Рішення № 112874383, 08.08.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2023 року Справа № 160/6347/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калугіної Н.Є.

за участі секретаря судового засідання Лисенко Н.О.

за участі:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Гусарова В.О.,

представника відповідача - Степанова М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро за правилами загального позовного провадження справу позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати:

податкове повідомлення-рішення форми Р №0034152408 від 28.02.2023 на суму 17 396,75, яке прийняте відповідачем - Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу 44118658);

- податкове повідомлення-рішення форми Р №0034172408 від 28.02.2023 на суму 1 449, 73 грн, яке прийняте відповідачем - Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу 44118658);

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф 0034132408 від 28.02.2023 на суму 20 617,46 грн, яка винесена відповідачем - Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу 44118658).

На обґрунтування вимог позивач зазначив, що висновки, зроблені в акті перевірки, не відповідають фактичним обставинам, є суперечливими, не підтвердженими документально, а відтак оскаржувані рішення відповідача є протиправними. Вважає, що позивачем правомірно визначено суми доходів та витрат у податкових деклараціях за 2019 та 2020 роки про майновий стан і доходи. Зазначає, що оскільки заниження чистого оподаткованого доходу позивачем не вчинялось, тому донарахування йому єдиного внеску, нарахованого з чистого оподаткованого доходу, є також протиправним.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.04.2023 клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження задоволено, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 02 травня 2023 року, встановлено відповідачу строк на подання відзиву та позивачу для подання відповіді на відзив.

25.04.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, зазначив, що нарахування за наслідками перевірки податкових зобов`язань відбулось на підставі документів, що надані під час перевірки

28.04.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій не погоджується з доводами викладеними у відзиві, зазначає про хибність висновків акту перевірки та просить задовольнити позовні вимоги.

02.05.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, викладені в ній доводи аналогічні тим, що вказані у відзиві на позов.

Протокольною ухвалою від 02.05.2023 судове засіданні відкладено на 16.05.2023.

04.05.2023 від позивача надійшло клопотання про виклик свідка, яке розглянуто в судовому засіданні 16.05.2023 та задоволено судом.

Протокольною ухвалою від 16.05.2023 судове засідання відкладено на 01.06.2023.

26.05.2023 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документи.

Протокольною ухвалою від 01.06.2023 в судовому засіданні продовжено підготовче провадження на 30 днів з 04.06.2023, розгляд справи відкладено на 03.07.2023.

28.06.2023 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

03.07.2023 судове засідання не відбулось у зв`язку із знеструмленням приміщення Дніпропетровського окружного адміністративного суду (вул. Академіка Янгеля, 4, м. Дніпро), що унеможливило функціонування автоматизованої системи КП "Діловодство спеціалізованого суду" та проведення судового засідання у приміщенні суду за адресою: вул. Академіка Чекмарьова, 5 у місті Дніпро. Вказане підтверджується актом керівника апарату суду від 04.07.2023.

Учасників процесу повідомлено про розгляд справи 04.07.2023.

Протокольною ухвалою від 04.07.2023 судом закрито підготовче засідання у даній справі, судовий розгляд призначено на 18.07.2023, викликано свідків.

Під час судового розгляду 18.07.2023 допитаний свідок, судом оголошено перерву до 01.08.2023.

Судове засідання 01.08.2023 не відбулось у зв`язку довготривалою повітряною тривогою на території Дніпропетровської області внаслідок ракетної атаки та з урахуванням рекомендацій Ради суддів України від 02.03.2022 стосовно роботи судів в умовах воєнного стану та гарантування безпеки учасників справи, дотримуючись принципу процесуальної справедливості, який вимагає, зокрема, надання гарантії права бути заслуханим усім особам, яких стосується результат провадження. Учасників процесу повідомлено про дату наступного судового засідання 08.08.2023 о 14:00 год.

В судовому засіданні 08.08.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши під час судового розгляду представників сторін, покази свідка, з`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне.

ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності 20.06.2019 перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області. Основний вид діяльності: 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням.

21.03.2021 ФОП ОСОБА_1 прийнято рішення про припинення господарської діяльності, декларацію про майновий стан та доходи за 2021 рік не подав.

На підставі наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 06.02.2023 № 641-п, повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 06.02.2023 № 206, виданого ГУ ДПС у Дніпропетровській області, що видані в зв?язку із надходженням до ГУ ДПС у Дніпропетровській області заперечення платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКТ НОМЕР_1 ) від 25.01.2023 і додаткових пояснень до заперечення від 26.01.2023 на акт документальної позапланової перевірки від 02.11.2022 № 2183/04-36-24-08/ НОМЕР_1 , з урахуванням рішення комісії ГУ ДПС у Дніпропетровській області з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок від 06.02.2023, відповіді на заперечення від 07.02.2023 №7247/6/04-36-24-08, головним державним інспектором відділу планових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області, ОСОБА_2 відповідно до п.п. 19-1.1.1 п. 19-1.1 ст. 19-1, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст.75, пп.78.1.5, п.78.1 ст.78, ст.79 та п.52-1, п. 52-2, п.п. 69.2 і пп.69.9 п.69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПК України), ст. 13 Закону України від 08.07.2010 року № 2464 - VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20.06.2019 по 12.03.2021, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за період з 20.06.2019 по 12.03.2021.

Копію наказу від 06.02.2023 № 641-п, повідомлення від 06.02.2023 № 206, що видані ГУ ДПС у Дніпропетровській області, 06.02.2023 вручено особисто під підпис платнику податків - фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 , про що він не заперечує.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 21.02.2023 №673/04-36-24-08/ НОМЕР_1 , в якому встановлені такі порушення:

1) вимог п. 177.2 п.п. 177.4.5 п.п. 177.4.4 п.п. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 ПК України, з урахуванням п. 44.3 п.44.1 ст.44, ПК України:

в частині заниження отриманого доходу у 2019 році на 44444,02 грн. (без ПДВ), завищення отриманого доходу у 2020 році на 28737,74 грн. (без ПДВ) та заниження отриманого доходу у 2021 році на 2553,50 грн. (без ПДВ);

в частині заниження показника «Інших витрат» за 2019 рік 20938,46 грн., завищення показника «Інших витрат» за 2020 рік на 7126,05 грн., заниження показника витрат на ТМЦ за 2019 на 12222,62 грн., завищення показника витрат на ТМЦ за 2020 рік на 104042 грн, не подання декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік, що відбулося за рахунок пересортування видів витрат, безпідставного завищення витрат, не ведення обліку доходів та витрат, не ведення даних щодо заборгованостей по розрахунках із контрагентами, не наданням розшифровки «інших витрат»,

в результаті чого донараховано ПДФО у розмірі 16889,02 грн., в т.ч.: за 2019 рік у розмірі 2030,93 грн., за 2020 рік у розмірі 14837,45 грн., за 2021 рік у розмірі 20,64 грн.

2) вимоги п. 1.2 п. 16-1 підр. 10 р. XX, ст. 177 ПК України:

в частині заниження отриманого доходу у 2019 році на 44444,02 грн. (без ПДВ), завищення отриманого доходу у 2020 році на 28737,74 грн. (без ПДВ) та заниження отриманого доходу у 2021 році на 2553,50 грн. (без ПДВ);

в частині заниження показника «Інших витрат» за 2019 рік 20938,46 грн., завищення показника «Інших витрат» за 2020 рік на 7126,05 грн., заниження показника витрат на ТМЦ за 2019 на 12222,62 грн., завищення показника витрат на ТМЦ за 2020 рік на 104042 грн, не подання декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік, що відбулося за рахунок пересортування видів витрат, безпідставного завищення витрат, не ведення обліку доходів та витрат, не ведення даних щодо заборгованостей по розрахунках із контрагентами, не наданням розшифровки «інших витрат»,

в результаті чого донараховано військового збору у розмірі 1407,42 грн., в т.ч.: за 2019 рік у розмірі 169,24 грн., за 2020 рік у розмірі 1236,45 грн., за 2021 рік у розмірі 1,72 грн.

3) вимог п.4 ч.1 ст.4, п.1 та п.4 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7, з урахуванням ч.5 ст.8 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 8 липня 2010 року №2464-VI, сума боргу по єдиному внеску складає 20617,46 грн., в т.ч. за 2019 рік на 2482,22 грн., за 2020 рік на 18135,24 грн;

4) п.4 ст.6 Розділу II Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 8 липня 2010 року №2464-VI, в частині подання звітності з єдиного внеску, за 2019 та 2020 роки, з недостовірними відомостями, на виконання вимог п. 9'" Розділу VIII Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 8 липня 2010 року №2464-VI штрафні санкції, за 2020 рік, не застосовуються; на виконання п. 9 -11 Розділу VIII Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 8 липня 2010 року №2464-VI штрафні санкції, за 2019 рік, будуть винесені після спливу трьох місяців від дати припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану.

5) п.44.3. ст.44, п.44.1 ст.44 ПК України в частині не надання розшифровки «Інших витрат», інформації щодо націнки на ТМЦ, інформації щодо розрахунків з контрагентами, обліку доходів та витрат, не у повному обсязі інформації (із документами) про використовуване у господарській діяльності майно;

6) вимог п.63.3 ст. 63 п.п. 16.1.3 п.16.1. ст.16 ПК України, в частині не подання відомостей про використовуване у господарській діяльності майно з урахуванням вимог п.52-1 підр. 10. Розділу XX ПК України, штраф застосовується за період діяльності з 01.08.2019 року по 29.02.2020 року, включно;

7) вимог п.177.11 ст.177 ПК України, в частині не подання декларації про майновий стан і доходи за 2021 (із статусом ліквідаційна), з урахуванням вимог абз.4 п.52-2 та абз.17 п.69.2 (що діє з 27.05.2022) підр. 10. Розділу XX ПК України, штраф буде застосовано;

8) вимог пп.51.1 ст.51, абз. б) п.176.2 ст.176 ПК України в частині не повного відображення сум виплат у податкових розрахунках форми № 1 ДФ (за III - IV квартали 2019) та не подання податкових розрахунків форми № 1 ДФ (за 1 - III картали 2020 року), при сплаті сум постачальникам фізичним особам підприємцям;

9) вимог п.203.1 ст.203 ПК України, в частині не подання декларації з ПДВ за березень 2021року;

10) вимог п.201.1, п.201.2, п.201.10 ст.201 ПК У країни, в частині відсутності реєстрації податкових накладних у повному обсязі, на виконання вимог п.52-1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України штраф застосовується за порушення вчинені у 2019 році;

11) вимог п.198.5 ст.198 ПК України, в частині не включення до складу податкового зобов`язання сум від послуг, що не використовуються у господарській діяльності, чим занижено показник податкового зобов`язання за 2019 рік (за ставкою 20%) у розмірі 65760 грн., в т.ч.; серпень 2019 на 30000 грн., вересень 2019 на 28167 грн., жовтень 2019 на 7593 грн;

12) вимог п. 184.7 ст.184 ПК України, в частині не включення до складу податкового зобов`язання сум від нереалізованого ТМЦ, при анулюванні платника ПДВ в зв`язку з припиненням господарської діяльності (станом на 12.03.2021), занижено показник податкового зобов`язання за березень 2021 (за ставкою 20%) у розмірі 123 грн.

Позивачем акт підписано із зауваженнями: «з порушеннями вказаними в акті не згоден, будуть подані заперечення у с роки встановлені законодавством».

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача щодо адміністративного оскарження результатів цієї перевірки.

За наслідками перевірки, відповідачем винесено, зокрема:

податкове повідомлення-рішення №0034152408 форми «Р» від 28.02.2023, яким позивачу донараховано 16889,02 грн податкового зобов`язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування» та 507,73 грн штрафу;

податкове повідомлення-рішення №0034172408 форми «Р» від 28.02.2023, яким позивачу донараховано 1407,42 грн податкового зобов`язання за платежем «військовий збір за результатами річного декларування» та 42,31 грн штрафу;

вимогу про сплату боргу (недоїмки) №0034132408 від 28.02.2023 зі сплати єдиного внеску на суму 20617,46 грн.

Згідно розрахунку податкового зобов`язання та фінансових санкцій по податковому повідомленню-рішенню №0034152408 форми «Р» від 28.02.2023, відповідачем донараховано за 2019 рік 2030,93 грн ПДФО, фінансових санкцій у розмірі 25% - 507,73 грн, за 2020 рік 14737,45 грн ПДФО, від застосування штрафу звільнений.

Згідно розрахунку податкового зобов`язання та фінансових санкцій по податковому повідомленню-рішенню №0034172408 форми «Р» від 28.02.2023, відповідачем донараховано за 2019 рік 169,24 грн військового збору, фінансових санкцій у розмірі 25% - 42,31 грн, за 2020 рік 1236,45 грн військового збору, від застосування штрафу звільнений, за 2021 рік 1,72 грн військового збору, від застосування штрафу звільнений.

Згідно розрахунку податкового зобов`язання та фінансових санкцій по вимозі про сплату боргу (недоїмки) №0034132408 від 28.02.2023 зі сплати єдиного внеску відповідачем донараховано за 2019 рік 2482,22 грн єдиного внеску, від застосування фінансових санкцій звільнений, за 2020 рік 18135,24 грн від застосування фінансових санкцій звільнений.

Вважаючи, що в акті перевірки відповідачем неправильно визначено суму чистого оподаткованого доходу позивача за 2019, 2020 роки, що призвело до протиправних донарахувань позивачу податкових зобов`язань, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п. 75.1.2. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Підпунктом 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав:

розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків

Згідно п. 79.1. та 79.2 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, яка пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 177.2 статті 177 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування фізичних осіб-підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця.

Підпунктами 164.2.1, 164.2.2, 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору; інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.

Платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи (підпункт 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України).

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні (підпункт «а» пункту 171.2 статті 171 ПК України)

Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок (підпункт «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України).

Згідно з пунктом 295.7 статті 295 ПК України єдиний податок, нарахований за перевищення обсягу доходу, сплачується протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що витратами є суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 177.4 статті 177 ПК України встановлено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин правомірності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків сформував дані податкового обліку, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В акті перевірки встановлено порушення вимог пп.177.4.5 пп. 177.4.4 пп. 177.4.1 п. 177.4 та п. 177.2 ст. 177 ПКУ, з урахуванням п.44.3 п.44.1 ст.44 ПКУ, в частині заниження показника «Інших витрат» за 2019 рік 20938,46 грн., завищення показника «Інших витрат» за 2020 рік на 7126,05 грн., заниження показника витрат на ТМЦ за 2019 на 12222,62 грн., завищення показника витрат на ТМЦ за 2020 рік на 104042 грн., не подання декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік, що відбулося за рахунок пересортування видів витрат, безпідставного завищення витрат, не ведення обліку доходів та витрат, не ведення даних щодо заборгованостей по розрахунках із контрагентами, не наданням розшифровки «інших витрат».

За даними декларації позивача про майно та доходи 2019 року розмір оподаткованого доходу - 138618,74, за даними перевірки 149901,68 грн, різниця складає 11282,94 грн.

За даними декларації позивача про майно та доходи 2020 року розмір оподаткованого доходу 60411,70 грн, за даними перевірки 142842 грн, різниця складає 82430,30 грн.

За 2021 рік позивачем декларацію на подано, за даними перевірки встановлено чистого оподаткованого доходу 114,67 грн.

На визначену податковим органом різницю між заявленими позивачем сумами доходу та визначеними податковим органом під час перевірки, останнім нараховано податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та єдиний внесок.

На підтвердження здійснення зазначених господарських операцій позивачем надано до суду видаткові накладні, реєстр накладних, виписки з банківських рахунків позивача, акти наданих послуг, рахунки - фактури.

Згідно господарської операції з контрагентом ТОВ «ЄВРОКАРГО ЕКСПЕДИЦІЯ», позивач замовив перевезення імпортного товару, та сплатив перевізнику 174227,76 грн.

Як зазначено в акті перевірки, згідно наявної інформації щодо імпортованого ТМЦ, до складу сум сплаченого імпортованого ТМЦ в ВМД (митна декларація) входять витрати на міжнародні перевезення (витрати по яких перевіркою включено до складу «інших витрат»).

