Рішення № 112908546, 20.07.2023, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" липня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/638/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія Укртатнафта (39609, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Свіштовська, буд. 3, код ЄДРПОУ 00152307)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Чорноморський паливний термінал (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Північна, буд. 2, код ЄДРПОУ 31886323)

про стягнення, -

за участю представників сторін:

від позивача: Бабіченко М.В., адвокат, діє на підставі довіреності

від відповідача: Бойко Н.І., адвокат, діє на підставі ордеру

Суть спору: Публічне акціонерне товариство Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія Укртатнафта звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства Чорноморський паливний термінал про стягнення 4993237,47 грн., з яких: 2434606,75 грн. основного боргу, 1129283,54 грн. інфляційних втрат та 1429347,18 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія Укртатнафта посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуг зі зберігання №236/10/2120 від 26.03.2020.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 04.04.2023 о 13:45.

31.03.2023 за вх.№10539/23 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданому відзиві відповідач просить суд у задоволенні позову про стягнення 1129283,54 грн. інфляційних втрат та 1429347,18 грн. пені відмовити, з огляду на наступне:

- відповідач зазначає, що рахунок на оплату послуг відповідач отримав лише 09.03.2023, що підтверджується інформацією щодо відстеження (трекінгу) відправлень з сайту АТ Укрпошта, у зв`язку з чим обов`язок щодо перерахування грошових коштів виник у відповідача після 09.03.2023; таким чином, на думку відповідача строк оплати послуг зі зберігання нафти за рахунками-фактурами №90644419 від 30.06.2020 та №90628127 від 31.05.2020 спливає 08.05.2023;

- на думку відповідача, враховуючи те, що відповідач до 09.03.2023 не отримував рахунки-фактури на оплату послуг зі зберігання нафти - строк виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань прострочено не було, у зв`язку з чим у позивача відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі 1429347,18 грн. та інфляційних витрат в розмірі 1129283,54 грн.;

- відповідач наголошує, що відповідно до довідки Голови правління ПрАТ Чорноморський паливний термінал з квітня 2022 року останнім не здійснюється основний вид господарської діяльності та на даний час джерелом фінансових надходжень на рахунки підприємства є надання в суборенду приміщень (щомісячно 22900,00 грн з ПДВ) та повернення заборгованостей контрагентів, при цьому, за рахунок зазначених коштів ПрАТ Чорноморський паливний термінал виплачує заробітну плату працівникам, здійснює матеріально технічне забезпечення підприємства, а також сплачує податки, а також виплачує наявну заборгованість перед контрагентами;

- відповідач вказує, що через закриття портів, відсутність можливості приймати судна, та, як наслідок, зменшення обсягів імпорту та експорту, у відповідача склалася складна економічна ситуація, спровокована діями російської федерації, яка використовує своє становище з метою блокування портів, впливу на формування цін, в тому числі введення економічної війни проти України, окрім того, вищезазначені дії призвели до призупинення контрактів на надання послуг та вимушеного виведення персоналу та технологічних можливостей у простій; станом на момент подачі даного відзиву відповідач не встиг оговтатися від несприятливих наслідків військової агресії, оскільки порт за місцезнаходженням відповідача не відновив діяльність з експорту та імпорту нафтопродуктів, у зв`язку з чим у товариства відсутні можливості отримувати прибуток та вчасно здійснювати розрахунки з контрагентами; ПрАТ Чорноморський паливний термінал не заперечує проти існування суми основної заборгованості перед Публічним акціонерним товариством Транснаціонально фінансово-промислова нафтова компанія Укртатнафта, однак, враховуючи вищезазначені обставини, через фактичне призупинення основного виду діяльності товариства та відсутність грошових коштів, необхідних для погашення заборгованості, відповідач просить відстрочити виконання судового рішення в порядку статті 331 ГПК України. Також до поданого відзиву відповідачем надано заяву про відстрочення виконання рішення, в якій відповідач просить суд при прийнятті рішення по справі №916/638/23 надати відстрочку його виконання на 1 рік з дня ухвалення рішення.

04.04.2023 за вх.№10918/23 до суду від позивача надійшли оригінали доданих до позовної заяви документів для огляду, які супровідним листом від 30.06.2023 були повернуті позивачу.

Ухвалою суду від 04.04.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі №916/638/23 на 30 днів; відкладено підготовче засідання у справі на 11.05.2023 о 13:45.

11.04.2023 за вх.№11752/23 до суду від позивача надійшли заперечення на відзив відповідача, які прийнято судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданих запереченнях позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі та відмовити у задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду, з огляду на наступне:

- позивач зазначає, що дійсно до позовної заяви не додано доказів відправки рахунків на адресу відповідача протягом 2020 року, у зв`язку з тим, що реєстр вихідної кореспонденції зберігається на підприємстві тільки один рік; відповідач наполягає та стверджує, що направляв рахунки на оплату на адресу відповідача і вони у відповідача маються та якщо навіть допустити, що рахунки у відповідача не збереглися, то у відповідності до ст. 901, 902, 906 ЦК України, відповідач зобов`язаний був оплатити виконавцю надану послугу до закінчення договору, який діяв у відповідності до п.7.2 до 31.12.2020; підтвердженням того, що позивач вимагав оплатити заборгованість по договору, є лист №43/03-682 від 08.10.2020; підтвердженням того, що позивач вимагав оплатити заборгованість по договору, є претензія №14/05-304 від 26.12.2022 та відповідь на претензію за вих№37 від 18.01.2023, відповідно до якої відповідач обіцяв погасити борг за послуги зберігання;

- позивач вважає, що для виправдування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів, обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення, окрім того відповідач не надав суду перелік відкритих рахунків у банківських установах та банківські довідки щодо відсутності грошових коштів на рахунках протягом 2020, 2021 та 2022 років та руху коштів по рахункам, інформацію щодо відкриття кредитних ліній не надано, інформацію щодо депозитних рахунків не надано, тобто відповідач на підтвердження неможливості виконати судове рішення не надав доказів, які підтверджують реальну фінансову неспроможність; позивач вказує, що є висока ступінь вини відповідача у виникненні спору, оскільки термін оплати за надані послуги настав у 2020 році, заздалегідь до агресії росії, та відповідач мав достатньо часу для врегулювання спору та оплати за надані послуги зберігання, в свою чергу відповідач не вжив жодних заходів щодо погашення заборгованості, а відповідно подана ними заява не підлягає задоволенню;

- позивач наголошує, що загарбницькі дії країни-агресора російської федерації проти України, численні ворожі обстріли Кременчуцького НПЗ унеможливили повноцінне здійснення господарської діяльності та отримання доходів від її здійснення, зазначені надзвичайні події поставили в скрутне матеріальне становище ПАТ Укртатнафта та наразі всі грошові кошти, що є у розпорядженні позивача (як власні, так і запозичені), спрямовані лише на відновлення підприємства після ворожих обстрілів та найскоріше повноцінне відновлення постачання вкрай необхідних нафтопродуктів для потреб Держави.

10.05.2023 за вх.№15515/23 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданих поясненнях відповідач вказує:

- відповідач зазначає, що підприємство відповідача знаходиться у важкій економічний ситуації у зв`язку із призупиненням основного виду діяльності товариства, відсутністю стабільних джерел фінансування, які б дозволяли сплатити існуючу заборгованість в повному обсязі, а також необхідністю сплачувати заробітну плату працівникам в загальній кількості 170 осіб; зазначені обставини можуть призвести до банкрутства Товариства, внаслідок чого воно не зможе покривати свої витрати, в тому числі зобов`язання перед працівниками, податковими органами та кредиторами; також, банкрутство призведе до втрати великої кількості робочих місць, що буде наслідком втрати зазначеними особами соціальних гарантій та постійного доходу, збільшення рівня безробіття, зменшення податкових надходжень до державного бюджету, зростання соціальної напруги в регіоні; окрім того, банкрутство компанії не забезпечує повного розрахунку з усіма кредиторами, в залежності від пріоритету та обсягу їхніх вимог, окремі кредитори можуть отримати лише часткове задоволення своїх фінансових вимог або ж взагалі залишитися без компенсації; отже, стягнення суми основної заборгованості без відстрочки виконання рішення, стане надмірним фінансовим тягарем для відповідача, що призведе до повного зупинення його господарської діяльності, неможливості залучення додаткових грошових коштів (отримання) з метою погашення заборгованостей, а також всіх вищезазначених несприятливих наслідків;

- відповідач зауважує, що на підтвердження виконання зобов`язань з оплати праці, відповідач вважає за необхідне долучити до матеріалів справи лист вих.№220 від 26.04.2023, а також платіжні інструкції та звіти із праці за лютий-березень 2023; окрім того, 26.04.2023 відповідачем було направлено листа позивачу, в якому зазначено, що ПРАТ Чорноморський паливний термінал було надіслано вимогу про повернення заборгованості ТОВ АЛЬБІОН КОММОДІТІЗ в розмірі 3 млн. (три мільйони) гривень, згідно договору поворотної фінансової допомоги №1/21 від 08.11.2021, а також зазначено про заходи, які здійснює відповідач, для якнайшвидшого відновлення господарської діяльності та повернення позивачу грошових коштів.

11.05.2023 за вх.№15683/23 до суду від відповідача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи, а саме: докази сплати відповідачем основного боргу на загальну суму 2434606,75 грн.

Ухвалою суду від 11.05.2023 відкладено підготовче засідання на 01.06.2023 о 12:50. Підготовче засідання 01.06.2023 о 12:50 не відбулось у зв`язку з проведенням ГУДСНС України в Одеській області спільно з ГУНП в Одеській області оперативно-розшукових заходів з приводу анонімного повідомлення про закладення вибухового приладу в адміністративній будівлі суду та зміщенням графіку проведення судових засідань. Ухвалою суду від 07.06.2023 підготовче засідання призначено на 19.06.2023 о 12:15. У підготовчому засіданні 19.06.2023 судом у протокольній формі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.07.2023 о 10:30. Ухвалою суду від 04.07.2023 судове засідання призначено на 19.07.2023 о 10:30. У судовому засіданні 19.07.2023 оголошено перерву до 20.07.2023 о 10:00.

У судовому засіданні 20.07.2023 судом у протокольній формі закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 2434606,75 грн. основного боргу у зв`язку з його сплатою відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями №536 від 10.05.2023 на суму 1197347,58 грн. та №537 від 10.05.2023 на суму 1237259,17 грн. Таким чином, на розгляді суду залишаються позовні вимоги про стягнення 1129283,54 грн. інфляційних втрат та 1429347,18 грн. пені.

У судовому засіданні 20.07.2023 представник позивача просить суд задовольнити позов.

У судовому засіданні 20.07.2023 представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Справа №916/638/23 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України та оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом та оголошеним загальнодержавним карантином, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

В судовому засіданні 20.07.2023 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 20.07.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:

26.03.2020 між Публічним акціонерним товариством Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія Укртатнафта (зберігач, позивач) та Приватним акціонерним товариством Чорноморський паливний термінал (поклажодавець, відповідач) укладений договір №236/10/2120 на надання послуг зі зберігання, відповідно до якого на умовах цього договору поклажодавець передає на зберігання, а зберігач зобов`язується прийняти на зберігання, зберігати і повернути після зберігання поклажодавцеві нафту сиру українських родовищ згідно ТУ У 06.1-00135390-016:2018 Нафта для нафтопереробних підприємств. Технічні умови. (або ГОСТ 9965-76 Нефть для нефтеперерабатывающих предприятий. Технические условия) та нафту сиру з умовним позначенням 1.1.1. згідно з класифікацією до ГОСТ 9965-76 (далі - товар).

Відповідно до п.2.2 договору приймання і передача товару на зберігання та повернення товару зі зберігання оформляються актами приймання-передачі (на зберігання/зі зберігання, відповідно), які обов`язково містять дані про кількість, якість та вартість переданого товару, та підписуються уповноваженими представниками сторін.

Згідно з п.4.1 договору ціна (тариф) зберігання товару становить - 2,57 гривень за тону нетто товару, що знаходиться на зберіганні на умовах даного договору, за кожну добу зберігання, крім того ПДВ 0,51 гривня, усього вартість послуг зі зберігання тонни нетто товару в добу з ПДВ складає 3,08 гривень. Крім того, за приймання товару на зберігання, поклажодавець одноразово сплачує зберігачу 35,00 гривень за тонну нетто товару, що передається на зберігання на умовах даного договору, крім того ПДВ 7,00 гривень, усього вартість послуг з приймання товару на зберігання тонни нетто товару з ПДВ складає 42,00 гривень. Поклажодавець здійснює оплату послуг зберігачу за зберігання товару, яка включає в себе витрати на зберігання товару та інші додаткові послуги, пов`язані з прийняттям товару на зберігання.

За п.4.2 договору поклажодавець здійснює оплату вартості послуг по зберіганню товару, виходячи з його фактичних обсягів, що знаходились на зберіганні, і періоду зберігання таких обсягів товару, котрі (фактичні обсяги товару та період його зберігання) визначаються відповідно до оформлених сторонами актів приймання-передачі товару зі зберігання/на зберігання.

У відповідності до п.4.4 договору оплата вартості послуг по зберіганню товару здійснюється поклажодавцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок зберігача протягом 60 (шістдесяти) календарних днів від дати виписки зберігачем рахунку на оплату послуг по зберіганню, оформленого на підставі акту наданих послуг по зберіганню.

Згідно з п.4.5.1 договору акт наданих послуг по зберіганню є документом, що підтверджує факт надання зберігачем послуг по зберіганню товару і прийняття таких послуг поклажодавцем.

Відповідно до п.п. 5.1-5.2 договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором, сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України і умов цього договору. У випадку порушення поклажодавцем умов, що стосуються здійснення розрахунків за цим договором, поклажодавець сплачує зберігачеві, за вимогою останнього, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення оплати.

За п.7.2 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2020 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх завершення.

В матеріалах справи наявні підписані з обох сторін акти наданих послуг зі зберігання нафти до договору на надання послуг зі зберігання №236/10/2120 від 26.03.2020, а саме: акт №3 від 31.05.2020 на суму 1237259,17 грн. та акт №4 від 30.06.2020 на суму 1197347,58 грн.

Також в матеріалах справи наявні рахунки-фактури №90628127 від 31.05.2020 на суму 1237259,17 грн. та №90644418 від 30.06.2020 на суму 1197347,58 грн.

У листі від 08.10.2020 №43/03-682 позивач повідомив відповідача про наявну заборгованість на суму 2434606,75 грн. за послуги зі зберігання нафти, які надані в травні-червні 2020 року згідно договору №236/10/2120 від 26.03.2020.

У претензії від 26.12.2022 №14/05-304 позивач вимагав від відповідача погасити заборгованість у розмірі 2434606,75 грн., а також нараховані 1019505,24 грн. інфляційних втрат та 1292450,55 грн. штрафних санкцій.

У листі від 18.01.2023 №37 відповідач у відповідь на претензію позивача №14/05-304 повідомив, що відповідач проводить перевірку стану заборгованості та розрахунку штрафних санкцій наведених у претензій та запевнив, що керівництво ПРАТ Чорноморський паливний термінал розгляне можливість погашення боргу за послуги зберігання нафти найближчим часом.

Також в матеріалах справи наявні надані позивачем документи: витяг з наказу Міненерго від 07.09.2022 №1-ДКС Про затвердження Переліку об`єктів критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору; витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань; акти про пожежу; фотоматеріали.

В матеріалах справи на підтвердження доводів відповідача наявні:

- довідка ПРАТ Чорноморський паливний термінал №129 від 14.03.2023 про те, що з квітня 2022 року ПРАТ Чорноморський паливний термінал не займається основним видом господарської діяльності та на даний час джерелом фінансових надходжень є надання в суборенду приміщень та повернення заборгованостей контрагентів;

- лист ПРАТ Чорноморський паливний термінал №220 від 26.04.2023 щодо виплати заробітної плати, військового збору та податків; платіжні доручення про плату; звіти із праці;

- договір №1/21 від 08.11.2021 поворотної фінансової допомоги, укладений між ПРАТ Чорноморський паливний термінал та ТОВ Альбіон Коммодітіз; вимога №102 від 17.02.2023 про сплату заборгованості за договором №1/21 від 08.11.2021; акт звірки розрахунків.

В матеріалах справи наявні платіжні інструкції про сплату відповідачем основного боргу, а саме: №536 від 10.05.2023 на суму 1197347,58 грн. та №537 від 10.05.2023 на суму 1237259,17 грн.

Несвоєчасна сплата відповідачем заборгованості за договором №236/10/2120 від 26.03.2020 на надання послуг зі зберігання стала підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення основного боргу, інфляційних втрат та пені.

Під час розгляду судом даної справи відповідачем було сплачено заявлену до стягнення суму основного боргу у розмірі 2434606,75 грн. та судом у протокольній формі було закрито провадження у справі в цій частині у зв`язку з відсутністю предмета спору. Таким чином, на розгляді суду залишаються позовні вимоги про стягнення 1129283,54 грн. інфляційних втрат та 1429347,18 грн. пені.

Під час розгляду судом даної справи від відповідача надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду у справі №916/638/23 строком на 1 рік з дня ухвалення рішення.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України Про судоустрій і статус суддів є принцип верховенства права.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно з п.п. 5,6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

За ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Згідно з ч.1 ст. 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання за договором про надання послуг зі зберігання №236/10/2120 від 26.03.2020 щодо сплати таких послуг, що підтверджується матеріалами справи та самим відповідачем, внаслідок чого за відповідачем рахувалась заборгованість у розмірі 2434606,75 грн., яку відповідач сплатив під час розгляду даної справи та за якою судом було закрито провадження у справі за відсутністю предмета спору.

Щодо заявлених до стягнення пені та інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Сплата пені передбачена п.5.2 договору.

За вимогами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, враховуючи факт прострочення відповідачем здійснення розрахунків за спірним договором, що є порушенням його умов, господарський суд, дослідивши умови укладеного договору, перевіривши розрахунки позивача в частині нарахованих пені та інфляційних втрат, вважає такі розрахунки частково помилковими, оскільки при їх розрахунку позивачем допущено описку у сумі основного боргу, на яку були здійснені нарахування, а також нараховано позивачем пеню більше ніж за шість місяців, що на думку суду сторонами прямо в договорі не передбачено та не відповідає вимогам ч.6 ст. 232 ГК України, здійснивши власний перерахунок в межах заявленого періоду, господарський суд встановив, що обґрунтованою до стягнення сумою інфляційних втрат є 1083547,88 грн., сумою пені - 144608,97 грн. При цьому, господарський суд погодився з визначеним позивачем періодом та моментом порушення відповідачем грошових зобов`язань, приймаючи до уваги, в тому числі, підписані обома сторонами акти наданих послуг та застосовуючи принцип добросовісності.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія Укртатнафта та стягнення з відповідача 1083547,88 грн. інфляційних втрат та 144608,97 грн. пені, в решті позовних вимог судом відмовляється.

Іншого сторонами не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 18422,35 грн. за задоволеними позовними вимогами покладаються судом на відповідача.

Як встановлено судом, відповідачем до відзиву за вх.№10539/23 було подано заяву про відстрочення виконання рішення суду строком на 1 рік з дня ухвалення рішення.

Позивач надав заперечення на вказану заяву, які викладені у запереченнях на відзив за вх.№11752/23.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому необхідно враховувати, господарський суд законодавчо обмежений річним терміном відстрочення виконання рішення з дня його ухвалення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення (постанова пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №13).

Дійсно, на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява N 6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява №60858/00). Таким чином, питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.09.2018 у справі №905/2953/17).

Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, обставини, на які посилаються сторони, та надані докази на їх підтвердження, приймаючи до уваги військову агресію російської федерації проти України та її наслідки, приймаючи до уваги сплату відповідачем основного боргу, враховуючи, що інтерес стягувача полягає у отриманні належних йому сум, а інтерес боржника полягає у погашенні наявної заборгованості при забезпеченні сталості роботи підприємства в умовах наявних можливостей, господарський суд дійшов висновку про наявність в даному випадку тих виняткових обставин, які ускладнюють одночасне та повне виконання рішення суду у справі №916/638/23 і є підставами для надання Приватному акціонерному товариству Чорноморський паливний термінал відстрочки виконання рішення суду у справі №916/638/23 строком на 3 (три) місяці, до 20.10.2023. В даному випадку суд доходить висновку, що тримісячний строк відстрочення виконання рішення суду у даній справі в умовах, які склались, є обґрунтованим з дотриманням балансу інтересів обох сторін.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи, що судом було частково закрито провадження у справі на суму 2434606,75 грн. основного боргу за відсутністю предмета спору, господарський суд дійшов висновку про повернення позивачу 36519,10 грн. судового збору за вимогами, провадження за якими судом закрито за відсутністю предмета спору, сплаченого за платіжним дорученням №0000076971 від 25.01.2023 на загальну суму 74898,57 грн., яке міститься в матеріалах справи №916/638/23.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія Укртатнафта задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства Чорноморський паливний термінал (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Північна, буд. 2, код ЄДРПОУ 31886323) на користь Публічного акціонерного товариства Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія Укртатнафта (39609, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Свіштовська, буд. 3, код ЄДРПОУ 00152307) 1083547 /один мільйон вісімдесят три тисячі п`ятсот сорок сім/ грн. 88 коп. інфляційних втрат, 144608 /сто сорок чотири тисячі шістсот вісім/ грн. 97 коп. пені та 18422 /вісімнадцять тисяч чотириста двадцять дві/ грн. 35 коп. судового збору.

3.В решті позову - відмовити.

4.Відстрочити Приватному акціонерному товариству Чорноморський паливний термінал (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Північна, буд. 2, код ЄДРПОУ 31886323) виконання рішення Господарського суду Одеської області від 20.07.2023 у справі №916/638/23 про стягнення з Приватного акціонерного товариства Чорноморський паливний термінал (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Північна, буд. 2, код ЄДРПОУ 31886323) на користь Публічного акціонерного товариства Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія Укртатнафта (39609, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Свіштовська, буд. 3, код ЄДРПОУ 00152307) 1083547 /один мільйон вісімдесят три тисячі п`ятсот сорок сім/ грн. 88 коп. інфляційних втрат, 144608 /сто сорок чотири тисячі шістсот вісім/ грн. 97 коп. пені та 18422 /вісімнадцять тисяч чотириста двадцять дві/ грн. 35 коп. судового збору строком до 20.10.2023.

5.Повернути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія Укртатнафта (39609, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Свіштовська, буд. 3, код ЄДРПОУ 00152307) 36519 /тридцять шість тисяч п`ятсот дев`ятнадцять/ грн. 10 коп. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням №0000076971 від 25.01.2023 на загальну суму 74898 /сімдесят чотири тисячі вісімсот дев`яносто вісім/ грн. 57 коп., яке міститься в матеріалах справи №916/638/23.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 18 серпня 2023 р.

Суддя Ю.С. Бездоля