Рішення № 112983768, 16.08.2023, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/2620/22

Номер провадження 2/404/621/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2023 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі: головуючого судді Мохонько В.В.,

за участі секретаря - Добровольської Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, в порядку загального провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2022 року представник АТ КБПриватбанк звернувся до суду з позовом, яким просить стягнути із відповідачів заборгованість за кредитним договором №б/н від 26.01.2011 року в розмірі- 15996,52 грн. та понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_3 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 26.01.2011 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, ІНФОРМАЦІЯ_2 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» була направлена претензія кредитора до Кропивницької міської державної нотаріальної контори №2.

05.07.2021 року позивачем отримано відповідь Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 2, в якій зазначалось, що спадкоємці померлого із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ "Приватбанк".

Вважає, що спадкоємці ОСОБА_3 мали право подати заяву про прийняття або про відмову від спадщини у строк з 29.06.2020 року по 29.12.2020 року. У даному випадку спадкоємцями, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Вказана обставина підтверджується копіями паспортів позичальника та відповідачів, де в якості адреси реєстрації зазначена: АДРЕСА_1 , так як відповідачі прийняли спадщину, до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобов`язання померлого позичальника.

Спадкування обов`язків відбулося відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, так як відповідач не відмовився від спадщини у передбачені цивільним законодавством строки, а саме 6 місяців від дня відкриття спадщини.

Станом на день смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № б/н від 26.01.2011 року становить 15996,52 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту.

З посиланням на зазначене сторона позивача просила задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16.06.2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін .

21.10.2022 року представником відповідача ОСОБА_1 на електронну адресу суду направлено відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

За клопотанням представника позивача, ухвалою суду від 21.10.2022 року витребувано від Центру надання адміністративних послуг міста Кропивницького інформацію про склад сім`ї та реєстрацію осіб за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 29.06.2020 року; витребувано у Кропивницькій міській нотаріальній конторі № 2 належним чином завірену копію спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

07.11.2022 року представником позивача поштовою кориспондегцією на адресу суду направлено відповідь на відзив, в якому наполягав на задоволенні позовних вимог.

На виконання вимог ухвали суду, 17.01.2023 року отримано від директора Департаменту надання адміністративних послуг Міської ради міста Кропивницького витребувану інформацію.

За клопотання представник відповідача витребувано від акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»: - належним чином засвідчену копію роздруківки з Банківського комплексу Єдина клієнтська База в якому буде відображено дату прикріплення (завантаження) документу про смерть позичальника ОСОБА_3 , для долучення до матеріалів справи.

На виконання вимог ухвали суду, 06.02.2023 року отримано від АТ КБ «Приватбанк» витребувану інформацію.

13.03.2023 року завідуючою Кропивницької міської нотаріальної контори № 2 надано копію спадкової справи №343/2021 після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судове засідання представник позивача не зявився, повідомлявся.

Відповідачі до суду не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлялись.

За таких обставин, згідно ч. 2 ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає необхідним у задоволенні вимог відмовити, з наступних підстав.

Судом з`ясовано, що 26.01.2011 року ОСОБА_3 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 26.01.2011 року.

26.01.2011 року ОСОБА_3 підписав заяву, в якій зазначено про його погодження з тим, що дана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною картою, а також Тарифами банку складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, вказане підтверджується його особистим підписом у заяві.

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», Витяг з Умов та правил надання банківських послуг.

Згідно наданого банком розрахунку заборгованості, заборгованість за договором станом на 13.01.2022 року становить 15996,52. та складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер в місті Кропивницькому (Кіровограді) Кіровоградської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 30.06.2020 року Кропивницьим міським відділом державної реєстрації смерті Південно-Східного міжрегіонального управління Мністерства юстиції (м.Дніпро).

Після смерті ОСОБА_3 позивачем на адресу Кропивницької міської державної нотаріальної контори №2, 14.06.2021 року направлено претензію кредитора до спадкоємців, які прийняли спадщину на суму боргу за кредитним договором від 26.01.2011 року, яка склала 15996,52 грн..

05.07.2021 року позивачем отримано відповідь Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 2, в якій зазначалось, що претензія кредитора ПАТ КБ «ПриватБанк» від 28.05.2021 року, вих. № SAMDN50000040269273 до спадкоємців ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка надійшла на адресу нотаріальної контори 17.06.2020 року, зареєстрована у книзі обліку і реєстрації спадкових справ за № 794, заведена спадкова справа № 345/2021. Відомості про наявність спадкоємців ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , в нотаріальній конторі відсутні.

Як вбачається з копії листа-претензії позивача, останнім 06.08.2021 на адресу відповідачів направлено вимогу про сплату заборгованості за кредитним договором, укладеним 22.01.2011 року між позивачем та ОСОБА_3 в сумі 15996,52 грн.

Також до позову банк долучив копію паспорта відповідачів, з яких вбачається, що місцем їхньої реєстрації є: АДРЕСА_2 .

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, стягнути складові його повної вартості, зокрема, нарахована заборгованість за простроченим тілом кредита.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 26.01.2011 року, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», витяг з Умов та правил надання банківських послуг.

Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, позовну давність щодо вимог банку та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що, підписавши заяву-анкету позичальник за життя розумів саме ці Умови та ознайомився і погодився з ними, а також те, що вказані документи на момент отримання ним кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

До того ж, ОСОБА_3 вносив кошти на часткове погашення заборгованості по кредиту. Проте, наданий позивачем розрахунок не містить даних щодо суми заборгованості за кредитом, при нарахуванні відсотків у ньому застосовані процентні ставки, які не були узгоджені з позичальником.