Проте, згідно контракту №ВЄД 28/11/2019 від 28.11.2019 з ТОВ «ЕЛПРОМ» (росія) (продавець ТМЦ), позивач придбав п`ять партій товару, перевізником до митної території України є ТОВ «ЄВРОКАРГО ЕКСПЕДИЦІЯ».

Згідно умов даного контракту, базовими умовами поставки є FCA м. ростов-на-Дону росія (Інкотермс - 2010). Дана умова поставки передбачає що продавець поставляє і передає товари в узгоджені терміни і місці передачі перевізнику покупця. При цьому, в зобов`язання продавця не входить укладення договорів на перевезення товару.

Отже, витрати на перевезення товару на користь ТОВ «ЄВРОКАРГО ЕКСПЕДИЦІЯ» не можуть включатись до складу вартості ТМЦ, оскільки продавець за контрактом отримав чисту вартість товару (специфікація №2 від 10.02.2020 року, рахунок-фактура №782/2 від 18.03.2020 року за вартістю 363400 рублів, специфікація №3 від 01.04.2020 року та рахунок-фактура №1230/2 від 14.05.2020 року за вартістю 142080 рублів, специфікація №2 від 10.02.2020 року та рахунок-фактури №Т-1694/2 від 02.07.2020 року за вартістю 733480 рублів, специфікація №2 від 10.02.2020 року та рахунок-фактури №2094/2 від 11.08.2020 року за вартістю 433800 рублів, специфікація №2 від 10.02.2020 року та рахунок-фактури №2413/2 від 09.09.2020 року за вартістю 888302 рублів).

Згідно рахунку-фактури №73 від 20.03.2020 року та акту складеного між позивачем та ТОВ «ЕВРОКАРГО ЕКСПЕДИЦІЯ»№73 від 23.03.2020 року, загальна вартість перевезення першої партії товару складає 13500 грн - за перевезення товару до кордону України - 7800 грн.., за перевезення товару по Україні - 5200 грн., за експедиційні послуги - 500 грн.

Згідно рахунку-фактури №131 від 20.05.2020 року та акту складеного між позивачем та ТОВ «ЕВРОКАРГО ЕКСПЕДИЦІЯ»№131 від 21.05.2020 року, загальна вартість перевезення другої партії товару складає 7000 грн - за перевезення товару до кордону України - 4900 грн.., за перевезення товару по Україні - 1600 грн., за експедиційні послуги - 500 грн.

Згідно рахунку-фактури №195 від 02.07.2020 року та акту складеного між позивачем та ТОВ «ЕВРОКАРГО ЕКСПЕДИЦІЯ»№195 від 06.07.2020 року, загальна вартість перевезення третьої партії товару складає 15000 грн - за перевезення товару до кордону України 10150 грн, за перевезення товару по Україні 4350 грн., за експедиційні послуги - 500 грн.

Згідно рахунку-фактури №261 від 14.08.2020 року та акту складеного між позивачем та ТОВ «ЕВРОКАРГО ЕКСПЕДИЦІЯ»№261 від 17.08.2020 року, загальна вартість перевезення четвертої партії товару складає 12000 грн, за перевезення товару до кордону України - 8050 грн., за перевезення товару по Україні -3450 грн., за експедиційні послуги - 500 грн.

Згідно рахунку-фактури №289 від 08.09.2020 року та акту складеного між позивачем та ТОВ «ЕВРОКАРГО ЕКСПЕДИЦІЯ»№289 від 14.09.2020 року, загальна вартість перевезення п`ятої партії товару складає 16000 грн, за перевезення товару до кордону України - 10850грн., за перевезення товару по Україні - 4650 грн., за експедиційні послуги - 500 грн.

Крім того, згідно контракту №01/07/19 від 17.07.2019, укладеного позивачем з польською компанією Кардамілі (продавець), умови поставки товару також FCA, м. Paslek, Польща.

Як вже зазначалось, така умова поставки передбачає що продавець поставляє і передає товари в узгоджені терміни і місці передачі перевізнику покупця. При цьому, в зобов`язання продавця не входить укладення договорів на перевезення товару.

Отже, витрати на перевезення товару на користь ТОВ «ЄВРОКАРГО ЕКСПЕДИЦІЯ» не можуть включатись до складу вартості ТМЦ, оскільки продавець за контрактом отримав чисту вартість товару (специфікація №1 від 19.07.2019 року, рахунок-фактура №358/MAG/2019 від 07.08.2019 року за вартістю 13712 євро, рахунок-фактура №419/MAG/2019 від 16.09.2019 року за вартістю 16288 євро, рахунок-фактури №477/MAG/2019 від 17.10.2019 року за вартістю 14464 євро).

Згідно акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) складеного між позивачем та ТОВ «ЕВРОКАРГО ЕКСПЕДИЦІЯ» №91 від 14.08.2019 року, загальна вартість перевезення товару складає 26848 грн - за перевезення товару до кордону України 18093 грн, за перевезення товару по Україні - 7755 грн., за експедиційні послуги - 1000 грн.

Згідно акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) складеного між позивачем та ТОВ «ЕВРОКАРГО ЕКСПЕДИЦІЯ»№147 від 23.09.2019 року, загальна вартість перевезення товару складає 32790 грн - за перевезення товару до кордону України 22380 грн, за перевезення товару по Україні - 9591 грн., за експедиційні послуги - 819 грн.

Згідно акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) складеного між позивачем та ТОВ «ЕВРОКАРГО ЕКСПЕДИЦІЯ»№181 від 28.10.2019 року, загальна вартість перевезення товару складає 34610 грн - за перевезення товару до кордону України 23258 грн, за перевезення товару по Україні - 9968 грн., за експедиційні послуги - 1384 грн.

Оплата за надані ТОВ «ЕВРОКАРГО ЕКСПЕДИЦІЯ» послуги з перевезення також підтверджується наданою позивачем випискою по особовому рахунку позивача за період з 12.07.2019 по 07.09.2022.

Отже, висновки акту перевірки стосовно того, що вартість перевезення товару увійшла до вартості ТМЦ спростовуються матеріалами справи. Наданими первинними документами підтверджено сплату позивачем вартості перевезення на користь ТОВ «ЄВРОКАРГО ЕКСПЕДИЦІЯ», та сплату позивачем вартості ТМЦ на користь продавця.

Тому, доводи контролюючого органу про завищення позивачем витрат на 41750,00 грн на придбання імпортного товару у 2020 році та не підтверджені матеріалами справи та спростовуються первинними документами позивача, які також були надані під час перевірки.

Крім того, зазначене призвело до помилкового висновку контролюючого органу про завищення позивачем витрат на придбання імпортного товару у 2019 році шляхом включення до вартості такого товару вартість його доставки (транспортування) до кордону України. Через те, що контролюючим органом занижено вартість імпортного товару у 2019 році, відповідачем також занижені витрати позивача на придбання цього ж товару, які він поніс у 2020 році, у зв`язку з наявністю певної кількості (залишків) непроданого імпортного товару на складі на кінець 2019 та початок 2020 року.

В акті перевірки (а. 21 акту) вказано, що вартість залишків товарів на складі станом на кінець 2019 та початок 2020 року складала 561507,88 грн., але з урахуванням того, що контролюючим органом неправомірно додано до вартості імпортного товару витрати на його доставку до митного кордону України у розмірі 24797,19 грн, вартість товарів, які перебували на залишках станом на 1 січня 2020 року (не продані у 2019 році) була завищеною на 24797,19 грн, та протиправно визначено контролюючим органом у розмірі 586 305, 07 грн (561507,88+24797,19).

Тобто, суд погоджується з доводами позивача про те, що вартість доставки імпортного товару до кордону України була неправомірно не включена перевіряючим до витрат позивача у наступному розмірі:

у 2019 році на суму 50 933, 81 грн., яка складається з вартості доставки до кордону України товарів, проданих позивачем протягом саме 2019 року;

у 2020 році на суму 66 547,19 грн., яка складається з вартості доставки 24797,19 грн. до кордону України товарів, в наступному не проданих позивачем протягом саме 2019 року, але проданих ним у 2020 році, та вартості доставки 41750 грн. до кордону України товарів придбаних і проданих у 2020 році.

Крім того, контролюючим органом помилково віднесено суми витрат на послуги ТОВ "УАПРОМ" до витрат 2019 року, оскільки згідно актів наданих послуг №53709 від 31.01.2020, № 1141103 від 31.01.2020, № 153100 від 29.02.2020, №338744 від 31.03.2020,№ 651624 від 31.05.2020, № 445556 від 30.04.2020, №82475 від 30.06.2020, № 1145870 від 31.07.2020, № 1202400 від 31.07.2020, № 1313646 від 31.08.2020, №1382915 від 31.08.2020, № 1496696 від 30.09.2020, № 1726132 від 31.10.2020, 1569919 від 30.09.2020, №1726132 від 31.10.2020, № 1782507 від 31.10.2020, № 1912070 від 30.11.2020, № 1986371 від 30.11.2020, № 2205338 від 31.12.2020, послуги надані у 2020 році.

Однак, згідно акту наданих послуг від 31.12.2019 №1141103 позивач отримав послугу від ТОВ «УАПРОМ» у 2019 році на суму 137,97 грн.

Отже, контролюючим органом зроблений неправильний висновок про завищення позивачем витрат у 2019 році, оскільки такі висновки не узгоджуються з матеріалами даної справи та первинними документами наданими під час перевірки.

Стосовно контрагента позивача ОСОБА_3 , згідно актів надання послуг від 30.09.2019 № КЛ000009962 на суму 300,00 грн, від 31.10.2019 № КЛ000011148 на суму 300,00 грн від 31.08.2019 № КЛ000008867 на суму 300,00 грн, позивач отримав послуги у 2019 році на 900,00 грн.

Однак, в акті перевірки вказано, що сума витрат позивача за ці послуги складає 600 грн, замість підтвердженої матеріалами справи 900,00 грн.

Тому, в цій частині висновки акту також є неправомірними.

Крім того, також неправомірними є висновки контролюючого органу стосовно завищення витрат позивача у 2020 році за фактично проданий у 2020 році товар:

- електроди, які були продані позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Запоріжський тепло-енерго проект» згідно наданих до перевірки видаткових накладних №СФ-0000021 від 02.03.2020 року та №СФ-29 від 16.03.2020 року, і витрати на придбання яких складали 4389 грн відповідно до накладних на їх придбання №БОООО-1339 від 02.03.2020 року та 6237 грн та №БОООО-1623 від 16.03.2020 року;

- дріт зварювальний, який був проданий позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Дебора-Електро» згідно наданої до перевірки видаткової накладної №СФ-0000129 від 29.07.2020 року і витрати на придбання якого складали 195 грн відповідно до накладної на його придбання №1083 від 29.07.2020 року;

- реостат баластний РБ302 в кількості З штук, який фактично було продано позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Кайрос А-Груп» згідно наданої до перевірки видаткової накладної №СФ- 0000228 від 17.11.2020 року і витрати на придбання якого складали 5466,22 грн.

Також контролюючим органом неправомірно включено до залишків товару станом на 12.03.2021 року дріт зварювальний, який був проданий згідно наданої до перевірки видаткової накладної №СФ- 0000129 від 29.07.2020 року і витрати на придбання якого складали 195 грн. відповідно до накладної на його придбання №1083 від 29.07.2020 року. Станом на 12.03.2021 року вартість товарних запасів складала не 614,59 грн, як вказано в акті перевірки, а 614,59 грн, - 195 грн. = 419,59 грн.

Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.

В ході розгляду справи по суті, судом встановлено порушення відповідачем вищезазначених критеріїв під час збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на доходи з фізичних осіб, донарахування військового збору, нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску та застосування штрафу, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 74 та ст. 75 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи докази, які є в справі, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність прийняття оскаржуваних рішень, а тому позов у даній справі підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Щодо витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, позивачем понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1073,60 грн. (квитанція до платіжної інструкції № 0.0.2923900861.1 від 28.03.2023 року), які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р № 0034152408 від 28.02.2023 на суму 17 396,75 грн, яке прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р № 0034172408 від 28.02.2023 на суму 1 449, 73 грн, яке прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0034132408 від 28.02.2023 на суму 20 617,46 грн, яка винесена Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу 44118658, 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 17.08.2023 року.

Суддя Н.Є. Калугіна