Рішення № 112872636, 08.08.2023, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1165/23

Справа №754/10286/22

РІШЕННЯ

Іменем України

08 серпня 2023 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:

судді Саламон О.Б.

за участю секретаря судового засідання Рябенка В.О.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Машкова К.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГЕНЕРАЛА НАУМОВА» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

В С Т А Н О В И В :

Позиції учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогою до відповідача ОСББ "Генерала Наумова" про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Вимоги мотивовано тим, що 20 березня 2015 року позивачку було прийнято на роботу в ОСББ «Генерала Наумова» на посаду бухгалтера. З початку війни 24 лютого 2022 року голова правління видав наказ № 1-К «Про переведення на дистанційну роботу у зв`язку з введенням воєнного стану». Відповідно до вказаного наказу, позивач свою роботу проводила дистанційно, а в разі нагальної потреби приїздила в офіс ОСББ для оформлення і роздруківки відповідних робочих документів та подання звітності. 23 червня 2022 року змінилось керівництво ОСББ, про що позивача було повідомлено лише 09 вересня 2022 року. З 17 червня 2022 р. по 10 липня 2022 р. позивач перебувала в щорічній оплачуваній відпустці, що підтверджується відповідним наказом. Новий керівник ОСББ ОСОБА_4 уклав договір № 01/07/2022-1 від 01 липня 2022 р. з ФОП ОСОБА_3 про надання бухгалтерських послуг з терміном дії до 30 червня 2023 року, в той час як позивач перебувала у щорічній відпустці до 10 липня поточного року включно, зокрема після відпустки останню не було звільнено. Про укладення цього договору керівництво ОСББ не повідомило позивача, також не було повідомлено про зміну істотних умов праці. При цьому керівник ОСББ ОСОБА_4 змінив замки в дверях офісу, що унеможливило позивачу доступ до робочого місця. З 01 липня 2022 р. позивачу з невідомих причин припинили виплачувати заробітну плату. 17 серпня 2022 р. позивач письмово звернулась до ОСББ з проханням виплатити належні кошти заробітної плати, а також відправити на її адресу трудову книжку. На вказане письмове звернення, 09 вересня 2022 р. позивачу повідомлено, що вона не звільнена з роботи, при цьому не повідомлено про тимчасове зупинення трудового договору, також у відповіді від нового голови правління ОСОБА_4 було запрошення прибути в ОСББ, відмова в нарахуванні і виплаті заробітної плати, також не була повернута трудова книжка. Тож станом на сьогодні позивачу не відомо у зв`язку з чим та на підставі чого їй не виплачують заробітну плату. Загальна сума заборгованості по ненарахованій і невиплаченій заробітній платі за липень, серпень, вересень і жовтень 2022 складає 46 057,14 грн.

Відповідач скористався правом надання відзиву (т.1 а.с.51-55), з якого вбачається, що позовні вимоги є безпідставними, необгрунтованими, такими, що містять перекручені фактичні обставини. В позовній заяві, позивач просить стягнути з ОССБ заборгованість із заробітної плати за липень 2022 та середньомісячну заробітну плату за серпень, вересень і жовтень, обгрунтовуючи тим, що нібито з 01 липня 2022 р. позивачці припинили її виплачувати без наявності на те підстав, що насправді не відповідає дійсності. Крім того, позивачем долучено доказ у вигляді довідки від 27 червня 2022 року про те, що вона працює з 20 травня 2015 р. бухгалтером в ОСББ, однак сторона відповідача вважає, що така довідка не може бути належним, достовірним доказом по справі, оскільки вказана довідка підписана колишнім головою ОСББ ОСОБА_5 у той час, як діючим станом на 27 червня 2022 р. головою ОСББ був ОСОБА_4 , що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб. з 17 червня 2022 р. по 10 липня 2022 р. позивачка перебувала у щорічній відпустці, з 11 липня 2022 р. остання не повернулася до виконаня своїх трудових обов`язків. Звернення, повідомлення керівництва відверто ігнорувала, причин відмови від виконання трудових обов`язків також не надавала, через що головою ОСББ 31 липня 2022 р. було подано правлінню доповідну записку, в якій зазаначено про відсутність на робочому місці головного бухгалтера ОСОБА_1 , невиконання нею її трудових обов`язків, надання нею відмови від співпраці та виконання своїх трудових обов`язків. Щодо посилання позивача про неповідомлення її про зміну істотних умов праці, відповідач зазначає, що такі зміни не відбувалися. Щодо зміни замків в дверях офісу, то варто звернути увагу суду, що представник ОСББ "Генерала Наумова" 17 червня 2022 р. телефонував до позивачки стосовно виконання нею трудових обов`язків. Після чого, листом ОСББ було запропоновано позивачеві надати письмові пояснення щодо причин відсутності на роботі, невиконання трудових обов`язків або надати перелік робіт, що було виконанні позивачкою дистанційно з погодженням Голови правління. 24 листопада 2022 р. правлінням ОСББ "Генерала Наумова" було складено Акт про відсутність на роботі ОСОБА_1 та інформації про причини її відсутності, в якому детально розписано дати та порядок звернеь до ОСОБА_1 з проханням роз`яснити причини невиконання трудових обов`язків. Підсумовуючи вище зазначене, відповідач вважає, що позивач не виконувала своїх трудових обов`язків, у тому числі в дистанційній формі.

Ознайомившись із відзивом на позовну заяву, позивач надала до суду відповідь на відзив (т.1 а.с 131-137), в якій не погоджується з обставинами і доказами викладеними у відзиві та вказує на недостовірність та перекручення фактів відповідачем. Вона перебувала у щорічній оплачуваній відпустці, однак за цей час відповідач уклав 01 липня 2022 р. договір з ФОП ОСОБА_3 про надання бухгалтерських послуг. Твердження відповідача про те, що даний договір укладений саме через невиконня обов`язків позивачем є перекрученим і необгрунтованим, тому що після зміни керівництва ОСББ 23 червня 2022 р. ОСОБА_4 повідомив про це позивача лише 09 вересня 2022 р. Про зміну керівництва ОСББ та внесення змін у ЖДР юридичних осіб не знав навіть колишній голова правління ОСББ ОСОБА_5 . Тому на прохання позивачки видав їй довідку в Пенсійний фонд для перерахунку пенсії датовану 27.06.2022. Дана довідка є доказом того, що позивач дійсно працювала в ОСББ з 20 березня 2015 р., так як відповідач проігнорував заяву позивача про надання копії доказу про прийом її на роботу бухгалтером з 15 березня 2015 р. При цьому відповідачем ігнорувались заяви позивача про надання копій необхідних документів, довідок та розрахунків. Як зазаначено відповідачем у відзиві на позовну заяву "позивачку не повідомляли про зміну істотних умов праці, оскільки такі зміни не відбулися" тобто продовжує діяти до цього часу наказ №1-К " Про переведення на дистанційну роботу у зв`язку з введенням воєного стану " від 24.02.2022. Відповідач, знаючи порядок організації дистанційної роботи, жодного разу не повідомив позивача про накази, дорученнями, не надавав завдання та інші документи і відповідну інформацію для виконання нею трудових обов`язків. Щодо актів про відсутність на робочому місці позивач зазначає, що вони були створені з порушеннями порядку норм законодавства, оскільки дистанційну роботу неможливо зафіксувати в табелі обліку робочого часу. Акти складені невідомими людьми, які не знали особливостей умов дистанційної роботи, в яких не зазначено саме о котрій годині дня здійснювалась перевірка дистанційної роботи бухгалтера в офісі. Такою ж сфальшованою ж є доповідна записка ОСОБА_4 від 31 липня 2022 р. про невиконання позивачем покладених обов`язків дистанційно. Позивачу до цього часу незрозуміло, чому при наявності таких важливих доказів у відповідача, її не було звільнено 31 липня 2022 р., а також чому не були створені аналогічні акти про відсутність позивача на роботі за серпень, вересень, жовтень і листопад та доповідні записки керівника ОСББ за вказані періоди. Відповідач у відзиві не пояснює причину незвільнення позивача з роботи одразу після фіксування безпідставної відсутності на робочому місці, натомість лише після звернення позивачки до суду відповідач відповідач своїм наказом від 30.11.2022 звільняє її з посади на підставі п.4 ст.40 КЗпП України. Позивач вважає незаконне звільнення за прогул нікчемною помстою керівництва за принципову позицію на намір вирішити спірні відносини в суду. Неправдивим є твердження відповідача про те, що позивач "ігнорувала звернення керівництва", позивач надавала пояснення неможливості виконання обов`язків із-за неправомірних дій керівника ОСББ а також пояснювала свою неявку на засідання правління 24.11.2022, так як відповідні запрошення надсилались позивачу свідомо із значним запізненням. Так запрошеня прибути на загальні збори ОСББ 29.10.2022 було відправлено лише 27.10.2022, а позивач отримала його 5.11.2022, при цьому позивач наголошує, що відповідач не звертався до позивача з вимогою про надання письмових пояснень щодо причин відсутності на роботі. Всі усні розмови між позивачем та невідомими людьми полягали виключно в погрозах. Неправдою, перекручуванням фактів і введенням суду в оману у відзиві на позовну заяву є твердження відповідача про ненадання позивачем заяви про звільнення, так як відповідач отримав заяву на звільнення 16.11.2022, однак в порушення трудового законодавства України її не було звільнено відповідно до поданої заяви. Також відповідачу була направлена повторна заява позивачки від 23 листопада 2022 р. про звільнення з роботи 25 листопада 2022 р., яку відповідач отримав до відправлення відзиву на позовну заяву. Станом на дату подання даної відповід на відзив, відповідачем не проведено остаточний розрахунок при звільнені позивача. Крім того, відповідач не надав до суду документи, які є важливими при вірішенні спору, а саме: 29 жовтня 2022 р. відбулися загальні збори ОСББ "Генерала Наумова", де було обрано новий склад правління. До складу новообраного правління не було обрану ОСОБА_4 , тобто після 29 жовтня 2022 р. він втратив свої повноваження керівника ОСББ і всі документи, підписані ним, є недійсними.

Після отримання відповідачем відповіді на відзив, представник відповідача ОСОБА_6 подала до суду заперечення на відповдь на відзив (т.1 а.с 140-142), в яких зазначає, що викладені позивачем у відповіді на відзив факти є необгрунтованими та такмии що не грунтуються на нормах чинного законодавства України, а тому повинні бути відхилені судом з огляду на наступне. По-перше, як уже зазаначалось у відзиві, укладення договору головою ОСББ договору з ФОП ОСОБА_3 про надання бухгалтерських послуг з терміном дії до 30 червня 2023 р. жодним чином не порушує прав чи інтересів позивача. По-друге, колишній голова ОСББ ОСОБА_5 знав про зміну керівництва ОСББ, оскільки його повідомляли про це 18 червня 2022 р., що підтверджується відеозаписом. Таким чином, видана ОСОБА_5 довідка від 27 червня 2022 р. на ім`я позивачки не є належним доказом та не може братись судом до уваги, оскільки була підписана особою, яка не мала повноважень на видачу та підписання такої довідки. Крім того, в офісі ОСББ відсутній як оригінал так і будь-яка копія наказу №1-К "Про переведення на дистанційну роботу у зв`язку з введеням воєнного стану" від 24 лютого 2022 р., на яку неодноразово посилається позивачка, як на основну причину відсутності на робочому місці. При цьому, листом ОСББ "Генарала Наумова" від 30 серпня 2022 р. було запрошено позивачку прибути до офіційного місця розташування ОСББ з усіма наявними в неї робочими документами задля забезпечення життєдіяльності та налагодження роботи в ОСББ, проте позивачка таке запрошення проігнорувала, на обидва листи відповіді не надала. Позивачка звинувачує відповідача втому, що її не звільняли, проте остання сама не подавала заяву про звільнення як за згодою сторін або з певних підстав, визначених законодавством, а заяву про звільнення подала лише після того як було відкритто провадження по справі.

