Рішення № 112939171, 18.08.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2023 р. Справа № 120/5551/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

20.07.2022 поштою до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за всі невикористані дні основної щорічної відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2020 по 2021 роки включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за всі невикористані дні основної щорічної відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2020 по 2021 роки включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 провести розрахунок неотриманого позивачем речового майна та виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.12.2021 № 264 позивача було виключено зі списків військової частини у зв`язку зі звільненням з військової служби у запас відповідно до пункту "2" підпункту "д" (через службову невідповідність) частини 5 статті 23 Закону України "Про військовий обов`зок і військову службу".

Позивач зазначає, що як учасник бойових дій він мав право на щорічну додаткову відпустку із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів. Однак така відпустка під час військової служби йому не надавалась. Крім того, при звільнені позивачу не було виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно.

Позивач звернувся до військової частини НОМЕР_2 з заявою, в якій просив надати інформацію про те, чи була нарахована і виплачена йому грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2020-2021 роки. Листом від 20.11.2022 №724/311/58/232 військова частина НОМЕР_2 повідомила позивача, що у зв`язку з тим, що станом на 30.12.2021 залишок відкритих асигнувань за КВЕД 2112 (грошове забезпечення) складав 0,00 грн, виплату грошової компенсації за невикористану основну щорічну відпустку буде здійснено до 28.01.2022 після надходження додаткового фінансування.

Позивач вважає, що оскаржувана бездіяльність військової частини НОМЕР_2 суперечить вимогам чинного законодавства та порушує його прав та захищені законом майнові інтереси, а тому вирішив звернутися до суду з відповідним позовом.

Ухвалою суду від 27.07.2022 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з наданням позивачу 5-денного строку для усунення виявлених недоліків позовної заяви шляхом зазначення місцезнаходження відповідача, уточнення суб`єктного складу відповідачів та надання читабельної копії посвідчення учасника бойових дій.

16.08.2022 від позивача надійшла нова редакція позовної заяви із виконанням вимог ухвали суду від 27.07.2022.

Ухвалою суду від 22.08.2022 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено строк на подання відзиву на позовну заяву. Цією ж ухвалою витребувано у відповідача ряд документів.

У встановлений строк військова частина НОМЕР_2 відзиву на позовну заяву та витребувані судом документи не подала.

Ухвалою суду від 01.11.2022 у військової частини НОМЕР_2 витребувано інформацію про те, зокрема, чи знаходиться військова частина НОМЕР_1 , де проходив службу позивач, на грошовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 .

Ухвалою суду від 21.02.2023 витребувано у Генерального штабу Збройних Сил України інформацію про місцезнаходження військової частини НОМЕР_2 .

Ухвалою від 28.02.2023 направлено Міністерству оборони України для відправлення військовій частині НОМЕР_2 копію позовної заяви з доданими до неї документами та копію ухвали суду про витребування доказів. Крім того, зобов`язано Міністерство оборони України надати суду докази виконання цієї ухвали.

13.03.2023 від відповідача до суду надійшла заява про неможливість виконання ухвали суду, оскільки позивач військову службу у військовій частині НОМЕР_2 не проходив, а військова частина НОМЕР_1 на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_2 ніколи не перебувала.

13.03.2023 від відповідача до суду надійшла заява про заміну первісного відповідача, а саме військової частини НОМЕР_2 на належного відповідача військову частину НОМЕР_1 .

Ухвалою від 14.03.2023 замінено первісного відповідача військову частину НОМЕР_2 на належного відповідача військову частину НОМЕР_1 . Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву та витребувано ряд документів.

21.03.2023 поштою до суду надійшла заява військової частини НОМЕР_2 , в якій повідомляється, що військова частина НОМЕР_1 на жодному забезпечені у них не перебувала.

29.03.2023 поштою до суду надійшло ряд заяв від військової частини НОМЕР_2 .