Суд вважає, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису ОСОБА_3 , тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 26.01.2011 року шляхом підписання заяви-анкети.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Вказана правова позиція підтверджена постановою Великої палати Верховного Суду № 342/180/17 від 03 липня 2019 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У зв`язку з утворенням заборгованості за кредитним договором №б/н від 26.01.2011 року позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 посилаючись на те, що відповідачі проживали разом з позичальником на день смерті та прийняли спадщину, тому є його спадкоємцями.

Звертаючись до суду з із зазначеним позовом, банк просив стягнути з відповідачів заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 15996,52 грн.

На підтвердження наявності заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 15996,52 грн. банк надав розрахунок заборгованості станом на 13.01.2022 року, хоча позичальник помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Разом з тим, пункт 1.1.1. доданих до позовної заяви Умов та правил надання банківських послуг визначає терміни і поняття, при цьому поняття тіло кредиту та прострочене тіло кредиту в ньому відсутні.

Мінімальний обов`язковий платіж - це розмір боргових зобов`язань клієнта, які щомісячно має сплачувати клієнт протягом терміну дії карти. Цей платіж розраховується, як сума овердрафта і суми щомісячного платежу, що складається з нарахованих до сплати відсотків і частини заборгованості за кредитом.

Прострочений кредит - кредитні кошти, які були надані клієнту і не були повернуті Банку в термін, передбачений договором (п. п. 1.1.1.60).

Таким чином, прострочене тіло кредиту, крім іншого, включає в себе відсотки за користування кредитом, що підтверджується розрахунком заборгованості наданим банком.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на права осіб (рішення у справах «Олександр Волков проти України», «C.G. та інші проти Болгарії» та ін.).

Суд враховує, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування /ч. 1 ст. 77 ЦПК України/ та, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях /ч. 6 ст. 81 ЦПК України/.

У даному випадку банком не наведено чітких, однозначних та зрозумілих норм закону, на підставі яких ним було пред`явлено вимогу про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, та які б слугували достатньою правовою підставою для її задоволення.

Крім того, відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини 2 статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина 1 статті 1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені у частинах 3, 4 статті 1268, статті 1269 ЦК України.

Згідно з частиною 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина 1 статті 1269 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина 5 статті 1268 ЦК України).

За змістом статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право.

Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобов`язанням, а також припинення такого зобов`язання.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2018 року у справі №14-53цс18.

Судом встановлено, що 28.05.2021 року, тобто протягом шести місяців з дня настання строку вимоги, Банк надіслав, а 17.06.2021 року Кропивницька міська державна нотаріальна контора №2 отримала претензію кредитора до спадкоємців померлого ОСОБА_3 .

Відповідно до положень статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто, до спадкоємців боржника обов`язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

Відповідно до частини 1 статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак згідно з частиною 3 статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

При вирішенні спору про стягнення з спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази (ст. 84 ЦПК України).

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Таким чином, диспозитивність цивільного судочинства унеможливлює витребування доказів за ініціативою суду, а позивач своїми правами щодо предмета спору, в тому числі щодо надання та (або) витребування доказів скористався не в повній мірі.

В оцінці поведінки та способу ведення справ банком враховується те, що він є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними у цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.

Враховуючи, що предметом спору у цій справі є вимоги кредитора до спадкоємця про стягнення заборгованості за кредитним договором, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов`язано було довести ті обставини, на які воно посилалося як на підставу свої вимог, тобто подати суду докази наявності у спадкодавця будь-якого рухомого чи нерухомого майна та його вартості, кола спадкоємців, які прийняли спадщину, а у випадку неможливості надати такі докази - заявити клопотання про їх витребування, однак з дотриманням правил та процедур, встановлених ЦПК України.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі №306/486/17 (провадження №61-34520св18).

У даній справі позивач не надав суду доказів на підтвердження наявності у спадкодавця будь-якого рухомого чи нерухомого майна та його вартості, відповідно наявності, обсягу та вартості спадкового майна, а також того, що відповідачі. є єдиними спадкоємцями померлої ОСОБА_3 .

Крім того, позивач не надав доказів на підтвердження того, що відповідачі дійсно є спадкоємцями померлого позичальника.

Також позивач не довів, що відповідачі за правилами частини 3 статті 1268 ЦК України прийняли спадщину, проживаючи разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

У матеріалах справи також відсутні докази, що вимога АТ КБ «Приватбанк» як кредитора була отримана відповідачами та залишилася без відповідного реагування.

Разом з цим, позивачем не доведено факту наявності та об`єму спадкового майна після смерті ОСОБА_3 у межах вартості якого спадкоємець останнього несе відповідальність перед кредитором.

Враховуючи вищезазначене, й недоведеність позивачем факту наявності та об`єму спадкової маси після смерті ОСОБА_3 у межах вартості якого спадкоємець останнього несе відповідальність перед кредитором, суд приходить до висновку про необґрунтованість, безпідставність позову банку, а відтак у його задоволенні слід відмовити.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Пронін проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати, при відмові у задоволенні позовних вимог, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенніпозовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 15 996,52 грн. за кредитним договором № б/н від 26.01.2011 року - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції від 3 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Кіровський районний суд м. Кіровограда).

Відомості про учасників справи:

позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570;

відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повний текст судового рішення складено 23.08.2023 року.

Суддя

Кіровського районного суду

м. Кіровограда В.В. Мохонько