Вирок № 112963565, 22.08.2023, Шишацький районний суд Полтавської області

Справа № 530/143/21

ВИРОК

Іменем України

22 серпня 2023 року Шишацький районний суд Полтавської області в складі

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретаря - ОСОБА_2 ,

за участю прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисників -адвокатів: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

потерпілого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Шишаки Полтавської області матеріали кримінального провадження № 12020170170000318 від 12 вересня 2020 року по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Пирятин Полтавської області, мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, працюючого керівником ТзОВ «ТЕХНО ПАРК ІФ» та заступником директора ТОВ «ІННОВАЦІЙНО-ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ «НОВА ТЕХНОЛОГІЯ», раніше не судимого,

та

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт. Гоголеве Великобагачанського району Полтавської області, мешканця АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не одруженого, не працюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

29 січня 2021 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 висунуто обвинувачення у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій за попередньою змовою групою осіб, що завдала значної шкоди потерпілому, за наступних обставин:

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за попередньою змовою між собою, в період часу з липня по вересень 2020 року (більш точної дати в ході досудового розслідування даного злочину встановити не вдалося), реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з корисливою метою, перебуваючи на території недіючої ферми Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Довженка», яка розташована поблизу с. Волошкове Опішнянської селищної територіальної громади Полтавського (колишнього Зіньківського) району Полтавської області шляхом демонтажу конструкції силосних ям, таємно викрали 61 залізобетонну плиту, вартість яких згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 2199 від 21.20.2020 становить 1600 гривень за одну залізобетонну плиту, тобто на загальну суму 97600 грн. та 50 плит «Г»-образної форми, вартість яких згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 3895/20 від 09.11.2020 становить 650 грн. за одну залізобетонну плиту на загальну суму 32500 грн., які належать потерпілому ОСОБА_8 , чим спричинили останньому майнову шкоду на загальну суму 130100 грн.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 вказав, що повністю не визнає свою вину за пред`явленим обвинуваченим, а також цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 до нього.

Пояснив, що з ОСОБА_5 він знайомий декілька років та неодноразово на його прохання надавав йому допомогу у завантаженні та перевезенні будівельних матеріалів, в тому числі бетонних плит, за допомогою наявного у його розпорядженні маніпулятора.

Зокрема йому було відомо від ОСОБА_5 , що той навесні 2020 року приймав участь у тендері на купівлю у ТОВ «Агрофірма ім. Довженка» силосних ям в с. Волошкове Зіньківського району та вважав, що він виграв даний тендер та є власником бетонних плит з вказаних силосних ям. Сам він також один раз приймав участь у тендері на купівлю аналогічного майна в ТОВ «Агрофірма ім. Довженка», але в іншому населеному пункті.

На прохання ОСОБА_5 він, повертаючись з м. Гадяч на маніпуляторі, разом з водієм та ОСОБА_5 заїхали на вищевказані силосні ями в с. Волошкове, де на прохання останнього завантажили декілька бетонних плит на відвезли їх покупцю в м. Полтаву. Оскільки через незадовільний стан вказаних плит покупець відмовився їх придбавати, він на прохання ОСОБА_5 розвантажив дані плити на території промислової бази по вул. Половка, 72 в м. Полтава, частину якої орендував на той час.

В подальшому на прохання ОСОБА_5 він декілька разів приїздив на вказаному маніпуляторі на територію покинутої ферми в с. Волошкове де допомагав у завантаженні бетонних плит. Участі у їх транспортуванні замовникам не приймав. Частину робіт з керування маніпулятором виконував водій-стажер на ім`я ОСОБА_9 , повні анкетні дані якого йому не відомі.

Діяли вони відкрито, в тому числі у денний час, не від кого не приховуючись.

З вказану роботу ОСОБА_5 розраховувався з ним готівкою (суми не пам`ятає). Сумніву у тому, що дані плити не належать ОСОБА_5 у нього не було. Особисто він не приймав участь у пошуку покупців, домовленостях з ними та у розрахунках за продані плити, а його роль зводилась до суто технічних послуг, як володільця та керманича автомобіля-маніпулятора.

Вказав, що всі плити з ферми в с. Волошкове мали погану якість, зокрема у них були відсутні петлі для кріплення, через їх незначну товщину у них обламувались кінці, деякі плити переломились під час їх завантаження та перевезення.

З потерпілим ОСОБА_8 до цих подій знайомий не був.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_5 свою вину визнав частково. Зокрема підтвердив, що здійснював продаж бетонних плит з території непрацюючої ферми в с. Волошкове, оскільки на той час вважав, що вони належать йому, як особі що виграла тендер на їх купівлю. Оскільки в подальшому виявилось, що вказані плити йому не належать, то в своїх діях він вбачає неправомірний характер.

Пред`явлений до нього потерпілим цивільний позов не визнав.

Пояснив суду, що влітку 2020 року він приймав участь у тендері на купівлю будівельних матеріалів з силосних ям в с. Волошкове Зіньківського району, який проводився ТОВ «Агрофірма ім. Довженка». Дана процедура зводилась до того, що кожен бажаючий самостійно виїздив на об`єкт, який підлягав продажу, оглядав його та в телефонному режимі повідомляв свою цінову пропозицію уповноваженому працівнику ТОВ «Агрофірма ім. Довженка». Особисто його пропозиція складала близько 70000 грн.

Від відповідального працівника даного товариства в літку 2020 року він дізнався, що виграв тендер щодо силосних ям в с. Волошкове, оскільки ніхто не запропонував ціну, яка б перевищувала його пропозицію.

Зважаючи на те, що він раніше неодноразово приймав участь в аналогічних тендерних процедурах ТОВ «Агрофірма ім. Довженка» та знав, що сплата грошових коштів за виграний в тендері лот не завжди відбувається відразу, зокрема раніше мали місце випадки коли покупцю дозволялось продати частину матеріалів, а вже потім розрахуватись з товариством, він вирішив для себе, що така ситуація має місце й цього разу.

Прибувши приблизно в вересні 2020 року на територію ферми, він виявив, що частина плит вже демонтована та складена у стопки, а отже вирішив, що вказані дії виконанні працівниками ТОВ «Агрофірма ім. Довженка» для нього.

Після цього він не приховуючись, цілком відкрито почав здійснювати продаж вказаних плит особам, що раніше мали з ним ділові стосунки та виявляли намір придбати аналогічний товар в подальшому. Після продажу плит він мав намір розрахуватись з ТОВ «Агрофірма ім. Довженка». Для завантаження вказаних плит він найняв свого знайомого ОСОБА_4 , який мав у своєму володінні автомобіль-маніпулятор. Про те, що вказані плити належать не йому, ОСОБА_4 він не повідомляв.

Частину прямокутних плит розмірами близько 2 на 2 метри (кількість не пам`ятає) на даному маніпуляторі привезли до м. Полтави, але в зв`язку з відмовою покупця їх купувати через незадовільний стан, вимушені були розвантажити їх на території промислової бази, якою користувався ОСОБА_4 . Іншу частину таких плит на маніпуляторі перевезли покупцям в с. Більськ Котелевського району, а «г»-подібні плити придбали покупці з Лубенського району Полтавської області. Дані плити були завантажені на їхні автомобілі «длинномери». При транспортуванні плит до с. Більськ ОСОБА_4 участі не приймав.

Вказав, що всі продані ним плити мали дуче погані якісні характеристики та багато пошкоджень. При цьому, як в самих силосних ямах, так і поряд з ними залишалось, ще багато аналогічних плит.

Продавати плити з даних силосних ям він припинив самостійно, через те, що всі покупці нарікали на їх незадовільну якість.

На підтвердження винуватості ОСОБА_4 та ОСОБА_10 стороною обвинувачення надано ряд доказів, зокрема забезпечено надання показань потерпілим ОСОБА_8 та свідками обвинувачення, а також надано ряд письмових доказів

Так, допитаний судом потерпілий ОСОБА_8 пояснив, що весною 2020 року, вигравши тендер, придбав у ТОВ «Агрофірма «імені Довженка» дві силосні споруди в с. Волошкове Зіньківського району Полтавської області. Вказав, що обвинувачений ОСОБА_5 також брав участь в тендері, а отже знав про місце розташування даних об`єктів.

За його вказівкою в літку 2020 року найманими працівниками було проведено демонтаж частини плит, в саме дорожніх плит якими було вимощено дно обох силосних ям. Дані плити були складені в стопки неподалік від ям для їх подальшої реалізації.

Восени 2020 року він, маючи намір продати плити, прибув на місце їх зберігання у вищевказаному селі та виявив відсутність більшої частини плит. Через декілька днів він дізнався, що техніка якою здійснювалось завантаження плит належала ОСОБА_4 . Він самостійно, паралельно з працівниками поліції, здійснював пошук викрадених плит. Всього вдалось знайти близько 50-60% викраденого.

Вказав, що внаслідок даної крадіжки суттєво погіршився сталий режим його життя. Так, він на протязі 2-3 тижні був вимушений виїжджати з міста Конотоп Сумської області в Полтавську область власним автомобілем для пошуку викрадених плит та участі в слідчих діях. В цей час, долаючи значні відстані та витрачаючи свій час, він не приділяв уваги своїм малолітнім дітям, у нього відбувались нервові розлади. Не можливість реалізації викрадених плит наявному покупцю негативним чином вплинуло на сімейний бюджет тощо.

Висловив суду побажання, щоб після його допиту справа слухалась у його відсутність.

Допитаний судом свідок ОСОБА_11 пояснив, що є фізичною особою підприємцем та здійснює діяльність в сфері будівництва, перевезення, демонтажу тощо. Аналогічною діяльність займається його двоюрідний брат ОСОБА_8 . В кінці травня - на початку червня 2020 року ОСОБА_8 попросив його та ще двох підсобних працівників здійснити демонтаж плит на двох силосних ямах в с. Волошкове Зінківського району Полтавської області та пояснив, що придбав вказані об`єкти за договором купівлі-продажу. Свідок разом з двома працівниками прибули на місце та протягом 5-7 днів здійснювали демонтаж плит з дна силосних ям. Вказані плити за допомогою задіяної техніки (кран чи маніпулятор він не пам`ятає) складали в стопки. Всього було демонтовано близько 150 шт. дорожніх плит розмірами 3 х 2 метри та 3 х 1,5 метри. Крім того, на стінах однієї з силосних ям залишилось не демонтованими 80 шт. «Г»- подібних плит розміром 2 х 1,5 метри. На стінах іншої - близько 40 шт. пустотілих плит розміром 6х1,2 метри. Стан всіх плит був хороший.

Виконавши вказану роботу вони залишили даний об`єкт, а через 2-3 місяці після цього він дізнався від ОСОБА_8 , що частина плит з даних силосних ям була вкрадена. Він разом з іншими працівниками виїздив на місце та бачив, що зникло близько 50 «Г» - подібних плит. Залишилось не викраденими близько 30-40 шт. дорожніх плит. Також були викрадені майже всі пустотілі плити перекриття.

Свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 пояснили суду, що працюють у ОСОБА_8 та здійснюють роботи з демонтування придбаних ним об`єктів сільськогосподарської нерухомості на території Полтавської, Сумської та Чернігівської областей. В кінці травня - на початку червня 2020 року вони здійснювали демонтаж плит з двох силосних ям в одному з сіл в Полтавській області, але не змогли вказати його назву та точне місце розташування. Разом з ними був бригадир ОСОБА_11 , який керував їх діями. Крім того залучалась техніка для піднімання демонтованих плит (яка саме вони не пам`ятають). Роботи вони виконували на протязі 5-7 днів. Всього ними було демонтовано близько 100-120 дорожніх плит розмірами 3х2 метри, 3х1,5 метри та товщиною 10-12 см, які були складені в стопки по 10-12 шт.

Також залишились не демонтованими плити, якими були обкладені стінки силосних ям, але їх кількість вони не пам`ятають. Через декілька місяців після цього вони дізнались від ОСОБА_11 про викрадення частини плит. Повертаючись з іншого об`єкту, вони заїхали на місце крадіжки та дійсно виявили відсутність більшої частини як демонтованих, так і не демонтованих ними плит. При цьому свідок ОСОБА_12 вказав, що демонтовані ними плити були в хорошому стані, а свідок ОСОБА_13 вказав, що частина плит була в не дуже гарному стані.

Свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 пояснили, що знайомі з обвинуваченим ОСОБА_16 , оскільки раніше купляли в нього бетонні плити. В серпні 2020 року у них виникла потреба у купівлі плит в зв`язку чим вони звернулись до ОСОБА_5 . Останній повідомив, що у його знайомого є плити. За його пропозицією вони прибули в с. Волошкове та оглянули плити, якими були обкладені боки силосних ям. Зійшовшись в ціні вони домовились здійснити завантаження вказаних плит на наступний день. Наступного дня вони прибули до вищевказаного села. На місці був присутній завантажений плитами маніпулятор під керуванням ОСОБА_17 .

