Ухвала суду № 112937626, 27.04.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/12265/23

Провадження № 1-кс/761/8200/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2023 року місто Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

адвоката ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ПАТ «НАФТОПЕРЕРОБНИЙ КОМПЛЕКС - ГАЛИЧИНА», про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 01.03.2023 у справі № 761/6969/23, у рамках кримінального провадження № 72022000400000012 від 21.10.2022

установив:

07.04.2023 до Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ПАТ «НАФТОПЕРЕРОБНИЙ КОМПЛЕКС - ГАЛИЧИНА», про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 01.03.2023 у справі № 761/6969/23, у рамках кримінального провадження № 72022000400000012 від 21.10.2022.

Обґрунтовуючи клопотання, заявник зазначив, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва 01.03.2023 у справі № 761/6969/23 накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на розрахунковому рахунку ПАТ «НАФТОПЕРЕРОБНИЙ КОМПЛЕКС - ГАЛИЧИНА», який відкритий в АБ «КРЕДИТ ДНІПРО» (МФО 305749).

Вважає, що арешт накладено необґрунтовано, оскільки вказаною ухвалою заблокована фінансово-господарська діяльність бюджетоутворюючого підприємства, діяльність якого має стратегічне значення для економіки держави та яке формує економічний потенціал Львівської області. ПАТ «НАФТОПЕРЕРОБНИЙ КОМПЛЕКС - ГАЛИЧИНА» є складовим елементом нафтотранспортної системи України, займається переробкою нафти, виробництвом бензину, дизпалива та мазуту, є найбільшим нафтопереробним комплексом в західній Україні, та в якому працевлаштовано 448 осіб відповідно до штатного розпису підприємства.

Крім того, заявник у клопотанні зазначив, що розгляд клопотання про арешт майна проводився без участі власника майна, підставою для накладання арешту на грошові кошти є постанова детектива про визнання арештованого майна речовими доказами, яка ґрунтується на припущеннях, всупереч ст. 2 КПК України. Водночас на даній стадії досудового розслідування не здобуто будь-яких відомостей про те, що фінансово-господарські операції власника арештованого майна причетні до кримінально караного діяння, орім того, у кримінальному провадженні жодній службовій особі ПАТ «НАФТОПЕРЕРОБНИЙ КОМПЛЕКС - ГАЛИЧИНА» не повідомлено про підозру, а висновки викладені в аналітичних продуктів, містять у собі посилання на ймовірність, тобто є припущеннями.

У судовому засіданні представник власника майна підтримав доводи клопотання, просив його задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні 18.04.2023 заперечував щодо задоволення клопотання про скасування арешту майна, відтак просив відмовити у задоволенні клопотання. Зазначив про законність ухвали слідчого судді про арешт майна, та вказав, що станом на час розгляду даного клопотання обставини за яких застосовано арешт не відпали. У судове засідання 27.04.2023 не з`явився.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши пояснення учасників судового провадження, слідчий суддя дійшов висновку про наступне.

Приписами статей 131, 132 КПК України передбачено, що арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які вживаються за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування відповідного заходу забезпечення.

При цьому підлягає врахуванню, чи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи потреби досудового розслідування, а також, чи може бути виконане завдання, для виконання якого сторона обвинувачення звертається з відповідним клопотанням.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Як встановлено в судовому засіданні, що Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені № 72022000400000012 від 21.10.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 205-1 КК України.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 01.03.2023 у справі № 761/6969/23 задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 72022000400000012 від 21.10.2022 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 205-1 КК України та накладено арешт на грошові кошти та заборонено відчужувати кошти (в частині видаткових операцій, за виключенням сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), що входять в систему оподаткування та виплати заробітної плати), які знаходяться на розрахункових рахунках, зокрема, ПАТ «НАФТОПЕРЕРОБНИЙ КОМПЛЕКС - ГАЛИЧИНА» (ЄДРПОУ 00152388), а саме: рахунки:

- № НОМЕР_1 (980 - українська гривня),

- № НОМЕР_1 (840 - долар США),

- № НОМЕР_1 (978 - ЄВРО) відкриті ПАТ «НАФТОПЕРЕРОБНИЙ КОМПЛЕКС - ГАЛИЧИНА» (ЄДРПОУ 00152388).

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК арешт майна може бути скасований за клопотанням власника майна за умови, що останній доведе, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладений необґрунтовано.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Положенням ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Положенням ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення у справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004).

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Як вбачається зі змісту вказаної ухвали слідчого судді, підставою для накладення арешту на майно, послугувала наявність розумних підозр вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, та є речовим доказом у кримінальному провадженні № 72022000400000012 від 21.10.2022.

Речовими доказами відповідно до ст. 98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Разом із цим, ані клопотання прокурора про арешт майна, ані ухвала слідчого судді, постановлена за наслідками його розгляду, не містить посилання на матеріали кримінального провадження, здобуті в ході досудового розслідування, які свідчать про наявність розумних підозр вважати, що арештоване майно є доказом злочинів, за фактом вчинення яких здійснюється досудове розслідування.

Також, під час розгляду вказаного клопотання про скасування арешту майна, прокурором не надано слідчому судді допустимих, в розумінні ст. 86 КПК України, доказів на підтвердження того, що арештоване майно одержане злочинним шляхом, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, чи є знаряддям злочину, як і не надано доказів що вказують про прямий, або опосередкований зв`язок посадових та інших осіб, які вчинили кримінальне правопорушення з обставинами, які є предметом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.

При цьому, слідчий суддя звертає увагу на те, що на момент розгляду клопотання про скасування арешту майна, поданого в порядку ст. 174 КПК України, в даному кримінальному провадженні жодній особі ПАТ «НАФТОПЕРЕРОБНИЙ КОМПЛЕКС - ГАЛИЧИНА» про підозру не повідомлено, посадові особи товариства на допити не викликаються, що безумовно суперечить загальним засадам кримінального провадження, зокрема принципу розумності строків, та істотно порушує право власності на таке майно, арешт на яке накладено.

Водночас, заявник в судовому засіданні надав докази того, що юридична особа здійснює господарську діяльність, має досить широке коло працівників, а арешт рахунків перешкоджає нормальному функціонуванню товариства та виконання взятих на себе зобов`язань.

На переконання слідчого судді, відсутні дані, які б виправдовували подальше втручання у володіння майном ПАТ «НАФТОПЕРЕРОБНИЙ КОМПЛЕКС - ГАЛИЧИНА», оскільки органом досудового розслідування не доведено необхідність та наявність підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування у такому арешті майна; підстави, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння власником належним йому майном.

Водночас, слідчий суддя звертає увагу на те, що прийняття рішення у порядку ст. 174 КПК України не є тотожними поняттями з переглядом судового рішення у апеляційному порядку, тому оскільки доводи заявника мають на своїй меті оскаржити підстави прийняття такого рішення, слідчий суддя не має повноважень надавати оцінку рішенню іншого судді.

Із урахуванням наведених норм та аналізу наявних в розпорядженні слідчого судді матеріалів, слід дійти висновку про відсутність підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна ПАТ «НАФТОПЕРЕРОБНИЙ КОМПЛЕКС - ГАЛИЧИНА».

Керуючись статтями 2, 7, 9, 131-132, 159-166, 309, 372, 376, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

постановив:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ПАТ «НАФТОПЕРЕРОБНИЙ КОМПЛЕКС - ГАЛИЧИНА», про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 01.03.2023 у справі № 761/6969/23, у рамках кримінального провадження № 72022000400000012 від 21.10.2022 - задовольнити.

Скасувати частково арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 01.03.2023 у справі № 761/6969/23 у рамках кримінального провадження № 72022000400000012 від 21.10.2022, а саме: в частині арешту грошових коштів та заборони відчужувати кошти (в частині видаткових операцій, за виключенням сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), що входять в систему оподаткування та виплати заробітної плати),які знаходяться на розрахункових рахунках ПАТ «НАФТОПЕРЕРОБНИЙ КОМПЛЕКС - ГАЛИЧИНА» (ЄДРПОУ 00152388):

- № НОМЕР_1 (980 - українська гривня),

- № НОМЕР_1 (840 - долар США),

-№ НОМЕР_1 (978 - ЄВРО) відкриті ПАТ «НАФТОПЕРЕРОБНИЙ КОМПЛЕКС - ГАЛИЧИНА» (ЄДРПОУ 00152388) в АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" (МФО 305749).

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1