Рішення № 112892809, 15.08.2023, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/2189/23 2/335/1248/2023

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2023 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Рибалко Н.В., за участі секретаря судового засідання Огнев`юк Н.В., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача адвоката Кошліченко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» звернулося до суду з позовом до відповідача, в якому, згідно заяви про збільшення позовних вимог від 10.04.2023, просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в сумі 667563 грн. 17 коп., яка складається з: суми кредиту 20000 грн.; суми процентів за користування кредитом 35720 грн.; суми інфляційних витрат 10029 грн.60 коп; суми 3% річних 1813 грн. 57 коп., а також судові витрати.

Обґрунтовано позов тим, що 22.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_3 , за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна», було укладено електронний договір № 5105124 про надання споживчого кредиту, сума кредиту складала 20000 грн. Кредитний договір укладено відповідно до Правил надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту, затверджених наказом № 53-ОД від 16.01.2020, розміщених на їх сайті - https://creditplus.ua/ru/documents. Строк кредиту складав 10 днів. У відповідності до п. 4.2 Кредитного договору відбулася пролонгація дії договору ще на 90 днів до 15 листопада 2021 року із стандартною процентною ставкою 1,90 %. 02.12.2021 відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала, а також не уклала угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, оплат за кредитним договором не здійснювала. 01.12.2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу №01.12/2022-ф, згідно з яким ТОВ «Авентус Україна» відступило право грошової вимоги до відповідача за вказаним вище кредитним договором. Неналежне виконання відповідачем договору призвело до виникнення заборгованості перед фінансовою установою, а тому позивач звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 31 березня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

21.06.2023 Відповідач подала до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на відсутність належних та допустимих доказів факту переказу коштів на її рахунок. Також, відповідач посилається на п. 15 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» та вказує, що при укладенні кредитного договору була відсутня її згода на доступ до інформації, що складає кредитну історію, у зв`язку із чим кредитний договір не мав бути укладений. Крім того, позивачем не обґрунтовано розміру заборгованості за кредитом та не надано до суду розрахунку заборгованості. Також, відповідач зазначає, що кредитний договір не відповідає вимогам законодавства щодо його підписання, а саме матеріали справи не містять письмової згоди позичальника на використання ТОВ «Авентус Україна» факсимільного відтворення підпису та печатки, а також не містять зразків відповідних аналогів власноручних підписів. Докази підписання позичальником кредитного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором позивачем до суду не надані. Розрахунок суми боргу не є документом первинного бухгалтерського обліку, тому заборгованість не є доведеною. Вимоги про стягнення процентів у розмірі 35720 грн. є безпідставними, враховуючи строк дії кредитного договору, який було визначено до 01.12.2021, доказів пролонгації договору після вказаної дати не надано. Нарахування процентів поза межами строку дії договору є неправомірним. Позивач не довів перехід права вимоги за договором споживчого кредиту від 22.11.2021, боржника не повідомив про відступлення права вимоги, не надав доказів реального продажу боргу. Нарахування інфляційних та 3% річних також є безпідставними, оскільки відсутнє грошове зобов`язання перед позивачем з боку відповідача. Відповідач також вважає, що заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн. не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності та є завищеною.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі, вказавши, що позов підтримує.

Відповідач, представник відповідача у судовому засіданні просили суд у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

22.11.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_3 , за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» укладено електронний договір № 5105124 про надання споживчого кредиту в сумі 20000 грн. Шляхом зарахування на платіжну карту відповідача № НОМЕР_1 (а.с. 9-11). Кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту, затверджених наказом № 53-ОД від 16 січня 2020 року, розміщених на їх сайті https://creditplus.ua/ru/documents. Строк кредитування складав 10 днів. Процентна ставка в день за користування кредитними коштами складає 1,90%.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Як вбачається зі змісту договору, такий підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором «М597695».

Також, 22.11.2021 відповідачем було підписано таблицю обчислення загальної вартості кредиту та паспорт споживчого кредиту (а.с. 11 на звороті, 11).

З матеріалів справи вбачається, що 22.11.2021 на платіжну карту № НОМЕР_1 перераховано 20000 грн. кредитних коштів, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» (а.с. 15).

Таким чином, зарахування кредитних коштів в сумі 20000 грн. на картковий рахунок відповідача підтверджується належними доказами, а тому доводи відповідача про те, що вона не отримувала кредиту, є необгрунтованими.

Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525Цивільного кодексу Українипередбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбачено мустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятоюстатті 11 Закону України «Про електронну комерцію»встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно зістаттею 12 Закону України «Про електронну комерцію»якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

В абзаці другому частини другоїстатті 639 ЦК Українивизначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставіЦивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті205,207 ЦК України).

Враховуючи викладене, суд не приймає доводів відповідача щодо не підписання Кредитного договору.

01.12.2022 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК» «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу № 01.12./22-Ф, у відповідності до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило право вимоги заборгованості за договорами кредиту ТОВ «ФК» «Фінтраст Україна» (а.с. 16-17).

Як вбачається з витягу реєстру боржників до договору факторингу № № 01.12./22-Ф, ТОВ «ФК» «Фінтраст Україна» набуло право вимоги та всі права кредитора до ОСОБА_3 за кредитним договором № 5105124 (а.с. 18).

Відповідно дост. 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), згідно зст. 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Таким чином до позивача, перейшли всі права щодо права вимоги до відповідача за кредитним електронним договором № 5105124 від 22.11.2021 згідно якого ТОВ «Авентус Україна» надало відповідачу кредит в сумі 20000 грн.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 516 ЦК Українизаміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договорів про відступлення прав вимоги, як первісним Кредитором ТОВ «Авентус Україна» направлено повідомлення про заміну кредитора у зобов`язанні (а.с. 22).

Статтею 1078 ЦК Українивизначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно з ч. 1ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно дост. 1082 ЦК Україниборжник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Згідно картки обліку договору, платежі на погашення кредиту відповідач не здійснювала у зв`язку із чим у відповідності до п.п.1.4, 4.3 Кредитного договору відбулася пролонгація дії договору ще на 90 днів із стандартною процентною ставкою 1,90 % .

Як зазначено в позові, 02.12.2021 позичальник свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала, а також не уклала угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, у зв`язку із чим у відповідності до п. 4.3 Кредитного договору було автопролонговано його дію на 90 календарних днів поспіль.

За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до усталеної судової практики після спливу строку кредитування внаслідок закінчення цього строку, визначеного у відповідному кредитному договорі, або внаслідок реалізації кредитодавцем свого права на дострокове стягнення всієї суми заборгованості за кредитом в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України (шляхом направлення позичальнику відповідної вимоги або шляхом подання відповідного позову до суду) припиняється право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором проценти за користування кредитом, а також неустойку.

У таких правовідносинах права та інтереси кредитодавця забезпечуються ч. 2ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, та підлягає застосуванню до всього періоду прострочення виконання грошового зобов`язання від дати спливу строку кредитування.

До таких висновків щодо застосування норм права дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц; від 04.06.2019 у справі № 916/190/18; від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц; від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц; від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц.

Як вбачається з п. 4.3 договору № 5105124 про надання споживчого кредиту, сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строку кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутись пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача. Споживач дає згоду на автопролонгацію строку кредиту.

Проте, відомостей про надання відповідачкою згоди на автопролонгацію строку кредитного договору, матеріали справи не містять.

Таким чином, позивач не надав суду достатніх, достовірних та допустимих доказів на підтвердження того, що сторони погодили і відповідач дала згоду на автопролонгацію договору після 02.12.2021 року і продовження строку кредиту, а відповідні зміни строку користування кредитом та процентної ставки були відображені в особистому кабінеті клієнта.

Таким чином, оскількипозивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що договір було пролонговано на новий строк, тому суд приходить до висновку, що після02.12.2021 рокуне було законних підстав для нарахування відсотків за кредитом, а тому відсутні підстави для стягнення відсотків у вказаний період.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором№5105124 від 22.11.2021 в розмірі 23800 грн., яка складається з: 20000 грн. заборгованість за тілом кредита та 3800 грн. заборгованість за відстоками, які були нараховані з 22.11.2021 по 02.12.2021, тобто протягом 10 днів, на строк дії договору.

Щодо позовної вимоги в частині стягнення інфляційних витрат в сумі 10029 грн. 60 коп. за період з квітня 2022 року по лютий 2023 року включно та 3% річних в сумі 1813 грн. 57 коп. за період з квітня 2022 року по лютий 2023 року, які позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання грошового зобов`язання, суд зазначає наступне.

У ч. 2ст. 625 ЦК Українивстановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Зокрема, передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, відповідно доЗакону України від 15 березня 2022 року №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану»,розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України(Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40 - 44, ст. 356) доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, пунктом 2 частини 3 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Крім того, відповідно до п. 18 перехідних положень ЦПК України уперіод дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи наведене, суд вважає, що з відповідача не підлягають стягненню інфляційні втрати та 3% річних в період з квітня 2022 по лютий 2023.

У зв`язку з наявністю підстав для часткового задоволення позову, позивачу мають бути відшкодовані понесені у справі судові витрати на правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог.

Право на правничу допомогу в Україні гарантованостаттею 59 Конституції Українитастаттею 15 ЦПК України.

За приписами статей133,137 ЦПК Українивитрати на правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Відповідно до частини першоїстатті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно п. 3 частини другоїст. 141 ЦПКсудові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачу правничу допомогу надавав адвокат Крюкова М.В. на підставі ордеру серії АН № 1075167 від 09 березня 2023 року та договору про надання правової допомоги № 07/07-2022 від 07 липня 2022 року (а.с. 26- 30).

Відповідно до звіту про надання правової допомоги від 09.03.2023 адвокатом були надані послуги на загальну суму 8000 грн., які були сплачені відповідно до платіжної інструкції № 166 від 09.03.2023 (а.с. 29).

Згідно частини другоїстатті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертоюстатті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно частини шостоїстатті 137 ЦПК України, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказані критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41Конвенції прозахист правлюдини і основоположних свобод1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Така ж позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц.

Оскільки позивачем документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правничу допомогу у даній справі пропорційно до задоволених позовних вимог.

Крім того, відповідно достатті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрат по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12,13,76-82,89,141,200,263-265,274,279 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту у розмірі 23800 грн., судовий збір 939,40 грн., витрати на правову допомогу 2800 грн., всього стягнути 27539 (двадцять сім тисяч п`ятсот тридцять дев`ять) гривень 40 коп.

В задоволенні іншої частини вимог, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевського районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», 03150, м.Київ,вул.Загородня,15 офіс 118/2; ЄДРПОУ 44559822.

Віідповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКП: НОМЕР_2 .

Дата складання повного тексту рішення: 18.08.2023 року.

Суддя Рибалко Н.І.