Всього ними було придбано 50 «Г»- подібних плит розмірами 2х1,5 метри по 700 грн. за плиту на загальну суму 35000 грн. Дані плити були завантажені на 3 вантажні автомобілі. При цьому частина плит відразу демонтувалась та завантажувалась маніпулятором під керуванням ОСОБА_4 .

Після завантаження плит свідки зустрілись з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в смт. Опішня, куди останні прибули на легковому автомобілі. Свідок ОСОБА_15 передав ОСОБА_5 35000 грн. Останній перерахував їх та частину віддав ОСОБА_18 .

Придбані плити були перевезені до Оржицького району Полтавської області, де були в подальшому виявлені працівниками поліції.

Свідок ОСОБА_19 пояснив суду, що в серпні 2020 року знайшов в мережі Інтернет оголошення про продаж плит. Він подзвонив за вказаним номером та домовився з особою на ім`я ОСОБА_20 про купівлю та доставку плит. За вказівкою останнього він на власному легковому автомобілі приїхав на стару ферму у с. Волошкове Зіньківського району. Через 1,5 години на місце приїхав вантажний автомобіль-маніпулятор білого кольору марки «Ман» чи «Даф» (точно він не пам`ятає). В даному автомобілі знаходилось двоє чоловіків, один з яких назвався ОСОБА_20 . З розмови з даними чоловіками він зрозумів, що вони викупляють старі ферми та продають їх будівельні елементи. Він придбав 25 плит приблизними розмірами 2 на 2,5 метри та товщиною 10 см., які були складені у стопку. Плити були завантажені та перевезені за допомогою вантажного автомобіля-маніпулятора до місця проживання свідка в с. Більськ Котелевського району та в подальшому укладені ним на дорогу. На місці розгрузки він розрахувався за придбані плити з ОСОБА_20 та передав останньому 15000 грн.

Зважаючи на те, що завантаження та вивантаження плит здійснювалось у вечірній та нічний час (в проміжок між 21-00 та 24-00 год.), він детально не роздивися, а ні ОСОБА_20 , а ні водія, який був разом з ним, а тому не може стверджувати, що саме вони перебувають в судовому засіданні в якості обвинувачених.

Через 2-3 місяці після купівлі плит до нього приїхали працівник поліції та опитали про вищевказані обставини. Також з ним було проведення впізнання осіб, що продавали плити за допомогою фотографій. Враховуючи те, що він погано роздивився продавця плит та водія, він не міг з впевненістю їх впізнати, про що вказував працівникам поліції. Не може він чітко впізнати вказаних осіб і в судовому засіданні. Також ставить під певний сумнів оригінальність свої підписів на другому з протоколів (протокол впізнання ОСОБА_5 )

Свідок ОСОБА_21 пояснив суду, що товаришує з ОСОБА_22 та раніше працював з ним. Близько 2-х років тому він продав ОСОБА_18 у розстрочку свій автомобіль-маніпулятор MAN. ОСОБА_23 повністю розрахувався за автомобіль, але відповідний договір купівлі-продажу вони не уклали і автомобіль досі рахується за свідком. Які замовлення з використанням даного маніпулятора виконував ОСОБА_23 свідку достеменно невідомо.

Свідок ОСОБА_24 пояснив суду, що товаришує з ОСОБА_22 . В 2020 році ОСОБА_23 здійснював вивантаження за допомогою автомобіля-маніпулятора бетонних плит на території орендованої свідком частини промислової бази по вул. Половка, 72 в м. Полтаві. Характеристику та кількість вказаних плит свідок вказати не може. В подальшому дані плити були оглянуті працівниками поліції з міста Зіньків.

Крім показань вищевказаних осіб на підтвердження винуватості ОСОБА_4 та ОСОБА_5 стороною обвинувачення надано ряд доказів, досліджених та оцінених судом в їх сукупності та взаємозв`язку:

- Рапорт чергового Зіньківського ВП Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області від 12.09.2020 про надходження о 13-49 заяви від ОСОБА_11 про крадіжку залізобетонних плит з силосної траншеї в період з липня по даний час (т.2 а.с.1).

- Протокол від 12.09.2020 про прийняття заяви про кримінальне правопорушення від ОСОБА_11 про крадіжку невідомою особою шляхом вільного доступу в період з липня по теперішній час залізобетонних плит з силосної траншеї в с. Волошкове Зіньківського району (т.2 а.с.2).

- Протокол огляду місця події від 12 вересня 2020 року з додатками у вигляді фототаблиць. Під час даної слідчої дії оглянуто неогороджену території непрацюючої ферми в с. Волошкове Зіньківського району зокрема дві силосні ями довжиною близько 75 м. та шириною близько 15 м., що заросли чагарником та густим трав`яним покровом. Зафіксовано відсутність значної частини плит на стінах та підлозі, а також місця де зберігались демонтовані плити (т.2 а.с. 3-7).

- Рапорт старшого оперуповноваженого СКП Зіньківського ВП ОСОБА_25 від 18.09.2020 про те, що в ході оперативного супроводження кримінального провадження № 12020170170000318 від 12.09.2020 отримано інформацію, що до крадіжки плит з недіючої ферми в с. Волошкове може бути причетний громадянин ОСОБА_5 , 1979 р.н., мешканець м. Полтави, який користується абонентськими номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .

- Протокол огляду місяця події від 22 вересня 2020 року з додатками у вигляді фототаблиць. Під час даної слідчої дії на території ФГ «Світанок» в с. Заріг Оржицького району Полтавської області були виявлені та описані (сфотографовані) 50 залізобетонних плит «Г» - подібної форми, на які вказав свідок ОСОБА_14 , зі слідами експлуатації та пошкодженнями у вигляді відлущення бетону. Одна з плит поломана в районі кріплення двох її частин. Висота стінки плити складає 230 см. ширина 152см, висота нижньої частини складає 119 см, ширина 152 см., товщина складає від 13 до 15 см.(т.2 а.с. 20-24).

- Протокол огляду місяця події від 29 вересня 2020 року з додатками у вигляді фототаблиць. Під час даної слідчої дії оглянуто територію бригади № 1 ФГ «Якушенко», яка розташована по вул. Дубина 49-Б в с. Більськ Котелевського району Полтавської області, виявлено та описано (сфотографовано) двадцять п`ять плит прямокутної форми у вживаному стані розмірами 200 см на 260 см., завтовшки 10 см. Із 21 плити була вимощена доріжка біля корівника, ще 4 плити лежали окремо на землі (т.2 а.с. 29-31).

- Протокол огляду місця події від 23 вересня 2020 року з додатками у вигляді фототаблиць. Під час даної слідчої дії на території ТОВ «Укрторгбуд» по вул. Половка, 72 в м. Полтава виявлено та описано (сфотографовано) 36 вживаних бетонних плит прямокутної форми розмірами 260 х 200 х 10 см., складених у стопки (т.2 а.с. 58-60).

Надаючи оцінку фототаблицям до протоколів огляду, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 105 КПК України особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки

Пункт 4 ч.2 вказаної статті до переліку додатків до протоколу відносить фототаблиці.

Згідно з ч.3 ст. 105 КК України додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.

В супереч вказаній вимозі фототаблиці до всіх вищевказаних протоколів огляду місця події не засвідчені підписами спеціаліста, понятих та інших осіб (крім слідчого), які приймали участь в даних слідчих діях, вони не позначені як додатки до протоколів та не містять даних про дати їх виготовлення.

За таких обставин, зважаючи на неможливість встановити коли та за яких обставин були виготовлені дані фототаблиці, суд вимушений визнати дані додатки до протоколів огляду місця подій від 12.09.2020, 22.09.2020, 23.09.2020, 29.09.2020 недопустимими доказами (т. 2 а.с. 5-7, 22-23, 30-31, 59-60).

- Протокол огляду предмета від 22.11.2020. Під час даної слідчої дію оглянуто мобільний телефон «Huawei», що належить свідку ОСОБА_26 та виявлено контакт підписаний як ОСОБА_20 (плита дорожня) з абонентським номером НОМЕР_1 . У додатку «Вайбер» виявлено фотографії залізобетонних плит різних розмірів, що були надіслані даним абонентом. Всього зроблено 20 аркушів з даними фотографіями, які долучені до протоколу. При цьому суд звертає увагу, що конфігурація та розміри плит на даних фото не відповідають параметрам плит, викрадення яких інкримінується обвинуваченим (т.2 а.с.33-53)

- Відомості з Державного реєстру транспортних засобів про те, що вантажний автомобіль марки «MAN» модель 32,34, 2003 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 належить ОСОБА_21 (т.2 а.с.100-102).

- Протокол обшуку від 22.01.2021 з додатками у вигляді диску з відеозаписом, згідно якого на території забудови по вул. Маршала Бірюзова, 39 в м. Полтава виявлено та описано вантажний автомобіль з навантажувачем марки «MAN» модель 32,34, 2003 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 (т.2 а.с. 104-109, 111).

- Протокол слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_5 з додатками у вигляді диску з відеозаписом, проведеного 16.12.2020 на території недіючої молочної ферми в с. Волошкове Зіньківського району. Під час слідчого експерименту підозрюваний розповів, що літом разом з малознайомим чоловіком на ім`я ОСОБА_23 вони на маніпуляторі вивезли з даної ферми залізобетонні плити, з яких 50 шт. «г»-образних плит продали у м. Лубни, 25 шт. у с. Більськ Котелевського району та 40 шт. за вказівкою ОСОБА_27 завезли йому на базу в м. Полтава. Діяв він за вказівкою ОСОБА_27 , який домовлявся з покупцями. Всього за продаж пліт він отримав 6,5 тис. грн. Він раніше приймав участь в процедурі торгів з купівлі даного об`єкта. На дані плити вони натрапили випадково, коли повертались з міста Гадяча та дивились неподалік інші об`єкти.

- Протокол слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_5 з додатками у вигляді диску з відеозаписом, проведеного 18.01.2021 на території недіючої молочної ферми в с. Волошкове Зіньківського району. Протокол за замістом є цілком ідентичним попередньому, однак підозрюваний вже назвав прізвище ОСОБА_28 та вказав, що останній пояснював, що даний об`єкт належить йому, оскільки він його придбав. За те, що ОСОБА_5 знайшов хорошого покупця, допомагав вантажити та перевозити плити він отримав від ОСОБА_27 8000 грн. (3000 та 5000). ОСОБА_29 з м. Лубни заплатив ОСОБА_18 3000 грн. за плити. Підозрюваний показав, де на землі лежала частина вивезених ними плит, а також ними проводився їх демонтаж зі стін силосної ями. При цьому ОСОБА_23 керував навантажувачем, а ОСОБА_5 допомагав чіпляти плити та здійснювати їх завантаження. Діяли вони не переховуючись, серед білого дня, зокрема підозрюваний дійсно вважав, що вказані плити належать ОСОБА_18 .

Надаючи оцінку протоколам слідчого експерименту, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.ч 1-2 ст. 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

За необхідності слідчий експеримент може проводитися за участю спеціаліста. Під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу.

З протоколів та відеозаписів даних слідчих експериментів встановлено, що вказані слідчі дії не в повній мірі відповідають меті та процедурі вищевказаної слідчої дії та фактично звелись до надання підозрюваним ОСОБА_5 показань на місці події, які фіксувались на відеокамеру. При цьому ним без належної деталізації було лише продемонстровано де знаходились викрадені плити. Разом з тим, фактичне відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань з підозрюваним не проводилось.

За таких обставин дані слідчого експерименту не є самостійним доказом, а є показаннями в розумінні ст. 95 КПК України.

Дані показання мають суттєві розбіжності з показаннями наданими ОСОБА_5 в судовому засіданні, зокрема щодо ролей кожного обвинуваченого.

Керуючись принципом безпосередності дослідження показань, визначених ст. 23 та ч.4 ст. 95 КК України, суд ґрунтує свої висновки саме на показаннях обвинувачених, наданих ними в судовому засіданні, які окрім того, що узгоджуються між собою, також підкріплюються показаннями свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_14 . ОСОБА_15 , а також даними документації ТОВ «Агрофірма ім. Довженка», з якої вбачається, що цінову пропозицію щодо силосних ям (траншей) в с. Волошкове висловили ОСОБА_5 та ОСОБА_30 , при цьому в більшості документів ОСОБА_5 фігурує як єдина особа яка висловила пропозицію на придбання даних силосних ям (т. 2 а.с. 83-84).

