Рішення № 112939216, 18.08.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 серпня 2023 р. Справа № 120/6800/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області №025150005319 від 21.02.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно статті 114 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування";

- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до пільгового стажу періоди роботи з 01.08.1985 по 09.11.1985, з 08.12.1987 по 03.09.1993, з 15.09.1993 по 11.04.1995, з 28.04.1995 по 16.08.1995, з 01.09.1995 по 02.04.1996, з 25.04.2000 по 30.01.2003, з 17.11.2003 по 20.12.2022, призначити та виплатити мені пенсію за віком на пільгових умовах з 20.12.2022.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що із записів трудової книжки у періоди з 01.08.1985 по 09.11.1985, з 08.12.1987 по 03.09.1993 працював електрозварником, з 15.09.1993 по 11.04.1995 працював газоелектрозварником, з 28.04.1995 по 16.08.1995 працював зварником, з 01.09.1995 по 02.04.1996 працював електрозварником, з 25.04.2000 по 30.01.2003 працював газоелектрозварником, з 17.11.2003 по даний час працює електрогазозварником. Отже, всі вищевказані періоди мали бути зараховані до пільгового стажу. Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області №025150005319 від 21.02.2023 йому відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно статті 114 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування".

Ухвалою суду від 24.05.2023 відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

13.06.2023 від відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволені позову з тих підстав, що пільговий стаж позивача за Списком №2 не підтверджено. До пільгового стажу не зараховано період роботи згідно довідки від 21.10.2022 №1060, оскільки згідно долучених додатків про атестацію робочих місць атестована посада «електрогазозварювальник» по зварювальній дільниці (додаток №1 до наказу №521а від 02.09.2005, додаток №1 до наказу №49 від 10.10.2016), по дільниці «зварювальна ЕМД інструментальна» (додаток №1 до наказу №151А від 10.10.2011), по дільниці «зварювальна, монтажна» (додаток №1 до наказу №91 від 13.10.2015), по дільниці «заготівельна-зварювальна, механічна» (додаток №1 до наказу №9 від 12.02.2021), а в записах трудової книжки відсутні відомості про роботу на вказаних дільницях. Також внесено зміни в назву професії. Також до пільгового стажу не зараховано період роботи з 17.11.2003. Його можливо зарахувати до пільгового стажу (Список №2) за умови приведення у відповідність назви професії, за якою працював заявник згідно записів у трудовій книжці, уточнюючої довідки про пільговий характер роботи та наказів про результати атестації робочих місць.

13.06.2023 надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області, в якому представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог з аналогічних підстав.

Суд, з`ясувавши доводи сторін, викладені в заявах по суті справи, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, надавши їм оцінку, встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №2 - 20.12.2022.

Заява позивача за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Харківській області.

За результатами розгляду заяви винесено рішення №025150005319 від 21.02.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Так, зі змісту оскаржуваного рішення відповідача вбачається, що, визначено, що вік позивача на момент звернення 55 років. Страховий стаж склав 33 роки 10 місяців 26 днів.

До страхового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності.

Пільговий стаж Позивача за Списком №2 не підтверджено.

До пільгового стажу не зараховано: період роботи згідно довідки від 21.10.2022 №1060, оскільки згідно долучених додатків про атестацію робочих місць атестована посада «електрогазозварювальник» по зварювальній дільниці (додаток №1 до наказу №521а від 02.09.2005, додаток №1 до наказу №49 від 10.10.2016), по дільниці «зварювальна ЕМД інструментальна» (додаток №1 до наказу №151А від 10.10.2011), по дільниці «зварювальна, монтажна» (додаток №1 до наказу №91 від 13.10.2015), по дільниці «заготівельна-зварювальна, механічна» (додаток №1 до наказу №9 від 12.02.2021), а в записах трудової книжки відсутні відомості про роботу на вказаних дільницях. Також внесено зміни в назву професії. Також до пільгового стажу не зараховано період роботи з 17.11.2003. Його можливо зарахувати до пільгового стажу (Список №2) за умови приведення у відповідність назви професії, за якою працював заявник згідно записів у трудовій книжці, уточнюючої довідки про пільговий характер роботи та наказів про результати атестації робочих місць.

Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, вважає його протиправним та таким, що порушує його право на пенсійне забезпечення, в зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, та визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

З аналізу частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, статті 23 Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України вбачається, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Статтею 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 4 Закону Закон №1058-IV передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Положеннями статті 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частин 1, 3 статті 44 Закону №1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Частиною 5 статті 45 Закону передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Згідно частиною 1 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є досягнення особою відповідного віку та наявність необхідного страхового та пільгового стажу роботи на певних посадах.

Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" № 637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу, приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років.

Зі змісту зазначених правових приписів вбачається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої, або ж необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 04.03.2020 у справі № 367/945/17 та від 27.04.2020 у справі № 367/4230/17.

При цьому, варто зауважити, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.

Повертаючись до фактичних обставин у справі, суд зазначає, що згідно записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 , позивач працював:

- з 01.08.1985 по 09.11.1985 на посаді електрозварника СТОВ «Перемога»;

- з 08.12.1987 по 03.09.1993 на посаді електрозварника СТОВ «Перемога»;

- з 15.09.1993 по 11.04.1995 на посаді газоелектрозварника КСП «Росія»;

- з 28.04.1995 по 16.08.1995 на посаді зварника КСП «Перемога»;

- з 01.09.1995 по 02.04.1996 на посаді електрозварника Військового заводу 764;

- з 25.04.2000 по 30.01.2003 на посаді газоелектрозварника Агрофірма «Сіваш»;

- з 17.11.2003 по даний час на посаді електрогазозварника ВАТ «Брацлав».

Суд зазначає, що записи в трудовій книжці позивача містять посилання на відповідні документи, на основі яких вони вчинені (накази) та не містять помилок, неточностей, підтирань чи виправлень, а тому не викликають сумнівів.

Слід зазначити, що у період роботи позивача на посадах електрозварника, газоелектрозварника, зварника, електрогазозварника застосовувалися Список № 2 виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений Постановою Ради Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991, Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений Постановою КМУ № 162 від 11.03.1994 року, Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 24.06.2016, якими була передбачена ця професія та надавала право на пенсію на пільгових умовах.

Згідно розділу XXXIII Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994, право на пільгову пенсію мають електрогазозварники, зайняті на різанні і ручному зварюванні, на напівавтоматичних машинах, а також на автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки.

Згідно розділу XXXIII Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №461 від 24.06.2016, право на пільгову пенсію мають: електрогазозварники, зайняті різанням та ручним зварюванням, на напівавтоматичних машинах, а також автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки; електрозварники на автоматичних та напівавтоматичних машинах, зайняті зварюванням у середовищі вуглекислого газу, на роботах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, а також на напівавтоматичних машинах.

Відтак, посилання відповідача на неможливість включення до пільгового стажу спірних періодів праці позивача у зв`язку з відсутністю посилань на роботу на зварювальних дільницях у трудовій книжці є безпідставними, оскільки наявний трудовий стаж позивача на посадах, які відносяться до Списку № 2 - підтверджено записами в трудовій книжці, яка є основним документом.

Крім того, з 17.11.2003 по даний час позивач працює на посаді електрогазозварника ВАТ «Брацлав», яка відноситься до посад з шкідливими та важкими умовами праці, та передбачена розділом XXXIII Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 та постановою Кабінету Міністрів України №461 від 24.06.2016.

Крім того, суд звертає увагу, що 19.02.2020 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі №520/15025/16-а, в якій зазначила, що з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10.09.2013 у справі № 21-183а13, від 25.11.2014 у справі № 21-519а14, від 10.03.2015, від 17.03.2015 у справах № 21-51а15 та № 21-585а14, від 14.04.2015 року у справі № 21-383а14, від 02.12.2015 у справі № 21-1329а15, від 10.02.2016 у справі № 21-5432а15 та від 12.04.2016 у справі № 21-6501а15 щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

У справі № 520/15025/16-а Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

За таких обставин суд приходить до висновку, що періоди роботи позивача з 01.08.1985 по 09.11.1985, з 08.12.1987 по 03.09.1993, з 15.09.1993 по 11.04.1995, з 28.04.1995 по 16.08.1995, з 01.09.1995 по 02.04.1996, з 25.04.2000 по 30.01.2003, з 17.11.2003 по 20.12.2022 на посадах електрозварника, газоелектрозварника, зварника, електрогазозварника підтверджені матеріалами справи, а відтак підлягають зарахуванню до пільгового стажу, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення.

Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області №025150005319 від 21.02.2023 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно статті 114 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Проаналізувавши вищевикладене, суд дійшов висновку, що до пільгового стажу позивача слід зарахувати спірні періоди його роботи з 01.08.1985 по 09.11.1985, з 08.12.1987 по 03.09.1993, з 15.09.1993 по 11.04.1995, з 28.04.1995 по 16.08.1995, з 01.09.1995 по 02.04.1996, з 25.04.2000 по 30.01.2003, з 17.11.2003 по 20.12.2022.

Разом з тим, беручи до уваги встановлені обставини справи та надані сторонами докази, за результатами вирішення цього спору суд не вбачає достатніх правових підстав для покладення на відповідача обов`язку з призначення позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині 2 статті 2 КАС України.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції за прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (пункт 4.1 Порядку № 22-1).

Тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.

Таким чином, суд не може перебирати на себе компетенцію пенсійного органу, самостійно досліджувати періоди страхового/пільгового стажу позивача, встановлювати факт наявності у позивача достатнього стажу для призначення пенсії і, відповідно, робити висновок про наявність/відсутність у позивача права на пенсію.

Суд виходить з того, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом № 1058 та Порядком № 22-1, і без дотримання вимог частини 2 статті 2 КАС України, і це свідчить про допущення відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, протиправних дій стосовно належного і повного розгляду заяви позивача про призначення пенсії.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача-суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За таких обставин, з метою ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача суд вважає необхідним зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.12.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Крім того, суд наголошує на тому, що згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіряючи дотримання критеріїв, яким має відповідати рішення, дії суб`єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що такі не дотримані, відповідачі діяли не на підставі та не у спосіб, що визначені законами України, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій, недобросовісно, нерозсудливо, непропорційно.

Підсумовуючи викладене, аналізуючи все в сукупності, суд вважає, що позов обгрунтований, повністю доведений належними доказами, тому підлягає частковому задоволенню.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України).

Таким чином, оскільки позовні вимоги мають немайновий характер, а позов задоволено частково, на користь позивача належить стягнути половину понесених ним судових витрат зі сплати судового збору, тобто 536,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області, оскільки останнім було прийнято протиправне рішення.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області №025150005319 від 21.02.2023 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно статті 114 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування".

Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.12.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи з 01.08.1985 по 09.11.1985, з 08.12.1987 по 03.09.1993, з 15.09.1993 по 11.04.1995, з 28.04.1995 по 16.08.1995, з 01.09.1995 по 02.04.1996, з 25.04.2000 по 30.01.2003, з 17.11.2003 по 20.12.2022 та за результатом розгляду заяви прийняти рішення з урахуванням висновків суду у цій справі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536,80 грн (п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідачі: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 14099344)

Головне правління Пенсійного фонду України у Харківській області (вул. Майдан Свободи, 5, Держпром, м. Харків, код ЄДРПОУ 20987385)

СуддяМультян Марина Бондівна