Рішення № 112967088, 06.07.2023, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2023 року м. Черкаси справа № 925/238/23

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Вовчанській К.Ю., за участі представників сторін: позивача - адвоката Моцайко В.С., відповідача Сидоренка О.В. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Черкасиенергозбут до Квартирноексплуатаційного відділу міста Черкаси про стягнення 2078696 грн. 80 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Черкасиенергозбут звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Квартирноексплуатаційного відділу міста Черкаси (далі відповідач) про стягнення, на підставі договору про закупівлю електричної енергії № 71001000619 від 22.12.2022 року, 2078696 грн. 80 коп. боргу за період з 01.12.2022 року по 31.12.2022 року, та відшкодування судових витрат.

В обґрунтування позову позивач вказав на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за укладеним між сторонами договором про постачання електричної енергії споживачу № 71001000619 від 22.12.2022 року щодо оплати використаної відповідачем електричної енергії у грудні 2022 року.

Ухвалами Господарського суду Черкаської області від 24.02.2023 року,05.05.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/238/23 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, в якому задоволено клопотання позивача про встановлення додаткового строку (вх. № 5288/23 від 29.03.2023 року), продовжено позивачу процесуальний строк на подання доказів, підготовче провадження у справі № 925/238/23 закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 06.06.2023 року.

Відповідач в особі свого представника подав суду 20.03.2023 року, 12.02.2023 року відзив на позовну заяву, заперечення на відповідь на відзив (вх. № 4613/23, а.с. 36-40, № 6156/23, а.с. 70-73) за змістом яких заперечив позовні вимоги, вказав на повне виконання відповідачем своїх зобов`язань зі сплати електричної енергії в обумовлених договором про постачання електричної енергії споживачу № 71001000619 від 22.12.2022 року обсягах; відповідач є структурним формуванням Збройних Сил України, підпорядковується Міністерству оборони України, фінансується за рахунок призначень державного бюджету тому передана понад договором електрична енергія, яка вказана позивачем у рахунку після закінчення терміну дії договору не підлягає оплаті відповідачем.

Представник позивача подав суду 29.03.2023 року відповідь на відзив (вх. № 5288/23, а.с. 52-59), в якій заперечив твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, зауважив на визнанні відповідачем заявленої до стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у грудні 2022 року відповідно до листа № 145 від 26.01.2023 року, який просив долучити до матеріалів справи та інші докази в обґрунтування позову, також просив надати додатковий строк для їх подання.

В судовому засіданні 06.06.2023 року оголошено перерву до 06.07.2023 року.

Представник відповідача подав суду 06.07.2023 року клопотання про відкладення розгляду справи, ухвалою суду (в протоколі судового засідання від 06.07.2023 року) в задоволенні цього клопотання відповідачу відмовлено.

В засіданні суду 06.07.2023 року представник позивача позов з підстав і у розмірі, викладених у позовній заяві, підтримала і просила задовольнити повністю, представник відповідача позов не визнав і просив суд відмовити у його задоволенні повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, запереченні на відповідь на відзив.

Згідно із ст.ст. 233 ч. 6, 240 ч. 1 ГПК України, у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.

22.12.2022 року відповідачем Квартирно-експлуатаційним відділом міста Черкасив особі начальника Кувшинова О.С., як замовником, та позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Черкасиенергозбут, як учасником, укладено договір про закупівлю електричної енергії № 71001000619 (далі Договір або договір від 22.12.2022 № 71001000619, а.с. 10-13), в якому домовились про таке:

п. 1.1. цей договір є домовленістю сторін, за якою передбачається постачання обсягу фактичного споживання електричної енергії замовнику учасником за вільними цінами;

п. 1.3. умови цього договору розроблені відповідно до Цивільного і Господарського кодексів України, законів України «Про публічні закупівлі», «Про запобігання корупції», «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312 (далі - Правила ПРРЕЕ), постанові КМУ від 12.10.2022 № 1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування»;

п. 1.4. всі додатки до цього договору є його невід`ємними частинами;

п. 2.1. - за цим договором учасник зобов`язався здійснювати постачання обсягу фактичного споживання електричної енергії (ДК 021:2015:код 09310000-5 - Електрична енергія) за об`єктом (об`єктами) замовника, зазначеними в листі-повідомленні, починаючи з 00 годин 00 хвилин 01 секунди до 24 годин 00 хвилин доби впродовж всього строку дії договору відповідно до умов комерційної пропозиції та цього договору, а замовник зобов`язався прийняти товар, оплатити його та здійснювати інші платежі згідно умов цього договору;

п. 5.1 - замовник розраховується з учасником за електричну енергію за ціною (тарифом), що визначаються відповідно до способу визначення ціни (тарифу) на електричну енергію, згідно з комерційною пропозицією, яка є додатком до цього договору.

