Рішення № 112982302, 22.08.2023, Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/358/23

№ провадження 2/624/110/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2023 року Кегичівський районний суд Харківської області в складі: головуючого-судді Крапівки Т.В., за участю секретаря Лебідь Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Кегичівка, Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Кегичівської селищної ради Харківської області про позбавлення батьківських прав

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно її малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач та відповідач з 24.10.2014 по 22.12.2022 перебували в шлюбі, під час якого народили дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Мати дітей протягом останніх років відсторонилась від виховання дітей та згодом зовсім перестала займатися їх вихованням. Позивач своїми силами виховує дітей, намагається замінити їм матір. Мати дітей разом з дітьми не проживає, фактичне місце її проживання не відоме.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 17.05.2023 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 02.08.2023 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

Учасники справи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином.

Позивач подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач 19.06.2023 надіслала до суду заяву, згідно з якою повідомила, що з позовними вимогами не згодна. Просила у зв`язку з неможливістю прибути на засідання, відкласти його на іншу дату. Повідомила адресу та номер телефону на які їй надсилати судові повістки. Проте у наступні засідання також не з`явилась, заяв від неї не надходило. Причини неявки суду не повідомлені. За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу без участі відповідача, яка належним чином повідомлена про розгляд справи, раніше висловила заперечення проти позову, проте своїм правом на подання відзиву та відповідних доказів на його обґрунтування не скористалась, мотиви заперечення проти позовних вимог суду не виклала.

Представник третьої особи, ОСОБА_4 , подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У судовому засіданні встановлено, що батьками малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Красноградського районного управління юстиції у Харківській області та копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданий Виконавчим комітетом Вовківської сільської ради Кегичівського району Харківської області.

Шлюб між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 22.12.2022 розірвано.

Згідно характеристики виданої Кегичівською селищною радою від 14.03.2023 №35, мати дітей ОСОБА_2 зареєстрована в с. Вовківка, але фактичне місце її перебування не відоме. За час проживання в селі зарекомендувала себе з негативної сторони, як безвідповідальна людина, вихованням дітей зовсім не займалася та не працювала. До Вовківського старостату постійно надходили скарги і нарікання від жителів села щодо невиконання батьківських обов`язків та зловживання спиртними напоями.

Відповідно довідки КЗ «Мажарський ліцей» Кегичівської селищної ради від 22.02.2023 №01-32/23, дитина ОСОБА_3 , 2015 року народження, є ученицею 2 класу ліцею. Мати дитини, ОСОБА_2 участі в освітньому та виховному процесі своєї дитини не бере.

Відповідно довідки Кегичівської селищної ради №31 від 27.02.2023 позивач ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 та має такий склад сім`ї: донька ОСОБА_3 , 2015 року народження, та син ОСОБА_3 , 2018 року народження.

Позивач ОСОБА_1 на обліках в психіатричному та наркологічному кабінетах не перебуває, працевлаштований, має стабільний дохід, за місцем роботи характеризується позитивно, що підтверджується довідками КНП «Красноградської ЦРЛ» від 13.03.2023, довідкою про доходи, характеристикою Кегичівською селищною радою 23.02.2023 №04-24/527.

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов сім`ї ОСОБА_1 від 14.03.2023 складеного комісією Кегичівської селищної ради, в сім`ї ОСОБА_1 проживають його діти ОСОБА_3 та ОСОБА_3 . Взаємовідносини між члена сім`ї добрі, умови проживання задовільні. За результатами обстеження комісією прийнято висновок підтримати звернення батька дітей щодо позбавлення матері батьківських прав.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Кегичівської селищної ради №04-30/997 від 05.04.2023 визнано доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно її малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно цього висновку вихованням дітей мати не займається, її фактичне місце проживання не відоме. Діти проживають з батьком ОСОБА_1 який їх і виховує.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

В даній ситуації суд звертає увагу, що статтею 32 Конституції України передбачено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Сімейне життя - це особисті майнові та немайнові відносини між подружжям, іншими членами сім`ї, яке здійснюється на засадах, визначених у Сімейному кодексі: кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя (частина четверта статті 4); ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України (частина п`ята статті 5); регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя (частина четверта статті 7) та інше.

Неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розвиту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб (див. пункт 3.1 рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року №2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України).

Для суду є безспірним, що в даних правовідносинах при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав відповідача відбувається втручання в його право на сімейне життя, яке не є абсолютним і може бути обмеженим в порядку передбаченому Конституцією України.

З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини" (статті 1, 9 Конвенції).

Досліджуючи правомірність втручання в право відповідача на сімейне життя, суд розуміючи місце Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року в сфері стандартів прав людини, вважає за необхідне звернутись до принципів викладених в статті 29 Декларації, згідно із якими:

Кожна людина має обов`язки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи.

При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві. Отже, в даному випадку допускається обмеження прав особи, а процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами Сімейного кодексу України (статті 164-167).

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Положеннями норм Сімейного кодексу України встановлено, що кожний із батьків зобов`язаний піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, проявляти у відношенні неї батьківське піклування, зобов`язаний виховувати та утримувати дитину до її повноліття. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст.ст. 150, 151, 152, 155 СК України).

Відповідно до ч.ч. 1,4 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Відповідно до п.п. 15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року та ратифікованої постановою Верховної ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Відповідно до пункту 47 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Савіни проти України" право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пункту 49 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Савіни проти України" хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

Відповідно до пункту 50 рішення Європейського Суду у справі "Хант проти України" втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно здійснене "згідно із законом", відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є "необхідним у демократичному суспільстві" для забезпечення цих цілей.

Згідно з наданими позивачем доказами, суд приходить до висновку, що відповідач дійсно ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, нехтує своїми батьківськими обов`язками і не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, не спілкується з ними, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, не піклується про стан їх здоров`я, хоча б мала це робити, тобто по своїй вині ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей.

На підставі викладеного, суд дійшов переконливого висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно її малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_3 , що повністю відповідає інтересам дитини.

Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до ч. 1 ст. 169 Сімейного кодексу України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

В такому разі, судом буде перевірено, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини (ч.4 ст. 169 Сімейного кодексу України).

Таким чином, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, їх належність, допустимість, достовірність, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки в ході судового розгляду підтверджено факт свідомого ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, покладених на неї ст. 150 СК України, відносно малолітніх дітей.

Відповідно до ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Вимоги про стягнення аліментів з відповідача позивачем не заявлено.

Згідно ч. 4 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», суд у разі позбавлення батьків батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав одночасно накладає заборону на відчуження майна та житла дітей, про що повідомляє нотаріуса за місцем знаходження майна та житла.

Суду відомості про наявність житла у відповідача не надано. З матеріалів справи власник житла в якому проживає позивач з дітьми не встановлено. Позивач проживає без реєстрації місця проживання. Відповідач за цією адресою зареєстрована.

За таких обставин це питання підлягає вирішенню у порядку ст. 246 СК, ч. 4 ст. 17, Закону України «Про охорону дитинства», з покладенням обов`язку повідомлення відповідної державної нотаріальну контору про накладення заборони на відчуження житла дітей на орган опіки та піклування.

Про розподіл судових витрат не заявлено.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Кегичівської селищної ради Харківської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав стосовно її малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Накласти заборону на відчуження житла дітей, що належить на праві власності ОСОБА_2 . Зобов`язати орган опіки та піклування повідомити про це відповідну державну нотаріальну контору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець с. Вовківка, Кегичівського району, Харківської області, громадянин України, паспорт НОМЕР_3 виданий 06.09.2012 Красноградським РС ГУ ДМС України в Харківській області, ІПН НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка м. Красноград, Харківської області, громадянка України, паспорт серії НОМЕР_5 виданий Красноградським РС ГУ ДМС України в Харківській області 04.06.2015, ІПН НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Орган опіки та піклування Кегичівської селищної ради Харківської області, місцезнаходження за адресою: вул. Волошина, буд. 33, смт. Кегичівка, Красноградського району, Харківської області, код ЄДРПОУ 04396963.

Представник третьої особи: Березка Вікторія Анатоліївна, довіреність №09/04-46 від 07.04.2023, адреса місцезнаходження: вул. Волошина, 79, смт. Кегичівка, Красноградського району, Харківської області.

Суддя Т.В. Крапівка