Рішення № 112981820, 23.08.2023, Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа №339/255/23

38

2/339/99/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2023 року м. Болехів Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Головенко О. С.

з участю секретаря судового засідання Латик В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Ріальто"» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача Руденко К.В. звернувся з позовною заявою та просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №210112-30734-2 від 12 січня 2021 року за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 5 000 гривень строком на 30 днів шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ«КБ «ПРИВАТБАНК», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,99 %від суми кредиту за кожен день користування та 3,5% від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту.

01 липня 2021 року між ТОВ "Фінансова компанія "Фінанс Інновація" та ТОВ «ФК «Ріальто» (далі новий кредитор), укладено договір відступлення права вимоги № 01/07/2021-Р/М від 01 липня 2021 року відповідно до умов якого право вимоги за договором №210112-30734-2 від 12 січня 2021 року перейшло до ТОВ «ФК «Ріальто».

Однак, відповідач не повернув своєчасно суму кредиту та нараховані відсотки відповідно до умов кредитного договору, у зв`язку з чим заборгованість станом на 27 червня 2023 року становить 28985 гривень, яка складається з: 5000,00 грн - заборгованість за кредитом; 2985 грн - заборгованість за нарахованими процентами, відповідно до п. 1.2 кредитного договору за ставкою 1.99 % за кожен день користування кредитом за період з 12 січня 2021 року по 11 лютого 2021 року (включно); 21000,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами, відповідно до п. 3.3 кредитного договору, за ставкою 3.5 % за кожен день користування кредитом за період з 12 лютого 2021 року по 11 червня 2021 (включно) відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

05 липня 2023 року прийнято до розгляду і відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та витребувано докази.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання, в якому просить засідання проводити у його відсутності та заперечує проти заочного рішення (а.с.79).

Такі дії не суперечать вимогам ст.211 ЦПК України, згідно якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася повторно та не подала відзив на позов, про дату, час і місце цього засідання була повідомлена у встановленому законом порядку.

Враховуючи згоду представника позивача, суд, керуючись вимогами ст.280 ЦПК України, ухвалив про проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів та прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:примусове виконання обов`язку в натурі.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч.3 ст.16 ЦК України).

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги позивача стосуються порушення відповідачем умов кредитного договору щодо своєчасно повернення отриманих грошових коштів.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним в електронній формі.

Відповідно до ч.ч. 1.2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні регламентовані Законом України «Про електронну комерцію», який визначає порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем, а також права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 3-6, 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У відповідності до порядку, визначеного Законом України «Про електронну комерцію», відповідач зареєструвався на вебсайті позивача в мережі за посиланням: https://monetka.ua або https://monetka.com.ua, для чого пройшов ідентифікацію та верифікацію особи (заповнив анкету-заяву з зазначенням ПІБ, даних паспорту, РНОКПП, місця проживання, місця реєстрації, зазначив реквізити картки для отримання кредиту), підтвердив номер мобільного телефону, ознайомився з умовами надання кредиту, умовами кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту та здійснив акцептування кредитного договору, шляхом надсилання електронного повідомлення підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Як вбачається з договору №210112-30734-2 від 12 січня 2021 року (а.с.11-12), укладеного між ТОВ "ФК "Фінанс Інновація" та відповідачем, товариство надало позичальнику грошові кошти в розмірі 5000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом не пізніше строку, зазначеного в п. 1.3 цього Договору. Кредит надається не на споживчі цілі (п. 1.1 кредитного договору).

Товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб № НОМЕР_1 , що належить позичальникові (п. 1.6 кредитного договору).

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору, сторони погодили таку процентну ставку за користування кредитом - 1.99 % від суми кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 726.35%) користування кредитом у межах строку, визначеного в п. 1.3 цього Договору.

Згідно з п. 1.3 кредитного договору, строк надання кредиту та строк дії договору становить 30 днів, але в будь-якому випадку строк користування грошовими коштами, наданими у кредит не може становити менше 3 календарних днів.

Відповідно до п. 3.3 кредитного договору, у випадку порушення строків повернення кредиту, встановлених п. 1.3 договору, позичальник сплачує товариству плату за неправомірне користування кредитом за процентною ставкою - 3.5% від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожний день користування (річна процентна ставка становить 1277.50%) кредитом понад строк, зазначений в п. 1.3 цього Договору. Сторони домовились, що процентна ставка, визначена в цьому пункті Договору, нараховується відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно з п. 4.1, 4.2 кредитного договору, всі спори та непорозуміння щодо укладання, виконання, розірвання, зміни, визнання недійсним повністю або частково, а також з будь-яких інших питань, що стосуються цього Договору, підлягають врегулюванню шляхом переговорів. Якщо сторони не можуть дійти згоди зі спірних питань шляхом проведення переговорів, то такий спір вирішується в судовому або позасудовому порядку за місцем виконання договору згідно з чинним законодавством України. Місцем виконання цього договору є місцезнаходження товариства.

Невід`ємною частиною кредитного договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, через мережу інтернет ТОВ "ФК "Фінанс Інновація", які розміщені на сайті monetka.ua (п. 1.4 кредитного договору).

До матеріалів позову долучено внутрішні правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, через мережу інтернет ТОВ "ФК "Фінанс Інновація", у яких визначені загальні умови та порядок надання грошових коштів у позику. Ці правила є публічною офертою, у розумінні відповідних статтей ЦК України, Закону України "Про електронну комерцію", укласти договір на отримання кредиту на умовах, що встановлені товариством та застосовуються у випадку подання заявником заявки на сайті товариства, підписання договору та, в разі необхідності, додаткових угод до нього (а.с.18-25).

У витягах з інформаційно-телекомунікаційної системи https://monetka.ua по анкеті-заяві на кредит № 710120, дата створення 12 січня 2021 року та по хронології дій щодо укладення кредитного договору №210112-30734-2 від 12 січня 2021 року вказано вчинені сторонами дії з укладення електронного кредитного договору та умови, які вони погодили. Номер мобільного телефона клієнта НОМЕР_2 (а.с. 15-16).

Довідка за №61334 від 01 червня 2023 року свідчить про те, що на смс-повідомлення від альфа-імені "Monetka" з текстом "Для подтверджения согласия с условиями Договора введите 171682" було доставлено на номер НОМЕР_2 за допомогою сервісу ТОВ "Мобізон" 12 січня 2021 року о 20:05:40год (а.с. 17).

На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 5 000,00 гривень (а.с. 13), строком на 30 днів шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «КБ «ПРИВАТБАНК».

Випискою по рахунку клієнта ОСОБА_1 по картці № НОМЕР_3 підтверджується те, що 12 січня 2021 року Monetka поповнило карту клієнта на суму 5000 гривень (а.с.69-71).

Згідно з розрахунком заборгованості по договору №210112-30734-2 від 12 січня 2021 року станом на 27 червня 2023 року становить 28985 гривень, яка складається з: 5000,00 грн - заборгованість за кредитом; 2985 грн - заборгованість за нарахованими процентами, відповідно до п. 1.2 кредитного договору за ставкою 1.99 % за кожен день користування кредитом за період з 12 січня 2021 року по 11 лютого 2021 року (включно); 21000,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами, відповідно до п. 3.3 кредитного договору, за ставкою 3.5 % за кожен день користування кредитом за період з 12 лютого 2021 року по 11 червня 2021 (включно) відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України (а.с. 14).

На підставі договору про відступлення права вимоги № 01/07/2021-Р/М від 01 липня 2021 року первісний кредитор - ТОВ "ФК "Фінанс інновація" в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством, відступив, а новий кредитор - ТОВ "ФК "Ріальто" прийняв (набув) права грошової вимоги первісного кредитора за кредитними договорами, строк виконання за якими настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить первісному кредитору. Перелік боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в акті прийому-передачі прав та додаткових договорах до договору (п. 1.1). Новий кредитор після переходу до нього права вимоги стає кредитором за кредитними договорами та одержує право вимагати від боржників належного виконання всіх без виключення зобов`язань за кредитним договором, які існували та існують на момент укладення цього договору (п. 1.4) (а.с. 35-38, 44-45).

Тобто, від ТОВ "ФК "Фінансова інновація" до ТОВ "ФК "Ріальто» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №210112-30734-2 від 12 січня 2021 року .

Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За положеннями ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання.

На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

За період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відтак, враховуючи вищевказане, позивач правомірно нарахував проценти після визначеного кредитним договором строку кредитування, оскільки такі виступають як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Враховуючи те, що позовні вимоги позивача задоволено, тому з відповідача на його користь слід стягнути 2684 гривень сплаченого судового збору, що підтверджується платіжним дорученням (а.с. 46).

