Рішення № 112884196, 07.08.2023, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/8437/22

(2/199/635/23)

РІШЕННЯ

Іменем України

07 серпня 2023 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого - судді Богун О.О.,

при секретареві Буточкіній М.К.

за участю учасників справи:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_3 до Дніпровської міської ради про визнання права власності на будинок за набувальною давністю, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом до Дніпровської міської ради про визнання права власності на будинок за набувальною давністю.

В обґрунтування позову посилалась на те, що позивачка була дружиною ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому позивачка є спадкоємицею першої черги спадкування з законом.

20.08.2022 року ОСОБА_3 звернулася до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Іванютіна-Сандомирського Л.О. із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на належний померлому ОСОБА_4 будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , на що отримала Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії за № 279/02-31.

Позивачка була впевнена в тому, що померлий належно оформив право власності на будинок, у зв`язку із чим, просить суд визнати за нею право власності на вищезазначений будинок за набувальною давністю.

Ухвалою від 11.11.2022 року відкрито провадження по справі та визначено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

07 серпня 2023 року справу розглянуто по суті з ухваленням рішення.

Представник позивачки ОСОБА_3 за ордером на надання правової допомоги ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідачау судовому засіданніпозовні вимогине визнав,просив у їхзадоволенні відмовити,свою позицію виклаву відзиві.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Зі змісту статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Як зазначає позивачка у позові, що вона з ОСОБА_4 проживала у будинку з 1990 року, тобто понад 30 років, користується житловим будинком з господарськими будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 , який належить до комунальної власності, а тому вважає, що в силу положень статті 344 ЦК України набула права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Факт проживання за вищезазначеним домоволодінням підтверджується нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_5 , зі змісту якої вбачається що ОСОБА_4 проживав у будинку за АДРЕСА_1 разом зі своєю сім`єю. Здійснював ремонт будинку, утримував прибудинкову територію. Володів майном, як власник. Після його смерті, будинком займається його дружина ОСОБА_3 (а.с. 27).

ОСОБА_6 , своєю нотаріально посвідченою заявою зазначила, що ОСОБА_4 проживав у будинку за АДРЕСА_1 разом зі своєю сім`єю. Здійснював ремонт будинку, утримував прибудинкову територію. Володів майном, як власник. Після його смерті, будинком займається його дружина ОСОБА_3 (а.с. 28).

Однак, в матеріалах справи мається лист від КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради від 31.01.2022 року, з якого вбачається що станом на 31.12.2012 року, в інвентаризаційній справі за адресою АДРЕСА_1 відсутні відомості щодо реєстрації права власності на нерухоме майно. Згідно матеріалів інвентаризаційної справи, домоволодіння побудовано самочинно. В матеріалах інвентаризаційної справи міститься ксерокопія рішення виконавчого комітету Амур-нижньодніпровської райради депутатів трудящих № 1217 від 23.07.1969 року, про дозвіл ОСОБА_7 (ПІБ надано російською мовою згідно рішення) закінчити розпочате будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 , закріпивши за ним земельну ділянку площею 600 кв.м. Документи про зміну адреси в матеріалах справи відсутні. (а.с. 15).

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Отже, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Аналогічний правовий висновок викладений у Постанові КЦС у справі № 214/3083/18 провадження № 61-4186св21.

Статтею 335 ЦК України визначено, що безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий; безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації; після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність; безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю, крім випадків, встановлених статтями 336, 338,341і343цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів, що вказане спірне домоволодіння має статус безхазяйної речі та передано у комунальну власність Дніпровської міської ради, що в свою чергу унеможливлює задоволення позовних вимог ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в позові, судовий збір віднести за рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 15, 16, 335, 344 ЦК України, ст. 12, 13, 76, 141, 263-266 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 доДніпровської міськоїради провизнання прававласності набудинок занабувальною давністю відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення буде складено протягом десяти днів.

Суддя О.О. Богун

07.08.2023