Рішення № 112884845, 16.08.2023, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/935/23

16 серпня 2023 року селище Богородчани

Богородчанський районнийсуд Івано-Франківськоїобласті вскладі головуючогосудді КуценкаО.О.,секретаря судовогозасідання ДвібородчинІ.Врозглянувши увідкритому судовому засіданнів залісуду селищаБогородчани цивільнусправу запозовною заявою представника Грибанова Д.В. який діє в інтересах позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

26 червня 2023 року представник Грибанок Д.В. який діє в інтересах позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме: 1) кредитним договором №00974-02/22 в сумі 18230 грн., з яких: 6000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу та 12230 грн. сума заборгованості за відсотками. 2) кредитним договором №02963-03/22 в сумі 31 630 грн., з яких: 10000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу та 21 630 грн. сума заборгованості за відсотками.

Після виконання вимог п.2 ч.1 ст.187 ЦПК України, ухвалою від 05 липня 2023 року було відкрито провадження по справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 лютого 2022 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №00974-02/22.

03 лютого 2022 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №02963-03/22.

08 грудня 2022 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» , укладено Договір факторингу № 08122022, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло права вимоги до боржників, вказаними реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржниківТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором, а саме: 1) кредитним договором №00974-02/22 в сумі 18230 грн., з яких: 6000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу та 12230 грн. сума заборгованості за відсотками. 2) кредитним договором №02963-03/22 в сумі 31 630 грн., з яких: 10000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу та 21 630 грн. сума заборгованості за відсотками.

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов`язання з повернення коштів не виконав позивач просив стягнути заборгованість та понесені судові витрати.

Представником позивача до суду 18 липня 2023 року надано клопотання про слухання справи за відсутності представника позивача на підставі наявних в справі доказів.

Учасники про час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином. Відповідач відзив на позов не надав. Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши наступні факти і відповідні їм правовідносини, приходить до наступних висновків.

Згідност. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідност. 264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що 01 лютого 2022 року між ОСОБА_1 таТзОВ «ФК «Інвеструм», був укладений кредитний договір №00974-02/22, згідно з умовами якого відповідач отримав фінансовий кредит у розмірі 6000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором (а. с.7-8).

Відповідно до графіку сплати кредитних коштів (Додаток N 1 до кредитного договору) платіж повернення кредиту та сплати процентів мав бути внесений відповідачем до 02 березня 2022 року.

Укладаючи вищевказаний Кредитний договір відповідач таТзОВ «ФК «Інвеструм», вчинили дії визначені ст. 11 таст. 12 Закону України "Про електронну комерцію". Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

03 лютого 2022 року між ОСОБА_1 таТзОВ «ФК «Інвеструм», був укладений кредитний договір №02963-03/22, згідно з умовами якого відповідач отримав фінансовий кредит у розмірі 10 000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором (а. с.12-13).

Відповідно до графіку сплати кредитних коштів (Додаток N 1 до кредитного договору) платіж повернення кредиту та сплати процентів мав бути внесений відповідачем до 04 березня 2022 року.

Укладаючи вищевказаний Кредитний договір відповідач таТзОВ «ФК «Інвеструм», вчинили дії визначені ст. 11 таст. 12 Закону України "Про електронну комерцію". Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

08 грудня 2022 року міжТзОВ «ФК «Інвеструм» таТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», було укладено Договір факторингу № 08122022, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло права вимоги до боржників, вказаними реєстрі боржників (а.с. 17-19).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 08122022 від 08 грудня 2022 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором, а саме: 1) кредитним договором №00974-02/22 в сумі 18230 грн., з яких: 6000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу та 12230 грн. сума заборгованості за відсотками. 2) кредитним договором №02963-03/22 в сумі 31 630 грн., з яких: 10000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу та 21 630 грн. сума заборгованості за відсотками (а.с.21).

Відповідно до акту прийому-передачі інформації, згідно Реєстру боржників в електронному вигляді за Договором факторингу №08122022 від 08 грудня 2022 року , ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача (а.с.20).

Згідно розрахунку заборгованості її обчислено за період з 08 грудня 2022 року по 31 травня 2023 року за кредитним договором №00974-02/22, загальна сума заборгованості 18230 грн., з яких: 6000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу та 12230 грн. сума заборгованості за відсотками. (а.с.11).

Згідно розрахунку заборгованості її обчислено за період з 08 грудня 2022 року по 31 травня 2023 року за кредитним договором №02963-03/22, загальна сума заборгованості 31 630 грн., з яких: 10000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу та 21 630 грн. сума заборгованості за відсотками (а.с.16).

Згідно ч. 1ст. 1054ЦК України закредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 1ст. 629ЦК України договірє обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526ЦК України зобов`язаннямає виконуватися належним чином.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 512ЦК України кредитору зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1ст. 513ЦК України правочинщодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Частиною 1статті 514ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1ст. 517ЦК України первіснийкредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно ч. 1ст. 626ЦК України договоромє домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1ст. 634ЦК України договоромприєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У статті 638ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до п. 5 ст. 3Закону України "Про електронну комерцію"електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтями 7 та 8Закону України "Про електронну комерцію"передбачено, що продавець (виконавець, постачальник) товарів, робіт, послуг в електронній комерції під час своєї діяльності та у разі поширення комерційного електронного повідомлення зобов`язаний забезпечити прямий, простий, стабільний доступ інших учасників відносин у сфері електронної комерції до інформації про себе, визначену законодавством, а покупець, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов`язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.

Згідно ст. 10Закону України "Про електронну комерцію"електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Статтею 11 Закону України "Про електронну комерцію"визначений Порядок укладення електронного договору.

Зокрема, відповідно до ч. 3 цієї статті електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11Закону України "Про електронну комерцію"пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно - телекомунікаційних системах.

Частиною 6 цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цьогоЗакону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цьогоЗакону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У статті 12Закону України "Про електронну комерцію"закріплено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства задомовленістю сторін електронний правочинмаєбути підписаний сторонами, моментомйогопідписанняє використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 12 даного Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті,якщо відповідно до акта цивільного законодавства абозадомовленістю сторін електронний правочинмаєбути підписаний сторонами, моментомйогопідписанняє використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Статтею 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис"передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом крипографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до статті 3Закону України "Про електронний цифровий підпис", електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі (ст. 4 Закону).

Статтею 6 даного Закону передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчуваного органу, засвідчуваного центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, щоякщо відповідно до акта цивільного законодавства абозадомовленістю сторін електронний правочинмаєбути підписаний сторонами, моментомйогопідписанняє використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Пунктом 1.7, 1.5 кредитних договорів від 01 лютого 2022 року та 03 лютого 2022 року передбачено, що кредитні кошти надаються позичальнику, у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

Відповідно до пункту 1.3. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22, встановлено, що вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов`язкові для виконання ними.

Відповідно до пункту 1.13 вказаної Інструкції, під час здійснення розрахунків можуть застосовуватись розрахункові документи на паперових носіях та в електронному вигляді. Ця Інструкція встановлює правила використання під час здійснення розрахункових операцій таких видів платіжних інструментів: меморіального ордера; платіжного доручення; платіжної вимоги-доручення; платіжної вимоги; розрахункового чека; інкасового доручення (розпорядження).

Згідно із пунктом 2.14 Інструкції банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов`язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання", а банк стягувача - "Дата надходження в банк стягувача" (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп "Вечірня".

Таким чином, належним та достовірним доказом проведення безготівкового розрахунку є відповідний платіжний документ, передбачений положеннями Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22, заповнений відповідно до вимог цього нормативного документу.

З долучених до матеріалів справи доказів в обгрунтування позову, відсутнє ї відповідне платіжне доручення чи його належним чином завірена копія на підтвердження тих обставин, щоТзОВ «ФК «Інвеструм», перерахувало відповідачу кредитні кошти згідно договору №00974-02/22від 01лютого 2022року у розмірі 6000 грн. та договору №00974-02/22 від 03 лютого 2022 року, у розмірі 10 000 грн.

Відтак, посилання позивача на надання відповідачу кредитних коштів є безпідставними та не підтверджено належними доказами.

Таким чином, оскільки позивачем не підтверджено належними доказами факту надання кредитних коштів відповідачу у розмірі 6000 грн. та 10000 грн. вимоги позивача є не доведеними.

Відповідно до ч. 3ст. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1ст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1ст. 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідност. 79 ЦПК Українидостовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч. 1ст. 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Судова практика у кредитних правовідносинах, стягненні заборгованості за договорами займу наразі дотримується позиції необхідність наявності доказів щодо передачі кредитором грошових коштів боржнику. Обов`язковою умовою для прийняття позитивного для кредитора рішення є надання останнім документу, який підтверджує вказаний факт.

Позиція ВС/КЦС у справі N 278/2177/15-ц від 17 грудня 2021 року викладена: "Заборгованість за кредитом та її розмір має доводитись первинними касовими документами, наприклад виписками за картковими рахунками за кредитним, договором".

В даній справі позивач на підтвердження наявності заборгованості та її розміру подав до суду докази на укладення договору, тощо. Разом з цим, позивач при подачі позову не зазначив, щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, які підтверджують факт надання відповідачу кредитних коштів у сумі 6000 грн. та 10000 грн.

Згідно з положеннямист. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність"підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Позиція Верховного Суду викладена в Постанові від 29 січня 2020 року по справі N 755/18920/18: "Наданий банком розрахунок заборгованості, як доказ існування між сторонами кредитних правовідносин, наявності заборгованості та її розмір, сам по собі не є належним та допустимим доказом укладення кредитного договору та наявності заборгованості за ним договором, оскільки будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача, позивачем не надано".

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними доказами факт отримання відповідачем кредитних коштів у відповідному розмірі.

На підставінаведеного,керуючись ст.ст. 2,4,10-13,76,77-80,81,82,89,141, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

В задоволенні позову представника Грибанова Д.В. який діє в інтересах позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити у повному обсязі.

Повний текст судового рішення складено 18 серпня 2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику)учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя :