Рішення № 112894168, 18.08.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/123/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2023 Справа № 908/1360/23

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ», код ЄДРПОУ 30859524 (03038, м. Київ, вул. І.Федорова, 32-А; адреса адвоката Гедз Ю.В.: АДРЕСА_1 )

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», код ЄДРПОУ 13622789 (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34)

про стягнення суми 13132,30 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» про стягнення з відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» суми 13132,30 грн страхового відшкодування.

Підставою для звернення з позовом зазначено невиконання відповідачем зобов`язань щодо виплати страхового відшкодування у розмірі 13132,30 грн у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка є страховим випадком відповідно до умов Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-0107-22-00675 від 11.11.2022 та сталася з вини транспортного засобу «VOLKSWAGEN», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , цивільна відповідальність якого (ТЗ) забезпечена полісом ОСЦПВВНТЗ №ЕР-209266718. Позов обґрунтовано ст.ст. 22, 525, 526, 530, 610, 993,1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 12 Закону України «Про страхування», ст.ст.9, 35, 36, 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». У позовній заяві також зазначено, що у зв`язку із розглядом справи позивач поніс судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн та оплату судового збору в розмірі 2684,00 грн, які просив стягнути з відповідача на користь позивача.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 24.04.2023 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1360/23 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 03.05.2023 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1360/23, присвоєний номер провадження 9/123/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

16.05.2023 на адресу суду від ТДВ «СК «КРЕДО» надійшов відзив (документ сформовано в системі «Електронний суд»), в якому відповідач заперечив проти позову. По суті позовних вимог відповідач зазначив, що відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон). Пунктом 2.1 статті 2 Закону передбачено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положеннями інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону. Тобто порядок оформлення полісу та здійснення страхового відшкодування за таким полісом визначається Законом. Після виплати страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту до позивача на підставі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» перейшло право вимоги потерпілого, що отримав страхове відшкодування. Тобто у правовідносинах відбулась заміна кредитора. А отже, на відносини між відповідачем та позивачем з моменту здійснення позивачем страхового відшкодування почали поширюватися норми Закону. Відповідно до ст. 29 Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовується витрати пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку встановленому законодавством. Згідно з п. 32.7 ст. 32 Закону страховик не відшкодовує за шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу. Відповідно до пунктів 2.3, 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, ФДМ України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092, зі змінами (надалі - Методика) вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ. Вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). Зазначив, що в межах Закону ТДВ СК «КРЕДО» повинно відшкодувати саме вартість матеріального збитку (реальні збитки) без урахування втрати товарної вартості, а не вартість відновлювального ремонту. Відповідно до розрахунку страхового відшкодування, наданого позивачем разом з заявою на виплату страхового відшкодування коефіцієнт фізичного зносу автомобіля ЗАЗ «Lanos», державний реєстраційний № НОМЕР_2 дорівнює 0%. Рік випуску транспортного засобу ЗАЗ «Lanos», д.н.з. НОМЕР_2 2011 рік, тобто авто на момент ДТП 13.12.2022 було в експлуатації вже більше 11 років. З наданих позивачем документів слідує, що виплата страхового відшкодування здійснювалась на підставі рахунку №2988 від 20.12.2022. Посилався на те, що позивачем не надано ні погодження розрахунку №2988 від 20.12.2022, ні документального підтвердження самостійної оплати Страхувальником вартості відновлювального ремонту на СТО, ні фотокопій пошкодженого ТЗ або звіту про оцінку вартості (розміру) збитків/висновку незалежної експертизи, замовленого Страховиком або самостійно розрахованої вартості відновлювального ремонту на підставі довідкових матеріалів, в тому числі з використанням програмного забезпечення. Перед зверненням до позивача Страхувальник звернувся до відповідача, в межах проведеного розслідування відповідачем було замовлено звіт. Відповідно до звіту №3007821/12/22 від 01.01.2023 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля та ЗАЗ «Lanos», д.н.з. НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,60 та без врахування ПДВ, складає 13 992,02 грн. Втім, відповідно до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на розмір франшизи згідно поліса. Висловив свої заперечення щодо заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

У зв`язку з введенням воєнного стану в Україні, погіршенням безпекової ситуації в місті Запоріжжі, постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, справу розглянуто 18.08.2023.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

11.11.2022 року між ПАТ «СК «УСГ» та ТОВ «Август Трейд» був укладений Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0107-22-00675, предметом якого є страхування транспортного засобу «ЗАЗ «Lanos», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

13.12.2022 року о 14 год 20 хв в м. Києві по проспекту Науки, 8 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «ЗАЗ «Lanos», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та транспортного засобу «VOLKSWAGEN», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки про ДТП вих. №363/41/11/5-2023 від 04.01.2023, схеми місця ДТП та постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 26.01.2023 року по справі №752/620/23, вищевказана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 п.п. 2.3б, 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху.

14.12.2022 року Страхувальник звернувся до ПАТ «СК «УСГ» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування й надав усі необхідні документи.

З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «ЗАЗ «Lanos», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , проведено його огляд та складено Акт огляду пошкодженого транспортного засобу від 14.12.2022, яким зафіксовано деталі та опис пошкодження застрахованого транспортного засобу.

Матеріали справи містять рахунок ФОП ОСОБА_2 (станція технічного обслуговування) на оплату №2988 від 20.12.2022, який виставлено ТОВ «Август Трейд» на суму 17595,00 грн.

22.12.2022 ТОВ «Август Трейд» (страхувальник) звернувся до позивача з заявою, відповідно до якої просив страхове відшкодування перерахувати на рахунок Страхувальника, для сплати рахунку СТО самостійно.

23.12.2022 року ПАТ «СК «УСГ» на підставі рахунку № 2988 від 20.12.2022 року було складено страховий акт № ДККА-81917 та розрахунок суми страхового відшкодування.

На підставі вищевказаних документів, ПАТ «СК «УСГ» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 15732,30 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №47560 від 23.12.2022 року (копія міститься в матеріалах справи).

Згідно з полісом серії ЕР № 209266718 (діючий станом на 13.12.2022) цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «VOLKSWAGEN», реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована ТДВ «Страхова компанія «КРЕДО» (відповідач у справі); франшиза згідно з цим полісом 2600,00 грн; ліміт за шкоду майну 130000,00 грн.

Позивач 03.01.2023 направив на адресу ТДВ «Страхова компанія «КРЕДО» заяву про виплату страхового відшкодування за вих. № 11/21417 від 03.01.2023, відповідно до якої просив здійснити перерахування страхового відшкодування в розмірі 15 732,30 грн.

Заява отримана відповідачем 10.01.2023, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Невиконання відповідачем зобов`язання з відшкодування страхової виплати стало підставою для звернення позивача до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою, за якою відкрито провадження у даній справі.

Із змісту ст.ст.15, 16 ЦК України, ст.20 ГК України слідує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та в порядку, що встановлений договором або законом. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Зазначене повністю узгоджується з вимогами ст. 27 Закону України «Про страхування», де зазначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 статті 1187 Цивільного кодексу України). Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

У Законі України «Про страхування» встановлено види обов`язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (пункт 9 частини 1 статті 7 Закону). Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За змістом цього Закону (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5).

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (статті 9, 22- 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому, договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Спеціальні норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується страховою сумою, зазначеною у страховому полісі (пункт 22.1 статті 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (стаття 12 Закону).

Отже страхова сума визначає лише максимальний розмір страхової виплати за шкоду, завдану майну потерпілих, але при цьому, не змінює порядок визначення страхової виплати та не збільшує відповідальність страховика у випадках, якщо до нього з заявою про виплату звернувся не безпосередньо потерпілий, а страховик за договором майнового страхування.

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідно до статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти (пункт 34.4 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати. Зазначене узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/9396/17.

У постанові від 20.03.2018 у справі № 911/482/17 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди суди повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Як встановлено судом вище, позивач (як страховик) за заявою страхувальника згідно з умовами договору добровільного страхування наземного транспорту виплатив суму 15732,30 грн. страхового відшкодування внаслідок пошкодження застрахованого транспортного засобу (автомобіля марки «ЗАЗ «Lanos», д.р.н. НОМЕР_2 ), шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 15732,30 грн. на рахунок ТОВ «Август-Трейд» (Страхувальника/Вигодонабувача) на підставі рахунку № 2988 від 20.12.2022, виставленого ФОП ОСОБА_2 . При цьому, калькуляції або експертного висновку, згідно з якими було визначено вартість ремонту автомобіля, позивачем суду не надано.

Відповідач у відзиві зазначив, що пред`явлення позивачем вимоги про виплату страхового відшкодування у розмірі повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу є неправомірним та додав до відзиву копію звіту №3007821/12/22 про оцінку колісного транспортного засобу «ЗАЗ «Lanos», д.р.н. НОМЕР_2 , здійсненого суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 , в результаті чого отримано значення 0,60. Згідно з яким вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу виконано наступним чином: Сврз= 6676,80 +6887,22+1070,00х(1-0,60) = 13992,02 грн. Втім, у зв`язку з ненаданням позивачем доказів погодження розрахунку та документального непідтвердження самостійної оплати вартості відновлювального ремонту на СТО, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Частинами 1 та 2 статті 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Оскільки відповідачем у цьому спорі є не особа, яка завдала шкоди, а страховик, у якого ця особа застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, для правильного вирішення спору у цій справі перш за все слід з`ясувати у яких межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства, несе відповідальність безпосередньо страховик.

За містом ст.ст. 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема: із пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з частиною 2 статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов`язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Частинами першою та шостою статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються КМУ, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються КМУ або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 далі - Методика).

Згідно з п.п. 2.3, 2.4 Методики вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ.

Вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до п. 8.5 Методики калькуляція вартості відновлювального ремонту складається за результатами технічного огляду КТЗ.

Відповідно до вимог пункту 8.2 Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Сврз = Ср + См + Сс(1- Ез), де:

Ср вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн..;

См вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.;

Сс вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.;

Ез коефіцієнт фізичного зносу.

Згідно з п. 7.37 Методики коефіцієнт фізичного зносу Ез розраховується за формулою:

Ез = 1 С

Цн

де:

С - ринкова вартість, грн., Цн - ціна нового КТЗ в Україні або в провідних країнах-експортерах за інформацією з довідкової літератури.

Значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років для мототехніки (п. 7.38 Методики).

Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач у справі) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля при встановленні вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов`язковим.

Доказів визначення вартості матеріального збитку, завданого в результаті ДТП, власнику автомобіля засобу «ЗАЗ «Lanos», д.р.н. НОМЕР_2 , 2011 року випуску, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, застосування якого в даному випадку є обов`язковим при визначенні вартості відновлювального ремонту з огляду на термін експлуатації вказаного транспортного засобу, позивач суду не надав.

За таких обставин, пред`явлення позивачем до відповідача (страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) вимоги про виплату страхового відшкодування у розмірі повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу є неправомірним. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 910/5001/17, від 06.07.2018 у справі № 924/675/17.

На підставі вищевикладеного, суд погоджується із доводами відповідача, що останній як страховик відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи, в даному випадку повинен здійснити відшкодування вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «ЗАЗ «Lanos», д.р.н. НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу даного транспортного засобу.

Згідно з п. 7.37 Методики коефіцієнт фізичного зносу Ез розраховується за формулою для якої необхідним є визначення ринкової вартості та ціни нового КТЗ. Основним підходом до визначення ринкової вартості КТЗ є порівняльний підхід (п.3.1 Методики), тобто для визначення ринкової вартості та коефіцієнту фізичного зносу безпосередній огляд оцінювачем транспортного засобу не є обов`язковим. При визначенні ринкової вартості КТЗ оцінювачем були використані дані програмного забезпечення Аudatех.

Розрахунок вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (Сврз) здійснено акредитованим оцінювачем за формулою п. 8.2 Методики: Сврз = Ср + См + Сс(1- Ез) із врахуванням вихідних даних (Ср вартість ремонтно-відновлювальних робіт, См вартість необхідних для ремонту матеріалів, Сс вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту).

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74, ч.ч. 1, 2 ст. 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з положеннями статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач надав докази на підтвердження своїх заперечень, які позивачем не спростовані. Позивачем не надано суду ані калькуляції, ані звіту про оцінку при встановленні вартості відновлювального ремонту .

На підставі вищевикладеного, судом приймається наданий відповідачем звіт про оцінку колісного транспортного засобу, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу дорівнює 13992,02 грн. (Сврз= 6676,80 +6887,22+1070,00х(1-0,60)).

За змістом п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми страхового відшкодування підлягають задоволенню в сумі 11392,02 грн. (13992,02-2600,00), тобто за вирахуванням фрашизи визначеної у полісі.

Отже позовні вимоги задовольняються судом частково.

Згідно з приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Відповідач заперечив проти покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн., оскільки вважає її неспівмірною щодо складності даної справи, а також занадто завищеною з огляду на обсяги наданої адвокатом правової допомоги та змісту цієї допомоги. Зазначив, що такі послуги як копіювання, завіряння, зшивання додатків до позову та підготовка справи до відправки не потребували професійних навичок. Також звернув увагу на наявність аналогічних справ в Господарському суді Запорізької області за позовом цього позивача.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Зі змісту ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» слідує, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, господарський суд також враховує правові висновки, що викладені в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20), в якій вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Згідно з ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 5000,00 грн, позивачем додано до матеріалів справи, в т.ч.: копію Договору про надання правової (правничої) допомоги № 1-12/2022-К від 20.12.2022, укладеного з АБ Гедз, копію Акту виконаних робіт від 14.04.2023 з детальним описом наданих послуг, копію довіреності №0122-139 від 23.12.2022, копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №10423/10 від 20.12.2021. Також суду надано копію платіжної інструкції № 4855 від 14.04.2023 на суму 20000,00 грн, що, зокрема, підтверджує понесення (оплату) позивачем витрат на професійну правничу допомогу за даним спором.

В акті надання послуг від 14.04.2023 наведений перелік послуг, які надавалися Адвокатським бюро «Гедз», зокрема щодо спору де страхувальником у правовідносинах за договором добровільного страхування виступало ТОВ «Август Трейд», винуватцем ДТП ОСОБА_1 , дата події 13.12.2022. В зазначеному акті сторонами погоджено, що Клієнт за виконану роботу сплачує Адвокатському бюро гонорар, передбачений умовами Договору в розмірі 5000,00 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн, які понесені позивачем, є доведеним, підтверджений належними доказами та є співмірним і розумним, враховуючи обсяг виконаних робіт (наданих послуг) у даній справі.

Доводи відповідача про безпідставність включення до витрат на професійну правничу допомогу таких витрат як: копіювання, завіряння, зшивання додатків до позову та підготовка справи до відправки, суд вважає безпідставними, оскільки в акті виконаних робіт від 14.04.2023 такий перелік послуг відсутній.

Інші доводи відповідача також є безпідставними з огляду на викладені судом вище висновки з цього питання.

Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, витрати на професійну правничу допомогу з урахуванням приписів п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 4337,40 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», код ЄДРПОУ 13622789 (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ», код ЄДРПОУ 30859524 (03038, м. Київ, вул. І.Федорова, 32-А) суму 11 392 (одинадцять тисяч триста дев`яносто дві) грн 02 коп. страхового відшкодування.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», код ЄДРПОУ 13622789 (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ», код ЄДРПОУ 30859524 (03038, м. Київ, вул. І.Федорова, 32-А) суму 2328 (дві тисячі триста двадцять вісім) грн 32 коп. витрат зі сплати судового збору та суму 4337 (чотири тисячі триста тридцять сім) грн. 40 коп витрат на професійну правничу допомогу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення складено та підписано 18.08.2023.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва