Постанова № 11300580, 16.09.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-10407/09/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Артюх О.М. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" вересня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суду у складі:

головуючого судді Бєлової Л.В.,

суддів Бистрик Г.М.,

Данилової М.В.

при секретарі Комісаренко В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу відповідача Варвинського районного споживчого товариства на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2009 року по справі за позовом Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області до Варвинського районного споживчого товариства про стягнення адміністративного-господарських санкцій , -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2009 року позивач - Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області звернувся до суду з позовом до Варвинського районного споживчого товариства, в якому просив:

- стягнути з відповідача (р/р: 260003116 «Райфайзен Банк «Аваль», МФО: 353348, код ЄДРПОУ: 01775909) в дохід Державного бюджету України (Отримувач: Державний бюджет Варвинського району, банк отримувача: ГУДКУ у Чернігівській області, рахунок: 3121623070085, МФО 853592, код ЄДРПОУ 22814163) 16258,54 грн. адміністративно-господарських санкцій та 604,50 грн. пені.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2009 року позов задоволено:

- стягнуто з Варвинського районного споживчого товариства (р/р: 260003116 «Райфайзен Банк «Аваль», МФО: 353348, код ЄДРПОУ: 01775909) в дохід Державного бюджету України (Отримувач: Державний бюджет Варвинського району, банк отримувача: ГУДКУ у Чернігівській області, рахунок: 3121623070085, МФО 853592, код ЄДРПОУ 22814163) 16258,54 грн. адміністративно-господарських санкцій та 604,50 грн. пені.

Не погоджуючись із вказаним рішенням по справі, відповідачем подано заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити по справі нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, постанова суду скасуванню, з прийняттям по справі нової постанови, якою у задоволенні адміністративного позову - слід відмовити, з таких підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалюючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується та зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на виконання вимог зазначеного Закону було подано позивачу Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік (форма № 10-ПІ) (а.с. 5).

У вказаному звіті відповідач зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 82 особи, в зв'язку з чим кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог частини першої ст. 19 Закону становить 2 особи. Фактично на підприємстві відповідача у 2007 році працювало 3 інваліда, тобто норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів був виконаний.

Проте, як зазначає позивач у своїй позовній заяві, 13.04.2009 року відділенням Фонду направлено лист до Варвинського районного споживчого товариства з вимогою надати документи для проведення камеральної перевірки даних звіту «Про зайнятість і працевлаштування інвалідів»за 2008 рік.

На підставі наданих на перевірку документів встановлено, що інвалідами відпрацьовано 12 місяців, що відповідає створенню 1 робочого місця для інвалідів, таким чином невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 2 робочих місця.

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 3 ст. 19 вказаного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 Закону.

Також, ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Тобто Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами безпосереднього звернення інваліда до підприємства або звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).

При цьому, ч. 3 ст. 18 зазначеного Закону чітко визначені обовязки підприємства, що використовує найману працю виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»не встановлює правил, за якими підприємство було б зобов'язане самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування.

З матеріалів справи вбачається, що вимоги ч. 3 ст. 18 вказаного Закону були виконані відповідачем у повному обсязі.

Так, відповідачем надавалася інформація Варвинському районному центру зайнятості, необхідна для працевлаштування інвалідів, шляхом подання Звітів (форма № 3-ПН) від, копії яких наявні в матеріалах справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем вжито усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, а тому вважає безпідставними вимоги про застосування до нього адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови по справі, якою в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд ,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача Варвинського районного споживчого товариства на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2009 року задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2009 року скасувати.

Ухвалити по справі нову постанову, якою в задоволенні позову Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області до Варвинського районного споживчого товариства про стягнення адміністративного-господарських санкцій відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом 20 днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Постанова складена в повному обсязі 17.09.2010 року.

Головуючий суддя:Л.В.Бєлова

Судді: