Постанова № 11297759, 10.08.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 серпня 2010 р.Справа №2а-7872/10/8/0170 (13:33год.) м.Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Гнатекно І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міндальна роща"

до Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників сторін:

від позивача: Долгополова Наталя Анатоліївна, довіреність № б/н від 10.06.10р.,

від позивача: Куткова Наталя Михайлівна, довіреність № б/н від 10.06.10р.;

від відповідача: Радін Артем Олександрович, довіреність № 2559/р від 16.07.10р.;

Суть спору: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Міндальна роща» звернувся до Окружного адміністративного суду АРК з позовом до Державної податкової інспекції в м. Алушта АР Крим про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000152304/0.

Позовні вимоги мотивовані тим, що покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення висновки ДПІ в м. Алушта АР Крим про те, що сума бюджетного відшкодування не може бути сформована на підставі податкового кредиту податкових періодів, коли відбувалась тільки попередня оплата (аванс) за послуги, які відбудуться чи будуть надані у наступному періоді, є безпідставними та суперечать чинному податковому законодавству України.

Зокрема, позивач вважає, що правовий аналіз п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» дозволяє зробити висновок, що законодавцем для визначення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, обумовлено лише одне обмеження: така сума має дорівнювати сплаті ПДВ постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді. В свою чергу, підтвердженням сплати постачальникам ПДВ, як і правомірності віднесення сум податку до податкового кредиту, є податкові накладні, які в силу п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 вищевказаного Закону є звітними податковими документами і одночасно розрахунковими документами, які складаються у момент виникнення податкових зобовязань продавця.

Таким чином, за висновком позивача, при визначенні суми бюджетного відшкодування визначальним є не фактичне отримання послуг (товарів), а фактично сплачена сума ПДВ отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг) у попередньому періоді, яка підтверджується податковою накладною.

Позивач зазначив, що відповідачем при перевірці не було відмічено порушень правомірності віднесення сум до податкового кредиту та не було зауважень по складанню податкових накладних. Більше того, як вказує позивач, ДПІ не заперечувалось, що позивачем у лютому 2010р. фактично сплачено постачальникам суму саме в розмірі 240346,99 грн. ПДВ, в межах якої він і розраховував суму бюджетного відшкодування за березень 2010р.

У звязку з цим, позивач вважає, що ним були виконані всі умови, передбачені Законом України «Про податок на додану вартість» для визначення суми бюджетного відшкодування у податковій декларації за березень 2010р.

Позивач також вважає, що додатковим підтвердженням правомірності такого висновку є наказ ДПА України № 209/72 від 02.07.1997р. (п. 2.2), наказ (Порядок) ДПА України № 166 від 30.05.1997р. «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» (п. 5.12 5.12.3).

Згідно з ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.06.2010р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-7872/10/8/0170, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, зазначених у запереченнях на адміністративний позов (том 1 а.с. 140-142).

Зокрема, вважає, що висновки ТОВ «Міндальна роща» відносно того, що при визначенні суми бюджетного відшкодування визначальним є не фактичне отримання послуг (товарів), а фактично сплачена сума ПДВ отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг) у попередньому періоді, є необґрунтованими та суперечать вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

При цьому пояснив, що за даними податкового та бухгалтерського обліків позивача, а саме реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, зворотних балансів та накопичувальних відомостей по рахунках бухгалтерського обліку станом на 01.04.2010р. значиться дебіторська заборгованість контрагентів перед позивачем по операціям, по яким суми ПДВ віднесені до складу податкового кредиту у лютому 2010р. та беруть участь у розрахунках бюджетного відшкодування в декларації з ПДВ за березень 2010р. тільки на підставі податкових накладних, виписаних по першій події за платіжними дорученнями на попередню оплату, не беручи до уваги відсутність самого факту поставки товарів (послуг).

На думку відповідача, списання коштів з банківського рахунку платника податку та отримання податкової накладної ще не є свідченням факту придбання платником податку товарів (робіт, послуг) та здійснення господарської операції поставки товарів (послуг), оскільки відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зі змінами і доповненнями, документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, є первинний документ, який в силу ч. 2 ст. 9 вказаного Закону повинен мати наступні обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, відповідач посилається на ч.ч. 3-5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до яких інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Тому, як вважає відповідач, наявність у ТОВ «Міндальна роща» дебіторської заборгованості у регістрах бухгалтерського обліку, яка вказана у п.п. 3.1.3 акту перевірки №850/23/31395454 від 01.06.1010р. та інформації Розділу ІІ «Податковий кредит» податкового обліку за даними Додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за лютий 2010р. в розрізі контрагентів підтверджує факт відсутності поставки товарів (послуг) від постачальників та вказує на факт неотримання одержувачем ТОВ «Міндальна роща» таких товарів (послуг).

Крім того, посилаючись на п.п. 7.7.1 та п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ДПІ вважає, що норми п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 даного Закону поширюються на операції по поставці товарів (послуг), визначення поняття якої наведено у п. 1.4 ст. 1 цього Закону, а тому бюджетне відшкодування можливе лише за умови, коли платником податків виконані всі умови придбання товарів (послуг), тобто передусім здійснена поставка товарів (послуг) постачальниками і такі товари (послуги) отримані одержувачем, а також фактично сплачені отримувачем товарів (послуг).

У судовому засіданні 10.08.2010р. позивач доповнив позовну заяву доводами про те, що відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (том 1 а.с. 146-148).

При цьому зазначив, що ним до перевірки були надані договори: з ТОВ «ТФС ГмбХ» від 22.01.2010р., з ТОВ «Ербек» від 04.03.2010р. та від 01.02.2010р., договір поставки природного газу КФ ДП «Нафтогазмережі» НАК від 05.02.2010р., із ЗАТ «ОТИС» від 15.04.2004р., КРИП м. Алушта від 11.02.2010р., з ВАТ «Кримгаз» УЕГГ м. Алушта від 28.12.2009р., договір з КРП ВПВКГ від 16.11.2009р., з КФ ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем», договір із ЗАТ «Укртелеком». По взаємовідносинам з даними підприємствами ТОВ «Міндальна роща» включало до складу податкового кредиту з ПДВ відповідні суми податку, сплаченого в основному як авансова оплата, за правилом першої події, якою в даному випадку було списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг). Факт оплати позивачем в лютому 2010р. постачальникам грошових коштів, в т.ч. ПДВ в розмірі 240346,99 грн., було підтверджено відповідачем на стор. 9-10 акту перевірки, і виходячи саме з цієї суми позивач і розраховував суму бюджетного відшкодування у наступному податковому періоді березні 2010р.

Слухання справи відкладалось в порядку ст. 150 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міндальна роща» має статус юридичної особи з 14.11.2001р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 №449250, виданим Виконавчим комітетом Алуштинської міської ради Автономної Республіки Крим (а.с. 7) та Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міндальна роща» у новій редакції, державну реєстрацію якого проведено 13.12.2007р., номер запису №11371050008000258 (том 1 а.с. 163-219).

12.05-25.05.2010р. Державною податковою інспекцією у м. Алушта АР Крим проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ «Міндальна роща» з питань достовірності нарахування суми заявленого бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів за січень у 2010р., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ у попередніх податкових періодах у грудні 2009р., січні 2010р. та лютому 2010р., за результатами якої складено акт перевірки № 850/23/311395454 від 01.06.2010р. (а.с. 10-21) та Довідка про загальну інформацію щодо ТОВ «Міндальна роща» та результати його діяльності за період з 01.12.2009р. по 31.03.2010р. (том 1 а.с. 22-46).

При цьому, як зазначено у вступній частині акту перевірки, було проведено перевірку з питань достовірності нарахування суми заявленого бюджетного відшкодування ПДВ по декларації з ПДВ за березень 2010р. (вх.№ 9001129111 від 19.04.2010р.) у розмірі 245156,00грн. у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів, яка виникла за рахунок частини залишку відємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг) у попередніх податкових періодах та не погашена податковими зобовязаннями попередніх податкових періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування згідно графи 4 додатку 2 до декларації з ПДВ за березень 2010р. (вх.ДПІ у м. Алушта за № 9001129111 від 19.04.2010р.) у грудні 2009р., січні 2010р, лютому 2010р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р., з наступними змінами і доповненнями, яке виразилося у завищенні суми бюджетного відшкодування по податковій декларації з ПДВ (вх. № 9001129111 від 19.04.2010р.) за березень 2010р. у розмірі 240347,00 грн., яка не є сумою податку, фактично сплаченою отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) у лютому 2010р., тому що така поставка товарів (послуг) у лютому 2010р. не відбулася.

Вказані висновки акту перевірки покладені в основу податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушті АР Крим № 0000152304/0 від 09.06.2010р. про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 240347,00 грн. за березень 2010р. (том 1 а.с. 9).

Як свідчать матеріали справи, не погодившись з даним актом перевірки, позивач оскаржив його до ДПІ у м. Алушта (том 1 а.с. 47-48).

Проте, ДПІ у м. Алушта не погодилась із запереченнями позивача, про що повідомила позивача у відповіді на заперечення ТОВ «Міндальна роща» до акту виїзної позапланової перевірки за вих.№ 2847/10/23 від 07.06.2010р. (том 1 а.с. 49-52).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Міндальна роща» є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Як зазначено у п. 3.1.3 акту перевірки «Перевірка правильності визначення відємного значення різниці між сумою податкових зобовязань і сумою податкового кредиту у березні 2010р.», висновки якого покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, позивачем у податковій декларації з ПДВ за березень 2010р. задекларовані наступні показники: відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту у рядку 18.2 складає 71454,00 грн., залишок відємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду у рядку 24 декларації складає 248291грн., при цьому у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів у рядку 25 (25.2) декларації задекларовано 245156 грн., а залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у рядку 26 декларації 3135 грн.

Наявною в матеріалах справи податковою декларацією з ПДВ за березень 2010р. підтверджується відображення вищенаведених показників (а.с. 106-108).

В той же час, за даними перевірки, ДПІ у м. Алушта встановила, що позивачем завищені показники рядків 25 (25.2) та 26 податкової декларації з ПДВ за березень 2010р. на суму 240347 грн. (том 1 а.с. 17).

Вказана розбіжність, за висновком ДПІ у м. Алушта, виникла через порушення позивачем п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Тобто, за висновком ДПІ, вказана норма розповсюджується лише на випадки, коли фактично мали місце операції з поставки товарів (послуг), підтверджені первинними документами відповідно до вимог ст. 1 та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і за них здійснена оплата постачальникам. В той же час, як було встановлено перевіркою, за даними податкового обліку, а саме реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, зворотних балансів та накопичувальних відомостей по рахункам бухгалтерського обліку, існує дебіторська заборгованість по постачальникам, по яким суми ПДВ з попередньої оплати майбутніх поставок товарів (послуг) віднесені до складу податкового кредиту у лютому 2010р. та беруть участь у розрахунках бюджетного відшкодування в декларації за березень 2010р.

Таким чином, у звязку з відсутністю первинних документів у ТОВ «Міндальна роща», які підтверджують фактичне здійснення операцій по поставці товарів (послуг) у лютому 2010р. та з огляду на наявність дебіторської заборгованості станом на 01.04.2010р. за постачальниками товарів (послуг), якими на виконання вимог п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» відносно здійснення першої з подій, були виписані податкові накладні за датою списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) і на підставі яких ТОВ «Міндальна роща» було сформовано податковий кредит податкових періодів у грудні 2009р., січні 2010р. та лютому 2010р. та які потім приймають участь у розрахунках бюджетного відшкодування податкового періоду березень 2010р., відповідач дійшов висновку про завищення позивачем задекларованого показника у рядку 25 розділу 3 декларації з ПДВ за березень 2010р. у розмірі 240347 грн. (том 1 а.с. 9-10).

Суд вказані висновки ДПІ у м. Алушта АР Крим вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на чинному податковому законодавстві України, з наступних підстав.

