Ухвала суду № 112930936, 18.08.2023, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа№336/4443/23

Пр. 1-кп/336/783/2023

УХВАЛА

про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

18 серпня 2023 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді: ОСОБА_1 , за участі секретарки судового засідання: ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя матеріали об`єднаного кримінального провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023082080000519 від 20.03.2023, №12023082020000303 від 22.03.2023, №12023082080000930 від 24.05.2023, надійшло на підставі обвинувальних актів відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новгородівка Мелітопольського району Запорізької області, громадянина України, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ,

за ознаками скоєння кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.4 ст. 185 КК України,-

за участі сторін кримінального провадження: з боку обвинувачення: прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , з боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_3 , та його захисника ОСОБА_6 , -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду знаходиться об`єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.4 ст. 185 КК України.

03.08.2023 прокурор Шевченківської окружної прокуратури м.Запоріжжя ОСОБА_4 подала до суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 ,. термін дії якого закінчується 19.08.2023.

Так, згідно з клопотанням, на переконання сторони обвинувачення, ризики, передбачені п.1-5 ч.1 ст.177 КПК України, є актуальними. Разом з цим, сторона обвинувачення наводить обґрунтування обставин, вказаних у п.1, 2, 3, 5, 10 ч.1 ст.178 КПК України, що мають бути враховані під час розгляду питання щодо застосування запобіжного заходу. Копія клопотання отримана обвинуваченим своєчасно.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 підтримала клопотання, яке скеровано до суду, наголосила, що продовжують існувати та не змінились ризики, які були підставою для застосування цього запобіжного заходу, а саме, передбачені п.1-5 ч.1 ст.177 КПК України. Вважає, що немає підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Також, у судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала клопотання, яке скеровано до суду стороною обвинувачення, зазначила, що немає підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Сторона захисту заперечувала проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання, просила замінити його на більш м`який запобіжний захід - домашній арешт. Додаткових даних, що характеризують особу ОСОБА_3 не надано. Обвинувачений зазначив, що буде мешкати у свого товариша, наміру порушувати процесуальні обов`язки немає.

Представники потерпілих у судовому засіданні присутні не були.

Відповідно до ст. 331 КПК України, розглянувши клопотання, вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання сторони обвинувачення, у зв`язку із таким.

За змістом ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі №336/3656/23, пр.1-кс/336/478/2023 від 27.04.2023 до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк у шістдесят днів, а саме з 27.04.2023 до 25.06.2023 включно. Визначено ОСОБА_3 заставу у розмірі 20 двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 53 680,00 гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на відповідний рахунок ТУ ДСА України в Запорізькій області. Востаннє строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжено обвинуваченому ОСОБА_3 на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21.06.2023 у кримінальному провадженні №336/4443/23, пр. 1-кп/336/783/2023 до 19.08.2023 включно.

За приписами ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

За змістом ст.199 КПК, розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд має з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання певним ризикам.

Згідно зі ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності ряд обставин, наведених у переліку даної норми.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що обвинувачений вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

За результатами розгляду клопотання суд дійшов висновку про збереження на даний час суттєвих ризиків та достатніх підстав, які свідчать про необхідність продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, що відповідає ч.1 ст.197 КПК України, з дати розгляду питання про продовження строку його дії.

Суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід відповідає особі обвинуваченого, зокрема, що обвинувачений офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, не має постійного місця проживання, не має стійких соціальних зв`язків, що в сукупності свідчить й про схильність до вчинення нових кримінальних правопорушень та підвищену соціальну небезпеку.

Стосовно клопотання сторони обвинувачення про зміну запобіжного заходу на домашній арешт суд зазначає, що доказів стійких соціальних зв`язків ОСОБА_3 та фактичного місця проживання сторона обвинувачення не надала.

Зберігає свою актуальність й те, що продовження строку дії запобіжного заходу забезпечить можливість особистої участі обвинуваченого під час судового провадження. Застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу, зокрема, у вигляді домашнього арешту, не забезпечить належної процесуальної поведінки.

Встановлені судом обставини дають достатні підстави для висновку, що обвинувачений ОСОБА_3 , будучи обізнаним про суворість покарання, яке може бути йому призначене у разі визнання його винуватим, опинившись на волі, будучи зареєстрованим на теритоії м.Мелітополь Запорізької області, територія якого є тимчасово окупованою, потенційно може ухилитися від суду шляхом переховування для уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані злочини. Саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на переконання суду, перешкоджає ухиленню обвинуваченого від суду та вчиненню іншого кримінального правопорушення.

Крім того, суд наголошує, що в розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів (справа «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria, Заява №33977/96, від 26 липня 2001 року).

Тримання під вартою є виправданим, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи (справа «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy, Заява №26772/95, від 06 квітня 2000 року).

У п.51 справи «Летелье проти Франції» (Letellier v. France, Заява №12369/86, від 26 червня 1991 року) Європейський суд з прав людини зазначив: суд визнає, що особлива тяжкість деяких правопорушень може визвати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє утримання в крайньому разі на протязі певного часу. При виключних обставинах цей момент може бути врахований в світлі Конвенції, в крайньому разі в такій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину.

З урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, стороною обвинувачення достатньо доведено обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого ОСОБА_3 перебувати на волі. Так, застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які є реальними та зберігають свою актуальність. Доводи прокурора щодо наявності ризику, передбаченого п.2,4 ч.1 ст.177 КПК України, суд відхиляє як недоведені.

На переконання суду клопотання прокурора відповідає характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються та не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, а також відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Оскільки обставини по справі з моменту продовження запобіжного заходу не змінились, допит свідків не розпочато, докази під час розгляду кримінального провадження в силу вимог ст.23 КПК України мають бути досліджені безпосередньо, застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу не є доцільним, на підставі чого суд доходить висновку про необхідність продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 дію раніше обраного запобіжного заходу строком на 60 днів з дати проголошення ухвали.

Разом з цим, суд зауважує, що підстав для зміни або скасування застосованого до ОСОБА_3 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, її розміру та покладених в разі її внесення обов`язків під час розгляду клопотання не встановлено.

Керуючись ст. 23, 177, 183, 197, 199, 201, 205, 331, 350, 369-372, 392 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання сторони обвинувачення задовольнити.

Продовжити відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з 18 серпня 2023 року до 16 жовтня 2023 року включно.

Строк дії ухвали визначити до 16 жовтня 2023 року включно.

Копію ухвали суду надіслати Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор», обвинуваченому та вручити прокурору і захиснику.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню.

Повний текст ухвали суду складений і оголошений 21.08.2023 о 15-00 годині.

Суддя ОСОБА_1