23.05.2023 від військової частини НОМЕР_1 до суду надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи витребуваних судом доказів, а саме довідки-розрахунку компенсації за невикористану відпустку УБД при звільненні.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2023 справу передано для розгляду судді Вінницького окружного адміністративного суду Салу П.І.

Ухвалою суду від 06.06.2023 вказаним суддею справу прийнято до свого провадження.

07.07.2023 надійшло клопотання представника відповідача, в якому вказується на те, що відповідно до рапорту начальника речової служби тилу логістики військової частини НОМЕР_1 від 06.07.2023, у зв`язку з втратою картки обліку майна особистого користування військовослужбовця ОСОБА_1 в ході бойових дій в м. Маріуполь не є можливим провести розрахунок компенсації та оформити належним чином довідку-розрахунок за неотримане речове майно

Інших заяв по суті від сторін не надходило.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Вивчивши матеріали справи та оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив, що згідно з посвідченням серії НОМЕР_3 від 24.06.2015 позивач має статус учасника бойових дій.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.12.2021 № 264 позивача було виключено зі списків військової частини у зв`язку зі звільненням з військової служби у запас відповідно до пункту "2" підпункту "д" (через службову невідповідність) частини 5 статті 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Позивач зазначає, що як учасник бойових дій він мав право на щорічну додаткову відпустку зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів, однак така відпустка під час військової служби йому не надавалась. Крім того, при звільнені позивачу не було виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно.

Позивач звернувся до військової частини НОМЕР_2 з заявою, в якій просив надати інформацію про те, чи була нарахована та виплачена йому грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2020-2021 роки.

Листом від 20.11.2022 № 724/311/58/232 військова частина НОМЕР_2 повідомила позивача, що у зв`язку з тим, що станом на 30.12.2021 залишок відкритих асигнувань за КВЕД 2112 (грошове забезпечення) складав 0,00 грн, виплату грошової компенсації за невикористану основну щорічну відпустку буде здійснено до 28.01.2022 після надходження додаткового фінансування.

Позивач вважає, що невиплата йому при звільненні з військової служби грошової компенсації за усі дні невикористаної додаткової відпустки, а також грошової компенсації за неотримане речове майно свідчить про протиправну бездіяльність відповідача як суб`єкта владних повноважень, що і стало підставою його звернення до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Статтею 4 Закону України "Про відпустки" № 504/96-ВР від 15.11.1996 (зі змінами та доповненнями) (далі Закон № 504/96-ВР) установлені такі види відпусток: щорічні відпустки; основна відпустка (ст. 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до вимог ст. 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Пунктом 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII від 22.10.1993 (зі змінами та доповненнями) (далі Закон № 3551-ХІІ) передбачено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Отже, виходячи з норм Закону № 3551-ХІІ додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік є пільгою, гарантованою державою.

Статтею 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 (зі змінами та доповненнями) (далі Закон № 2011-ХІІ) визначено порядок надання військовослужбовцям відпусток.

Згідно з п. 19 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 (в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію) і 18 (в особливий період під час дії воєнного стану) цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

З наведеного слідує, що надання військовослужбовцю-учаснику бойових дій пільги у вигляді додаткової відпустки зі збереженням заробітної плати протягом 14 календарних днів припинено та поставлено в залежність від наявності або відсутності дії "особливого періоду". Водночас визначення цього поняття надано у статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" № 3543-ХІІ від 21.10.1993 (зі змінами та доповненнями) (далі Закон № 3543-ХІІ), відповідно до якої особливий період період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій".

Суд зазначає, що принципом, який визначає зміст правовідносин людини із суб`єктом владних повноважень, є принцип верховенства права, який полягає у підпорядкуванні діяльності усіх публічних інститутів потребам реалізації та захисту прав людини, утвердження їх пріоритету перед усіма іншими цінностями демократичної, соціальної, правової держави.

Принцип верховенства права є складною конструкцією, яка містить ряд обов`язкових елементів, зокрема: законність; юридичну визначеність; заборону свавілля; доступ до правосуддя, представленого незалежними та безсторонніми судами; дотримання прав людини; заборону дискримінації та рівність перед законом. Недотримання хоча б одного з названих елементів публічною адміністрацією означатиме порушення нею принципу верховенства права.

Будь-який необґрунтований та неоднаковий підхід законом заборонений і всі особи мають гарантоване право на рівний та ефективний захист від дискримінації за будь-якою ознакою раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних та інших переконань, національного чи соціального походження, власності, народження чи іншого статусу.

Отже, у порівнянні із іншими особами, які набули статус учасника бойових дій і не проходили військову службу, позивач мав таке ж право на грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки.

Системний аналіз змісту верховенства права, вищенаведених положень законодавства дає підстави для висновку, що учасники бойових дій мають право отримати додаткову відпустку із збереженням заробітної плати за певних умов.

Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 "Про часткову мобілізацію", затвердженим Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.

Таким чином, спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки у зв`язку із звільненням позивача виникли в особливий період.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ, припиняється.

Відповідно до ч. 8 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Відтак підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Законом № 2011-ХІІ. Так, відповідно до ч. 14 ст. 101 Закону № 2011-ХІІ у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Водночас суд зазначає, що норми Закону № 3551-ХІІ не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Отже, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідач повинен був провести з позивачем розрахунок щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ, зокрема і за 2020-2021 рр.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.12.2021 № 264 зазначено виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану відпустку учасника бойових дій за 2017 рік у кількості 14 діб, за 2018 рік у кількості 14 діб, за 2019 рік у кількості 14 діб, за 2020 рік у кількості 14 діб, за 2021 рік у кількості 14 діб.

Разом з тим, як судом встановлено з витребуваних у військової частини НОМЕР_1 документів, а саме довідки-розрахунку компенсації за невикористану відпустку УБД, при звільненні старшого сержанта ОСОБА_1 зі служби компенсація за невикористані ним дні відпустки УБД за 70 днів складає 34345,90 грн та була виплачена по розрахунковій відомості № 524 від 13.12.2021.

Отже, в цій частині позовні вимоги не можуть бути задоволені.

Щодо вимог про зобов`язання відповідача провести розрахунок неотриманого позивачем речового майна та виплатити грошову компенсацію вартості такого майна, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Спеціальним законом, який, відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей; встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту; гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України від 20 .12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон № 2011-ХІІ).

Згідно із статтею 1 цього Закону соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною першою статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ визначено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, головою Служби зовнішньої розвідки України, головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку і Управління державної охорони (далі військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі грошова компенсація), визначається Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 (далі Порядок № 178).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі військова частина), а командирам (начальникам) військової частини наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації (пункт 4 Порядку № 178 ).

За приписами пункту 5 Порядку № 178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 № 232 (далі Інструкція № 232) встановлено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог Порядку № 178. Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Пунктом 6 Інструкції № 232 встановлено, що особи офіцерського складу, сержантського і старшинського складу, які перебували в запасі та вступили на військову службу в установленому законодавством порядку, у тому числі на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, набувають права на отримання речового майна в день прийняття їх на військову службу. Видача речового майна цим військовослужбовцям проводиться після прибуття їх до місця проходження служби. Наступна видача речового майна проводиться за встановленими нормами в разі продовження строку служби. Предмети речового майна, отримані понад 12 місяців до звільнення в запас, в забезпечення не враховуються.

Таким чином, за змістом наведених вище правових норм, у разі звільнення з військової служби у військовослужбовця виникає право на грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

Застосовування в пункті 3 Порядку № 178 виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, а реалізація вказаного права здійснюється військовослужбовцем виключно шляхом подання рапорту.

На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку № 178 виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

Зазначений висновок щодо застосування норм права узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 803/756/17 (адміністративне провадження № К/9901/38716/18).

