерського господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича (вул. Ганни Жежко, буд.9, м. Володимир-Волинський, Волинська область, 44700, код ЄДРПОУ 36932997) на користь Адвокатського об`єднання Гапоненко Роман і партнери (вул.Предславинська,30, офіс 15,16, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 42270428) 1153512,44 грн (один мільйон сто п`ятдесят три тисячі п`ятсот дванадцять гривень 44 коп.) штрафу, а також 17302,69 грн (сімнадцять тисяч триста дві гривні 69 коп.) витрат по сплаті судового збору та 25 954,03 грн (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири гривні 03 коп.) витрат по сплаті судового збору за подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Постановою від 17.01.2023 у справі №910/18718/21 Північно-західний апеляційний господарський суд залишив без задоволення апеляційну скаргу ФГ "Західний Буг", а рішення Господарського суду Волинської області від 06 вересня 2022 року у справі №910/18718/21 без змін.

На стадії апеляційного провадження судом апеляційної інстанції було здійснено процесуальну заміну позивача та залучено правонаступника останнього, а саме, Адвокатське бюро "Гапоненко Роман і партнери".

В подальшому, позивачу стало відомо, що після прийняття судами першої інстанції рішень у справах №910/9204/22 та №910/18718/21, а саме в період з 04.11.2022 по 24.12.2022 включно, відповідач 1 відчужив всі належні йому транспортні засоби.

Відтак позивач вважає, що дії відповідача 1 були спрямовані на унеможливлення виконання судових рішень у справах №910/9204/22 та №910/18718/21 про стягнення з Фермерського господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича на користь АБ "Гапоненко Роман і партнери" заборгованості, у розмірі визначеному судом.

Відповідно до відповіді Міністерства внутрішніх справ України на запит приватного виконавця №143401576 від 17.08.2022 у ВП № 69670827, станом на 17.08.2022 у власності Відповідача 1 знаходилось 7 транспортних засобів.

Проте, станом на 28.12.2022 за Відповідачем 1 не було зареєстровано жодного транспортного засобу (відповідь Міністерства внутрішніх справ України на запит приватного виконавця №153277265 від 28.12.2022 у ВП№ 70625530).

Згідно відповіді головного сервісного центру МВС від 11.01.2023р. №31/44АЗ-652-2023 у Територіальному сервісному центрі МВС №0741 було здійснено, зокрема, перереєстрацію з Відповідача 1 (ФГ "Західний Буг") на Відповідача 2 (ПП "ФГ "Західний Буг") транспортного засобу TOYOTA HILUX, 2017 року випуску, VIN: НОМЕР_1 на підставі договору купівлі-продажу № 0741/2022/3507330 від 11.11.2022р.

Позивач зазначає, що директором і учасником ПП "ФГ "Західний Буг", є ОСОБА_1 , який також є керівником і учасником Відповідача 1 - ФГ "Західний Буг" ОСОБА_2 .

Отже, Відповідачем 1 було відчужено транспортний засіб на користь пов`язаної особи, а майно, де-факто, залишилось у власності ОСОБА_1 , як учасника і керівника Відповідача 2 (ПП "ФГ "Західний Буг").

Відтак, позивач вважає, що відповідач, зловживаючи правом, вчинив дії з наміром завдати шкоди іншій особі (Позивачу), наслідком яких є унеможливлення виконання судових рішень у справах №910/9204/22 та № 910/18718/21 та неможливість відновлення порушених прав позивача.

Також, приватним виконавцем виконавчого округу Волинської області Пирогою С.С. з`ясовано, що у відповідача (ФГ "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича) відсутні на його банківських рахунках грошові, за рахунок яких, можна б було виконати судові рішення у справах №910/9204/22 та №910/18718/21.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії (ст. 8 Конституції України).

Невиконання (затримка у виконанні) рішення суду, яке набрало законної сили - порушує (обмежує) основоположний правовий принцип res judicata (остаточність рішення суду, яке набрало законної сили) та конституційне право стягувача на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України - і, таким чином, негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади в цілому.

Згідно пункту 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (ч. 2 ст. 13 ЦК України).

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч. 3 ст. 13 ЦК України).

Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.

Позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

Позивач зазначає, що до обставин, які дозволять кваліфікувати оспорюваний договір, як фраудаторний, відноситься:

1. Момент укладення відповідачами оспорюваного правочину: після прийняття судами першої інстанції рішень у справах № 910/9204/22 та № 910/18718/21;

2. Контрагент з яким боржник вчинив оспорюваний договір: відповідач 1 уклав оспорюваний правочин з пов`язаною особою. Директором і учасником ПП "ФГ "Західний Буг", є ОСОБА_1 , який також є керівником і учасником Відповідача 1 (ФГ "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича);

3. Ціна договору: Є значно заниженою і, навіть, не відповідає середнім ринковим цінам на подібне майно. Так, TOYOTA HILUX, 2017 року випуску, VIN: НОМЕР_1 відчужена за 45 000,00 грн. В той час, як середня ринкова вартість такого ТЗ, згідно розрахунків Мінекоміки України, орієнтовно складає 614 711,63 грн.

При цьому позивач зазначає, що Відповідач 1 (в особі директора Юнака Миколи Петровича) так і Відповідач 2 (в особі директора Юнака Миколи Петровича) були добре обізнані про наявність судових рішень у справах №910/9204/22 та №910/18718/21 та очевидно вживали право на зло, оскільки цивільно-правовий інструментарій (оспорюваний договір купівлі-продажу) використовувався учасниками для недопущення звернення стягнення на майно боржника, що, в свою чергу, порушує права позивача, як стягувача.

Відтак, Відповідач 1, який відчужив майно (транспортний засіб) на підставі договору купівлі-продажу пов`язаній особі (Відповідачу 2) після прийняття судами рішень у справах №910/9204/22 та №910/18718/21, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами, оскільки вчинив оспорюваний договір купівлі-продажу, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника і, як наслідок, на неможливість виконання судових рішень. Таким чином, оспорюваний правочин є фраудаторним.

Поруч з цим, представник позивача в заяві за вх.№01-74/729/23 від 11.05.2023 просить суд змінити підстави позову з врахуванням загальних підстав позову визначених Цивільним кодексом України та зазначених в позовній заяві, врахувати спеціальні підстави визначені положеннями ст. 42 КУзПБ.

Процедуру банкрутства регулює Кодекс України з процедур банкрутства, який є спеціальним нормативно-правовим актом в цій сфері.

КУзПБ є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норм ЦК України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника (див. п. 139 Постанови ВС у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16).

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 ч. 2 статті 16 ЦК України).

Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування:

1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів;

2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб;

3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.

Тож, розгляд та захист порушених справ у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження.

Передусім, це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

До таких засобів віднесено інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство, закріплений у статті 42 КУзПБ, який є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника.

Стаття 42 КУзПБ є спеціальною щодо загальних, установлених ЦК України підстав для визнання правочинів боржника недійсними, оскільки наведена норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.

Безумовно, визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у своїй постанові від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16.

Згідно положень ст. 42 КУзПБ, а саме:

- ч.1 ст. 42 КУзПБ: господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з підстав, зокрема, боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

- ч. 2 ст. 42 КУзПБ: правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з підстав, зокрема, боржник уклав договір із заінтересованою особою.

Ухвалою від 21.03.2023 року Господарським судом Волинської області було відкрито провадження у справі №903/135/23 про банкрутство Фермерського господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича.

Щодо обґрунтування наявності спеціальної підстави, визначеної ч. 1 ст. 42 КУзПБ, то позивач зазначає, що Фермерське господарство "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича, за 4 місяці і 10 днів до відкриття провадження у справі про його банкрутство, відчужило, зокрема, належний йому транспортний засіб TOYOTA HILUX, 2017 року випуску, VIN: НОМЕР_1 за ціною, що є значно заниженою і, яка навіть, не відповідає середнім ринковим цінам на подібне майно. Вказаний транспортний засіб був відчужений ФГ "Західний Буг" ОСОБА_2 за 45 000,00 грн. В той час, як середня ринкова вартість такого транспортного засобу, згідно розрахунків Мінекоміки України, орієнтовно складає 614 711,63 грн.

Відтак дії Відповідача 1 призвели до того, що він став неспроможним погасити свою заборгованість перед позивачем та іншими кредиторами, зокрема, і перед ініціюючим кредитором у справі про банкрутство відповідача 1, через недостатність в останнього майна.

Щодо обґрунтування наявності спеціальної підстави, визначеної ч. 2 ст. 42 КУзПБ, то позивач зазначає, що Фермерське господарство "Західний Буг" ОСОБА_2 , за 4 місяці і 10 днів до відкриття провадження у справі про його банкрутство, відчужило, зокрема, належний йому транспортний засіб TOYOTA HILUX, 2017 року випуску, VIN: НОМЕР_1 на користь заінтересованої особи. Директором і учасником ПП "ФГ "Західний Буг", є ОСОБА_1 , який також є керівником і учасником Відповідача 1 (ФГ "Західний Буг" ОСОБА_2 ).

Отже, Відповідачем 1 було відчужено транспортний засіб на користь заінтересованої особи (ПП "Фермерське господарство "Західний Буг"), а майно, де-факто, залишилось у власності ОСОБА_1 , як учасника і керівника Відповідача 2 (ПП "ФГ "Західний Буг").

Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу № 0741/2022/3507330, укладеного 11.11.2022 між Фермерським господарством "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) та Приватним підприємством "Фермерське господарство "Західний Буг" (код ЄДРПОУ: 41490962), оскільки він є фраудаторним, тобто таким, що вчинений на шкоду інтересам Адвокатського бюро "Гапоненко Роман і партнери" інтерес якого полягає у забезпеченні повного виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 у справі №910/9204/22, рішення Господарського суду Волинської області від 06.09.2022 у справі №910/18718/21 та інтересів кредиторів у справі про банкрутство ФГ "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступне.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 Господарського кодексу України.

В силу положень статей 14, 74 ГПК України тягар доведення порушеного права у спорі про визнання недійсним правочину покладений на заявника цих вимог.

Отже, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, особа, яка не є його стороною зобов`язана довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний нею договір порушує (зачіпає) її права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17.

Крім цього, як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Відповідно до статей 16, 203, 215 цього Кодексу для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі N 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 тощо.

Тому в кожній справі про визнання правочину недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 ЦК України).

Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 ЦК України.

Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Спеціальними нормами в окремих сферах передбачено, що правочини про відчуження, обтяження активів або прийняття зобов`язань особою, вчинені особою з метою уникнення виконання іншого майнового зобов`язання цієї особи або з метою унеможливити задоволення вимоги стягувача за рахунок майна, є за певних умов нікчемними (частина третя статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") або можуть бути визнані недійсними (частина перша статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", стаття 42 Кодексу України з процедур банкрутства, частина четверта статті 9 Закону України "Про виконавче провадження").

У юридичній науці такі правочини відомі як фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду інтересам кредиторів).

Загальної норми, яка б безпосередньо встановлювала нікчемність або можливість бути визнаними недійсними договорів, які мають такий юридичний дефект, цивільне законодавство не містить.

Разом з тим, у судовій практиці застосовується норма, відповідно до якої у разі встановлення, що договір укладений з метою уникнення виконання грошового зобов`язання, тобто, вчинений на шкоду інтересам кредитора чи кредиторів, допускається кваліфікація цього договору як фіктивного у справах за позовами осіб, на шкоду чиїм майновим інтересам відповідачами у цих справах були, за твердженнями позивачів, вчинені відповідні правочини (постанови Верховного Суду України від 19.10.2016 у справі № 6-1873цс16, від 23.08.2017 у справі №306/2952/14-ц, від 09.09.2017 у справі № 359/1654/15-ц, постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17, постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 07.10.2020 в справі № 755/17944/18). За правову позицією Верховного Суду такі правочини можуть вважатись фіктивними правочинами.

Згідно з частинами першою та другою статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише "про людське око", вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину.

Основними ознаками фіктивного правочину є введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Суд, з`ясовуючи питання щодо фіктивності договору, як укладеного всупереч інтересам позивача, має з`ясувати дійсні наміри сторін, тобто чи була мета укладення договору іншою, аніж це випливає зі змісту договору.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною, а правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора. (Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний правочин), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору.

До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17.

У постанові від 03 липня 2019 у справі № 369/11268/16-ц зазначено, що Велика Палата Верховного Суду враховує, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі ВС від 13 квітня 2022 по справі № 757/62043/18-ц вказано про те, що договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин і має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Приватноправовий інструментарій (зокрема, вчинення договору не для регулювання цивільних відносин і не для встановлення, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків, звільнення майна з-під арешту в публічних відносинах або уникнення арешту та/або можливої конфіскації.

Судом встановлено, що оспорюваний договір купівлі-продажу № 0741/2022/3507330 від 11.11.2022р. укладено між Відповідачем 1 (ФГ "Західний Буг") на Відповідачем 2 (ПП "ФГ "Західний Буг") після прийняття судами першої інстанції рішень у справах від 23.11.2022 №910/9204/22 та від 06.09.2022 №910/18718/21.

Судом взято до уваги доводи позивача про те, що відповідно до відповіді №143401576 від 17.08.2022 у ВП № 69670827 Міністерства внутрішніх справ України на запит приватного виконавця (а.с. 9), станом на 17.08.2022 у власності Відповідача 1 знаходилось 7 транспортних засобів, проте станом на 28.12.2022 за Відповідачем 1 не було зареєстровано жодного транспортного засобу, що вбачається з відповіді Міністерства внутрішніх справ України на запит приватного виконавця №153277265 від 28.12.2022 у ВП№ 70625530 (а.с. 8).

Суд встановив, що згідно відповіді головного сервісного центру МВС від 11.01.2023р. №31/44АЗ-652-2023 у Територіальному сервісному центрі МВС №0741 було здійснено, перереєстрацію з Відповідача 1 (ФГ "Західний Буг") на Відповідача 2 (ПП "ФГ "Західний Буг") транспортного засобу TOYOTA HILUX, 2017 року випуску, VIN: НОМЕР_1 на підставі договору купівлі-продажу №0741/2022/3507330 від 11.11.2022, укладеного відповідачами в Територіальному сервісному центрі МВС №0741.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником, учасником Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_2 є ОСОБА_1 .

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником, учасником Приватного підприємства "Фермерське господарство "Західний Буг" є також ОСОБА_1 .

Відтак суд встановив, що ФГ "Західний Буг" ОСОБА_2 було відчужено транспортний засіб TOYOTA HILUX, 2017 року випуску, VIN: НОМЕР_1 на підставі договору купівлі-продажу №0741/2022/3507330 від 11.11.2022, на користь пов`язаної особи, а саме ОСОБА_1 .

Відповідно до пп. 14.1.159 пп. 14.1 ст.14 ПКУ пов`язаними визнаються юридичні та (або) фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням певних критеріїв визначених:

а) для юридичних осіб;

б) для фізичної особи та юридичної особи;

в) для фізичних осіб.

Згідно з п.п. 14.1.159 пп. 14.1 ст.14 ПКУ вплив на юридичну особу може здійснюватись:

- через володіння її корпоративними правами (одна і та сама юридична або фізична особа безпосередньо та/або опосередковано володіє корпоративними правами у розмірі 20 і більше відсотків);

- шляхом контролю її органів управління (одна і та сама юридична або фізична особа приймає рішення щодо призначення (обрання) одноособових виконавчих органів, 50 і більше відсотків складу колегіального виконавчого органу або наглядової ради тощо);

- через фінансову залежність (сума всіх наданих кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги перевищує у 3,5 раза (для фінансових установ більше ніж у 10 разів) перевищує суму власного капіталу);

- через родинні (сімейні) зв`язки та стосунки.

Отже судом встановлено, що покупець та продавець є пов`язаними юридичними особами та частково, однією й тією ж особою відповідно до приписів ст. 14.1.159 Податкового кодексу України.

Відповідно до договору купівлі-продажу №0741/2022/3507330 від 11.11.2022 за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 45 000 грн.

Разом з тим, судом взято до уваги витяг з сайту Міністерства економіки України станом на 02.02.2023 (а.с. 26), відповідно до якого середня ринкова вартість транспортного засобу TOYOTA HILUX, 2017 року випуску для цілей оподаткування операцій з продажу або обміну об`єктів рухомого майна орієнтовно складає 614 711,63 грн.

Отже, судом встановлено, що даний транспортний засіб продано за заниженою вартістю.

Суд також приймає до уваги спеціальні підстави для визнання правочинів боржника недійсними визначені положеннями ст. 42 КУзПБ.

Стаття 42 КУзПБ є спеціальною щодо загальних, установлених ЦК України підстав для визнання правочинів боржника недійсними, оскільки наведена норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.

Безумовно, визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

Згідно положень ст. 42 КУзПБ, а саме:

- ч.1 ст. 42 КУзПБ: господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з підстав, зокрема, боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

- ч. 2 ст. 42 КУзПБ: правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з підстав, зокрема, боржник уклав договір із заінтересованою особою.

Ухвалою від 21.03.2023 року Господарським судом Волинської області було відкрито провадження у справі №903/135/23 про банкрутство Фермерського господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича.

Суд встановив, що в порушення вимог ч. 1, 2 ст. 42 КУзПБ Фермерське господарство "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича відчужило транспортний засіб TOYOTA HILUX, 2017 року випуску, VIN: НОМЕР_1 за ціною, що є значно заниженою на користь заінтересованої особи.

Відтак суд вважає, що дії Відповідача 1 призвели до того, що він став неспроможним погасити свою заборгованість перед позивачем та іншими кредиторами, зокрема, і перед ініціюючим кредитором у справі про банкрутство Фермерське господарство "Західний Буг" ОСОБА_2 , через недостатність в останнього майна.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що договір купівлі-продажу №0741/2022/3507330 від 11.11.2022 укладений сторонами для уникнення обов`язку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 у справі №910/9204/22, рішення Господарського суду Волинської області від 06.09.2022 у справі №910/18718/21 та приховують справжні наміри учасників правочину, а тому є таким, що підлягає визнанню недійсним, оскільки обігові кошти Фермерського господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича відсутні, а договір купівлі-продажу порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника і, як наслідок, на неможливість виконання судових рішень, оспорюваний правочин є фраудаторним та порушує права позивача.

Доводи відповідача-1, які викладенні у відзиві на позовну заяву не взято до уваги суду, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вище викладені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному об`ємі.

У зв`язку із задоволенням позову на підставі ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача 1.

Враховуючи викладене, господарський суд, керуючись ст.ст. 74, 86, 129, 237-238, 239, 240-241, 331 Господарського процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу №0741/2022/3507330, укладений 11.11.2022р. між Фермерським господарством "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) та Приватним підприємством "Фермерське господарство "Західний Буг" (код ЄДРПОУ 41490962).

3. Стягнути з Фермерського господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича (м. Володимир, вул. Ганни Жежко, 9, код ЄДРПОУ 36932997) на користь Адвокатського бюро "Гапоненко Роман і партнери" (м. Київ, вул. Предславинська, 30, офіс 15, код ЄДРПОУ 44467260) 2684 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення

складено 24.08.2023.

СуддяВ. М. Дем`як