Як зазначено у п. 1.6 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податкове зобов'язання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом, а згідно з п.1.7 вказаної норми податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В свою чергу, відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з, в тому числі, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В свою чергу, відповідно до п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

В силу п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 даного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як свідчать матеріали справи, у період з грудня 2009р. по березень 2010р. позивачем були укладені наступні договори: з ТОВ «ТФС ГмбХ» від 22.01.2010р., з ТОВ «Ербек» від 04.03.2010р. та від 01.02.2010р., договір поставки природного газу КФ ДП «Нафтогазмережі» НАК від 05.02.2010р. , із ЗАТ «ОТИС» від 15.04.2004р., КРИП м. Алушта від 11.02.2010р., з ВАТ «Кримгаз» УЕГГ м. Алушта від 28.12.2009р., договір з КРП ВПВКГ від 16.11.2009р., з КФ ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем», договір із ЗАТ «Укртелеком» (том 2 а.с. 1-59).

По взаємовідносинам з даними підприємствами, як слідує з матеріалів справи, ТОВ «Міндальна роща» включало до складу податкового кредиту з ПДВ відповідні суми податку, сплаченого у складі попередніх (авансових) оплат вказаним постачальникам, за правилом першої події, якою в даному випадку було списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Факт оплати позивачем в лютому 2010р. постачальникам грошових коштів в якості попередньої (авансової) оплати, в т.ч. ПДВ в розмірі 240346,99 грн., підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (том 1 а.с. 71-97) та відображено відповідачем на стор. 9-10 акту перевірки.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 даного Закону не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому, п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як свідчать матеріали справи, податковий кредит позивача по спірним операціям з перерахування попередніх оплат у лютому 2010р. підтверджується відповідними податковими накладними, які містять всі необхідні реквізити та виписані платниками ПДВ відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997р. з наступними змінами і доповненнями (том 1 а.с.53-70).

В акті перевірки відповідачем не було відмічено порушень правомірності віднесення сум до податкового кредиту та не було зауважень по складанню податкових накладних.

При цьому, як слідує з Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за лютий 2010р., вказані податкові накладні відображені позивачем у даному Реєстрі (том 1 а.с.154-158).

Таким чином, оскільки в силу вищенаведеної норми - п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, які в даному випадку за правилом першої події виникали у постачальників за датою зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, суд доходить висновку про правомірність складення постачальниками позивача податкових накладних на суми попередньої оплати за товари (послуги) та формування позивачем на підставі даних податкових накладних податкового кредиту.

Підпункт 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», з наступними змінами і доповненнями, визначає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, в силу п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 даного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Проаналізувавши вказану норму, суд погоджується з доводами позивача про те, що законодавчо для визначення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, передбачено лише одне обмеження така сума має дорівнювати сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Факт здійснення позивачем постачальникам у попередньому періоді лютому 2010р. попередньої оплати за товари (послуги), в т.ч. ПДВ 240347,00 грн., підтверджується матеріалами справи та не заперечувалось відповідачем по суті.

Висновок же відповідача про те, що окрім сплати ПДВ постачальника, підставою для бюджетного відшкодування в даному випадку могло бути виключно фактичне здійснення операцій з поставки товарів (послуг) у лютому 2010р. носить характер припущення та законодавчо не підтверджується.

В той же час, відповідно до п. 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Ч. 2 ст.19 Конституції України зобовязує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” також встановлює, що посадові особи органів державної податкової служби зобовязані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів того, що зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за березень 2010р. на 240347,00 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням здійснено правомірно та обгрунтовано, ДПІ у м. Алушта АР Крим суду не надано.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, судом встановлено, що позивач у позовних вимогах просить суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000152304/0, але враховуючи те, що відповідно до п.1 ч.2 ст.162 КАС у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, та приймаючи до уваги те, що відповідно до ч.2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення, як це передбачено для актів індивідуальної дії, а не визнати його недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 03 гривні 40 копійок.

У звязку зі складністю справи, судом 10.08.2010р. проголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 15.08.2010р. постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушта АР Крим № 0000152304/0 від 09.06.2010р. про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 240347,00грн. за березень 2010р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міндальна роща» (98500, АРК, м. Алушта, вул. В. Хромих, 21А) судовий збір у розмірі 03гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кушнова А.О.