Ухвала суду № 112990943, 23.08.2023, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

____________________________

УХВАЛА

"23" серпня 2023 р. м. УжгородСправа № 907/182/13-г

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

розглянувши клопотання представника скаржника Слюсаренко Вікторії Євгеніївни, м. Ужгород, адвоката Косаковського В.О. про повернення скарги від 03.08.2023 року

у справі № 907/182/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ТНП.КОМ, м. Дніпропетровськ

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , м. Ужгород

про стягнення 91850,01 грн.

в с т а н о в и в:

До Господарського суду Закарпатської області надійшла скарга від 03.08.2023 року за (вх.№02.3.1-02/5747/23 від 21.08.2023 року) від ОСОБА_2 в порядку ст. 339 ГПК України на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгород Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Мигович М.М., м. Ужгород про визнання строку звернення із даною заявою таким, що пропущений з поважних причин та поновлення його; визнання неправомірними бездіяльність посадових осіб Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгород Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано- Франківськ) щодо не зняття обмежень накладених в межах виконавчого провадження №39556548 постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 29.08.2013; зобов`язання посадових осіб Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгород Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) вчинити дії щодо зняття обмежень накладених постановами в межах виконавчого провадження №39556548, постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 29.08.2013.

17.08.2023 року на електронну адресу Господарського суду Закарпатської області від представника скаржника, адвоката Косаковського В.О. надійшло клопотання про повернення скарги ОСОБА_2 , м. Ужгород від 03.08.2023 року(вх.№02.3.1-02/5747/23 від 21.08.2023 року) (трекінг Укрпошти 8801709522770), яку просить не розглядати та повернути скаржнику.

Розглянувши подане клопотання представником заявника, суд зазначає наступне.

Процесуальні питання, пов`язані з судовим контролем за виконанням судових рішень регламентовані розділом VI Господарського процесуального кодексу.

Зокрема, статтею 339 ГПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно статті 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу, якою поновлює порушене право заявника або ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Статтею 343 або будь-якою іншою статтею розділ VI Господарського процесуального кодексу не передбачено випадків, за яких скарга на дії виконавця підлягає залишенню без розгляду.

Згідно частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частина 2 статті 14 вказаної статті встановлює, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України Суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Перед судом постає питання, чи можливо залишити скаргу на дії державного виконавця без розгляду, якщо скаржник, який подав таку скаргу, не підтримує її та просить залишити її без розгляду, в зв`язку з врегулюванням питанням між кредитором та боржником та подання до суду заяву про затвердження мирової угоди в процесі виконання рішення, що і стало причиною заяви про залишення скарги на дії державного виконавця без розгляду чи суд має розглянути скаргу по суті, не зважаючи на те, що скаржник не підтримує подану скаргу та просить залишити її без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 статті 226 ГПК України, застосувавши аналогію закону.

Отже, суд, вирішуючи питання, чи може він застосувати аналогію процесуального закону зазначає наступне.

Довгий час в судовій практиці існувала тенденція уникнення застосування аналогії процесуального закону, у зв`язку з відсутністю чіткої нормативної визначеності підстав та меж її застосування. Проте, Верховний суд у постановах Великої палати ВС зазначав, що саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 2-591/11, ВП ВС нагадала , що інститут аналогії закону і аналогії права первісно був доктринально обґрунтований і застосовувався судами задовго до часткового відображення цього інституту в законодавстві.

Необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону.

Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні. Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві, зокрема у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19, пункт 6.27), від 27 листопада 2019 року у справі № 629/847/15-к (провадження № 13-70кс19), від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14 (провадження № 12-34гс20, пункт 6.19), від 13 січня 2021 року у справі № 0306/7567/12 (провадження № 13-73кс19, пункт 28), від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 105).

Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.

Відповідно до ч. 10 статті 11 ГПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

У разі відсутності спеціальної норми, щодо вирішення певних процесуальних питань, які виникають при розгляді заяв, поданих в процедурі судового контролю за виконанням судових рішень, до таких заяв можуть застосовуватись положення Господарського процесуального кодексу України, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема статті 226 ГПК України, яка стосується розгляду заяв в позовному провадженні.

У даному випадку, з огляду на те, що судовий розгляд здійснюється не інакше як за волевиявленням особи, яка звернулась із відповідною заявою, скаргою, не бажанням скаржника підтримувати подану 21.08.2023 до Господарського суду Закарпатської області скаргу на дії державного виконавця, суд вважає за можливе застосувати приписи п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України про залишення позову без розгляду, і до заяви (скарги) заявника, яка була подана в межах розділу VI ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 226, 234, 339, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання ОСОБА_2 від 17.08.2023 року про повернення скарги - задовольнити.

2. Скаргу ОСОБА_2 на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгород Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Мигович М.М., м. Ужгород від 03.08.2023 року, повернути без розгляду.

Додатки: скарга (вх.№02.3.1-02/5747/23 від 21.08.2023 року) на 4-х аркушах та додані до неї документи повернути заявнику.

Згідно з ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню у встановленому законом порядку. Ухвала підписана 23.08.2023.

Суддя Ремецькі О.Ф.