Рішення № 112939159, 17.08.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

17 серпня 2023 р. Справа № 120/5184/23

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській областіт про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправними діями органу Пенсійного фонду України щодо відмови у призначенні пенсії за віком на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Так, позивач акцентує увагу на тому, що територіальним органом Пенсійного фонду протиправно не було зараховано періоди роботи до страхового стажу, незважаючи на надання усіх підтверджуючих документів.

Також позивачем надано не передбачений у цій категорій справ процесуальний документ, а саме, відповідь на відзив.

Головне управління Пенсійного фонду України скористалося своїм правом на подання відзиву, у якому заперечило проти задоволення позовних вимог. Зокрема, вказує на те, що у записі про прийнята на роботу у трудовій книжці відсутня дата наказу, чим порушено вимоги Інструкції № 58.

Під час розгляду матеріалів відзиву, судом було з`ясовано, що заяви про призначення пенсії за принципом екстериторіальності були розглянуті головним управлінням Пенсійного фонду України у Черкаській області. Відтак, з урахуванням наданої згоди позивачем, ухвалою суду від 19.07.2023 року головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області було залучено в якості співвідповідача.

До суду 04.08.2023 року надійшов відзив головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, у якому відповідач вказує на правомірність прийнятого ним рішення, зокрема, акцентує увагу на тому, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач 03.01.2023 року звернувся до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії.

Вказану заяву за принципом екстериторіальності було розглянуто головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області.

Так, рішенням цього територіального органу № 025750008167 від 09.01.2023 року було відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки не було зараховано усіх періодів роботи згідно трудової книжки, оскільки на титульній сторінці трудової книжки не було зазначено повну дата народження позивача.

За результатами вторинного контролю головним управлінням Пенсійного фонду України у Черкаській області повторно переглянуто заяву про призначення пенсії та прийнято рішення про відмову від 16.05.2023 року.

Підставою для відмови у призначенні пенсії стала відсутність необхідного страхового стажу. Так, головним управлінням не було зараховано до страхового стажу періоди роботи з 07.05.1987 року по 02.09.1991 року з огляду на відсутність дати наказу про призначення на роботу у записах трудової книжки.

Не погоджуючись з вказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII) "Про пенсійне забезпечення" та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до матеріалів справи, позивач досяг 65 річного віку на момент звернення за призначення пенсії та у нього наявний страховий стаж, що складає 13 років 2 місяці 4 дні.

Статтею 62 Закону № 1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

На виконання зазначеної норми Закону, постановою Кабінету міністрів України № 637 від 12.08.1993 року затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній" (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 № 637 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Також згідно із ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. А необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Подібний висновок відображений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 року у справі № 588/647/17.

Так, судом встановлено, що у трудовій книжці відповідача міститься запис про його трудову діяльність на посаді бульдозериста Хмільницької МШПМК-54 у період з 07.05.1987 року по 02.09.1991 року.

Суд наголошує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17.

Суд вважає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Подібна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 року у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 року у справі № 638/18467/15-а.

З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 року у справі № 654/890/17.

Водночас суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача в частині спірного періоду містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому відсутність дати наказу не може бути підставою для незарахувння такого стажу.

Окрім того, суд вказує на те, що позивачем було вчинено відповідні дії на підтвердження у нього стажу, та, відповідно, надано архівну довідку, виданою комунальною установою "Хмільницький трудовий архів" від 10.02.2022 року № 67, у якому зазначено відомості про зміну назв Хмільницької МШПМК-54 та вказано, що з 26.10.2006 року вказане підприємство ліквідовано ухвалою господарського суду Вінницької області від 26.10.2006 року № 5/139-06.

Суд наголошує, що обов`язок підтвердження трудового стажу, у випадку наявності в органів Пенсійного фонду сумнівів, покладено саме на суб`єкта владних повноважень.

Так, згідно ч. 3 ст. 44 Закону 1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Крім того, ч. 1 ст. 101 Закону від 05.11.1991 року № 1788-XII передбачено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Таким чином суд зазначає, що при виникненні у відповідача сумнівів щодо права позивача на отримання пенсії, відповідач має право перевіряти достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Однак вказаного не було здійснено органом Пенсійного фонду, що свідчить про обрання найменш сприятливого для позивача підходу.

Таким чином, суд акцентує увагу, що відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року по справі № 754/14898/15-а.

Таким чином, період роботи позивача на з 07.05.1987 року по 02.09.1991 року підлягає зарахуванню, а рішення про відмову у призначенні пенсії від 16.05.2023 року протиправним.

Суд наголошує, що органом Пенсійного фонду неправомірно не зараховано стаж позивача у період з 07.05.1987 року до 02.09.1991 року, що відображено у рішенні органу Пенсійного фонду у Черкаській області від 16.05.2023 року.

Окрім того, судом враховано, що у позивача наявні два рішення про відмову у призначенні пенсії, однак перше рішення вичерпало свою дію в часі після прийняття рішення від 16.05.2023 року, адже прийняте за результатами вторинного контролю - перегляду заяви позивача.

До того ж, рішенням про відмову у призначенні пенсії від 09.01.2023 року було неправомірно не зараховано увесь трудовий стаж, однак він був зарахований під час повторного розгляду заяви позивача за наявними у пенсійній справі документами. Відтак, наявність цього стажу не оспорюється відповідачем.

Крім цього, вирішуючи питання про найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з наступного.

Частиною 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З приписів вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання вчинити дії.

Так, суд зазначає, що позивач досяг 65 річного віку та у нього наявний страховий стаж більше ніж 15 років. Тобто позивачем дотримано усіх умов для призначення йому пенсії за віком.

Окрім того, суд зауважує, що позивач не може отримати пенсію за віком впродовж тривалого періоду часу через посилання органу Пенсійного фонду України на формальні підстави.

Принагідно суд зазначає, що відповідно до п. 1 ст. п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

Так, відповідач звернувся за пенсією одразу ж на наступний день після досягнення 65-річчя, а саме 03.01.2023 року. Тобто право на призначення пенсії у позивача виникло саме з 03.01.2023 року.

Відтак, суд наголошує, що належним способом захисту є саме визнання протиправним та скасування рішення головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 025750008167 від 09.01.2023 року та зобов`язання головного управління Пенсійного фонду України зарахувати відповідний оспорюваний стаж та призначити пенсію за віком.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір розподіляється відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403), головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, буд. 23, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 21366538) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 025750008167 від 16.05.2023 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 07.05.1987 року по 02.09.1991 року.

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити з 03.01.2023 року ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяАльчук Максим Петрович