В судових засіданнях позивач підтримала вимоги позову в повному обсязі, посилаючись на викладене у позові та у відпповіді на відзив.

В судових засіданнях представники відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечували, посилаючись на викладене у відзивах та запереченнях.

Процесуальні дії та рішення суду.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б від 09 листопада 2022 р. відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у відповідності до ч.5 ст.279 ЦПК України.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва Саламон О.Б від 10 листопада 2022 р. заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову залишено без задоволення.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б від 08 грудня 2022 р. постановлено здійснювати розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б від 22 лютого 2022 р. постановлено у прийнятті заяви позивача ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог відмовлено.

Ухвалою суду від 22 лютого 2022 р., яка занесена до протоколу судового засідання, суд ухвалив витрибувати інформацію щодо сплати заробітної плати та виклик свідків.

Фактичні обставини справи. Позиція суду та оцінки аргументів сторін.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, допитавши свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 оцінивши зібрані по справі докази, представлені в матеріалах справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 займала посаду головного бухгалтера в ОСББ "Генерала Наумова".

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому, Указами Президента України воєнний стан в Україні було продовжено, який діє до теперішнього часу.

З початку війни 24 лютого 2022 р. голова правління ОСОБА_5 видав наказ № 1-К від "Про переведення на дистанційну роботу у зв`язку з веденням воєного стану". Відповідно, робота позивача також була дистанційною.

З 24 лютого 2002 р. ОСББ "Генерала Наумова" роботу не зупиняв, простій не оголошував, трудовий договір з позивачем не призупиняв.

23 червня 2022 р. змінилось керівництво ОСББ "Генерала Наумова" та відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб керівником ОСББ став ОСОБА_4 .

З 17 червня 2022 р. по 10 липня 2022 р. ОСОБА_1 перебувала в щорічній оплачувані відпустці.

01 липня 2022 р. кервіник ОСББ ОСОБА_4 уклав договір № 01/07/2022-1 х ФОП ОСОБА_3 про надання бухгалтерських послуг з терміном дії до 30 червня 2023 р.

З 01 липня 2022 р. ОСОБА_1 припинено виплату заробітної плати. Жодних внутрішніх розпорядчих документів про зміну умов організації праці надано не було.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці» і ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ч.1,2 ст.10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що з лютого 2022р. вона здійснювала роботу дистанційно за наказом керівництва.

Особливості дистанційного режиму роботу врегульовано ст.60-2 КЗпП України, згідно з якою дистанційна робота - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Типова форма трудового договору про дистанційну роботу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин.

Укладення трудового договору про дистанційну роботу за наявності небезпечних і шкідливих виробничих (технологічних) факторів забороняється.

У разі запровадження дистанційної роботи працівник самостійно визначає робоче місце та несе відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на ньому.

Порядок і строки забезпечення працівників, які виконують роботу дистанційно, необхідними для виконання ними своїх обов`язків обладнанням, програмно-технічними засобами, засобами захисту інформації та іншими засобами, порядок і строки подання такими працівниками звітів про виконану роботу, розмір, порядок і строки виплати працівникам компенсації за використання належних їм або орендованих ними обладнання, програмно-технічних засобів, засобів захисту інформації та інших засобів, порядок відшкодування інших пов`язаних з виконанням дистанційної роботи витрат визначаються трудовим договором про дистанційну роботу.

На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) роботодавця без обов`язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження дистанційної роботи. У такому разі норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються.