п.п. 5.3., 5.4. - загальна сума розрахунків за цим договором становить 4500000 грн., в тому числі ПДВ 750000 грн. за весь строк дії договору; загальний обсяг споживання електричної енергії замовником за цим договором становить 748633 кВт/год;

п. 15.1. - договір набирає чинності з дня підписання та діє до 31.12.2022 року, але не довше ніж на період дії воєнного стану та впродовж строку, необхідного для проведення процедури закупівлі, та у будь-якому випадку до моменту виконання сторонами своїх зобов`язань. Сторони керуючись ч. 3 ст. 631 ЦК України, домовились, що всі умови цього договору розповсюджують свою дію на відносини, які виникли між сторонами з 26.11.2022 року;

п. 15.6 - рахунки, акти приймання-передавання, акти звірки, будь-які повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та/або надіслані на електронну пошту, рекомендованим листом, вручені кур`єром або особисто отримані споживачем (уповноваженою особою споживача за довіреністю) за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення (день надсилання на електронну пошту) або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача.

Додатком № 1 до договору від 22.12.2022 № 71001000619 є лист-повідомлення замовника від 22.12.2022 року, із якого вбачається, що споживач обрав комерційну пропозицію «Вільна ціна бюджет», уклав договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії з ПАТ «Черкасиобленерго», початком постачання електричної енергії є 26.11.2022 року, додатком № 1 до листа-повідомлення є перелік об`єктів замовника (а.с. 15).

Додатком № 3 до Договору є Комерційна пропозиція «Вільна ціна бюджет», п.п. 3, 4 якої погоджено, що оплата електричної енергії здійснюється замовником у формі остаточного розрахунку за фактично відпущену електричну енергію у розрахунковому періоді. Остаточний розрахунок за фактично поставлену (спожиту) електричну енергію споживач зобов`язаний провести (здійснити) в термін не пізніше 5 робочих днів від дня отримання рахунка. Термін виставлення остаточного рахунку споживачу до 5 числа місяця наступного за розрахунковим (а.с. 16).

Із акту приймання-передавання товарної продукції за грудень 2022 року (а.с. 17) відповідного рахунку за грудень 2022 року (а.с. 18), актів про фактичне надання послуг з розподілу електричної енергії за грудень 2022 року (а.с. 65-67) вбачається, що позивач, як постачальник, поставив, ПАТ «Черкасиобленерго», як оператор системи розподілу, розподілив, а відповідач, як споживач, прийняв та використав електричну енергію обсягом 362008 кВт/год. на загальну суму 2176014 грн. 16 коп., яку відповідач оплатив частково на суму 97317 грн. 36 коп. в межах розрахунків за листопад 2022 року.

Вказані позивачем обсяги спожитої відповідачем електричної енергії у спірний період підтверджено даними Оператора системи розподілу - ПАТ «Черкасиобленерго» в листі № 1883/03-01-030-01/2023 від 27.03.2023 року, а також в актах про фактичне надання послуг з розподілу електричної енергії за грудень 2022 року (а.с. 44-45), які погоджені та підписані відповідачем (а.с. 64).

Також відповідач в листі № 145 від 26.01.2023 року (а.с. 61) підтвердив суму заборгованості, в тому числі і за Договором, перед позивачем у розмірі 2078696 грн. 80 коп. за спожиту ним у грудні 2022 року електричну енергію, просив включити вказану суму боргу в договір на 2023 рік шляхом укладення додаткової угоди, а показники за визнаною сумою боргу включити в рахунок за січень 2023 року, з метою вирішення спору в позасудовому порядку.

Позивач листами №497-2/08В-2023 від 10.02.2023 року, № 644-2/08В-2023 від 23.02.2023 року (а.с. 41-42) повідомив відповідача, про необхідність сплати вартості спожитої електричної енергії за договорами 2022 року, враховуючи укладений сторонами договір на 2023 рік, також повідомлено, що несплачена відповідачем заборгованість за листопад-грудень 2022 року буде стягнута в судовому порядку.

Відповідач листи позивача отримав, однак заборгованість за спожиту у грудні 2022 року електричну енергію своєчасно та в повному обсязі не здійснив, згідно з розрахунком позивача борг відповідача становить 2078696 грн. 80 коп., вимога про його стягнення є предметом спору у справі, що розглядається.

Отже, спірні господарські правовідносини сторін виникли із укладеного ними договору про закупівлю електричної енергії № 71001000619 від 22.12.2022 року, вимоги позивача і заперечення відповідача витікають із їх прав і зобов`язань за цим договором.

За правовою природою ці правовідносини віднесені до договірних зобов`язань постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу - параграфом 5 глави 54 ЦК України, загальні положення правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір розділами І і ІІ книги 5 ЦК України. Параграфом 3 глави 30 ГК України визначені особливості правового регулювання договору енергопостачання, як окремого виду господарсько-торговельної діяльності.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, припинення правовідношення, відшкодування збитків та іншим способом відшкодування майнової шкоди або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтями 20, 144 ГК України також передбачено, що права та законні інтереси суб`єктів господарювання захищаються шляхом присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; майнові права та майнові обов`язки суб`єкта господарювання можуть виникати, зокрема, з угод, передбачених законом, з інших обставин, з якими закон пов`язує виникнення майнових прав та обов`язків суб`єктів господарювання.

