Постанова № 11298297, 29.07.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 липня 2009 року 11:00 № 2а-2544/09/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шелест С.Б., при секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю., розглянувши матеріали справи

За позовомНаціональної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

доСпеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків провизнання нечинними податкових повідомлень рішень та рішення про результати розгляду скарги За участю представників сторін: Від позивача: Мельник В.В. представник за довіреністю

Від відповідача: Туман Н.В.- представник за довіреністю

у судовому засіданні 29.07.2009р. відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»звернулась до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень рішень від 28.07.08р. № 0001454120/0, від 07.10.08р. №0001454120/1, від 18.12.08р. №0001454120/2, від 03.02.09р. №0001454120/3 та рішення відповідача про результати розгляду первинної скарги від 29.09.08. №10781/10/25-020.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та, не погоджуючись з визначеним до сплати платежем: оренда державного та комунального майна , посилається на те, що відповідно до п. 17 Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.95р. (далі - Методика), яка розроблена на виконання положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна», якщо орендодавець нерухомого майна є державним підприємством, орендна плата розподіляється в такому порядку: 70% орендної плати залишається у розпорядженні підприємства, а 30% перераховується до державного бюджету. Однак, представник позивача вважає , що НАК «Нафтогаз України»не є державним підприємством, а є акціонерним товариством 100% акцій якого належать державі, крім того, нерухоме майно (приміщення в будинку по вул. Б.Хмельницького, 6 ) є власністю НАК «Нафтогаз», згідно із п. 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України №621-р від 28.12.01р., за яким будинок по вул. Б. Хмельницького, 6 був переданий до статутного фонду НАК «Нафтогазу». Таким чином, враховуючи, що НАК «Нафтогаз»не є державним підприємством, а будинок по вул.. Б. Хмельницького, 6 є власністю Компанії, то дія Методики не розповсюджується на позивача і висновок податкового органу про порушення п. 17 Методики внаслідок не перерахування до бюджету 30 відсотків орендної плати в сумі 57876, 00 грн. є неправомірним.

Представник відповідача проти позову заперечила та зазначила, що перевіркою встановлено порушення позивачем ч. 2 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та п. 17 Методики, внаслідок чого позивачем не перераховано до бюджету плату за оренду державного майна в розмірі 57876,00 грн.

Крім того зазначила, що нерухоме майно (нежитлове приміщення) , яке знаходиться по вул. Б. Хмельницького, 6 не втратило статусу державного, оскільки перехід вказаного майна до статутного фонду позивача не оформлений у відповідності до вимог закону, а саме: не зареєстровано право власності позивача в міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності; не прийнято рішення загальних зборів про збільшення статутного фонду та не зареєстровані відповідні зміни до статуту про збільшення статутного фонду.

Отже, відповідач вважає, що визначення позивачу зобовязання за платежем оренда державного та комунального майна є правомірним.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши позиції сторін на предмет спору, суд

В С Т А Н О В И В:

СДПІ по роботі з ВПП у м. Києві проведено виїзну планову перевірку НАК «Нафтогаз України»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.07р. по 31.12.07р., за результатами якої складено Акт перевірки №397/41-20/20077720 від 15.07.08р.

На підставі зазначеного акту, податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення від 28.07.08р. №0001454120/0, згідно з яким позивачу визначено зобовязання за платежем оренда державного майна в сумі основного платежу 57876, 00 грн.

За результатами процедури адміністративного оскарження , вищезазначене податкове повідомлення-рішення залишене без змін, про що свідчать податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП від 07.10.08р. №0001454120/1, від 18.12.08р. №0001454120/2, від 03.02.09р. №0001454120/3 .

Зазначені податкові повідомлення-рішення від 28.07.08р., 07.10.08р., 18.12.08р., 03.02.09р. та рішення про результати розгляду первинної скарги від 29.09.08р. №10781/10/25-020 і є предметом даного спору.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про порушення позивачем ч. 2 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та п. 17 Методики, а саме Компанією не перераховано до державного бюджету плату за оренду державного майна в розмірі 57876, 00 грн.

Суд погоджується з висновком податкового органу, вважає вимоги позивача необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності їх структурних підрозділів, майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності врегульовані Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 вищевказаного Закону, методика розрахунку пропорції розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем та порядок використання орендної плати визначаються: Кабінетом Міністрів України - для об'єктів, що перебувають у державній власності; органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим; органами місцевого самоврядування - для об'єктів, що перебувають у комунальній власності.

Відповідно до абзацу 5 п. 17 Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.95р., у разі коли орендодавцем майна є державне підприємство, організація, крім підприємств, установ та організацій, які перебувають у віданні Національної академії наук, орендна плата спрямовується, зокрема, за цілісний майновий комплекс структурного підрозділу підприємства, організації, нерухоме майно - 70 відсотків орендної плати підприємству, організації, 30 відсотків - до державного бюджету.

Відповідно до п. 41 ст. 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»надходження від плати за оренду цілісних майнових комплексів та іншого державного майна належать до доходів загального фонду Державного бюджету України на 2007 рік.

За наведених правових норм, у разі, коли обєкт оренди перебуває у державній власності, орендна плата у розмірі 30 відсотків підлягає спрямуванню до державного бюджету.

Позивач в обґрунтування того, що майно, яке розташоване по вул.. Б. Хмельницького, 6 є власністю НАК «Нафтогаз України»посилається на Розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.12.01р. №621-р.