Посилання позивача на те, що дистанційна робота для неї була визначена відповідно до наказу №1-К від "Про переведення на дистанційну роботу у зв`язку з веденням воєного стану" підтверджується показаннями свідка ОСОБА_5 , та як зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву, зміни істотних умов праці не відбувались, тому суд вважає належним доказом вазану копію наказу.

Дистанційна (надомна) робота - це така форма організації праці, коли робота виконується працівником за місцем його проживання чи в іншому місці за його вибором, у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, але поза приміщенням роботодавця.

При дистанційній (надомній) роботі працівники розподіляють робочий час на свій розсуд, на них не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не передбачено у трудовому договорі. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 цього Кодексу.

Виконання дистанційної (надомної) роботи не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

При цьому, якщо працівник і роботодавець письмово не домовились про інше, дистанційна (надомна) робота передбачає оплату праці в повному обсязі та в строки, визначені діючим трудовим договором.

З матеріалів справи вбачається, що Актами, складеними 11,12,13, 14,15,18,19,20,21,22,25,26,27,28,29 липня 2022 р. в складі голови правління ОСББ "Генерал Наумов" ОСОБА_4 та ОСОБА_7, ОСОБА_10 зафіксували, що ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці в ОСББ з 09.00 до 18.00.

31 липня 2022 р. складена доповідна записка головою правління ОСББ "Генерала Наумова" ОСОБА_4, про те, що ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці, не виконувала покладені на неї обов`язки дистанційно.

24 листопада 2022 р. складено Акт про відсутність на роботі ОСОБА_1 .

Позивач неодноразово зверталася зі скаргами до Головного управління Держпраці в Київській області, де зазначала про те, що з початку війни з 24 лютого 2022 року голова правління ОСОБА_5 видав наказ № 1-К "Про переведення на дистанційну роботу у звячзку з введенням воєнного стану", відповідно роботу проводила дистанційно. Після зміни керівництва ОСББ (ОСОБА_4) не виплачена заробітна плата, не повернена трудова книжка, з проханням щодо повернення якої позивач зверталась неодноразово.

Як встановлено в судвому засіданні, за період з червня 2022 року по даний час голова правління неодноразово змінювався, при цьому наказу про відпустку підписано головою ОСББ ОСОБА_5, під час відпустки позивача припинено повноваження голови правління ОСОБА_5 та призначено на посаду нового голову правління ОСОБА_4 та було проведено реєстраційну дію змін до відомостей про юридичну особу - зміну керівника об`єднання. Однак через невеличкий проміжок часу з жовтня 2022 по листопад 2022 року призначено іншого голову правління - ОСОБА_7 , який підписує документи, однак без проведених реєстраційних дій.

Вказані вище акти та доповідні записки суд не бере до уваги, як належні докази, оскільки факт відсутності працівника на роботі має бути зафіксовано доповідною запискою одного з працівників. Доповідна подається у довільній письмовій формі, де має бути вказано про те, що працівник відсутній на робочому місці та на підприємстві.

Доповідна записка подається керівнику безпосередньо в день нез`явлення працівника на роботі.

Відсутність працівника на роботі має бути зафіксовано актом про відсутність працівника на роботі.

Акт складається у довільній письмовій формі та підписується не менше ніж двома працівниками (наприклад, бухгалтером та директором). В акті має бути зафіксовано відсутність працівника на робочому місці чи на підприємстві. Акт необхідно оформити безпосередньо в день нез`явлення працівника на роботі.

Відмітку про відсутність працівника на роботі в табелі обліку робочого часу необхідно проставити в день його нез`явлення на роботі, а в подальшому проставляти кожного робочого дня, коли він не з`являється на роботі.

Отримання доповідної записки є підставою для проведення службового розслідування. Під час службового розслідування мають бути вжиті заходи для з`ясування причин відсутності працівника на роботі (телефонні дзвінки, надсилання листів працівнику, отримання від працівника письмових пояснень тощо).

Наказ оформлюється у довільній формі. У наказі має бути викладено доручення про проведення службового розслідування та з`ясування причин відсутності працівника на роботі, призначено виконавців та визначено строки проведення службового розслідування.

