Ухвала суду № 112930710, 21.08.2023, Запорізький районний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 317/1438/21

Провадження № 1-кп/317/64/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника обвинуваченого ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні об`єднане кримінальне провадження №12021082230000047від 24.02.2021 та № 12020080040002613 від 06.11.2020 відносно ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Запорізького районного суду Запорізької області знаходиться об`єднане кримінальне провадження №12021082230000047 від 24.02.2021 та №12020080040002613 від 06.11.2020 відносно ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України.

Під час досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_5 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який Запорізьким районним судом Запорізької області був продовжений.

У судовому засіданні 21.08.2023 прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою на 60 днів, мотивуючи клопотання тим, що ОСОБА_5 може переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. Прокурор ОСОБА_3 просив урахувати наявність вагомих доказів вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, тяжкість можливого покарання, продовження злочинної діяльності після звільнення з місць позбавлення волі. На переконання прокурора жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.

Обвинувачений ОСОБА_5 заперечував проти клопотання прокурора. Просив урахувати, що він ніколи не був у розшуку, він має місце проживання, йому потрібно лікуватись. Через перебування під вартою він не може працевлаштуватись. Ризики вважає надуманими та не підтвердженими доказами.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 , адвокат ОСОБА_4 , заперечував проти продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив урахувати тривалий час знаходження обвинуваченого під вартою, стан здоров`я обвинуваченого, який має незадовільний стан здоров`я, проблеми із зором. У медичній установі йому не надається медична допомога. Вважає, що обвинувачений може знаходитись під домашнім арештом.

Вирішуючи клопотання прокурора, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Ухвалою слідчого судді Запорізького районного суду Запорізької області від 25.03.2021 ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Надалі Запорізький районний суд Запорізької області неодноразово продовжував ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання вартою.

Кримінальне провадження наразі не розглянуто, на теперішній час не допитані усі свідки.

Вислухавши учасників судового провадження, враховуючи, що підстави для обрання запобіжного заходу, визначені слідчим суддею та у подальшому судом дотепер не відпали, враховуючи особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, офіційно не працевлаштований та не має постійного джерела доходу, одружений, для запобігання ризикам, передбаченим ч.1 ст. 177 КПК України, а саме запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд вважає недостатнім застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу та необхідним продовжити обвинуваченому дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ступінь тяжкості можливого покарання може спонукати обвинуваченого до вчинення дій, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Як вбачається з обвинувальних актів, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів. Наразі він не має міцних соціальних зв`язків та місця проживання на неокупованій території, що додатково засвідчує відсутність стримуючого фактору задля переховування обвинуваченого від суду.

Відсутність працевлаштування та законного джерела доходу, неодноразове притягнення до кримінальної відповідальності за корисливі злочини, вказує на наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.

Будь-яких даних про зменшення чи нівелювання ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які б були підставою для скасування або зміни на більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою у судовому засіданні не встановлено.

Даних, які б вказували на неможливість утримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 за станом здоров`я, матеріали кримінального провадження не містять.

На переконання суду обраний щодо ОСОБА_5 запобіжний захід наразі сприяє нівелюванню існуючих ризиків, що неможливо забезпечити більш м`якими запобіжними заходами.

Водночас, суд вважає недоведеним ризик можливого перешкоджання кримінальному провадженню обвинуваченим іншим чином, оскільки належного обґрунтування у клопотанні прокурора щодо даного ризику немає.

Разом з тим, констатація недоведеності даного ризику на теперішній час не впливає на остаточне рішення суду щодо необхідності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_5 дійсно тривалий час перебуває під вартою, що обумовлено тривалістю судового розгляду. Між тим, тривалість судового розгляду пов`язана як з об`єктивними причинами, наприклад, уведення та неодноразове продовження в Україні воєнного стану, так і суб`єктивними причинами, зокрема, необхідність виклику та допиту свідків з боку сторони захисту, неодноразова необхідність відкладення судових засідань через скарги обвинуваченого на стан здоров`я та необхідність виклику до лікаря до суду, нез`явлення захисника, неодноразове заявлення відводів прокурорам та судді.

Проте з урахуванням особи ОСОБА_5 суд вважає неможливою зміну його запобіжного заходу на більш м`який лише з підстави тривалості судового розгляду та тривалого перебування обвинуваченого під вартою.

Відсутність місця проживання на неокупованій території України та імовірне майбутнє проживання обвинуваченого із свідком ОСОБА_6 , яка 07.08.2023 заявлена для допиту як свідок сторони захисту, ще не допитувалась у судовому засіданні, зі слів обвинуваченого є його хрещеною матір`ю, безумовно вказують на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 178, 183 КПК України,-

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора ОСОБА_3 задовольнити у повному обсязі.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 на 60 днів включно до 19 жовтня 2023 року.

Визначити заставу достатню для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_5 обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 107360,00 грн. (сто сім тисяч триста шістдесят грн. 00 коп.).

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватись від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити начальнику Запорізького слідчого ізолятора за місцем утримання обвинуваченого.

Ухвала суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1