Ухвала суду № 11300514, 08.09.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 4/182 Головуючий у 1-й інстанції: Вовк П.В.

Суддя-доповідач: Цвіркун Ю.І..

У Х В А Л А

Іменем України

"08" вересня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді Цвіркуна Ю.І.;

суддів Зайця В.С.,

Земляної Г.В.,

при секретарі Петриченко Ю.П.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю магазин №241 «ПРОДТОВАРИ»до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю магазин №241 «ПРОДТОВАРИ»(далі позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі відповідач), про скасування рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2009 року позов задоволено повністю, а саме визнано протиправним та скасовано Рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 24.01.2008 року №782307 про застосування штрафних (фіскальних) санкцій до Товариства з обмеженою відповідальністю магазин №241 «Продтовари».

Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2009 року, відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

Відповідно до частини першої статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Апелянт вважає, що суд І-ї інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови від 20.07.2009 року у даній справі, невірно застосував ряд норм матеріального права, а саме: п.13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Однак суд не погоджується із позицією апелянта з наступних підстав.

Позивач є юридичною особою, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію від 21.02.1996, копія якого наявна в матеріалах справи, ідентифікаційний код 19242786.

11.01.2008 року відповідачем була проведена планова перевірка ТОВ магазин №241 «Продтовари»по бул. Дружби народів, 21 на предмет контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу грошей. Перевіркою було встановлено, що в магазині проводились роздрібна торгівля без реєстрації операції продажу через реєстратор розрахункових операцій, без видання відповідного розрахункового документу (касового чеку РРО) під час здіснення роздрібної торгівлі та не забезпечення субєктом підприємницької діяльності відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в поточному “X” звіті.

На підставі перевірки було складено акт № 265500882307 від 11.01.2008 р.

На підставі акту перевірки № 265500882307 від 11.01.2008 р. щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності Відповідачем було прийнято рішення № 782307 від 24.01.2008, відповідно до якого до Позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4960,00 грн.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 N 265/95-ВР (надалі Закон N 265/95-ВР), реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Згідно із абз. 3 ст. 2 Закону N265/95-ВР, реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Згідно із п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону N265/95-ВР, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок та видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Відповідно до п.2 та п. 13 ст. 3 Закону N265/95-ВР, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції та забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Апеляційний суд погоджується з позицією суду І-ї інстанції про те, що оспорюване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є неправомірним, а позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи порушення, які викладені у акті перевірки №265500882307 співробітниками Відповідача були зафіксовані не у Позивача, а у кафетерії, який належить фізичній особі підприємцю ОСОБА_3 та є самостійним субєктом підприємницької діяльності, однак розташований у приміщенні магазину №241.

У той же час, доказів на проведення перевірки фізичної особи підприємця ОСОБА_3 відповідачем не надано.

Також відповідачем не надано обґрунтування підстав притягнення позивача до відповідальності за порушення, вчинені іншим субєктом господарювання.

Суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги посилання на розписку касира ОСОБА_4, так як 20.07.2009 р. під час судового засідання викликана у якості свідка ОСОБА_4 пояснила, що розписка, яку вона надала Відповідачеві 11.01.2008 не відповідала дійсності, оскільки на момент проведення планової перевірки Позивача вона перебувала у трудових відносинах із субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 (що підтверджується довідкою про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку Серії Л № 540683, копія якої наявна в матеріалах справи ).

Із показань свідків судом першої інстанції правильно було встановлено, що кафетерій є самостійним господарським субєктом та належить фізичній особі підприємцю ОСОБА_3. Крім того, належність субєкту підприємницької діяльності ОСОБА_3 перевіреного торгового місця (відділ кафетерій), підтверджується договором оренди нежитлового приміщення № 10/04-7 від 10.04.07, відповідно до якого ТОВ магазин № 241 передало в оренду ФОП - ОСОБА_3 приміщення (20 кв. метрів) за адресою: АДРЕСА_1 тобто, за тією адресою за якою проводилася вищезазначена перевірка.

Також факт здійснення ФОП - ОСОБА_3 господарської діяльності за вищезазначеною адресою підтверджують свідоцтва про сплату ОСОБА_3 єдиного податку за 2007, 2008 роки, в яких зазначено, що свою діяльність ФОП - ОСОБА_3 здійснює за адресою: АДРЕСА_1 та дозволом на розміщення обєкта торгівлі № 1745 від 23.06.2007 р., виданого за тою ж адресою, що і в магазину.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи відповідача повністю спростовано наданими до матеріалів справи письмовими доказами та показаннями свідків.

Судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2009 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через пять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий:

Судді: