Ухвала суду № 112900008, 08.08.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

08 серпня 2023 року № 320/9411/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши у підготовчому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України" в особі Ради адвокатів України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, про визнання протиправним та нечинними рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України" в особі Ради адвокатів України, у якому просить суд:

- визнати нечинним з моменту прийняття рішення Ради адвокатів України №144 від 16-17.11/2022 "Про Реєстр дисциплінарних проваджень";

- визнати нечинним з моменту прийняття рішення Ради адвокатів України №120 від 30.08.2014 (зі змінами) "Положення про порядок прийняття та розгляд скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність".

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.05.2023 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання на 20.06.2023 о 14:00 год

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури.

10.07.2023 на адресу суду від ОСОБА_2 надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Обґрунтовуючи вказане клопотання, заявник стверджує, що остаточне рішення суду у цій адміністративній справі може напряму вплинути на його майнові права та інтереси та створити певну преюдицію щодо питання неправомірності та безпідставності стягнення з заявника відповідних платежів.

Так, оскаржуваними рішенням РАУ від 16-17.11.2022 року №144 «Про Реєстр дисциплінарних проваджень» встановлюється та затверджується плата за внесення кваліфікаційно-дисциплінарними комісіями адвокатури регіонів відомостей до Реєстру дисциплінарних проваджень у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день подання заяви (скарги) щодо поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність.

Крім того, оскаржуваним рішенням встановлюється та затверджується плата за внесення Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури відомостей до Реєстру дисциплінарних проваджень у розмірі 30% від одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день подання скарги на рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Заявник повідомляє, що в жовтні 2022 року він звернувся до Ради адвокатів міста Києва з повідомленням про протиправну поведінку адвоката ОСОБА_3 та 04.01.2023 сплатив на рахунок КДКА Полтавської області 2416 грн. за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяви та 269 грн за внесення відомостей до Реєстру дисциплінарних проваджень.

У зв`язку із закриттям рішенням КДКА Полтавської області від 19.01.2023 дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_3 заявником було подано скаргу до ВКДКА та 13 лютого 2023 року сплачено 806 грн. на рахунок ВКДКА.

Рішенням ВКДКА від 31 березня 2023 року №ІII-007/2023 скарга заявника залишена без задоволення, а рішення КДКА Полтавської області без змін.

ОСОБА_2 стверджує, що наразі у нього виникає необхідність та право звернутись до КДКА Полтавської області та ВКДКА з досудовою претензією про повернення сплачених ним коштів, хоча правової підстави для сплати не було та немає.

З урахуванням наведеного, заявник стверджує, що у разі задоволення позову в цій адміністративній справі у нього виникне пряме право та можливість повернути безпідставно сплачені кошти у загальній сумі 3491 грн. на підставі приписів статті 1212 Цивільного кодексу України.

Крім того, заявник вважає, що остаточне рішення суду у цій справі може потягнути за собою виникнення у нього права на звернення до органів дізнання чи досудового розслідування із заявою про ознаки кримінального правопорушення в діях певних посадових осіб НААУ/РАУ та проведення відповідної перевірки в призму кримінального права.

Отже, на переконання ОСОБА_2 , остаточне рішення суду у цій адміністративній справі напряму впливає на його майнові права та фінансові інтереси, внаслідок чого просить суд залучити його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

У судовому засіданні 20.07.2023 судом було оголошено перерву у підготовчому засіданні до 08.08.2023 до 15:00 на підставі клопотань Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України" та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про необхідність надання їм часу для ознайомлення із заявленим клопотанням та висловленням свої позиції щодо цього.

03.03.2023 до суду від Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури надійшли заперечення на заяву ОСОБА_2 , у якій третя особа зазначила, що правові передумови для задоволення заяви ОСОБА_2 відсутні, оскільки відсутні докази впливу рішення у цій справа та права та обов`язки заявника.

Крім того, ВКДКА зауважує, що в ухвалі про відкриття провадження від 25.05.2023 у цій справі суд визначив, що оскаржуване у цій справі рішення Ради адвокатів України №144 є нормативно-правовим актом, внаслідок чого поклав на НААУ обов`язок опублікувати оголошення про судове провадження у виданні, в якому вказаний акт був або мав бути офіційно оприлюднений. Виконання цієї вимоги, на переконання третьої особи, є достатнім заходом задля повідомлення невизначеного кола осіб, яких може стосуватись вказане Рішення №l44, однак, норми чинного КАС України не передбачають обов`язку залучати до розгляду справи щодо оскарження нормативно-правового акта всіх осіб, яких цей акт може стосуватися, оскільки це є недоцільним, нелогічним, призведе до невиправданого залучення великої кількості учасників справи, збільшення обсягу навантаження на суд та сторони у справі, ускладнить та затягне розгляд справи на тривалий строк.

08.08.2023 до суду від Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України" в особі Ради адвокатів України надійшли заперечення на заяву ОСОБА_2 , в яких відповідач просить відмовити у задоволенні вказаної заяви.

Так, НААУ зазначає, що метою участі третіх осіб у справі є відстоювання ними власних прав і законних інтересів, на які може справити вплив рішення чи ухвала суду. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, виступає в процесі на боці тієї сторони, з якою в неї існують певні правові відносини.

Підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача.

Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.

Відповідач, з посилання на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 25 червня 2019 року у справі №910/17792/17, стверджує, що не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також встановлювати чи захищати їх права, тобто винести рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб.

Оскільки заявник зазначає як підставу для його залучення в якості третьої особи виникнення у нього в майбутньому необхідності та права звернутись до КДКА Полтавської області та ВКДКА з вимогою про повернення йому коштів, сплачених відповідно до оскаржуваного у цій справі рішення, відповідач вважає, що у заяві висвітлюються події минулого часу, а сам ОСОБА_2 не заперечує того факту, що на даний момент дисциплінарне провадження відносно адвоката ОСОБА_3 за його скаргою закінчено.

Відповідач зазначає, що оскільки предметом позову є визнання протиправним та нечинним рішення Ради адвокатів України №144 від 16.11.2022 «Про Реєстр дисциплінарних проваджень», яке є нормативно-правовим актом, у разі задоволення позову у цій справі спірне рішення, відповідно до положень частини другої статті 265 КАС України втратить чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Відповідач зауважує, що в сучасній судовій практиці позиція про втрату чинності нормативно-правового акта за судовим рішенням лише на майбутнє, після набрання таким рішенням законної сили підтверджена постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 (справа № 520/12022/17).

З урахуванням цього відповідач вважає, що рішення у цій справі жодним чином не вплине на права та обов`язки ОСОБА_2 , що свідчить про відсутність підстав для залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Розглянувши заяву ОСОБА_2 , суд зазначає таке.

Частиною другою статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Суд зауважує, що дана справа стосується оскарження нормативно-правового акта.

Так, статтею 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що: нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Верховний Суд у постанові від 07.06.2021 у справі №296/10605/16-а (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР - 97494866) зазначив, що юридична наука визначає, що нормативно-правові акти - це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування.

Отже, до нормативно-правових актів відносяться прийняті уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовується неодноразово.

Ненормативним (індивідуальним) правовим актам притаманні такі ознаки: а) спрямовуються на врегулювання конкретних (одиничних) актів соціальної поведінки; б) поширюються лише на персонально визначених суб`єктів; в) містять індивідуальні приписи (веління, дозволи), розраховані на врегулювання лише окремої, конкретної життєвої ситуації, тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією; г) не передбачають повторного застосування одних і тих самих юридичних засобів; д) не мають зворотної дії в часі.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься у постановах Верховного Суду від 21.10.2019 у справі № 522/22780/16-а, від 26.11.2019 у справах № 826/4630/18 та № 183/6195/17, від 11.12.2019 у справі № 369/7296/16-а, від 21.12.2019 у справі №826/14366/15, від 04.03.2020 № 450/1236/17.

Аналогічна правова позиція щодо визначення поняття нормативно-правового акта викладена у рішеннях Конституційного Суду України від 27.12.2001 №20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22.07.1991 (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини), від 23.06.1997 № 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини), від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування (пункт 4 мотивувальної частини).

У вищевказаній постанові від 07.06.2021 у справі №296/10605/16-а (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР - 97494866) Верховний Суд зазначив, що визначальною умовою, що може слугувати критерієм загальності чи персоніфікованості суб`єктів впливу є їхнє коло, адже кількість як величина має відносний характер, може змінюватись і не є сталим показником регулятивного впливу юридичних актів. Під час визначення кола суб`єктів, правовий статус яких регламентує правовий акт, необхідно зважати лише на ті із них (фізична чи юридична особа, орган, організація, спільність людей тощо), для яких правовим актом установлюються права та обов`язки безпосередньо, щодо яких праворегуляторний вплив є прямим (а не усіх суб`єктів, для яких він може мати юридичне значення).

Такий самий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 27.02.2021 у справі №405/6347/15-а (2-а/405/291/15) (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 87868707).

Тому, здатність правового акта поширювати свою чинність хоч і на певне коло, однак неперсоніфікованих осіб - є ознакою нормативності.

Суд зазначає, що оскільки спірні рішення є нормативно-правовими актами, суд ухвалою про відкриття провадження у справі зобов`язав відповідача опублікувати оголошення про судове провадження, на виконання чого було надано роздрукований скріншот оголошення, розміщеного на веб-сайті відповідача.

Отже, відповідачем доведено до відома невизначеного кола осіб інформацію про факт оскарження спірних рішень у судовому порядку.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що з огляду на правову природу спірних рішень, рішення, прийняте за результатами розгляду даної справи, не буде мати прямого впливу на права та інтереси заявника, оскільки спірними рішеннями права та обов`язки ОСОБА_2 безпосередньо не визначалися, а встановлена та затверджена плата за внесення відомостей до Реєстру дисциплінарних проваджень щодо поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність.

Суд вважає непереконливими твердження ОСОБА_2 про те, що рішення суду у цій справі напряму впливає на його майнові права та фінансові інтереси, оскільки у разі задоволення позову в цій адміністративній справі у нього виникне пряме право та можливість повернути безпідставно сплачені кошти у загальній сумі 3491 грн., а також право на звернення до органів дізнання чи досудового розслідування із заявою про ознаки кримінального правопорушення в діях певних посадових осіб НААУ/РАУ та проведення відповідної перевірки в призму кримінального права.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, рішення у цій справі буде не матиме вплив на правовідносини, пов`язані зі сплатою ОСОБА_2 внесків у період чинності рішень, оскаржуваних у цій справі.

При цьому суд звертає увагу на те, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).

Така ж правова позиція була неодноразово викладена й у постановах Верховного Суду України, зокрема у постанові від 10 лютого 2016 року у справі № 537/5837/14-а, де суд зазначив, що, керуючись принципом законності та виходячи із визначених у частині четвертій статті 9 КАС (у редакції, чинній на час прийняття судових рішень) загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2014 році слід застосовувати не постанову Кабінету Міністрів України, а закон.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 9 червня 2022 року у справі № 520/2098/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 104942716).

Наведене, у свою чергу, також підтверджує, що рішення у цій справі не впливає ані на права та обов`язки ОСОБА_2 , ані на його можливість повернути сплачені кошти у загальній сумі 3491 грн., а також право на звернення до органів дізнання чи досудового розслідування, оскільки, керуючись відповідними правовими висновками Верховного Суду, у разі звернення ОСОБА_2 до суду з позовом про стягнення коштів у загальній сумі 3491 грн. суди були б зобов`язані надати оцінку правомірності рішення Ради адвокатів України №144 від 16-17.11/2022, незалежно від того, чи оскаржувався такий акт в судовому порядку та чи є він чинним на момент розгляду справи.

Суд знов звертає увагу на те, що в адміністративному процесі стосовно оскарження нормативно-правового акта суд інформує осіб, на яких оскаржуваний акт може мати опосередкований вплив, шляхом зобов`язання відповідача опублікувати оголошення про оскарження нормативно-правового акта. Саме шляхом такої публікації до відома усіх зацікавлений осіб доводиться інформація про розгляд справи та результати такого розгляду.

У зв`язку з цим, підстави для залучення ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, відсутні.

Також 08.08.2023 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Національного агентства з питань запобігання корупції.

Обґрунтовуючи вказане клопотання, позивач зазначає, що 08.06.2023 КДКА Закарпатської області порушено дисциплінарну справу стосовно адвоката ОСОБА_1 , а 21.06.2023 КДКА Закарпатської області притягнуто до дисциплінарної відповідальності адвоката ОСОБА_1 та позбавлено свідоцтва адвоката і виключено з ЄРАУ.

03.08.2023, отримавши з відкритих публічних державних джерел інформацію про можливу корупцію, ОСОБА_1 , як викривачем корупції, за ст. 53 Закону України «Про запобігання корупції» офіційно подано до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП), Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК), Національного антикорупційного бюро України (НАБУ), Державного бюро розслідувань (ДБР), Офісу Генерального прокуратура (ОГП) «Заяву про пред`явлення позову про визнання необґрунтованими активів суб`єкта декларування - Голови «Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області» - ОСОБА_6 та їх стягнення в дохід держави та про проведення моніторингу способу життя суб`єкта декларування та про вжиття заходів щодо виявлення інших необґрунтованих активів суб`єкта декларування та збір доказів їх необґрунтованості».

04.08.2023, отримавши з відкритих публічних державних джерел інформацію про можливу корупцію, ОСОБА_1 , як викривачем корупції за ст. 53 Закону України «Про запобігания корупції» офіційно подано до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП), Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК), Національного антикорупційного бюро України (НАБУ), Державного бюро розслідувань (ДЕР), Офісу Генерального прокуратура (ОГП) - «Заяву про пред`явлення позову про визнання необґрунтованими активів суб`єкта декларування - Голови «Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури» ОСОБА_8 та їх стягнення в дохід держави та про проведення моніторингу способу життя суб`єкта декларування та про вжиття заходів щодо виявлення інших необґрунтованих активів суб`єкта декларування та збір доказів їх необґрунтованості».

Позивач стверджує, що 05.08.2023 він як викривач корупції звернувся до державних антикорупційних органів - Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК), Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП), Національного антикорупційного бюро України (НАБУ), Державного бюро розслідувань (ДЕР), Офісу Генерального прокуратура (ОГП) із заявою про залучення як третьої особи Національного агентства з питань запобігання корупції та щодо державного захисту ОСОБА_1 як викривача корупції у справі про скасування рішення про позбавлення свідоцтва адвоката, яка розглядається в Закарпатському окружному адміністративному суді (№260/5601/23).

Також позивач зазначає, що 05.08.2023 він подав до Національного агентства з питань запобігання корупції заяву щодо державного захисту викривача корупції.

Вказані обставини, на думку позивача, є підставою для залучення до участі у цій справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Національного агентства з питань запобігання корупції, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» викривач - фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв`язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов`язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.

Згідно з положеннями статті 53 Закону України «Про запобігання корупції», на яку посилається позивач в обґрунтування свого клопотання, викривачі, їх близькі особи перебувають під захистом держави.

Національне агентство в разі звернення викривача:

1) здійснює представництво в суді інтересів викривача у випадках, якщо викривач неспроможний самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси викривача, не здійснюють або неналежним чином здійснюють його захист;

2) має право бути присутнім на засіданнях судів усіх інстанцій, у тому числі на закритих судових засіданнях, за умови згоди викривача, в інтересах якого судовий розгляд оголошено закритим;

3) має право звертатися до суду з позовом (заявою) про захист прав і свобод викривачів, брати участь у судовому розгляді справ, провадження в яких відкрито за його позовами (заявами, клопотаннями (поданнями);

4) має право вступати у справи, провадження в яких відкрито за позовами (заявами, клопотаннями (поданнями) викривачів, на будь-якій стадії їх судового розгляду;

5) має право ініціювати незалежно від участі Національного агентства у судовому провадженні перегляд судових рішень у порядку, встановленому законом.

Національне агентство здійснює постійний моніторинг виконання закону у сфері захисту викривачів, проводить щорічний аналіз та перегляд державної політики у цій сфері.

Суд звертає увагу на те, що вищевказані законодавчі положення стосуються саме статусу фізичних осіб як викривачів, у той час як провадження у даній справі пов`язано з оскарженням рішення Ради адвокатів України №144 від 16-17.11/2022 та рішення Ради адвокатів України №120 від 30.08.2014 (зі змінами) та у даній справі не вирішуються питання захисту прав позивача саме як викривача корупції.

Більш того, позов у даній справі був поданий позивачем 14.03.2023 (сформований у системі «Електронний суд»), у той час як у клопотанні про залучення НАЗК в якості третьої особи позивач посилається на обставини, які виникли з 08.06.2023, тобто вже після звернення до суду у цій справі.

Таким чином, оскільки обставини даної справи не пов`язані із захистом прав, свобод чи інтересів ОСОБА_1 саме як викривача корупції, суд вважає, що правові підстави для залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Національного агентства з питань запобігання корупції, відсутні.

У судовому засіданні 08.08.2023 були проголошені вступна та резолютивна частини ухвали.

Керуючись статтями 49, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

2. Відмовити у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Національного агентства з питань запобігання корупції.

3. Копію ухвали направити на адресу учасників судового процесу та ОСОБА_2 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складений та підписаний 17.08.2023.

Суддя Дудін С.О.