За змістом положень ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 7 статті 193 ГК України, статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм ч. 6 та ч. 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про ринок електричної енергії:

учасник ринку електричної енергії - виробник, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор ринку, гарантований покупець та споживач, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому цим Законом;

споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання;

електропостачальник - суб`єкт господарювання, який здійснює продаж електричної енергії за договором постачання електричної енергії споживачу.

Статтею 4 Закону України Про ринок електричної енергії передбачено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Договори укладаються відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

На виконання Закону України Про ринок електричної енергії постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312, затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - Правила ПРРЕЕ), що регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем (для власного споживання).

Відповідно до розділу І пункту 1.1.2 Правил:

договір про постачання електричної енергії споживачу - домовленість двох сторін (електропостачальник і споживач), що є документом певної форми, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником за вільними цінами;

постачання електричної енергії - продаж електричної енергії споживачу відповідно до умов договору;

споживання електричної енергії - користування електричною енергією споживачем за допомогою електрообладнання для задоволення потреб споживача відповідно до укладених договорів;

розрахунковий період - період часу, зазначений у договорі, за який визначається обсяг спожитої та/або розподіленої електричної енергії, величина потужності та здійснюються відповідні розрахунки.

Правилами роздрібного ринку електричної енергії встановлено зокрема наступне:

постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу та укладається в установленому цими Правилами порядку (п.1.2.7 Правил);

оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом (п.4.21 Правил.);

дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг (п.4.3. Правил);

розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду (п. 4.12 Правил);

для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку (п. 4.13 Правил).

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами укладено договір про закупівлю електричної енергії № 71001000619 від 22.12.2022 року, який виконувався сторонами.

Пунктами 5.10., 15.6. Договору сторони обумовили, що замовник розраховується з учасником за електричну енергію за ціною (тарифом), що визначаються відповідно до способу визначення ціни (тарифу) на електричну енергію, згідно з комерційною пропозицією, яка є додатком до цього договору; рахунки, акти приймання-передавання, акти звірки, будь-які повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та/або надіслані на електронну пошту, рекомендованим листом, вручені кур`єром або особисто отримані споживачем (уповноваженою особою споживача за довіреністю) за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення (день надсилання на електронну пошту) або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача.

Пунктами 3, 4 Комерційної пропозиції «Вільна ціна бюджет» погоджено, що оплата електричної енергії здійснюється замовником у формі остаточного розрахунку за фактично відпущену електричну енергію у розрахунковому періоді. Остаточний розрахунок за фактично поставлену (спожиту) електричну енергію споживач зобов`язаний провести (здійснити) в термін не пізніше 5 робочих днів від дня отримання рахунка. Термін виставлення остаточного рахунку споживачу до 5 числа місяця наступного за розрахунковим.

Відповідач за Договором у грудні 2022 року прийняв та використав електричну енергію обсягом 362008 кВт/год. на загальну суму 2176014 грн. 16 коп., без зауважень, що підтверджується підписами представників відповідача, завіреними печатками відповідача на акті приймання-передавання товарної продукції за грудень 2022 року, відображена та погоджена в актах про фактичне надання послуг з розподілу електричної енергії за грудень 2022 року, проте оплату отриманої електричної енергії відповідач здійснив частково на суму 97317 грн. 36 коп. в межах розрахунків на листопад 2022 року. Доказів в підтвердження оплати боргу у розмірі 2078696 грн. 80 коп. відповідач не надав.

Твердження відповідача про перевищення обумовлених п.п. 5.3., 5.4. Договору замовлених обсягів електричної енергії та її вартості, залежності відповідача від бюджетного фінансування, як підстави для відмови у сплаті заявленої суми, суд оцінює критично.

Наданими у справу доказами підтверджено фактичне споживання відповідачем в межах погоджених лімітів електричної енергії, разом з тим, заперечень щодо неотримання їх, отримання електричної енергії неналежної якості відповідачем не заявлено ні позивачу, ні ПАТ Черкастобленерго» при отриманні рахунку та погодженні актів прийняття-передаванні товарної продукції, про фактичне надання послуг з розподілу електричної енергії за грудень 2022 року.

Крім того, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а тому вимога про стягнення вартості поставленої електричної енергії грудні 2022 року у розмірі 2078696 грн. 80 коп. підлягає задоволенню в судовому порядку.

Всі інші доводи відповідача, судом розглянуті та відхилені як такі, що не впливають на результат вирішення даного спору.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України, беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, прийняття Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного суд позов визнає обґрунтованим, доказаним і задовольняє повністю. Доводи відповідача, приведені ними в обґрунтування заперечень проти позову, господарський суд відхиляє через їх невідповідність встановленим фактичним обставинам справи та вказаним вище нормам чинного законодавства.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 31180 грн. 45 коп.

Керуючись ст.ст. 129, ст. 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Квартирноексплуатаційного відділу міста Черкаси, ідентифікаційний код юридичної особи 26631946, місцезнаходження: 18002, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Надпільна, буд. 220 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасиенергозбут", ідентифікаційний код юридичної особи 42474208, місцезнаходження: 18002, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Благовісна, буд. 166 - 2078696 грн. 80 коп. боргу, 31180 грн. 45 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22.08.2023 року

СуддяГрачов В.М.