Ухвала суду № 112909927, 15.02.2023, Мар'їнський районний суд Донецької області

Номер справи 331/2794/22

Номер провадження 1-кп/237/680/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2023 року м. Курахове

Суддя

Мар`їнського районного суду Донецької області ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні скарги захисника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 , по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, яке передбачене ч. 2 ст. 114-2 КК України -

ВСТАНОВИВ:

До судді Мар`їнського районного суду Донецької області в підготовчому судовому засіданні надійшли скарги захисника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 , по кримінальному провадженню за обвинуваченням останнього у вчиненні кримінального правопорушення, яке передбачене ч. 2 ст. 114-2 КК України.

В своїх клопотання захисник просить:

-Витребувати у слідчого 1-го відділення СВ УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_6 результати поліграфічного дослідження ОСОБА_4 проведеного в період 08-14 червня 2022 року, головним спеціалістом сектору психологічного забезпечення контррозвідувальної та оперативно-розшукової діяльності СБУ в Запорізькій області;

-Викликати та допитати в якості свідків: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ;

-Визнати дії слідчого 1-го відділення СВ УСБУ в Запорізькій області старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_6 та прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні - прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та Державної прикордонної служби Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальних провадженнях №2202208000000075 від 19.03.2022 року та №2202208000001002 від 22.06.2022 року - неправомірними.

-Визнати затримання ОСОБА_4 незаконним в порядку ст.. 29 Конституції України, ст.. 206 КПК України, п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

-Скасувати повідомлення слідчого 1-го відділення СВ УСБУ в Запорізькій області старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_6 про підозру ОСОБА_4 від 15.06.2022 року у кримінальному провадженні №2202208000000075 внесеному до ЄРДР 19.03.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, яке передбачене ч. 2 ст.114-2 КК України;

-Зобов`язати слідчого або процесуального прокурора вчинити дії, щодо виключення з ЄРДР відомостей по кримінальному провадженню за №2202208000001002 від 22.06.2022 року про підозру від 15.06.2022 року ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, яке передбачене ч. 2 ст. 114-2 КК України;

-Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09.06.2022 року (справа331/949/22) та повернути Курганському належне останньому майно, а саме: ноутбук марки SonyS/N 00184-331-246-418 разом із зарядним пристроєм, мікро SD картку Transcend на 16 GB №1122308206DQV, мікро SD картку Transcend на 1 GB №MM8GR01GUCCA, SD картку Transcend на 32 GB №4627008168, флеш USB накопичувач SanDiskS/NBP 150324949B, USB накопичувач марки HOCO 16 GBS/NTLT/16Gn125/2107, USB накопичувач марки Silucon Powera 16GB із ланцюжком у корпусі стального кольору, мікро SD карту на 128 MBS/NHY714FR8M-MP, картку Nokia на 64 MBS/NRP-SS064B, жорсткий диск HGST на 500 GBS/NWJG6LLVR, предмет марки KINGSTON на 480 GBSA400S37/480G та предмет SerialATAHDD прямокутної форми у корпусі чорного кольору.

В підготовчому судовому засіданні захисник підтримав свої клопотання та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Прокурор в судовому засіданні наполягав на відмові в задоволенні клопотань захисника.

Суд, розглянувши клопотання захисника, заслухавши думки сторін, вивчивши матеріали справи, виходить з наступного.

Статтею 1 Кримінально процесуального кодексу України визначено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Частиною 1 статті 2 КПК встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Ст. ст. 7, 8 КПК України встановлено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких відносяться, зокрема: верховенство права; законність; забезпечення права на захист та оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності тощо.

У відповідності до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Щодо витребувати у слідчого 1-го відділення СВ УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_6 результатів поліграфічного дослідження ОСОБА_4 проведеного в період 08 до 14 червня 2022 року, головним спеціалістом сектору психологічного забезпечення контррозвідувальної та оперативно-розшукової діяльності СБУ в Запорізькій області суд виходить з наступного. В судовому засіданні прокурор заперечував проведення вказаного дослідження на стадії досудового розслідування, вказавши що інформація захисника про проведення поліграфічного дослідження ОСОБА_4 не відповідає дійсності. Суд дослідив обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 , реєстр матеріалів досудового розслідування кримінального провадження №2202208000001002 та додані до нього матеріали. При їх дослідженні встановлено, що прокурор в останніх жодним чином не посилається на вказане дослідження, як доказ винуватості чи не винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення. Інформації про наявність вказаного дослідження, матеріали справи не містять, а захисник в судовому засіданні не надав жодного підтвердження вказаного факту. Виходячи з цього суд приходить до висновку про відсутність підстав задоволення вказаного клопотання захисника. Крім цього суд звертає увагу, що згідно ст.84 КПК процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Чинним кримінальним процесуальним законодавством опитування з використанням поліграфа не віднесено до джерел доказів. Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень передбачено проведення психологічної експертизи. Відповідно до п.6.8 Науково-методичних рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень з метою отримання орієнтувальної інформації можуть проводитися опитування із застосуванням спеціального технічного засобу - комп`ютерного поліграфа. Предметом опитування із застосуванням спеціального технічного засобу - комп`ютерного поліграфа є отримання орієнтувальної інформації щодо: ступеня ймовірності повідомленої опитуваною особою інформації; повноти наданої опитуваною особою інформації; джерела отриманої опитуваною особою інформації; уявлень опитуваної особи про певну подію; іншої орієнтувальної інформації, необхідної для конструювання версій розслідування певних подій. Такі опитування можуть проводитись тільки за наявності письмової згоди особи, яка проходитиме опитування.

Поліграф - це багатоканальний осцилограф, який проводить одночасний запис показників кров`яного тиску, дихання, рухових реакцій, робить електрокардіограму тощо. Водночас, на основні чотири показники, які вимірюються поліграфом (артеріальний тиск, пульс, потовиділення, частота дихання) впливає велика кількість емоцій, в тому числі радість, ненависть, печаль, тривога, депресія. Зв`язок цих параметрів у сукупності із намірами безперечного обману до цього часу наукою не доведено. При цьому слід зазначити, що поліграф лише реєструє фізіологічну активність та зміну її параметрів. Він виявляє не брехню, а лише збудження, яке з певною долею вірогідності може свідчити про неправду. По фізіологічним реакціям не можна точно встановити природу процесу, що їх викликав (позитивна чи негативна емоція, біль, якісь асоціації, брехня, переляк).

Разом з тим, положеннями чинного кримінального процесуального законодавства не передбачена можливість перевірки правдивості показань учасників судового розгляду із застосуванням поліграфа («детектора брехні») або прийняття судом в якості доказу отриманих таким чином відомостей, які носять орієнтовний характер.

Аналіз чинного законодавства дозволяє суду констатувати, що законодавець дозволяє використовувати поліграф у вузькому професійному колі (Інструкція щодо застосування комп`ютерних поліграфів у роботі з персоналом органів внутрішніх справ України, затверджена Наказом МВС України від 28.07.2004 № 842, Порядок проведення психофізіологічного дослідження із застосуванням поліграфа у Державному бюро розслідувань, затверджений постановою КМУ від 11.05.2017 № 449, Положення про психологічне забезпечення в Національній гвардії України, затверджене Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 8.12.2016 № 1285 тощо).

Крім того, суд звертає увагу на відсутність нормативно-правового акту, що врегульовує питання проведення судової експертизи (психофізіологічне дослідження з використанням поліграфу (детектору брехні) для цілей кримінального провадження, зокрема із визначенням основних принципів використання поліграфа, випадків, в яких це заборонено, кола осіб, які не можуть бути піддані такій перевірці, часових рамок, протягом яких особа може бути піддана до такої перевірки. Результати перевірок на поліграфі мають в процесі доказування орієнтовне, а не доказове значення, а висновки мають ознаки вірогідності.

Щодо скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09.06.2022 року (справа №331/949/22) та повернення ОСОБА_4 належного йому майна суд доходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.. 315 КПК України, якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового розгляду. З метою підготовки до судового розгляду суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Дослідивши надані матеріали суд зазначає, що відповідно до ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09.06.2022 року, надано дозвіл на проведення обшуку іншого володінні особи - транспортного засобу Mercedes-Benz «Sprinter» білого кольору із державним номерним знаком НОМЕР_1 старшому слідчому 1-го відділення слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області старшому лейтенанту юстиції ОСОБА_6 . В ході обшуку вилучено наступне майно: ноутбук марки SonyS/N 00184-331-246-418 разом із зарядним пристроєм, мікро SD картку Transcend на 16 GB №1122308206DQV, мікро SD картку Transcend на 1 GB №MM8GR01GUCCA, SD картку Transcend на 32 GB №4627008168, флеш USB накопичувач SanDiskS/NBP 150324949B, USB накопичувач марки HOCO 16 GBS/NTLT/16Gn125/2107, USB накопичувач марки Silucon Powera 16GB із ланцюжком у корпусі стального кольору, мікро SD карту на 128 MBS/NHY714FR8M-MP, картку Nokia на 64 MBS/NRP-SS064B, жорсткий диск HGST на 500 GBS/NWJG6LLVR, предмет марки KINGSTON на 480 GBSA400S37/480G та предмет SerialATAHDD прямокутної форми у корпусі чорного кольору та мобільний телефон марки OPPO A15S, S/N НОМЕР_2 , IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 з номером мобільного телефону НОМЕР_5 .

07.06.2022 року, зазначені предмети на підставі ст.98-100 КПК України визнані речовими доказами по справі, що підтверджується копією відповідної постанови.

Відповідно до ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09.06.2022 року, на вищенаведене майно накладено арешт шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження на майном.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження суд повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення суд згідно ст.ст.94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

У кожному конкретному кримінальному провадженні суд, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. Наявність доказів у кримінальному провадженні має давати суду впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

В матеріалах справи на думку суду надані об`єктивні докази на підтвердження підстав арешту майна передбачених 132 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" №39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява №25). Крім того, у справі «Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom» (№46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

Крім того у відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Судом з`ясовані обставини, визначені ч.2 ст.173 КПК України, зокрема, правову підставу для арешту майна.

Суд бере до уваги доводи прокурора, а саме те що не накладення арешту може призвести до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі арештованого майна, також те що в судовому засіданні, на даному етапі розгляду, судом речові докази не дослідженні, що унеможливлює нівелювання негативних наслідків по справі та приходить до висновків про відмову в задоволенні клопотання захисника в частині скасування арешту майна та передачі його ОСОБА_4 . Матеріалами справи доведено поза розумним сумнівом, що вилучені об`єкти можуть бути предметом кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди вчинення злочину, тобто є джерелом доказів по кримінальному провадженню та можуть бути використані в якості доказів під час судового розгляду.

Щодо виклику та допиту в рамках розгляду справи в якості свідків: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

Відповідно до статті 315 КПК України якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового розгляду.

З метою підготовки до судового розгляду суд:

1) визначає дату та місце проведення судового розгляду;

2) з`ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд;

3) з`ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді;

4) розглядає клопотання учасників судового провадження про: здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; витребування певних речей чи документів; здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні.

5) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.

З огляду на вимоги ст. 23 КПК показання учасників кримінального провадження суд отримує усно і може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Стороною захисту, в підготовчому судовому засіданні, не надано переконливих доказів доцільності виклику в судове засідання вищенаведених свідків. На думку суду, на даному етапі судового розгляду, вказане клопотання має ознаки затягування розгляду справи у розумні строки.

Виходячи з цього, суд вважає, що клопотання сторони захисту про виклик свідків слід вирішити під час судового розгляду при визначенні обсягу та встановленні порядку дослідження доказів, оскільки за частиною 1 статті 65 КПК свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань, а відтак визначення кола свідків безпосередньо належить до процесу доказування, який знаходиться поза межами підготовчого судового провадження.

Розглядаючи усне клопотання сторони захисту, яке заявлено в підготовчому судовому засіданні, про передачу для розгляду обвинувального акту за підсудністю до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя Запорізької області суд зазначає, що 15.09.2022 року ухвалою Верховного суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду матеріали кримінального провадження ( справа №331/2794/22) внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №2202208000001002, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України направлено для розгляду в Мар`їнський районний суд Донецької області. Вказана ухвала оскарженню не підлягає, в зв`язку із чим суд приходить до обґрунтованого висновку, про відмову в задоволенні клопотання сторони захисту, в цій частині.

Щодо клопотання сторони захисту про визнання затримання ОСОБА_4 незаконним в порядку ст.. 29 Конституції України, ст.. 206 КПК України, п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та скасувати повідомлення слідчого 1-го відділення СВ УСБУ в Запорізькій області старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_6 про підозру ОСОБА_4 від 15.06.2022 року у кримінальному провадженні №2202208000000075 внесеному до ЄРДР 19.03.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, яке передбачене ч. 2 ст.114-2 КК України. Суд вивчивши матеріали справи виходить з наступного.

15.06.2022 року, ОСОБА_4 в присутності захисника - адвоката ОСОБА_12 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, яке передбачено ч. 2 ст. 114-2 КК України.

16.06.2022 року, ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя до підозрюваного ОСОБА_4 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 14.08.2022 року включно.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09.08.2022 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 продовжено до 13.10.2022 року.

Вказаними ухвалами слідчого судді встановлена законність та обґрунтованість затримання та тримання під вартою ОСОБА_4 , що випливає з тексту зазначених ухвал. У кожному із цих судових засіданнях, ОСОБА_4 захищали адвокати, а саме: 16.06.2022 року - адвокат ОСОБА_12 та 09.08.2022 року - адвокат ОСОБА_5 , однак фактів незаконного затримання чи порушення ст.. 206 КПК України та п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на які вказує на даний час захисник ОСОБА_5 захисники не вказували, приводячи заперечення на клопотання сторони обвинувачення із іншого приводу. Вказані обставини дають суду об`єктивні причини засумніватися в правдивості та обґрунтованості обставин зазначених захисником у своєму клопотанні. Крім цього, стороною захисту у судовому засіданні жодного об`єктивного підтвердження своєї позиції не надано, що дає суду підстави вважати, що всі доводи останньої зводяться до здогадок і припущень, та мають за мету затягування розгляду справи по суті.

Ухвалюючи рішення по суті, суд керується тим, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що рівноправність сторін є невід`ємною рисою справедливого судового розгляду. Цей принцип вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свої доводи по справі в таких умовах, які не ставлять її в суттєво невигідне становище по відношенню до протилежної сторони. Рівноправність сторін вимагає встановлення справедливого балансу між сторонами. Ключовим для концепції справедливого розгляду справи як у цивільному, так і кримінальному провадженні є те, щоб скаржник не був позбавлений можливості ефективно представляти свою справу в суді та мав змогу нарівні з протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін ( рішення у справі «Стіл та Морріс проти Сполученого Королівства» (Steel and Morris v. the United Kingdom), заява № 68416/01, п. 59, ECHR2005II). Принцип рівності сторін вимагає «справедливого балансу між сторонами», і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом (рішення від 26 травня 2009 року у справі «Бацаніна проти Росії» (Batsanina v. Russia), заява № 3932/02, § 22). Підсумовуючи вказані норми суд вважає, жоден учасник судового засідання не був позбавлений можливості надати свої доводи безпосередньо в судовому засіданні та «справедливого балансу» у судовому засіданні вдалось досягти.

На підставі викладеного, керуючись КПК України та практикою ЄСПЛ, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 , по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, яке передбачене ч. 2 ст. 114-2 КК України - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом 7 діб через Мар`їнський районний суд Донецької області.

Суддя ОСОБА_1