Відповідач не заперечує того, що позивач звертався до нього з відповідним рапортом. Водночас просить врахувати, що у зв`яку із втратою картки обліку майна особистого користування дод. 54 військовослужбовця ОСОБА_1 в ході бойових дій в м. Маріуполь, є неможливим провести розрахунок компенсації та оформити належним чином довідку-розрахунок за неотримане речове майно. Ця обставина підтверджується рапортом начальника речової служби тилу логістики військової частини НОМЕР_1 від 06.04.2023.

За приписами абзаців 1, 3 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі Положення № 1153), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення, військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Таким чином, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби, у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, а у відповідної військової частини обов`язок або забезпечити військовослужбовця неотриманим речовим майном, або ж виплатити йому відповідну грошову компенсацію взамін такого майна.

При цьому суд відхиляє посилання відповідача на втрату картки обліку майна особового користування в ході бойових дій в м. Маріуполі, як на обставину, що унеможливлює проведення розрахунку грошової компенсації за неотримане позивачем речове майно та оформлення відповідної довідки.

По-перше, позивач був звільнений з військової служби ще до бойових дій в місті Маріуполі, а тому жодних перешкод для виконання своїх посадових обов`язків щодо видачі відповідної довідки та виплати грошової компенсації у відповідача не було.

По-друге, у рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2). Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Крім того, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі Кечко проти України (заява № 63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення).

Таким чином, якщо держава задекларувала певні правила проведення розрахунку при звільненні військовослужбовця, то вона зобов`язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.

Відтак, у зв`яку з наявністю законодавчо закріпленого у позивача права на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно, виплату якого не було здійснено з неналежних від нього причин, поведінка відповідача у цьому разі свідчить про його протиправну бездіяльність як суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи наведене, бездіяльність відповідача щодо проведення повного розрахунку при звільненні позивача, а саме щодо ненарахування та невиплату йому в день виключення зі списків військової частини (13.12.2021) компенсації за неотримане речове майно, суд визнає протиправною. Відповідно, позивач має право на отримання такої грошової компенсації.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що видача довідки про вартість належного до видачі речового майна є частиною процедури проведення виплати грошової компенсації вказаного речового майна, яка ініціюється на підставі рапорту (заяви) військовослужбовця.

Видача вказаної довідки має на меті визначення розміру компенсації, яка зазначається у наказі командира, а її оригінал підлягає долученню до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як роз`яснив Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму № 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення", вихід за межі позовних вимог це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:

- лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;

- повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач; повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;

- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

З огляду на викладене, оскільки в матеріалах справи відсутні докази надання відповідачем довідки про вартість речового майна, що належало до видачі на день звільнення позивача з військової служби та виключенні його зі списків особового складу військової частини, суд вважає можливим вийти за межі пред`явлених позовних вимог з метою ефективного захисту прав позивача у спірних публічно-правових відносинах та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 надати ОСОБА_1 довідку про вартість речового майна, що належало останньому до видачі на день звільнення з військової служби та виключенні зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , а також зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачеві грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно за період проходження військової служби.

При цьому суд враховує, що навіть за умови втрати в умовах бойових дій певних документів, пов`язаних з виплатою позивачеві спірної компенсації, відповідач не позбавлений можливості визначити її у середньому розмірі, виходячи з посади, звання, місця служби військовослужбовця та інших обставин, які впливають на забезпечення такого військовослужбовця речовим майном, вид і кількість належного йому до видачі майна протягом певного періоду служби.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити частково, обравши при цьому правильний і найбільш ефективний спосіб захисту прав позивача, незалежно від того формулювання позовних вимог, що наведене у позовній заяві.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат пов`язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо надання ОСОБА_1 довідки про вартість речового майна, що належало йому до видачі на день звільнення з військової служби та виключення його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , а також щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості неотриманого речового майна під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 .

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 надати ОСОБА_1 довідку про вартість речового майна, що належало йому до видачі на день звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , а також нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 .

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

2) відповідач: військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ).

Повне рішення суду складено 18.08.2023.

Суддя Сало Павло Ігорович