Рішення № 112894145, 07.08.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/69/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2023 Справа № 908/782/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (електрона пошта: energoatom@direkcy.atom.gov.ua; вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 24584661) від імені якого діє відокремлений підрозділ "Складське господарство" (електрона пошта: MelAN@rnpp.atom.gov.ua; Промислова зона 35/2, Будівельна база № 1, м. Вараш, Рівненська область, 34400; код ЄДРПОУ 36217282)

До відповідача: Фізичної особи-підприємця Фаустової Наталії Миколаївни (електрона пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 )

про стягнення 46 448,75 грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: Мельник А.М., довіреність № б/н від 24.08.2022, наказ № 183к від 27.10.2021;

від відповідача: не з`явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

13.03.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Складське господарство" до фізичної особи-підприємця Фаустової Наталії Миколаївни про стягнення 46 448,75 грн.

13.03.2023 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 15.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/782/23 в порядку спрощеного позовного провадження. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочато з 13.04.2023, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.05.2023 розгляд справи № 908/782/23 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Відкрите провадження у справі № 908/782/23 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.06.2023 об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

01.06.2023 від фізичної особи-підприємця Фаустової Наталії Миколаївни через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 31.05.2023 (вх. № 11822/08-08/23 від 01.06.2023), згідно якого відповідач заперечив проти позовних вимог та просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

08.06.2023 від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Складське господарство" через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив № б/н від 07.06.2023 (вх. № 12379/08-08/23 від 08.06.2023), згідно якої позивач підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд позов задовольнити.

12.06.2023 від ФОП Фаустової Н.М. через систему "Електронний суд" надійшло клопотання № б/н від 09.06.2023 (вх. № 12580/08-08/23 від 12.06.2023) про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на іншу дату.

Ухвалою від 12.06.2023 № 908/782/23 судом не прийнято до уваги доводи викладені у клопотанні відповідача № б/н від 09.06.2023 (вх. № 12580/08-08/23 від 12.06.2023), закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 12.07.2023 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою. Задоволено усне клопотання представника позивача про забезпечення проведення судового засідання, призначеного на 12.07.2023 об 11 год. 00 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи "EasyCon".

12.07.2023 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Враховуючи подання відповідачем письмового відзиву на позовну заяву, письмового заперечення на відповідь на відзив, у судовому засіданні 12.07.2023 суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за наявними в ній документами та оголосив відкритим перше судове засідання з розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 12.07.2023 судом оголошено перерву з розгляду справи по суті до 07.08.2023 о 10 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Проведення призначеного судового засідання вирішено здійснювати в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи "EasyCon".

Відповідно до ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 07.08.2023 здійснювалось в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи "EasyCon".

Представник відповідача у судове засідання 07.08.2023 вкотре не з`явився. Про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце призначеного судового засідання повідомлений належним чином у шляхом направлення на його електрону адресу відповідної ухвали суду. Клопотань про розгляд справи без участі уповноваженого представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Суд продовжив розгляд справи по суті.

Представник позивача підтримав доводи викладені у позовній заяві зазначивши, що за результатами переговорної процедури, проведеної відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» (оголошення у ЕТС «Prozorro» № UA-2022-01-21-015392-b) 10.02.2022 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Складське господарство» (Покупець) та фізичною особою-підприємцем Фаустовою Наталією Миколаївною (Постачальник) укладений договір №53-145-04-22-01303 (Договір), за умовами якого відповідач зобов`язався здійснити поставку товару деревини (брус, дошка) у 1 кварталі 2022 року. Договір опублікований 14.02.2022 в ЕТС «Prozorro». Однак, станом на 07.03.2023 товар не поставлений відповідачем. У зв`язку з порушенням відповідачем своїх зобов`язань по Договору, позивач просить суд позов задовольнити та на підставі п. 10.1. договору стягнути з відповідача пеню за період з 01.04.2022 по 30.09.2022 у розмірі 33 626,25 грн. та за прострочення виконання зобов`язань більше 30 (тридцяти) діб - штраф на суму 12 862,50 грн., а всього 46 448,75 грн. штрафних санкцій.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог посилаючись у відзиві на позовну заяву на те, ФОП Фаустова Н.М. не мала та не має на меті усунутись від виконання умов договору, і виконає їх одразу як закінчиться воєнний стан і буде можливість поставити товар позивачу, який не поставлений не з вини відповідача, а у зв`язку з раптово виниклими форс - мажорними обставинами: військова агресія Російської Федерації. Вищевказані зобов`язання дійсно не були виконані ФОП Фаустова Н.М., але, через наявність форс-мажорних обставин. На момент початку військової агресії Російської Федерації 24.02.2022, відповідач проживала у місті Бердянськ Запорізької області у квартирі, що належить їй на праві власності, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру від 31.05.2023. З 26.02.2022 місто Бердянськ Запорізької області знаходиться у тимчасовій окупації Російською Федерацією. При цьому, на території міста припинили діяльність українські органи влади, був відсутній інтернет, телефонний зв`язок, телебачення від українських надавачів послуг. Керуючись п. 11.5. договору, відповідач зазначив про відсутність правових підстав вимагати стягнути з відповідача на користь позивача штрафні санкції. Крім цього, відповідач не отримував жодної претензії від позивача з огляду на відсутність будь-яких засобів зв`язку на території тимчасово окупованого міста Бердянськ. На підставі викладеного, відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представник позивача не погодився з позицією відповідача з підстав зазначених у відповіді на відзив. Суду надані наступні пояснення. Обставина стає форс-мажорною для сторін правовідносин щодо тих чи інших зобов`язань виключно у разі доведення неможливості виконання конкретних зобов`язань. Листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, лише засвідчено загальновідому обставину з приводу військової агресії російської федерації проти України, що є обставиною непереборної сили. Разом з цим, такий лист не є сертифікатом у розумінні положень Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та не є документом, виданим за зверненням відповідача з приводу неможливості виконання ним зобов`язань перед позивачем за укладеним між сторонами договором. Крім цього, у системі «Prozorro» міститься інформація про те, що ФОП Фаустова Н.М. у липні 2022 та травні 2023 уклала договори з ДП «Ізмаїльське управління водного господарства» на постачання товарів та 19.03.2023 уклала договір на надання правничої (правової) допомоги № 19/03-23, що ще раз спростовує твердження відповідача про неможливість виконання договірних зобов`язань та відсутність будь-яких засобів зв`язку.

У своїх запереченнях на відповідь на відзив відповідач додатково зазначив, що факт наявності на всій території України форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): військової агресії Російської Федерації проти України з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення підтверджується листом Торгова-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 "всім кого це стосується". Таким чином, для засвідчення факту настання форс-мажорних обставин з 24 лютого 2022 року, відсутня необхідність отримання відповідних сертифікатів, оскільки, вищевказаним листом Торгова-промислова палата України вже засвідчила настання таких обставин. На момент початку військової агресії російської федерації 24 лютого 2022 року, ФОП Фаустова Н.М. знаходилась у м. Бердянськ Запорізької області, де проживала у квартирі, що належить їй на праві власності. Даний факт підтверджується довідкою № 51 від 09.11.2022, виданою головою ОСББ "Лазурний". Саме наявність вищезазначених форс-мажорних обставин зумовила невиконання відповідачем умов Договору. На підставі викладеного, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 17.01.2022 фізичною особою-підприємцем Фаустовою Наталією Миколаївною на адресу відокремленого підрозділу «Складське господарство» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» відправлено лист-заявку щодо участі у переговорній процедурі за вих. № 20.

Протоколом ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом» № 7/3 від 21.01.2022 визначено переможця та прийнято рішення про намір укласти договір за результатами застосування переговорної процедури закупівлі товару згідно з ДК 021:2015 03410000-7 Деревина (Брус, дошка), у кількості 25,5 м3, очікуваною вартістю закупівлі 220 500,00 грн. з ПДВ.

За результатами вищевказаної процедури, проведеної відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» (оголошення у ЕТС «Prozorro» № UA-2022-01-21-015392-b) 10.02.2022 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Складське господарство» (Покупець) та фізичною особою-підприємцем Фаустовою Наталією Миколаївною (Постачальник) укладений договір №53-145-04-22-01303 (Договір).

Предметом Договору є деревина (брус, дошка), згідно коду ДК 021:2015 03410000-7 (Товари), які Постачальник зобов`язався поставити та передати у власність Покупцю, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.3. договору, сума Товарів, що поставлятимуться цим Договором формується на підставі суми, наведеної у Додатку № 1 та становить: 183 750,00 грн. без ПДВ (сто вісімдесят три тисячі сімсот п`ятдесят грн. 00 коп).

Згідно з п. 2.4. договору, ціна на Товар після укладання договору є остаточною і змінам в односторонньому порядку не підлягає.

Пунктом 3.1. договору сторони погоджено, що товари повинні бути доставлені постачальником на умовах DPP згідно Інкотермс-2010 у І кварталі 2022 року (до 31.03.2023). Місце поставки зазначено в Додатку № 1. Постачальник має право дострокової поставки при умові попереднього погодження з Покупцем.

При виконанні умов цього договору сторони керуються діючим законодавством (п. 3.2. договору).

Датою поставки вважається дата надходження Товару на склад Вантажоодержувача (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 6.1. договору, розрахунок за поставлений та прийнятий Покупцем Товар здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний у розділі 15 «Юридичні реквізити сторін» протягом 45 робочих днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії».

Згідно з п. 8.1. договору, приймання продукції за кількістю та якістю (вхідний контроль) здійснюється відповідно до вимог Стандарту Державного підприємства «НАЕК «Енергоатом»: «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії» СОУ НАЕК 038:2021, за умови наявності товаросупровідних документів на кожну партію Товару, зокрема: товарно-транспортної накладної (у разі доставки вантажу автомобільним транспортом) або видаткової накладної, документів, які підтверджують якість продукції.

Датою переходу права власності на Товар від Постачальника до Покупця вважається дата підписання Покупцем товарно-транспортної або видаткової накладної (п. 8.4. договору).

Пунктом 10.1. розділу 10 договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків поставки, Постачальник зобов`язався сплатити Покупцю пеню у розмірі 0,1% від суми непоставленого (недопоставленого) Товару за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) Товару понад тридцять діб, Постачальник додатково сплачує Покупцю штраф у розмірі 7% від суми непоставленого (недопоставленого) Товару. У випадку порушення Постачальником взятих на себе зобов`язань щодо поставки Товару відносно якості та/або комплектності, Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 20% вартості неякісного (некомплектного) товару. Сплата штрафних санкцій не звільняє Постачальника від виконання зобов`язань за цим Договором.

Відповідно до п. 10.2. договору, усі спори, що виникають з цього Договору, або пов`язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між Сторонами.

Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України. Претензійний порядок досудового вирішення спорів є обов`язковим (п. 10.3 договору).

Згідно з п. 10.4. договору, сплата штрафу не звільняє Постачальника від компенсації нанесених Покупцю збитків.

Розділом 11 договору сторони передбачили умови при настанні форс-мажорних обставин.

11.1 Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратство, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захопленні підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, -а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

11.2. Наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідним документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або регіональною Торгово-промисловою палатою, або іншою довідкою, процесуальним документом, виданим компетентним органом.

11.3. Сторона, що зазнала дії форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором, письмово повідомляє іншу сторону про їх наявність, протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням, протягом 10 днів, відповідного підтверджуючого документу. Про закінчення дії форс-мажорних обставин Сторона, яка зазнала їх впливу, письмово в 5 денний строк повідомляє другу сторону.

11.4. Якщо форс-мажорні обставини діють більше 3 місяців, сторони мають право розірвати договір, уклавши про це відповідну угоду.

11.5. Наявність форс-мажорних обставин звільняє сторони від відповідальності за невиконання/неналежне виконання зобов`язання за договором.

Пунктом 12.1. договору передбачено, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2022 року, а в частині виконання гарантійних зобов`язань, передбачених договором до закінчення терміну дії гарантії.

Даний договір може бути змінений, розірваний або визнаний недійсним на підставі, передбаченій законом або за згодою сторін (п. 12.2. договору).

Відповідно до п. 12.3. договору, закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії та виконання діючих зобов`язань.

З матеріалів справи вбачається, що договір № UA-2022-01-21-015392-b від 10.02.2022 опублікований 14.02.2022 в ЕТС «Prozorro».

Станом на 07.08.2023 доказів розірвання вищевказаного договору або визнання його недійсним матеріали справи не містять.

Як встановлено судом, відповідач у передбачений договором строк поставку товару позивачу не здійснив, у зв`язку з чим 18.08.203 позивачем на адресу відповідача надіслано претензію № 45/0-1029 від 16.08.2022 про сплату штрафних санкцій на підставі п. 10.1. договору у розмірі 38 220,00 грн., проте вказана претензія залишена ФОП Фаустовою Н.М. без відповіді та задоволення.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору, 30.12.2022 позивачем на адресу відповідача повторно надіслано претензію № 45/0-1861 від 30.12.2022 з вимогою терміново сплатити штрафні санкції на підставі п. 10.1. договору на суму 46 672,50 грн.

Вищевказана претензія також залишена ФОП Фаустовою Н.М. без відповіді та задоволення.

У зв`язку з порушенням строків поставки товару, позивач на підставі п. 10.1. договору нарахував відповідачу пеню за період з 01.04.2022 по 30.09.2022 у розмірі 33 626,25 грн. та за прострочення виконання зобов`язань більше 30 (тридцяти) діб - штраф на суму 12 862,50 грн., а всього 46 448,75 грн. штрафних санкцій.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, заслухавши представника, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або ін. подібним використанням, а замовник зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а замовник приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не здійснив позивачу поставку товару на загальну суму 183 750,00 грн. у передбачений договором строк (31.03.2022), чим порушив умови п. 3.1. договору.

У зв`язку з простроченням відповідачем поставки товару позивачем заявлено пеню за період з 01.04.2022 по 30.09.2022 включно у розмірі 33 626,25 грн. та штрафу в розмірі 7% від суми непоставленого (недопоставленого) товару на суму 12 862,50 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язань, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 10.1. договору сторони визначили, що у випадку порушення строків поставки, Постачальник зобов`язується сплатити Покупцю пеню у розмірі 0,1% від суми непоставленого (недопоставленого) Товару за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) Товару понад тридцять діб, Постачальник додатково сплачує Покупцю штраф у розмірі 7% від суми непоставленого (недопоставленого) Товару «…».

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за заявлений період з 01.04.2022 по 30.09.2022 включно на суму 33 626,25 грн. та штрафу в розмірі 7% від суми непоставленого (недопоставленого) товару на суму 12 862,50 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», враховуючи принцип диспозитивності, суд приходить до висновку, що вказані суми розраховані вірно, відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають стягненню з відповідача.

Доказів сплати пені та штрафу в повному обсязі або частково відповідачем суду не надано.

Разом з тим відповідач зазначає про наявність підстав для звільнення від сплати штрафних санкцій з посиланням на п. 11.5 договору та форс-мажорні обставини, а саме військову агресію Російської Федерацій. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що 24.02.2022 Російська Федерація здійснила військову агресію проти України, у зв`язку з чим Указом Президента України від 24.02.2022 в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який діє станом на час розгляду цієї справи у суді. На момент початку військової агресії Російської Федерації 24.02.2022, відповідач знаходився у м. Бердянськ Запорізької області, де проживала у квартирі, що належить їй на праві власності. Даний факт підтверджується довідкою № 51 від 09 листопада 2022 року, виданою головою ОСББ "Лазурний", копія якої додається до цього заперечення. З 26.02.2022 місто Бердянськ Запорізької області знаходиться у тимчасовій окупації Російською Федерацією. При цьому, на території міста припинили діяльність українські органи влади, був відсутній інтернет, телефонний зв`язок, телебачення від українських надавачів послуг. Виїхати з міста Бердянська на територію, підконтрольну Україні для відповідача не виявляється можливим через небезпеку перетину блок-постів і загрозу проведення бойових дій під час поїздки.

28.02.2022 Торгова-промислова палата України оприлюднила лист №2024/02.0-7.1, відповідно до якого, засвідчуються форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України. Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Таким чином, для засвідчення настання форс-мажорних обставин з 24.02.2022, відсутня необхідність отримання відповідних сертифікатів, оскільки, вищевказаним листом Торгова-промислова палата України вже засвідчила настання таких обставин.

Повідомити позивача про настання форс - мажорних обставин відповідач не мала можливості з огляду на проживання на тимчасово окупованій території і відсутність будь-яких засобів зв`язку. Також, ФОП Фаустова Н.М. зазначила, що не отримувала жодної претензії від позивача знову ж таки, з огляду на відсутність будь-яких засобів зв`язку на території тимчасово окупованого міста Бердянськ.

Стосовно вищевказаних посилань відповідача на форс-мажорні обставини суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суб`єкти господарювання укладають договори на різних, погоджених між ними умовах. Суб`єкти господарської діяльності здійснюють господарську діяльність на власний ризик, самостійно обирають способи поведінки з контрагентами, способи проведення та оформлення господарських операцій тощо.

Суд звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доводе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. ІІе вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (от. 617 Цивільного кодексу України).

Із аналізу наведених правових норм вбачається, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сиди, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Відповідно до ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видаються безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/ імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а само: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буровій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші є тихій ні лиха тощо.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21.

Листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено загальновідому обставину з приводу військової агресії російської федерації проти України, що є обставиною непереборної сили.

Само по собі існування листа ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за зобов`язаннями відповідача щодо постачання товару, оскільки відповідачем не надані відповідні докази в підтвердження обставин щодо неможливості виконання зобов`язання перед позивачем у зв`язку з військової агресією Російської Федерації.

Матеріали справи не містять доказів звернення ФОП Фаустової Н.М. до позивача з повідомленням про настання форс-мажорних обставин у відповідності до п. 11.3. договору.

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на наявність у останньої нерухомого майна на окупованій територій та як наслідок, неможливістю виконання своїх господарських обов`язків за договором, оскільки відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів в підтвердження неможливості здійснення своєї господарської діяльності.

Враховуючи вищевикладене, заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив судом до уваги не приймаються в силу зазначеного.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 1291 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Фаустової Наталії Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 24584661) від імені якого діє відокремлений підрозділ "Складське господарство" (Промислова зона 35/2, Будівельна база № 1, м. Вараш, Рівненська область, 34400; код ЄДРПОУ 36217282) 46 448 (сорок шість тисяч чотириста сорок вісім) грн. 75 коп. штрафних санкцій та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684(дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Повний текст рішення складено та підписано 17.08.2023.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.