Рішення № 112935624, 16.08.2023, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 909/527/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.08.2023 м. Івано-ФранківськГосподарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., при секретарі судового засідання Сегін І. В., за участю представника позивача адвоката Купельського О. М., представника відповідача адвоката Шургот О. В., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу № 909/527/23 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗИНГ" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Розумне Енергетичне Місто" 270 601 грн 70 коп. заборгованості за договором фінансового лізингу.

ТОВ "БЕСТ ЛІЗИНГ" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом про стягнення з ТОВ "Розумне Енергетичне Місто" 270 601 грн 70 коп. заборгованості за договором фінансового лізингу № 200117-12/ФЛ-Ю-А від 17 січня 2020 р., з яких 36 239 грн 03 коп. - прострочена заборгованість зі сплати винагороди (комісії) за лізинговими платежами, 19 061 грн 71 коп. - проценти річних, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 8 685 грн 73 коп. - інфляційні втрати, 19 061 грн 71 коп. - пеня, 15 629 грн 46 коп. - штраф, 171 924 грн 06 коп. - неустойка за неповернення предмета лізингу. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідач в порушення своїх договірних зобов`язань не сплачує в повному обсязі лізингові платежі.

07 червня 2023 р., суд відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

27 червня 2023 р., до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що відповідач щодо позову заперечує, при цьому зазначає, що ТОВ "Розумне Енергетичне Місто" за спірні лізингові періоди сплатило позивачу кошти в розмірі 70 208 грн 58 коп. (30 000 грн та 40 208 грн 58 коп.), що перевищує суму заборгованості, яку хоче стягнути позивач. Також відповідач вказав на те, що безпідставним є стягнення неустойки за неповернення предмету лізингу, оскільки вимога про повернення предмету лізингу була отримана відповідачем 03 серпня 2023 р. і, як це визначено ч. 3 ст. 530 ЦК України, виконана ним у семиденний строк з дня пред`явлення вимоги. Щодо стягнення пені представник відповідача вказала на те, що позивачем нараховано пеню за більший період ніж передбачено умовами п. 7.1.1 Загальних умов договору. Щодо нарахованих штрафних санкцій, то відповідач послався на п. 8.1 Договору, відповідно до якого сторони звільняються від відповідальності за невиконання своїх обов`язків у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин.

Цього ж дня, до канцелярії суду надійшло клопотання ТОВ "Розумне Енергетичне Місто" про здійснення розгляду даної справи у судовому засіданні з повідомленням сторін за правилами загального позовного провадження.

28 червня 2023 р., суд дійшов висновку про необхідність здійснення розгляду справи № 909/527/23 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін та призначив розгляд справи по суті на 27 липня 2023 р.

25 липня 2023 р., до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що сплачені відповідачем кошти в сумі 40 208 грн 58 коп. було в односторонньому порядку розподілено ним в порядку черговості, визначної п. 2.11 Договору № 210528-4/ФЛ-Ю-А від 28.05.2021 та 30 000 грн в рахунок погашення заборгованості зі сплати відшкодування (компенсації) частини вартості предмета лізингу згідно з п. 2.11 цього Договору. Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини, то позивач зазначив, що ТОВ "Розумне Енергетичне Місто" не навело доказів, що ці обставини мали місце та безпосередньо вплинули на виконання взятих відповідачем на себе зобов`язань.

27 липня 2023 р., до канцелярії суду надійшли клопотання ТОВ "Розумне Енергетичне Місто" про зменшення штрафних санкцій та зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

03 серпня 2023 р., відповідач подав суду заперечення на відповідь на відзив, в якому представник відповідача зазначив, що позивачем нічим не підтверджено, що позивачем було в односторонньому порядку здійснено перерозподіл сплачених ТОВ "Розумне Енергетичне Місто" платежів у розмірі 30 000 грн та 40 208 грн 58 коп.

В судовому засіданні 03 серпня 2023 р., суд оголосив перерву до 16 серпня 2023 р.

14 серпня 2023 р., від відповідача надійшли додаткові пояснення та розрахунок заборгованості і штрафних санкцій по договору.

Цього ж дня, позивач надіслав суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів в підтвердження зарахування 40 208 грн 58 коп. в погашення заборгованості за договором № 210528-4/ФЛ-Ю-А.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

17 січня 2020 р., ТОВ "БЕСТ ЛІЗИНГ" (лізингодавець) та ТОВ "Розумне Енергетичне Місто" (лізингоодержувач) уклали договір фінансового лізингу № 200117-12/ФЛ-Ю-А (Договір), відповідно до умов якого лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування предмет лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість, вартість і загальна вартість якого на момент укладення договору наведені в додатку "Специфікація", а лізингоодержувач зобов`язується прийняти об`єкт лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. По закінченню строку лізингу, до лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу згідно з умовами та на підставі цього Договору (за виключенням випадків, передбачених договором та/або законодавством).

Згідно з даними Специфікації, яка є додатком до Договору, предметом лізингу є автомобіль Тoyota RAV-4, CVT AWD, комп. ACTIVE, 2.0 л. бензин, 173 к.с, 2019 року випуску.

Загальна вартість предмета лізингу з ПДВ становить 781 473 грн.

За змістом п. 2.2 Загальних умов Договору, усі платежі за договором лізингоодержувач зобов`язаний здійснити у число сплати, в національній валюті України (гривні) відповідно до Графіку та Загальних умов, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця.

В Додатку до Договору "Графік сплати лізингових платежів" визначено періоди лізингу, лізингові платежі, розмір відшкодування (компенсації) частини вартості предмета лізингу, в т.ч. ПДВ 20% у кожен період лізингу, винагороду (комісію) лізингодавця за отриманий в лізинг предмет лізингу, без ПДВ та загальний лізинговий платіж, в т. ч. ПДВ 20%.

Відповідно до пп. 2.1.7 Загальних умов Договору, число сплати - це число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке визначається згідно з п. 2.1.7.1 Загальних умов Договору.

За змістом пп. 2.1.7.1 Загальних умов Договору, числом сплати є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання двадцяти календарних днів до дати підписання акту. (Наприклад: дата підписання сторонами акту - 25 липня 2021 р. Черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачується 14 серпня 2017 р. Наступні чергові лізингові платежі - кожного 14 числа календарного місяця протягом усього строку лізингу). В разі відсутності такого числа у відповідному календарному місяці (наприклад, якщо числом сплати є 31-ше число, а у календарному місяці 30-ть днів), платіж сплачується у останній робочий день відповідного календарного місяця.

Якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, лізингоодержувач зобов`язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та ін.) дню (п. 2.4 Загальних умов договору).

В п. 2.7 Загальних умов Договору визначено, що у разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, на підставі ст. 625 ЦК України лізингодавець має право нарахувати, а лізингоодержувач зобов`язується сплачувати проценти річних в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, протягом усього періоду існування простроченої заборгованості. Сторони домовилися, що такі проценти в бухгалтерському обліку відносяться на винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу, у зв`язку з цим розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу збільшується на суму таких сплачених процентів.

Згідно з п. 2.11 Загальних умов Договору, лізингоодержувач здійснює погашення заборгованості перед Лізингодавцем у такому порядку:

- компенсація (відшкодування) лізингодавцю або іншим особам сум штрафів, накладених протягом усього строку лізингу уповноваженими державними органами за порушення Правил дорожнього руху та/або інших норм чинного законодавства, пов`язаних з експлуатацією/використанням/паркуванням/зберіганням та іншим предмету лізингу (в т.ч. кожної з його одиниць) в т.ч. зафіксованих у автоматичному режимі, а також в режимі фото-відео фіксації;

- сплата нарахованих штрафних санкцій за порушення лізингоодержувачем обов`язків за даним Договором, а також процентів річних та інфляційних витрат, нарахованих на прострочену заборгованість;

- сплата комісії за адміністрування простроченої заборгованості;

- сплата простроченої заборгованості з нарахуваної винагороди;

- сплата суми поточної заборгованості з нарахуваної винагороди;

- сплата простроченої заборгованості з відшкодування частини вартості предмета лізингу;

- сплата поточної заборгованості з відшкодування частини вартості предмета лізингу;

Сторони домовились, що погашення заборгованості кожної черги відповідно до вищенаведеного порядку в межах кожної черги відбувається за принципом першочергового погашення заборгованості що утворилася раніше. В разі перерахування лізингоодержувачем платежів за цим договором (як чергових лізингових платежів, так і комісій, штрафних санкцій і простроченої заборгованості) з порушенням вищевказаної черговості, лізингодавець має право самостійно (та не залежно від призначення платежу, вказаного платником у платіжному документі) перерозподілити отримані від лізингоодержувача кошти, у відповідності з черговістю, викладеною в цьому пункті, шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок, а лізингоодержувач підтверджує свою згоду на це підписуючи цей договір. Сторони також погодили, що лізингодавець може самостійно в односторонньому порядку (в тому числі, після одержання коштів), не залежно від призначення платежу (вказаного платником у платіжному документі): змінити порядок черговості погашення заборгованості як в межах вищенаведеного порядку, так і в межах кожної із встановлених черг; та/або зарахувати кошти в погашення заборгованості за іншим договором, укладеним з лізингоодержувачем (про що лізингодавець повідомляє лізингоодержувача у зручний для лізингодавця спосіб).

Відповідно до пп. 7.1.1 Загальних умов Договору, за порушення обов`язку з своєчасної сплати платежів, передбачених даним договором та/або чинним законодавством України лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення. Сторони домовились, що нарахування такої пені за прострочення сплати платежів, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України, припиняється через 12 місяців, від дня коли сплата мала відбутися.

За змістом пп. 7.1.2 Загальних умов Договору, якщо лізингоодержувач та/або інші особи, яким предмет лізингу, може бути надано лізингоодержувачем у тимчасове користування, не повернули предмет лізингу або повернули його невчасно, зокрема у випадках вилучення предмета лізингу у відповідності до даного договору або чинного законодавства України, лізингоодержувач сплачує на вибір лізингодавця: неустойку (штраф) у розмірі, передбаченому ч. 2 ст. 785 ЦК України (при цьому, сторони домовились, що при нарахуванні суми неустойки лізингодавець застосовує середньоденну лізингову плату за користування предметом лізингу, яка розраховується шляхом складання сум загальних лізингових платежів, зазначених у стовбці "загальний лізинговий платіж в т.ч. ПДВ" графіку, за строк лізингу, який минув на момент нарахування неустойки, та ділення цієї суми на відповідну кількість днів користування предметом лізингу); або лізингоодержувач сплачує лізингодавцю договірну санкцію (неустойку) у розмірі 1 (один) відсоток остаточної загальної вартості предмета лізингу, за кожен день прострочення повернення предмета лізингу.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 Загальних умов Договору, лізингоодержувач зобов`язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування предмета лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленою додатком "Довідка" до договору.

За порушення умов пунктів 2.15, 2,16, 3.6, 4.1.2, 4.1.7, 4.8, 5.2, 10.2 Загальних умов лізингоодержувач сплачує договірну санкцію (штраф) у розмірі 1 (один) відсоток Остаточної загальної вартості предмета лізингу, за кожен та будь-який випадок із зазначених порушень. Сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення Остаточної загальної вартості предмета лізингу) протягом строку дії договору, та для зручності сторін визначається як 1 (один) відсоток від розміру Остаточної загальної вартості предмета лізингу (пп. 7.1.3 Загальних умов договору).

Відповідно до пп. 2.1.5 Загальних умов договору, що остаточна загальна вартість предмета лізингу - вартість предмета лізингу, вказана в акті або в останньому по даті акті коригування вартості предмета лізингу, направленому лізингодавцем лізингоодержувачу.

Вартість предмета лізингу, згідно з п. 4 акту прийому-передачі предмета лізингу в користування від 24 січня 2020 р., становить 781 473 грн 30 коп.

За змістом пп. 6.6.1 Загальних умов договору, лізингодавець надсилає лізингоодержувачу повідомлення про відмову від Договору (його розірвання) та вилучення предмета лізингу із зазначенням строку та місця його передачі лізингодавцю в межах України. Якщо інше не встановлено у такому повідомленні, місцем виконання договору (зобов`язань по договору) щодо повернення лізингоодержувачем предмета лізингу є місцезнаходження лізингодавця. Лізингоодержувач зобов`язаний за свій рахунок, протягом строку встановленому в повідомленні про вилучення предмета лізингу, повернути предмет лізингу лізингодавцю. Незалежно від цього лізингодавець має право самостійно вилучити предмет лізингу з місця зберігання (знаходження, експлуатації, ремонту тощо) предмета лізингу без будь-яких погоджень або дозволів лізингоодержувача або будь-яких інших осіб, з покладенням на лізингоодержувача понесених при цьому витрат.

На виконання своїх договірних зобов`язань лізингодавець передав у користування (фінансовий лізинг) предмет лізингу, а саме: автомобіль Тoyota, моделі RAV-4, 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , а лізингоодержувач прийняв вищезазначений предмет лізингу, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом прийому-передачі предмета лізингу в користування від 24 січня 2020 р.

Отже, виходячи з вимог пп. 2.1.7.1 Загальних умов Договору, лізингоодержувач зобов`язаний був сплачувати чергові лізингові платежі 13-го числа кожного місяця, починаючи з 13 лютого 2020 р. в розмірі визначеному у Графіку сплати лізингових платежів.

Однак, всупереч викладеному, як зазначив позивач, відповідач свої обов`язки щодо сплати лізингових платежів виконував не в повному обсязі і нього виникла заборгованість зі сплати винагороди (комісії) лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу за період з 24 по 29 лізингові періоди в розмірі 36 239 грн 03 коп.

12 липня 2022 р., ТОВ "Бест Лізинг" направило ТОВ "Розумне енергетичне місто" вимогу про сплату 31 258 грн 92 коп. штрафу за неподання звітності за 1-4 квартали 2021 року.

13 липня 2022 р., ТОВ "Бест Лізинг" надіслало ТОВ "Розумне енергетичне місто" повідомлення № 2139 про розірвання (відмову від) договору фінансового лізингу № 200117-12/ФЛ-Ю-А від 17 січня 2020 р. з вимогою про повернення до 19 липня 2022 р. предмета лізингу.

Дане повідомлення надіслано відповідачу рекомендованим поштовим відправленням № 0303800910873 від 13 липня 2022 р.

Відстежити по трекінгу Укрпошти поштове відправлення № 0303800910873 станом на дату розгляду справи неможливо, оскільки від дня відправлення пройшло більше шести місяців.

Разом з тим, в рішенні Господарського суду Івано-Франківської області від 03 листопада 2022 р. у справі № 909/610/22, оприлюдненого в Єдиному державному реєстрі судових рішень і яке набрало законної сили, судом встановлено, що рекомендоване поштове відправлення № 0303800910873 від 13 липня 2022 р. отримано відповідачем 03 серпня 2022 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, повідомлення № 2139 від 13 липня 2022 р. про розірвання договору фінансового лізингу № 200117-12/ФЛ-Ю-А від 17 січня 2020 р., направлене тим же поштовим відправленням № 0303800910873, за встановлених судом обставин, отримано відповідачем також 03 серпня 2022 р.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи акту прийому-передачі предмета лізингу, у зв`язку з достроковим розірванням Договору, відповідач повернув позивачу предмет лізингу 10 серпня 2022 р.

За порушенням умов договору позивач нарахував відповідачу штраф, пеню, проценти річних, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, інфляційні втрати та неустойку за неповернення предмета лізингу.

Отже, предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором фінансового лізингу.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За змістом ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено у ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом даних, зазначених в п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про фінансовий лізинг", цей закон набрав чинності 13 червня 2021 р.

В п. 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" даного Закону визначено, що цей Закон застосовується до відносин, що виникли після дня набрання чинності цим Законом. Відносини, що виникли на підставі договорів фінансового лізингу, укладених до набрання чинності цим Законом, регулюються відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що договір лізингу між сторонами укладено 17 січня 2020 р., до даних правовідносин суд застосовує Закон України "Про фінансовий лізинг" від 16 грудня 1997 р. в редакції, яка діяла до набрання чинності новим законом.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Як визначено ч. 1 ст. 2 цього Закону, відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ст. 806 ЦК України, За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено ст. 292 ГК України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Таким чином, договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", сплата лізингових платежів дійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, на виконання умов договору позивач передав у користування (фінансовий лізинг) предмет лізингу 24 січня 2020 р. і відповідно до вимог пп. 2.1.7.1 Загальних умов Договору, відповідач зобов`язаний був сплачувати чергові лізингові платежі 13-го числа кожного місяця, починаючи з 13 лютого 2020 р. в розмірі визначеному у Графіку сплати лізингових платежів, зокрема, лізинговий платіж № 24 мав бути сплачений 13 січня 2022 р., лізинговий платіж № 25 - 11 лютого 2022 р. (13 лютого - неділя (вихідний)), лізинговий платіж № 26 - 11 березня 2022 р. (13 березня - неділя (вихідний)), лізинговий платіж № 27 - 13 квітня 2022 р., лізинговий платіж № 28 - 13 травня 2022 р., лізинговий платіж № 29 - 13 червня 2022 р.

Однак, як зазначив позивач, відповідач свої обов`язки щодо сплати лізингових платежів виконував не в повному обсязі і у нього виникла заборгованість зі сплати винагороди (комісії) лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу за 24 - 29 лізингові періоди в розмірі 36 239 грн 03 коп. Відтак, вимогу позивача в частині стягнення 36 239 грн 03 коп. винагороди (комісії) лізингодавця за отриманий в лізинг предмет лізингу слід задовольнити.

Твердження відповідача, що ним сплачено заборгованість за спірні періоди в сумі 30 000 грн (17.03.2022) та 40 208 грн 58 коп. (31.03.2022), суд не бере до уваги, оскільки згідно з поясненнями позивача, ці кошти, в порядку черговості визначеної п. 2.11 Загальних умов Договору, в односторонньому порядку було розподілено ТОВ "БЕСТ ЛІЗИНГ", а саме 40 208 грн 58 коп. зараховано в рахунок погашення заборгованості за Договором № 210528-4/ФЛ-Ю-А від 28 травня 2021 р. та 30 000 грн в рахунок сплати відшкодування (компенсації) частини вартості предмета лізингу за договором № 200117-12/ФЛ-Ю-А.

Так, в п. 2.11 Загальних умов Договору сторони погодили, що лізингодавець може самостійно в односторонньому порядку (в тому числі, після одержання коштів), не залежно від призначення платежу (вказаного платником у платіжному документі): змінити порядок черговості погашення заборгованості як в межах вищенаведеного порядку, так і в межах кожної із встановлених черг; та/або зарахувати кошти в погашення заборгованості за іншим договором, укладеним з лізингоодержувачем.

У зв`язку з невиконанням умов договору на підставі пунктів 2.7, 7.1.1, 7.1.2, 7.1.3 Договору та положень ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу проценти річних, штраф, інфляційні втрати, пеню та неустойку за неповернення об`єкта лізингу.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги те, що відповідач порушив вимоги п. 5.2 Договору, а саме, в строк встановлений Договором за два квартали письмово не проінформував лізингодавця про стан та адресу базування предмета лізингу, позивач правомірно та арифметично правильно нарахував відповідачу на підставі підпункту 7.1.3 Договору 15 629 грн 46 коп. (7 814 грн 73 коп. х 2) штрафу.

Також враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов`язання щодо сплати лізингових платежів, позивач правомірно та арифметично правильно нарахував відповідачу на підставі ст. 625 ЦК України 8 685 грн 73 коп. інфляційних втрат.

Водночас, суд самостійно здійснив розрахунок пені, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем та сторонами в п. 7.1.1 Договору періоду і встановив, що за не сплату відповідачем винагороди (комісії) лізингодавця за отриманий в лізинг предмет лізингу:

- за період з 14 січня 2022 р. по 13 січня 2023 р. на суму 6 881 грн 55 коп., розмір пені становить 2 646 грн 29 коп;

- за період з 12 лютого 2022 р. по 11 лютого 2023 р. на суму 6 583 грн 93 коп., розмір пені становить 2 691 грн 29 коп.;

- за період з 12 березня 2022 р. по 11 березня 2023 р. на суму 5 928 грн 45 коп., розмір пені становить 2 559 грн 79 коп.;

- за період з 14 квітня 2022 р. по 13 квітня 2023 р. на суму 5 964 грн 99 коп., розмір пені становить 2 737 грн 36 коп.;

- за період з 14 травня 2022 р. по 13 травня 2023 р. на суму 5 552 грн 93 коп., розмір пені становить 2 685 грн 18 коп.;

- за період з 14 червня 2022 р. по 25 травня 2023 р. на суму 5 327 грн 18 коп., розмір пені становить 2 524 грн 29 коп.

Таким чином, розмір пені за не сплату лізингових платежів становить 15 844 грн 85 коп.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України процентів річних, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (п. 2.7 договору) слід зазначити таке.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, в п. 2.7 Договору сторони встановили проценти річних, які нараховуються в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення. Тобто за своєю правовою природою такі проценти підпадають під визначення неустойки, а саме пені, згідно з ст. 549 ЦК України, частина третя якої встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення виконання зобов`язання й до того дня, доки зобов`язання не буде виконано.

Водночас, в пп. 7.1.1 Договору сторони вже передбачили такий вид відповідальності як пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Таким чином, умовами договору передбачено подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язання лізингоодержувачем, що суперечить вимогам статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Однак, враховуючи, що позивач просить суд стягнути з відповідача проценти на підставі ст. 625 ЦК України, в якій встановлений їх загальний розмір - три проценти річних від простроченої суми, то суд самостійно здійснив розрахунок 3% річних, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду та встановив, що:

- за період з 14 січня 2022 р. по 25 травня 2023 р. на суму 6 881 грн 55 коп., розмір 3% річних становить 281 грн 11 коп.;

- за період з 12 лютого 2022 р. по 25 травня 2023 р. на суму 6 583 грн 93 коп., розмір 3% річних становить 253 грн 26 коп.;

- за період з 12 березня 2022 р. по 25 травня 2023 р. на суму 5 928 грн 45 коп., розмір 3% річних становить 214 грн 40 коп.;

- за період з 14 квітня 2022 р. по 25 травня 2023 р. на суму 5 964 грн 99 коп., розмір 3% річних становить 199 грн 54 коп.;

- за період з 14 травня 2022 р. по 25 травня 2023 р. на суму 5 552 грн 93 коп., розмір 3% річних становить 172 грн 06 коп.;

- за період з 14 червня 2022 р. по 25 травня 2023 р. на суму 5 327 грн 18 коп., розмір 3% річних становить 151 грн 50 коп.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1 271 грн 87 коп. 3% річних.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 171 924 грн 06 коп. неустойки за неповернення предмета лізингу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, за порушення строку повернення предмету лізингу позивач, на підставі пп. 7.1.2 Загальних умов договору, нарахував відповідачу неустойку у розмірі 1 відсотка остаточної загальної вартості предмета лізингу за кожен день прострочення повернення предмета лізингу.

Відповідно до частин 2, 3 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Як вже встановлено судом, поштове відправлення № 0303800910873 від 13 липня 2022 р., яким направлено відповідачу в повідомлення про розірвання (відмову від) договору фінансового лізингу та вимогу про повернення до 19 липня 2022 р. предмет лізингу, отримано відповідачем 03 серпня 2022 р.

Отже, враховуючи положення ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", договір № 200117-12/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 17 січня 2020 р. було розірвано позивачем 03 серпня 2022 р. і у відповідача відповідно виник обов`язок повернути предмет лізингу лізингодавцю (позивачу).

Однак, беручи до уваги те, що у повідомленні лізингодавця, отриманому лізенгоодержувачем 03 серпня 2022 р., вказано строк повернення предмету лізингу - 19 липня 2022 р., то відповідно останній не знав і не міг знати про те, що предмет лізингу потрібно було повернути у зазначений строк.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи те, що відповідач повернув позивачу предмет лізингу за актом прийому - передачі 10 серпня 2023 р., тобто в семиденний строк з дня отримання вимоги про повернення предмету лізингу, підстави для стягнення з відповідача на підставі пп. 7.1.2 Договору неустойки за невчасне повернення предмета відсутні, відтак, в задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

Щодо посилання відповідача на те, що виконання основного зобов`язання унеможливилось у зв`язку введенням воєнного стану в Україні та на п. 8.1 Договору, відповідно до якого сторони звільняються від відповідальності за невиконання своїх обов`язків у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин слід зазначити таке.

У п. 8.2 Загальних умов договору передбачено, що сторони зобов`язані письмово, не пізніше 10 (десяти) діб з моменту настання обставин непереборної сили, повідомити одна одну про настання таких обставин, якщо вони перешкоджають належному виконанню цього договору. Підтвердженням настання обставин непереборної сили є виключно офіційне підтвердження таких обставин Торгово-промисловою палатою України.

Відповідач не надав суду доказів того, що він повідомив лізингодавця про настання обставин непереборної сили, які перешкоджають виконанню його договірних зобов`язань.

Долучений до відзиву на позов лист відповідача від 31 березня 2022 р. не є таким повідомленням, оскільки він містить лише пропозицію про зменшення розміру щомісячних лізингових платежів і в у даному листі відповідач посилається не на виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які є підставою для звільнення його від відповідальності, а на істотну зміну обставин, що може бути підставою для зміни договору.

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор) (п. 50 постанови Верховного Суду від 31 серпня 2022 р. у справі № 910/15264/21).

Враховуючи наведене, а також те, що відповідачем не доведено наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією рф проти України, введенням 24 лютого 2022 р. в Україні воєнного стану та неможливістю виконання ним своїх зобов`язань за договором лізингу стосовно оплати лізингових платежів, такі посилання на форс-мажорні обставини належить відхилити.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

В ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Так, суд задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 15 844 грн 85 коп. пені за прострочення виконання зобов`язання (несплати комісії) та 15 629 грн 46 коп. штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження предмета лізингу.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Подібна правова позиція зазначена Верховним Судом у постанові від 16 березня 2021 р. у справі № 922/266/20).

Чинним законодавством не врегульований граничний розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із приписами ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи можливість зменшення суми пені та штрафу, суд враховував, що позивачем доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій відповідача, не надано. Натомість, відповідач, сплативши лізингові платежі за 1 - 23 періоди, авансовий внесок близько 30 відсотків загального лізингового платежу та повернувши предмет лізингу лізингодавцю у зв`язку з достроковим розірванням договору, сам поніс збитки.

Враховуючи наведене, а також беручи до уваги необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін, протидії необґрунтованого збагачення однієї з сторін за рахунок іншої, суд вважає, що справедливим та доцільним є зменшення розміру пені та штрафу на 50 відсотків, а саме до 7 922 грн 43 коп. пені, 7 814 грн 73 коп. штрафу.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що стягнення з відповідача саме такої суми пені та штрафу компенсує негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем строків сплати заборгованості, а стягнення ж з відповідача штрафних санкцій у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В позовній заяві, при розрахунку судових витрат, позивачем до судових витрат віднесено судовий збір в розмірі 4 059 грн 03 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, у випадках, визначених положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 у справі № 922/445/19 та у додатковій постанові Верховного Суду у справі № 910/789/21 від 19 січня 2022 р).

Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

В судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 р. у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 17 вересня 2020 р. у справі № 904/3583/19 та 26 січня 2022 р. у справі № 910/20883/20).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду договір про надання правничої допомоги від 23 травня 2023 р. № 23/05-23, акт № 25/05-23 від 25 травня 2023 р. на загальну суму 20 000 грн та платіжну інструкцію № 11531 від 29 травня 2023 р. про оплату правничої допомоги.

Перевіривши подані адвокатом докази в підтвердження надання правничої допомоги, судом встановлено, що зазначені в п. 4 акту № 25/05-23 послуги "Аналіз договору фінансового лізингу №200117-12/ФЛ-Ю-А від 17.01.2020, надання роз`яснення щодо стягнення заборгованості. Підготовка позову про стягнення заборгованості за вказаним договором фінансового лізигну", включають в себе послугу, зазначену в п. 3 цього акту, а саме: "Аналіз пакету документів за договором фінансового лізингу". Відтак, послуга, зазначена в п. 3 акту № 25/05-23, вартістю 5 000 грн не є необхідною.

Враховуючи наведене, а також клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд вважає, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, який відповідає критерію реальності та необхідності, становить 15 000 грн.

Судові витрати, згідно з положеннями ст. 129 ГПК України, суд покладає на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ст. 129 ГПК України, судові витрати суд покладає на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, суд зазначає, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), судові витрати позивача, пов`язані з розглядом справи, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, тобто, судові витрати слід покласти на відповідача без урахування суми зменшеної пені та штрафу.

Керуючись статтями 129, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково;

з товариства з обмеженою відповідальністю "Розумне енергетичне місто" (вул. Макуха І., буд. 41 а/4, м. Івано-Франківськ, 76014; ідентифікаційний код 42394641) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗИНГ" (вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літера "Б", м. Київ, 01054; ідентифікаційний код 33880354) стягнути 36 239 (тридцять шість тисяч двісті тридцять дев`ять) грн 03 коп. простроченої заборгованості зі сплати винагороди (комісії) за лізинговими платежами, 1 271 (одну тисячу двісті сімдесят одну) грн 87 коп. процентів річних, 8 685 (вісім тисяч шістсот вісімдесят п`ять) грн 73 коп. інфляційних втрат, 7 922 (сім тисяч дев`ятсот двадцять дві) грн 43 коп. пені, 7 814 (сім тисяч вісімсот чотирнадцять) грн 73 коп. штрафу, 1 165 (одну тисячу сто шістдесят п`ять) грн 07 коп. судового збору та 4 305 (чотири тисячі триста п`ять) грн 46 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

в частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗИНГ" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Розумне енергетичне місто" 17 789 грн 84 коп. процентів річних, 11 139 грн 28 коп. пені, 7 814 грн 73 коп. штрафу та 171 924 грн 06 коп. неустойки за неповернення об`єкта лізингу - відмовити.

Витрати по сплаті судового збору в частині 2 893 грн 96 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 694 грн 54 коп. - залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І. В. Ткаченко

Повний текст рішення складено 21 серпня 2023 р.