Рішення № 112919200, 17.08.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2023 року № 320/12208/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провизнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, виражену у формі неврахування до страхового пенсійного стажу ОСОБА_1 періоду виконання господарських робіт під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі в установі, що знаходиться на тимчасово окупованій Російською Федерацією території (м. Красний Луч (Хрустальний) Луганської області) з 27.03.1987 по 27.03.1997, а також періодів навчання в Професійному технічному училищі №3 м. Макіївка: з 03.09.1990 по 16.07.1991; з 01.09.1988 по 30.06.1989; з 07.09.1992 по 25.03.1993; з 01.09.1989 по 16.07.1990;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати період виконання господарських робіт під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі в установі, що знаходиться на тимчасово окупованій Російською Федерацією території (м. Красний Луч (Хрустальний) Луганської області) з 27.03.1987 по 27.03.1997 до страхового пенсійного стажу ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати періоди навчання в Професійному технічному училищі №3 м. Макіївка: з 03.09.1990 по 16.07.1991; з 01.01.1988 по 30.06.1989; з 07.09.1992 по 25.03.1993; з 01.09.1989 по 16.07.1990 до страхового пенсійного стажу ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати період роботи ОСОБА_1 на посаді вантажника в Орендному підприємстві «Магазин 18» з 01.04.1997 по 13.03.2002 до його страхового пенсійного стажу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком.

В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено про безпідставність неврахування відповідачем до його пенсійного страхового стажу періоду відбування покарання у місцях позбавлення волі з 27.03.1987 по 27.03.1997, оскільки робота в`язнів зараховується до загального трудового стажу роботи відповідно до пункту «а» статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» при умові сплати страхових внесків. При цьому, вказані періоди роботи мають бути зараховані до загального трудового стажу незалежно від часу відбування покарання. Позивачем наголошено на тому, що під час відбування покарання в м. Красний Луч (Хрустальний) Луганської області до 27.03.1997 він був залучений до виконання господарських робіт, за що отримував офіційну заробітну плату та сплачував страхові внески. Також позивачем вказано про неможливість отримання довідок щодо підтвердження страхового стажу під час відбування покарання, адже м. Хрустальний (Красний Луч) Луганської області відноситься до населених пунктів, які непідконтрольні українській владі. Позивач вважає, що пенсійний орган мав зарахувати період роботи відбування покарання у місцях позбавлення волі з 27.03.1987 по 27.03.1997 на підставі документів, що підтверджують факт відбування ним покарання, а саме: довідки МВС України від 27.03.1997 №08428 та довідки, наданої заступником начальника управління бухгалтерського обліку та фінансового забезпечення ОСОБА_2 .

Крім того, за посиланням позивача, у період з 01.04.1997 по 13.03.2002 він працював на посаді вантажника в Орендному підприємстві «Магазин 18», однак пенсійним органом не було зараховано зазначений трудовий стаж до страхового пенсійного стажу позивача. На думку позивача, вказаний тружовий стаж має бути зарахований, оскільки він підтверджується записами в трудовій книжці та належним чином звіреними печатками підприємства.

Разом з тим, на переконання позивача, відповідачем до його страхового стажу мають бути також зараховані періоди навчання у Професійному технічному училищі №3 м. Макіївка з 03.09.1990 по 16.07.1991, з 01.09.1988 по 30.06.1989, з 07.09.1992 по 25.03.1993 та з 01.09.1989 по 16.07.1990, що підтверджується записами в трудовій книжці.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2023 відкрито провадження в адміністративній справі №320/12208/23 та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувано у позивача паперовий витяг до ID картки про місце проживання.

На виконання вимог ухвали суду від 24.04.2023 відповідачем подано до суду витребувані судом документи.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 09.06.2023, відповідачем заперечено проти позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки аналізом поданих позивачем документів та згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку, його страховий стаж, обчислений у відповідності до вищезазначених вимог пенсійного законодавства, становив 15 років 11 місяців 07 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. До трудового стажу не було зараховано періоди навчання з 01.09.1988 по 30.06.1989 (атетстат №4350), з 01.09.1989 по 16.07.1990 (атетстат №4714), з 03.09.1990 по 11.07.1991 (атестат №5052), з 07.09.1992 по 25.03.1993 (диплом серії НОМЕР_1 ), оскільки в цей період ОСОБА_1 відбував покарання в місцях позбавлення волі з 27.03.1987 по 27.03.1997 (довідка серії БЕ №008428 від 27.03.1997).

Поряд із зазначеним, відповідачем зауважено, що згідно матеріалів електронної пенсійної справи, які зберігаються в базі централізованих інформаційних технологій, встановлено, що 30.11.2022 позивач повторно звернувся із заявою та відповідним пакетом документів про призначення пенсії за віком, за результатами розгляду якої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення від 06.12.2022 №104450007209 про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 з 30.11.2022.

Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.

Згідно частини другої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини першої, другої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до частини першої статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом від 17.07.2022 № НОМЕР_2 .

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 07.07.2022 №104450007209 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком, оскільки за наданими документами та індивідуальними відомостями про застраховану особу (Довідка ОК-5) страховий стаж, обчислений у відповідності до вимог чинного законодавства, становить 15 років 11 місяців 07 днів, якого недостатньо для призначення пенсії за віком.

Ввважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування до страхового пенсійного стажу ОСОБА_1 періоду виконання господарських робіт під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі з 27.03.1987 по 27.03.1997, а також періодів навчання в Професійному технічному училищі №3 м. Макіївка: з 03.09.1990 по 16.07.1991; з 01.09.1988 по 30.06.1989; з 07.09.1992 по 25.03.1993; з 01.09.1989 по 16.07.1990, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до положень частин другої, четвертої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до 01.01.2004 - на підставі документів та порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За приписами пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Абзацом 2 частини першої статті 26 Закону 1058-IV визначено, що починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Відповідно до частин першої, другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

З вищезазначеного вбачається, що для зарахування періоду роботи до страхового стажу необхідною та обов`язковою умовою є сплата страхових внесків за вказаний період.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як убачається із записів в трудовій книжці позивача від 18.12.1976, відповідно до наказу від 14.04.1987 №29к позивача звільнено у зв`язку із набранням законної сили вироком суду.

Відповідно до частини шостої статті 50 Виправно-трудового кодексу України (в редакції чинній на час відбування позивачем покарання у місцях позбавлення волі) час роботи засуджених у період відбування ними покарання у вигляді позбавлення волі до трудового стажу не зараховується, крім випадків, спеціально передбачених у законі.

Згідно з пунктом «а» частини третьої статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до статті 122 Кримінально-виконавчого кодексу України особи, час роботи засуджених у період відбування ними покарання у виді позбавлення волі зараховується у стаж роботи для призначення трудової пенсії після звільнення за умови сплати ними страхових внесків до Пенсійного фонду України в порядку і розмірах, передбачених законодавством.

Таким чином, достатньою та необхідною правовою підставою для зарахування до страхового стажу особи, який враховується при призначенні їй пенсії, періоду відбування покарання у відповідному закладі обмеження чи позбавлення волі за наявності сукупності двох умов: 1) підтвердження трудового стажу особи відповідною довідкою; 2) сплата особою страхових внесків протягом такого періоду.

У відповідності до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 12 Порядку №637 (на час відбування позивачем покарнання) встановлено, що час утримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та час перебування в засланні й на примусовому лікуванні підтверджується довідками органів внутрішніх справ і зараховується до трудового стажу за наявності документів про реабілітацію (довідки суду, органів прокуратури, дізнання та слідства про припинення кримінальної справи чи довідки суду про винесення виправдувального вироку).

Робота в`язнів підтверджується довідкою органів внутрішніх справ і довідкою про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Згідно положень абзацу п`ятого частини першої статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що період страхового стажу до 1 липня 2000 року підтверджується даними, обчислюється на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 03.04.2018 по справі №211/3009/17, що враховується судом, відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи під час відбування покарання з 27.03.1987 по 27.03.1997 була відсутність документальних доказів сплати страхових внесків за вказаний період.

Відповідно до довідки Міністерства внутрішніх справ України від 27.03.1997 №008428 позивач відбував покарання у місцях позбавлення волі з 27.03.1987 по 27.03.1997, звідки звільнений за закінченням терміну відбуття покарання.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач звертався до Північно-Східного міжрегіонального управління з питання виконання кримінальних покарань із зверненням від 28.12.2022 №2735/1/56-22 щодо отримання інформації про заробітну плату в період відбування покарань в місцях позбавлення волі.

Листом від 16.01.2023 №22-274/42/1/57-23 позивача повідомлено, що всі установи виконання покарань, в тому числі державна установа в м. Красний Луч, розташовані на території Луганської області, знаходяться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Законодавство України на вказаній території не виконується, установи виконання покарань, які залишилися на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, не підпорядковуються Північно-Східному міжрегіональному управлінню з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції. Будь-який зв`язок з представниками даних установ відсутній.

Разом з тим, ані трудова книжка позивача, ані надані позивачем до матеріалів справи довідки не містять відомостей щодо здійснення позивачем трудових функцій під час відбування покарання та, відповідно, сплати страхових внесків.

Отже, враховуючи те, що у відповідача були відсутні докази сплати страхових внесків за період роботи позивача під час відбування покарання з 27.03.1987 пр 27.03.1997, підстави для зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу були відсутні.

Крім того, як убачається з матеріалів справи, до трудового стажу позивача не було зараховано періоди навчання з 01.09.1988 по 30.06.1989 (атетстат №4350), з 01.09.1989 по 16.07.1990 (атетстат №4714), з 03.09.1990 по 11.07.1991 (атестат №5052), з 07.09.1992 по 25.03.1993 (диплом серії НОМЕР_1 ), оскільки в цей період ОСОБА_1 відбував покарання в місцях позбавлення волі з 27.03.1987 по 27.03.1997 (довідка серії БЕ №008428 від 27.03.1997).

Суд з такими твердженнями відповідача не погоджується та зазначає таке.

Згідно з пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи, який дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до пункту 8 Порядку №637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Як встановлено судом, періоди навчання позивача з 01.09.1988 по 30.06.1989, з 01.09.1989 по 16.07.1990, з 03.09.1990 по 11.07.1991, з 07.09.1992 по 25.03.1993 підтверджуються атестатами №4350, №4714, №5052 та дипломом серії НОМЕР_1 .

На переконання суду, ці докази є належними та достатніми для підтвердження періоду навчання, а тому доводи відповідача щодо неврахування вказаного періоду до трудового стажу позивача є помилковими.

Обґрунтовуючи правомірність не зарахування періоду навчання до страхового стажу, відповідач послався на те, що в зазначений період ОСОБА_1 відбував покарання в місцях позбавлення волі з 27.03.1987 по 27.03.1997 (довідка серії БЕ №008428 від 27.03.1997).

Судом встановлено, що у період з 27.03.1987 по 27.03.1997 позивач відбував покарання в місці обмеження волі, а отже суд погоджується з відповідачем що період навчання та період відбування покарання перетинаються.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до статті 59 Виправно-трудового кодексу України, чинного на момент відбування позивачем покарання, у виправно-трудових установах для засуджених, які не мають повної загальної середньої освіти, утворюються середні загальноосвітні школи.

Засуджені, які відбувають покарання у виховно-трудових установах і навчаються в них, підручниками, зошитами та письмовим приладдям забезпечуються безкоштовно.

Для засуджених віком до сорока років, які не мають робочої професії, за якою вони можуть бути працевлаштовані у даній виправно-трудовій установі, обов`язковою є підготовка на курсах професійного навчання на виробництві.

Отже, чинним на момент відбування позивачем покарання законодавством передбачалось право особи на навчання.

Враховуючи викладене, відповідач безпідставно не зарахував період навчання позивача до страхового стажу.

Щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 на посаді вантажника в Орендному підприємстві «Магазин 18» з 01.04.1997 по 13.03.2002 до його страхового пенсійного стажу, суд зазначає вказаний період роботи підтверджується записами в трудовій книжці позивача від 18.12.1976, а тому для суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача зарахувати вказаний період роботи до страхового пенсійного стажу позивача.

Відповідачем у своєму відзиві зазначено про те, що 30.11.2022 позивач повторно звернувся із заявою та відповідним пакетом документів про призначення пенсії за віком, за результатами розгляду якої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення від 06.12.2022 №104450007209 про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 з 30.11.2022.

Однак суд звертає увагу, що відповідач не позбавлений можливості повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду у даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, виражену у формі неврахування до страхового пенсійного стажу ОСОБА_1 періоду виконання господарських робіт під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі в установі, що знаходиться на тимчасово окупованій Російською Федерацією території (м. Красний Луч (Хрустальний) Луганської області) з 27.03.1987 по 27.03.1997, а також періодів навчання в Професійному технічному училищі №3 м. Макіївка: з 03.09.1990 по 16.07.1991; з 01.09.1988 по 30.06.1989; з 07.09.1992 по 25.03.1993; з 01.09.1989 по 16.07.1990.

Проте, як встановлено судом, за результатами розгляду заяви позивач, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 07.07.2022 №104450007209 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вікому зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Таким чином, саме рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 07.07.2022 №104450007209 безпосередньо впливає на порушені права позивача.

Враховуючи викладене, керуючись положеннями статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та змінити обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права та визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 07.07.2022 №104450007209 в частині неврахування до страхового пенсійного стажу ОСОБА_1 періодів навчання в Професійному технічному училищі №3 м. Макіївка з 03.09.1990 по 16.07.1991, з 01.09.1988 по 30.06.1989, з 07.09.1992 по 25.03.1993 та з 01.09.1989 по 16.07.1990.

Обираючи належний спосіб відновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 № 21-87а13.

Як встановлено судом за результатами розгляду справи, відповідачем безпідставно не зараховано до загального страхового стажу позивача період навчання в Професійному технічному училищі №3 м. Макіївка: з 03.09.1990 по 16.07.1991; з 01.09.1988 по 30.06.1989; з 07.09.1992 по 25.03.1993; з 01.09.1989 по 16.07.1990.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії, зарахувавши до його загального страхового стажу періоди навчання в Професійному технічному училищі №3 м. Макіївка з 03.09.1990 по 16.07.1991, з 01.09.1988 по 30.06.1989, з 07.09.1992 по 25.03.1993, з 01.09.1989 по 16.07.1990 та період роботи на посаді вантажника в Орендному підприємстві «Магазин 18» з 01.04.1997 по 13.03.2002 до його страхового пенсійного стажу.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Приймаючи до уваги, що позов задоволено частково, у порядку статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн., що підтверджується квитанцією від 09.03.2023 №0.0.2892322961.1, судові витрати у розмірі 536,80 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Відповідно до прохальної частини позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 12 500,00 грн.

Суд зазначає, що Верховним Судом, зокрема, у своїх постановах від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, від 17.09.2019 у справі №810/3806/18, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно якої на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

За відсутності квитанції до прибуткового касового ордера, платіжного доручення з відміткою банку, іншого банківського документу на підтвердження фактичної оплати позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 12500,00 грн., суд дійшов висновку про непідтвердження позивачем факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом даної справи.

Отже, враховуючи непідтвердження позивачем належними та достатніми доказами факту понесення витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом даної справи, суд дійшов висновку про відмову у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 07.07.2022 №104450007209 в частині неврахування до страхового пенсійного стажу ОСОБА_1 періодів навчання в Професійному технічному училищі №3 м. Макіївка з 03.09.1990 по 16.07.1991, з 01.09.1988 по 30.06.1989, з 07.09.1992 по 25.03.1993 та з 01.09.1989 по 16.07.1990.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.06.2022 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до його загального страхового стажу періоди навчання в Професійному технічному училищі №3 м. Макіївка з 03.09.1990 по 16.07.1991, з 01.09.1988 по 30.06.1989, з 07.09.1992 по 25.03.1993, з 01.09.1989 по 16.07.1990 та період роботи на посаді вантажника в Орендному підприємстві «Магазин 18» з 01.04.1997 по 13.03.2002 та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (ідентифікаційний код: 13967927, місцезнаходження: 36014, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Соборності, 66) сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).

6. У стягненні витрат на правову допомогу відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.