Рішення № 11293860, 15.04.2010, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 2-585/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2010 року Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

судді Красовського О.

при секретарі Бартош О.

з участю:

представників сторін ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом

ОСОБА_3 до ПАТ „Сільськогосподарське підприємство „Шубківське” (як правонаступник державного підприємства „Сільськогосподарське підприємство „Шубківське”) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

в с т а н о в и в :

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що працював заступником директора ДГ „Шубківське”, правонаступником якого є відповідач. Наказом № 18-к від 15.06.2006 р. відповідача звільнили з роботи за п.1 статті 40 КЗпП України. За рішеннями суду першої (від 12.04.2006 р.) та апеляційної інстанції (від 09.08.2007 р.) з відповідача на користь позивача була стягнута заробітна плата та інші грошові кошти. На час звільнення підприємство не виплатило працівникові всі належні суми, і такі виплати не здійснені на даний час. Тому позивач звернувся до суду, просить суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Позивач позов підтримав та пояснив суду про обставини, описані вище. Вважає, що повний розрахунок не був проведений через упереджене ставлення до нього зі сторони відповідача, оскільки інші працівники підприємства отримують заробітну плату.

Представник відповідача позов не визнав. Звертає увагу суду на ту обставину, що позивачем пропущений строк для звернення до суду, що визначений КЗпП України. Крім того зазначає, що в затримці виплат відсутня вина підприємства, оскільки відповідач не має достатньо коштів для проведення повного розрахунку з позивачем. Зважаючи не це просить суд відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Як встановлено в судовому засіданні, працював заступником директора ДГ „Шубківське”, правонаступником якого є відповідач. Наказом № 18-к від 15.06.2006 р. відповідача звільнили з роботи за п.1 статті 40 КЗпП України.

Згідно рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 12.04.2006 р. з відповідача на користь позивача були стягнуті наступні грошові кошти:

? заборгованість по зарплаті 4500 грн.,

? за придбання для господарства пального та запчастин 2282, 34 грн.,

? кошти, внесені на погашення відсотків за банківським кредитом 2142 грн..

? за завдану моральну шкоду 3000 грн.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 09.08.2007 року було змінене рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 12.04.2006 р. З відповідача на користь позивача були стягнуті наступні грошові кошти:

? заборгованість по зарплаті 7464 грн. В решті рішення суду залишене без змін.

Суд зважає на наступні положення законодавства.

За положеннями частини 1 статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За положеннями частини 2 статті 116 КЗпП України, в разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За положеннями частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Частина 2 статті 117 КЗпП України визначає, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 р. № 13 „ Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”, н епроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку (пункт 25).

Сторони не заперечували, що на даний час підприємство не виплатило працівникові всі суми, що належали йому при звільненні. Це також підтверджується листами відділу ДВС Рівненського районного управління юстиції.

Суд також вважає, що позивач не пропустив строки звернення до суду, що визначені в КЗпП України.

Зважаючи на добуті в ході судового засідання докази та на підставі зясованих обставини про права та обовязки сторін суд дійшов висновку про порушення відповідачем положень ст. 116 КЗпП України, що дає суду підстави для застосування правил статті 117 КЗпП України.

В рішенні апеляційного суду Рівненської області від 09.08.2007 р. визначений середній заробіток позивача, який складає 1404 грн.

Виходячи з розміру середнього заробітку позивача 1404 грн., зважаючи на тривалість затримки розрахунку при звільненні до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума 64584 грн. (1404 грн. х 46 місяців = 64584 грн.).

Доводи представника відповідача про те, що відсутня вина підприємства у несвоєчасній виплаті працівникові всіх сум при звільненні не заслуговують на увагу, оскільки відсутність коштів у роботодавця не є підставою для відмови в задоволенні вказаного позову.

За положеннями постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 14 „Про судове рішення у цивільній справі”, р ішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. Відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Розглянувши справу в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин, враховуючи положення ст.ст. 116, 117 КЗпП України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 р. № 13 „ Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Розподіл судових витрат суд вирішує за правилами ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_3 задоволити.

Стягнути з ПАТ „Сільськогосподарське підприємство „Шубківське” (як правонаступник державного підприємства „Сільськогосподарське підприємство „Шубківське”) на користь:

? ОСОБА_3 64584 грн. середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні;

? держави 645, 84 грн. судовий збір.

? ГУ ДКУ в Рівненській області, р/р 31219259700295, МФО 833017, код ЗКПО 22586549, УДК в Рівненській області, код платежу 22050000, призначення платежу „інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи Рівненським районним судом Рівненської області”, сума 120 грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили через 10 днів з дня проголошення, якщо його не буде оскаржено в апеляційному порядку. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення може бути також оскаржене і без подання заяви про апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку неподання заяви про апеляційне оскарження у 10-денний строк рішення набуває законної сили після закінчення цього строку. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але не подано в подальшому апеляційну скаргу в 20-денний строк, то рішення набирає законну силу.

СУДДЯ: О.КРАСОВСЬКИЙ

Примітка: повне рішення суду виготовлене 20.04.2010 року.