Пунктом 2 вказаного Розпорядження визначено передати будинок по вул. Б. Хмельницького, 6, у м. Києві до статутного фонду НАК «Нафтогаз України».

Разом з тим , доводи позивача про набуття ним права власності на вказане майно, суд вважає помилковими.

Відповідно до ч. 1 Статуту НАК «Нафтогаз України» Компанія є державним акціонерним товариством відкритого типу.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЦК України, акціонерне товариство має право за рішенням загальних зборів акціонерів збільшити статутний капітал шляхом збільшення номінальної вартості акцій або додаткового випуску акцій.

Збільшення статутного фонду здійснюється в порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, шляхом випуску нових акцій, обміну облігацій на акції або збільшення номінальної вартості акцій (ст. 38 Закону України «Про господарські товариства»).

Відповідно до ч. 1 глави 1 розділу 2 Положення про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного капіталу акціонерного товариства, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22 лютого 2007 р. N 387, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 березня 2007 р. за N 280/13547- джерелами збільшення розміру статутного капіталу акціонерного товариства можуть бути, зокрема, додаткові внески (вклади), якими можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (у тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, у тому числі в іноземній валюті.

Збільшення розміру статутного капіталу акціонерного товариства за рахунок додаткових внесків здійснюється виключно шляхом збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості та їх розміщення (ч. 1 глави 2 розділу 2 вказаного Положення).

Позивачем не заперечується той факт , що рішення загальними зборами акціонерів про збільшення статутного фонду не приймалось.

Зміни статуту, пов'язані із збільшенням статутного (складеного) капіталу, повинні бути зареєстровані органом, що зареєстрував статут акціонерного товариства, після реалізації додатково випущених акцій (ст. 38 Закону України «Про господарські товариства»).

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи, як, зокрема, дані про розмір статутного фонду (статутного або складеного капіталу), у тому числі частки кожного із засновників (учасників), а також розмір сплаченого статутного фонду (статутного або складеного капіталу) на дату проведення державної реєстрації та дата закінчення його формування.

У разі, якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами до установчих документів юридичної особи або не підлягає державній реєстрації, виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобов'язаний подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі. У разі, якщо подається (надсилається) реєстраційна картка про внесення змін до відомостей про місцезнаходження юридичної особи, до неї додається свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (ч. 1 ст. 19 цього ж Закону).

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін (ч. 1 ст. 18 цього ж Закону).

Як свідчить приєднана до матеріалів справи Довідка з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 20.07.09р. відомості про збільшення статутного фонду Компанії зареєстровані не були; остання зміна розміру статутного фонду позивача була в 1999р. (Постанова Кабінету Міністрів України від 13.07.99р. №1242).

Крім того, з метою зясування статусу майна, розташованого у м. Києві за адресою: вул.. Б. Хмельницького, 6 судом було направлено запит до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна, яке листом від 21.07.09р. надало відповідь, що станом на 17.07.09р. за даними книг реєстрації Бюро по нежитловому фонду, нежитлові приміщення/будівлі за адресою: вул. Б.Хмельницького, 6, на праві власності не зареєстровані.

За наведених обставин та правових норм, у суду відсутні підстави вважати, що позивач - НАК «Нафтогаз України»набув право власності на майно, розташоване по вул. Б. Хмельницького, 6, як і відсутні підстави вважати, що вказане майно втратило статус державного у відповідності до визначеного законом порядку, оскільки передача майна до статутного фонду без прийняття рішення зборами акціонерів про збільшення статутного фонду та реєстрації змін до статутного фонду у визначеному законом порядку; державної реєстрації в БТІ переходу права власності ,- не свідчить про зміну статусу майна.

Як вбачається з обставин справи у перевіряємому періоді позивач укладав такі договори оренди:

- 26.03.05р. між позивачем (орендодавець) та ДП «Нафтогазобслуговування»НАК «Нафтогаз України»укладено договір оренди №10/11-1, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6.

- 10.03.06р. між позивачем (орендодавець) та ЗАТ «Укргаз Енерго»(орендар) укладено договір оренди №1.06.07 за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення офісу площею 19, 15 кв. м. , яке розташовано за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6.

Перевіркою встановлено, що сума орендної плати за надання в оренду приміщень за адресою: м. Київ, вул.. Б. Хмельницького, 6 за 2007 рік становить 192920, 01 грн., сума орендної плати, яку необхідно перерахувати до державного бюджету (30%) становить 57876,00 грн.

Щодо самого розрахунку коштів, від надання в оренду приміщень, наведеного у додатку до Акту №3.3.15.2 позивач не заперечував, як і не заперечував фактичне отримання коштів від оренди вказаного майна.

Отже, враховуючи, що майно, яке розташоване по вул. Б. Хмельницького, 6 не встратило у встановленому законом порядку статусу державного майна, суд вважає, що позивачем неправомірно не перераховано до державного бюджету 30% від суми орендної плати за надання в оренду приміщень за вказаною адресою.

З урахуванням викладеного, у суду відсутні правові підстави для визнання податкових повідомлень рішень про нарахування позивачу платежу оренда державного та комунального майна та рішення про результати розгляду первинної скарги протиправними, а отже позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.124 Конституції України, Законом України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст. 71, 94, 97, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва

П О С Т А Н О В И В:

відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Шелест С.Б.

Постанова складена в повному обсязі: 03.08.09р.