Стосовно понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за потрібне зазначити таке.

Основні положення про витрати на професійну правничу допомогу містяться у ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Звертаючись до суду з даним позовом, представник позивача вказав, що очікує понести 9000 гривень витрат на професійну правничу допомогу в рамках договору № 02/06//2022 про надання юридичних послуг від 02.06.2022, які і заявив до стягнення з відповідача.

На підтвердження понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги позивач надав договір № 02/06/2022 про надання юридичних послуг від 02.06.2022, укладений між ТОВ "ФК"Ріальто" та фізичною особою-підприємцем Руденко К.В. , відповідно до якого виконавець зобов`язався надати замовнику юридичні послуги (п. 1.1), а також акт виконаних робіт (приймання передачі наданих послуг № 02/06/2022 про надання юридичних послуг від 02.06.2022, укладений між ТОВ "ФК"Ріальто" та фізичною особою-підприємцем Руденко К.В ) .

У розділі 3 Порядку розрахунків визначено вартість кожної з послуг адвоката, у тому числі за складання позовної заяви про стягнення заборгованості з боржника замовника передбачена плата у розмірі 8000 грн, за складання та надсилання адвокатського запиту - 1000 грн та ін. (п. 3.1).

З цього приводу суд констатує наступне.

При визначенні суми відшкодування вказаних витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат ( встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада від 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.

В зв"язку неявкою відповідача та винесенням заочного рішення заяву про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідача не подав.

Однак, згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 910/15357/17, оскільки суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою, з урахуванням всіх аспектів і складності справи, та може дійти висновку, що справедливим та співрозмірним буде зменшення їх розміру.

Дослідивши доводи заяви та обставини справи, суд вважає, що зазначені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу у суді в розмірі 9000грн., що становлять вартість складання позовної заяви (8000грн.) та адвокатського запиту (1000 грн.) є завищеними, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Так, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Зокрема, сума за складання позовної заяви у розмірі 8000, 00 грн. є завищеною, оскільки ця справа не є складною.

Окрім того, в акті виконаних робіт (приймання передачі наданих послуг № 02/06/2022 про надання юридичних послуг від 02.06.2022, укладений між ТОВ "ФК"Ріальто" та фізичною особою-підприємцем Руденко К.В. на а.с. 44-45) послуга щодо здійснення адвокатського запиту по вказаній справі щодо відповідача ОСОБА_1 , яка оцінена в сумі 1000грн., взагалі не значиться, а сам запит відсутній в матеріалах справи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зазначена сума витрат в розмірі 9000грн. на професійну правничу допомогу є неспівмірною, з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, оскільки вартість наданих адвокатом послуг, складності цієї справи, критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумного розміру цих витрат.

Зважаючи на викладене вище та приймаючи до уваги те, що стягнення з відповідача витрат у заявленій сумі буде суперечити принципу розподілу таких витрат суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 6000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі вищевикладеного, ст. 625, 626, 628, 638, 639, 1048, 1049, 1050, 1054 та керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ріальто" (адреса: 03124, м. Київ, Бульвар Вацлава Гавела, будинок 4) на рахунок п/р ІВАN НОМЕР_4 в АТ КБ «Приватбанк», код банку 305299, ЄДРПОУ 43492595) заборгованість за кредитним №210112-30734-2 від 12 січня 2021 року станом на 27 червня 2023 року становить 28985 гривень, яка складається з: 5000,00 грн - заборгованість за кредитом; 2985 грн - заборгованість за процентами, відповідно до п. 1.2 кредитного договору за ставкою 1.99 % за кожен день користування кредитом за період з 12 січня 2021 року по 11 лютого 2021 року (включно); 21000,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами, відповідно до п. 3.3 кредитного договору, за ставкою 3.5 % від суми несвоєчасного кредиту за кожен день прострочення за період з 12 лютого 2021 року по 11 червня 2021 року (включно) відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ріальто" 2684 грн сплаченого судового збору та 6000 грн витрат за надання професійної правничої допомоги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування та ім`я сторін, їх місцезнаходження та проживання :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Ріальто"» - бульвар Вацлава Гавела,4 м.Київ, ЄДРПОУ 43492595.

ОСОБА_1 - реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_5 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Суддя О.С.Головенко