Також стороною обвинувачення суду надано 6-ть протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, а саме:

- Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.09.2020, згідно якого свідок ОСОБА_19 за рисами обличчя впізнав на фотознімку № 4 чоловіка на ім`я ОСОБА_23 , якого він бачив на території недіючої ферми в липні-серпні 2020 року, де той проводив демонтаж та продаж залізобетонних плит (т.2а.с.25-26).

- Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.09.2020, згідно якого свідок ОСОБА_19 за рисами обличчя впізнав на фотознімку № 1 чоловіка на ім`я ОСОБА_20 , який продавав залізобетонні плити в с. Волошкове Зіньківського району в липні 2020 року (т. 2 а.с. 27-28).

- Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.09.2020, згідно якого свідок ОСОБА_14 за рисами обличчя впізнав на фотознімку № 3 чоловіка на ім`я ОСОБА_23 , якого він бачив на території недіючої ферми в с. Волошкове в липні-серпні 2020 року, де той проводив демонтаж та продаж залізобетонних плит (т.2 а.с.18).

- Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.09.2020, згідно якого свідок ОСОБА_14 за рисами обличчя впізнав на фотознімку № 2 чоловіка на ім`я ОСОБА_31 , якого він бачив на території недіючої ферми в с. Волошкове в липні-серпні 2020 року, де той проводив демонтаж та продаж залізобетонних плит (т. 2 а.с. 19).

- Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.09.2020, згідно якого свідок ОСОБА_15 за рисами обличчя впізнав на фотознімку № 1 чоловіка на ім`я ОСОБА_23 , якого він бачив на території недіючої ферми в с. Волошкове в липні-серпні 2020 року, де той проводив демонтаж та продаж залізобетонних плит (т.2а.с.56).

- Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.09.2020, згідно якого свідок ОСОБА_15 за рисами обличчя впізнав на фотознімку № 4 чоловіка на ім`я ОСОБА_31 , якого він бачив на території недіючої ферми в с. Волошкове в липні-серпні 2020 року, де той проводив демонтаж та продаж залізобетонних плит (т. 2 а.с. 57).

Всі 6 вищевказаних протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками суд визнає недопустимими доказами, як такі, що отримані з порушеннями вимог ст. 228 КПК, виходячи з нижче вказаного.

Так, відповідно до ч.6 ст. 228 КПК України впізнання за фотознімками може провадитися лише за необхідністю, тобто лише за реальної неможливості забезпечення присутності особи, яка підлягає впізнанню.

Незважаючи на те, що на момент проведенні впізнання органи досудового розслідування вже володіли інформацією про причетність до даного кримінального правопорушення ОСОБА_5 та ОСОБА_32 , що в тому числі слідує з рапортів оперативних працівників від 18 та 21 вересня 2023 року (т.2 а.с. 17, 81) у відповідних протоколах та інших наданих в розпорядження суду документах не вказано чому впізнання проводилось виключно за фотознімками.

Відповідно до положень ч.ч 1, 3 ст. 228 КПК України перед тим, як пред`явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з`ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол.

Особі, яка впізнає, пропонується вказати на особу, яку вона має впізнати, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала.

Згідно з ч. 7 с. 228 КПК фотознімок з особою, яка підлягає впізнанню, пред`являється особі, яка впізнає, разом з іншими фотознімками, яких повинно бути не менше трьох. Фотознімки, що пред`являються, не повинні мати різких відмінностей між собою за формою та іншими особливостями, що суттєво впливають на сприйняття зображення. Особи на інших фотознімках повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню.

Суд вважає, що вищевказані вимоги не були дотримані слідчими при проведенні впізнання за фотознімками.

Так, у кожному з цих протоколів не відображена інформація: про те чи може свідок який здійснює впізнання впізнати певну особу, який зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також за яких обставин свідок бачив цю особу, однак відразу міститься інформація про те, що певний свідок впізнав на фотографії під певним номером чоловіка на ім`я ОСОБА_20 (в інших випадках ОСОБА_23 ), якого бачив на території непрацюючого ферми в с. Волошкове Зіньківського району при продажу (або продажу та демонтажі ) залізобетонних плит.

При цьому у всіх без виключення протоколах або в додатках до них відсутня інформація щодо всіх чотирьох осіб, фотографії яких були використані під час проведення впізнання, із зазначенням під якими порядковими номерами в протоколах розташовувались фотографії певних осіб.

На думку суду наведені у протоколах фотографії ОСОБА_10 мають суттєві відмінності від інших фотографій, оскільки виконанні на зеленому фоні (ймовірно в установі АТ ПриватБанк»), в той час як фотографії інших осіб зроблені на світлому фоні (т.2 а.с. 18, 25, 56).

Так само суттєво відрізняється від інших фотографій і фото на якому зображено ОСОБА_5 , а саме вона має значно гіршу якість зображення по якому взагалі неможливо встановити характерних рис обличчя (колір очей та волосся, форма вух та очей тощо), в той час які інші фотографії виконані приблизно в одній якості. Крім того зображення ОСОБА_5 на фото явно не відповідає біологічному віку останнього на момент проведення впізнання (на ній він набагато молодше), а отже дане фото за віком зображеної особи відрізняється від зображень інших осіб, чиї фото надані для проведення впізнання.

Ці відмінності безумовно здатні привернути увагу особи, яка проводить впізнання та з високою долею ймовірності вплинути на його рішення.

Крім того, протоколи впізнання від 20.09.2020 (свідок ОСОБА_19 ), які складаються з двох окремих аркушів, не містять підписів особи яка проводила впізнання та понятих на першому аркуші, на якому розміщуються пред`явлені для впізнання фото, що не виключає можливість внесення до них змін слідчим в будь-який момент після проведення слідчої дії (а.с.25-28).

При цьому в суді особа яка проводила дане впізнання - свідок ОСОБА_19 пояснив, що через те, що він погано роздивився продавця плит та водія під час їх купівлі, він не міг з впевненістю їх впізнати за фотографіями про що вказував працівникам поліції. Однак дані відомості в протоколах впізнання не відображені. В судовому засіданні він не зміг з впевненістю впізнати в обвинувачених продавця плит та водія та поставив під сумнів оригінальність свої підписів на другому з протоколів (протокол впізнання ОСОБА_5 т.2 а.с.27-28).

Отже суд приходить до висновку, що сукупність порушень ст.228 КПК України у всіх без виключення шести протоколах пред`явлення особи для впізнання за фотознімками вказує на отримання зазначених доказів з порушенням встановленої процедури, а тому у відповідності до ст. 86 КПК вони визнають судом недопустимими.

До аналогічного висновку при тотожних процесуальних порушеннях ст. 228 КПК дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 03.08.2021 року (справа № 761/6970/14-к)

Незважаючи на визнання частини доказів сторони обвинувачення недопустимими, суд вважає, що як показаннями самих обвинувачених, так і іншими вищенаведеними доказами, сумніву у допустимості яких у суду не має, підтверджується факт того, що не будучи власником залізобетонних плит з двох силосних ям на території непрацюючої ферми в с. Волошкове Полтавського (колишнього Зіньківського) району Полтавської області ОСОБА_5 здійснив продаж 50-ти «Г-подібних плит довжина верхньої частини яких 230 см., ширина 152 см, довжина нижньої частини 119 см, ширина 152 см.; продаж 25-ти прямокутних залізобетонних плит розмірами 260 см. на 200 см. та переміщення до м. Полтави 36 -ти прямокутних плит також розміру.

При цьому для здійснення демонтажу, завантаження та перевезенням частини плит до м. Полтави та с. Більськ Полтавського (колишнього Котелевського) району Полтавської області він користувався послугами ОСОБА_4 та/або належного йому автомобіля - маніпулятора.

Разом з тим, вищевказаними доказами не підтверджується наявність між обвинуваченими попередньої домовленості на здіснення викрадення всіх наведених в обвинувальному акті залізобетонних плит. Оскільки, як стверджували в суді обидва обвинувачені ОСОБА_4 взагалі не був обізнаний з тим фактом, що ОСОБА_5 дані плити не належать, а також не приймав особистої участі у епізоді їх продажу та транспортування в с. Більськ Полтавського (колишнього Котелевського) району Полтавської області свідку ОСОБА_19 коли маніпулятором керував взагалі інший водій на ім`я ОСОБА_9 .

Так, всі покупці плит: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_19 пояснювали суду, що про продаж плит домовлялись та розраховувались саме з ОСОБА_5 , а інший присутній на місці події чоловік лише здійснював керування маніпулятором.

При цьому свідок ОСОБА_19 пояснив суду, що він детально не роздивися, а ні ОСОБА_20 , а ні водія, який був разом з ним та ім`я якого він суду не називав, а тому не може стверджувати, що це саме обвинувачені по справі.

На значних недоліках протоколів впізнання особи за фотознімками за участю свідка ОСОБА_19 суд наголошував вище, визнавши їх недопустимими доказами.

Крім того, що належними, допустимими та достатніми доказами у кримінальному провадженні не підтверджується наявність між обвинуваченими попередньої домовленості на викрадення наведених в обвинувальному акті залізобетонних плит та те, що викрадення даних плит охоплювалось умислом обвинуваченого ОСОБА_4 , суд вважає, що жодними допустимими та належними доказами не підтверджується, як вартість викраденого, так і його належність певній особі, зокрема потерпілому ОСОБА_8 .

Так, згідно наданого стороною обвинувачення висновку судової товарознавчої експертизи № 2199 від 21.10.2020 ринкова вартість залізобетонної плити розміром: довжина - 260 см., ширина 200 см. та товщина 10 см. станом на 31.07.2020 могла становити 1600 грн.

Визначити ринкову вартість залізобетонної плити «Г»-образної форми розмірами: довжина верхньої частини плити 230 см., ширина 152 см, довжина нижньої частини плити 119 см, ширина 152 см. станом на 31.07.2020 не виявилось за можливе в зв`язку з відсутність на споживчому ринку України майна, подібного до об`єкту дослідження за конструкцією та розміром (а.с. 67-73).

Роз`яснюючи свій експертний висновок судовий експерт ОСОБА_33 пояснила суду, що об`єкти оцінки (залізобетонні плити) особисто не оглядала та проводила їх оцінку за наданими їй матеріалами кримінального провадження, зокрема фототаблицями від протоколів огляду. При проведенні оцінки використовувала порівняльний метод, визначивши середню ціну двох аналогічних за характеристиками товарів, об`яви про продав яких були розміщені на торгівельних площадках в мережі Інтернет. Оцінку проводила відносно найкращої за характеристиками плити (як слідує із фотознімків), яка не мала явних зовнішніх дефектів.

Оцінити «Г»-подібні плити вона не змогла через відсутність схожих за розмірами та конфігурацією товарів у продажу.

З експертного висновку та постанови слідчого про призначення даної експертизи судом встановлено, що в розпорядження експерта направлялись: копія протоколу допиту потерпілого, копії документів щодо придбання ним плит, копія протоколу огляду місця події від 22.09.2020 з фототаблицями (в с. Заріг Оржицького району Полтавської області), копія протоколу огляду місця події від 23.09.2020 з фототаблицями (по вул. Половка, 72 в м. Полтава), копія протоколу огляду місця події від 29.09.2020 з фототаблицями (в с. Більськ Котелевського району Полтавської області) (т.2 а.с. 66, 68).

Згідно наданого стороною обвинувачення іншого висновку судової товарознавчої експертизи № 3895/20 від 09.11.2020 ринкова вартість залізобетонної плити «Г»-образної форми у доброму стані та придатної для використання за призначенням, розмірами: довжина верхньої частини плити 230 см., ширина 152 см, довжина нижньої частини плити 119 см, ширина 152 см. станом на 31.07.2020 з урахуванням її зносу, складала 650 грн. за умови, що на вказану дату об`єкт мав якісні споживчі характеристики. (т. 2 а.с. 76-80).

З вступної частини даного експертного висновку встановлено, що в розпорядження експерта були надані: постанова слідчого про призначення експертизи, протокол огляду місця події, фототаблиця, протокол допиту потерпілого.

З дослідної частини висновку експерта встановлено, що особистий огляд об`єктів експертизи нею не проводився, а використовували лише дані відповідних фототаблиць (а.с.79).

У даній частині висновку також вказано, що ринкова вартість майна, що підлягає оцінці визначалась стосовно цін на товари аналогічного призначення, діючим на ринку попиту Полтавського регіону та території України на липень 2020 року, керуючись інформацією постачальників аналогічного товару за порівняльним методичним підходом.

Разом з тим, експерт не навела у висновку посилань на використані нею інформаційні джерела щодо цін на аналогічне за характеристиками майно та відповідні цінові пропозиції на ринку попиту, що використовувались нею при порівняльному методі оцінки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 затверджено Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» (далі Національний стандарт).

Відповідно до п.п. 47-49 Національного Стандарту № 1 порівняльний підхід ґрунтується на врахуванні принципів заміщення та попиту і пропонування. Порівняльний підхід передбачає аналіз цін продажу та пропонування подібного майна з відповідним коригуванням відмінностей між об`єктами порівняння та об`єктом оцінки.

Для визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у матеріальній формі із застосуванням порівняльного підходу інформація про подібне майно повинна відповідати таким критеріям: умови угод купівлі-продажу або умови пропонування щодо укладення таких угод не відрізняються від умов, які відповідають вимогам, що висуваються для визначення ринкової вартості; продаж подібного майна відбувся з дотриманням типових умов оплати; умови на ринку подібного майна, що визначали формування цін продажу або пропонування, на дату оцінки істотно не змінилися або зміни, які відбулися, можуть бути враховані.

Основними елементами порівняння є характеристики подібного майна за місцем його розташування, фізичними та функціональними ознаками, умовами продажу тощо. Коригування вартості подібного майна здійснюється шляхом додавання або вирахування грошової суми із застосуванням коефіцієнта (відсотка) до ціни продажу (пропонування) зазначеного майна або шляхом їх комбінування.

Відповідно до п.п. 52, 54 Національного стандарту № 1 оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов`язані з об`єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.

Зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього із забезпеченням режиму конфіденційності згідно з умовами договору на проведення оцінки майна та з дотриманням вимог законодавства.

Не зазначення у експертному висновку даних щодо інформаційних джерел щодо цін на майно та іншої істотної інформації вказує на те, що експертом були грубо проігноровані вимоги вищевказаного Національного стандарту № 1, а експертиза з використанням порівняльного підходу оцінки майна виконана формально.

Крім вищевикладеного обидва експерті висновки не ґрунтуються на окремих нормах Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5) (далі Інструкція).

Так, відповідно до п. 1.2 Розділу IV «Товарознавча експертиза» вищевказаної Інструкції одним з основних завдань товарознавчої експертизи є визначення вартості товарної продукції.

Згідно з п.1.5 даного Розділу у документі про призначення експертизи (залучення експерта) слід зазначити суть позовних вимог або обставини кримінального провадження, за яким призначено експертизу.

Разом з документом про призначення експертизи (залучення експерта) експерту надається об`єкт дослідження. Громіздкі предмети досліджуються за місцезнаходженням. Якщо доступ до об`єктів обмежений, то орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), зобов`язаний(а) забезпечити експерту можливість їх огляду. Огляд за потреби проводиться у присутності сторін у справі (інших зацікавлених осіб).

Об`єкти дослідження направляються експерту в упаковці, що забезпечує їх збереження.

Якщо перед експертом поставлено питання про вартість товару (майна), орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), як правило, зазначає, станом на який час належить вирішувати поставлене питання.

В супереч вимогам даної Інструкції об`єкти дослідження експертами не оглядались, а при проведенні обох експертиз використовувались лише письмові матеріали кримінального провадження, зокрема фототаблиці до протоколів огляду місця події.

Згідно п.п. 5-6 ч.1 ст. 102 КПК України у висновку експерта поміж іншого повинно бути зазначено опис отриманих експертом матеріалів та які матеріали були використані експертом; докладний опис проведених досліджень, у тому числі методи, застосовані у дослідженні, отримані результати та їх експертна оцінка.

На думку суду дані вимоги КПК експертами при проведені вищевказаних експертиз не дотримані, виходячи з викладеного вище.

Крім того, відповідно до ч.5 ст. 101 КПК України висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими. У вищевказаних випадках при проведенні експертиз були використані фототаблиці, які суд визнав недопустимими доказами.

За таких обставин суд не може вважати результати вищевказаних експертиз достовірними доказами вартості викраденого майна, а отже визнає надані стороною обвинувачення висновки товарознавчих експертиз неналежними доказами.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що вартість викраденого майна не підтверджується жодними належними та допустимими доказами, а отже вважає недоказаною вищевказану обставину кримінального правопорушення.

З показань потерпілого ОСОБА_8 в суді слідує, що він запропонувавши найбільшу цінову пропозицію, виграв тендер на придбання у ТОВ «Агрофірма ім. Довженка» двох силосних ям на території недіючої ферми в с. Волошкове Полтавського (колишнього Зіньківського) району Полтавської області, про що було укладений відповідний договір в простій письмовій формі.

Згідно п. 1271.4. Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року № 507, силосні ями є будівлями сільськогосподарського призначення (будівлями силосними).

Статтею 657 ЦК України визначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

В супереч вищевказаним правовим нормам нотаріально посвідчені договори продажу силосних ям, як об`єктів нерухомого майна сільськогосподарського призначення в с. Волошкове Полтавського (колишнього Зіньківського) району Полтавської області між ТОВ «Агрофірма ім. Довженка» та ОСОБА_8 не укладались, що слідує як з матеріалів кримінального провадження, так особистих пояснень самого потерпілого.

Тобто вищевказані силосні ями, як об`єкти нерухомості - будівлі сільськогосподарського призначення, ОСОБА_8 придбані не були.

На підтвердження належності викрадених бетонних плит потерпілому ОСОБА_8 стороною обвинувачення суду були надані наступні документи:

- Договір купівлі-продажу № 1/0420/79 від 29 квітня 2020 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «імені Довженка» (Продавець) та фізичної особою підприємцем ОСОБА_8 (Покупець) за умовами якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця будівельні матеріали, що утворились в результаті виробничо-господарської діяльності Продавця, а Покупець зобов`язується оплатити та прийняти наступний товар який знаходиться в с. Волошкове Зіньківського району Полтавської області:

1. Дорожня плита б/у розміром 1,75 м на 1,75 м, кількістю 102 шт., вартістю за одиницю за 450 грн. з ПДВ.;

2. Плита ПК 60.12 б/у кількістю 96 шт. вартістю за одиницю 1000 грн. з ПДВ;

3. Дорожня плита б/у розміром 1,75 м на 1,75 м, кількістю 100 шт., вартістю за одиницю за 450 грн. з ПДВ.

Фактична кількість, ціна та загальна вартість Товару, що є предметом купівлі-продажу за цим Договором вказуються у рахунку фактурі та видатковій накладній, яка після підписання Сторонами має юридичну силу специфікації в розумінні статті 266 ГК України та є невід`ємною частиною цього договору. Загальна сума Договору складає 187000 грн. (т. 2 а.с. 10-12).

Те, що вказані плити, які в договорі позначені як будівельні матеріали, є складовими елементами певних силосних ям та їх конкретне знаходження в с. Волошкове текст договору не містить.

- Видаткова накладна № 1651 від 04.05.2020, видана на підставі даного Договору яка містить такі самі назви товару, їх розміри, кількість та ціну, як і у вищевказаному Договорі (т.2 а.с.13). При цому у видатковій накладній вказано, що ОСОБА_8 відпущено зі складу представником постачальника ОСОБА_34 3 найменування залізобетонних плит .

- Квитанція АТ «ПриватБанк» про сплату ОСОБА_8 ТОВ «Агрофірма ім. Довженка» 187000 грн. за рахунком № 344 від 30.04.2020 та договором № 1/0420/79 від 29.04.2020 року (т.2 а.с. 14).

Суд звертає увагу, що конфігурація та розміри придбаних потерпілим ОСОБА_8 за даним договором плит, аж ніяк не співвідносяться з параметрами плит, у викраденні яких обвинувачуються ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Так, у договорі купівлі-продажу та документах до нього взагалі відсутні відомості про придбання ОСОБА_8 «Г»-подібних плит, а розміри придбаних ним прямокутних плит 1,75 м. на 1,75 м. та 6,0 м. на 1.2 м. (розмір плити ПК 60.12) кардинально різняться з розмірами плит, що були вивезені з ферми обвинуваченими - 2,6 м. на 2 м.

Згідно листа за підписом заступника генерального директора ТОВ «АФ «ім. Довженка» з питань безпеки ОСОБА_35 б/н б/д на запит слідчого Зіньківського ВП ГУНП ОСОБА_36 від 20.11.2020 тендерні торги стосовно продажу залізобетонних плит товариством не проводилась. Процедура продажу здійснювалась між контрагентами згідно з наданими листами-заявами покупців.

До листа надано копію чорнової службової документації щодо пропозицій покупців відносно запропонованих до продажу силосних траншей, в тому числі під номерами 019903002797, 019903002797 в с. Волошкове. Серед покупців, від яких надходили пропозиції на придбання різних подібних об`єктів зазначені анкетні дані та мобільні телефони ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , в тому числі дані ОСОБА_5 як претендента на купівлю силосних траншей в с. Волошкове, однак не мається жодних даних про ОСОБА_8 , як особи яка претендувала на купівлю будівельних матеріалів силосних ям в с. Волошкове (т.2 а.с.82-86).

Згідно відповіді ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» від 15.12.2022 № 537юр на адвокатський запит не було випадків крадіжок залізобетонних плит із силосних ям товариства (т.2 а.с 223-224).

Враховуючи відсутність даних про участь потерпілого ОСОБА_8 у конкурсній процедурі на придбання двох силосних ям (траншей) в с. Волошкове Полтавського (колишнього Зіньківського) району Полтавської області, відсутність нотаріально посвідчених догорів на їх придбання, укладених між ним та ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», а також зважаючи на кардинальні відмінності у найменуваннях, розмірах та кількості плит придбаних ОСОБА_8 у ТОВ «АФ «ім. Довженка» на підставі наданого суду договору купівлі-продажу № 1/0420/79 від 29 квітня 2020 року та плит у викрадені яких обвинувачуються ОСОБА_4 та ОСОБА_37 , суд приходить до висновку про те, що в його розпорядження не надано належних, достовірних та достатніх доказів належності потерплому або іншій особі плит, викрадення яких інкримінується обвинуваченим.

Отже, окрім недоказаності вартості викраденого майна (бетонних плит), що не лише не дозволяє суду кваліфікувати дії обвинувачених за ч.3 ст. 185 КК України, а й відмежувати інкриміновані їм кримінальне правопорушення від інших кримінальних правопорушень/або адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП, стороною обвинувачення також не доказано належність викрадених майна потерпілому ОСОБА_8 чи іншим особам.

Разом з тим, обов`язковим елементом об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 КК України є викрадення суб`єктом кримінального правопорушення саме чужого майна, тобто майна яке не лише йому не належить, але й обов`язково перебуває у власності, користуванні, володінні певної особи, відмінної від суб`єкта правопорушення.

З огляду на вищевикладене, суд вважає недоведеним наявність в діях обвинувачених складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України або інших, схожих за ознаками та об`єктами протиправного посягання, кримінальних правопорушень.

За таких обставин, відсутні підстави для кваліфікації дій обвинувачених за ч.3 ст. 185 КК України або перекваліфікації їх дій за іншої статтею (частиною статті) КК України, а обвинувачені підлягають повному виправданню на підставі п. 3 ч.1 ст. 373 КПК України.

Зважаючи на виправдання обвинувачених всі судові витрати у кримінальному провадженні суд відносить на рахунок держави, а цивільний позов потерпілого про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - залишає без розгляду на підставі ч.3 ст. 129 КПК України.

З зв`язку з постановленням виправдувального вироку підлягають скасування всі заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, накладений на стадії досудового розслідування.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнати невинуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та виправдати за відсутності в діях кожного з них складу кримінального правопорушення.

Роз`яснити ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право на поновлення в їх правах, обмежених під час кримінального провадження у порядок та спосіб, визначений Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові, незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 до обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням залишити без розгляду.

Судові витрати по залученню експерта у кримінальному провадженні на суму 653,80 грн. віднести на рахунок держави.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого суді Зіньківського районного суду Полтавської області ОСОБА_38 від 02 жовтня 2020 року № 30/1281/20 на наступне майно:

- 50 залізобетонних плит «г» - образної форми, які було оглянуто 22.09.2020 в с. Заріг Лубенського (колишнього Оржицького) району Полтавської області;

- 36 залізобетонних плит прямокутної форми, які було оглянуто 23.09.2020 по АДРЕСА_3 ;

- 25 залізобетонних плит прямокутної форми, які було оглянуто 29.09.2020 по АДРЕСА_4 .

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого суді Зіньківського районного суду Полтавської області ОСОБА_39 від 25 січня 2021 року № 30/30/21 на автомобіль «MAN 32.343» (номер кузова НОМЕР_4 ), державний номерний знак НОМЕР_3 , 2003 року випуску, який належить ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Шишацький районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст.394 КПК України.

Повний текст вироку вручено (направлено) учасникам судового розгляду 22 серпня 2023 року.

Головуючий суддя ОСОБА_1