Наказ видається керівником підприємства в день отримання доповідної записки.

Вимога про надання працівником письмових пояснень щодо причин відсутності на роботі оформлюється розпорядженням або наказом керівника підприємства. Працівника необхідно ознайомити з таким розпорядженням (наказом) під особистий підпис. У разі і подальшого нез`явлення працівника на роботу - розпорядження (наказ) слід надіслати на адресу реєстрації його місця проживання, а також на адресу його фактичного проживання (якщо воно відомо та відрізняється від адреси реєстрації). Надсилати рекомендується цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Таке розпорядження (наказ) оформлюється у довільній формі. У розпорядженні (наказі) має бути викладена вимога до працівника про надання письмових пояснень щодо причин відсутності на роботі, а також, за наявності, документів, які підтверджуються поважність таких причин. У розпорядженні (наказі) необхідно визначити строки для надання пояснень та документів.

Розпорядження (наказ) вказаного вище змісту видається керівником підприємства в день отримання доповідної записки та видачі наказу про проведення службового розслідування.

За результатами службового розслідування складається акт, у якому відображаються результати вжитих заходів для з`ясування причин відсутності працівника на роботі.

Акт оформлюється у довільній формі. В акті мають бути викладені конкретні причини відсутності працівника на роботі або вказано про те, що з`ясувати причини не вдалось.

Акт за результатами службового розслідування складається наступного робочого дня після спливу строку, наданого працівникові для надання письмових пояснень та документів щодо причин відсутності на роботі.

При цьому, відповідачем не було надано до суду жодного доказу на обґрунтування своїх заперечень щодо відсутності запровадження для позивача дистанційного режиму роботи та надання робочих завдань, в той час, як саме роботодавець має доводити, що трудові функції працівником не виконувались.

14 листопада 2022 р. та 23 листопада 2022 р. ОСОБА_1 зверталася до голови правління «Генерала Наумова» із заявою про звільнення за власним бажанням відповідно до ст..38 КЗпП України, проте звільнена не була.

При цьому, відповідно до наказу №30/11/2022 ОСОБА_1 лише 30 листопада 2022 р. була звільнено з займаної посади згідно з п.4 ст.40 КЗпП України.

Позивач просить задовольнити її позовні вимоги, виплатити заборгованість по ненарахованій і невиплаченій заробітній платі, з липня по жовтень 2022 у розмірі 46 057,14 грн.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ч. 1 ст. 94 КЗпП України та ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» зазначено, що заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати.

Отже, виходячи з положень КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності.

Предметом даного позову є стягнення заробітної плати з відповідача на користь позивача за період за липень-жовтень 2022 року.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про оплату праці», при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.

Роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Згідно наказу Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці (Форми П-6,)», вбачається, що розрахункова - платіжна відомість складається кожного місяця. В ній зазначаються нарахування заробітної плати, всі утримання та суми виплат, що підлягають видачі працівникам на руки. У розрахунковій відомості проводяться тільки розрахунки заробітної плати, а для її виплати використовуються платіжну відомість.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Середня заробітна плата за період з серпня по жовтень 2022 року відповідачем ОСОБА_9 .Пє не виплачувалась, а в липні 2022 року була виплачена не в повному розмірі.

Пунктом 2 Порядку № 100 передбачено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до роздруківки відомостей за звітній 2022 рік (а.с.202), середньомісячна заробітна плата складає 12 400 грн. (посадовий оклад).

Загальна сума заборгованості по не нарахованій і невиплаченій заробітній платі з липня по жовтень 2022 року складає 46 057,14 грн.

За правилами статей 2, 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Коробов проти України» (заява № 39598/03 від 21 липня 2011 року) суд вказав, що при оцінці доказів, суд, як правило - застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.

Європейський суд з прав людини також вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку, про наявність підстав для задоволення позову з підстав його доведеності та обґрунтованості.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1073 грн. 60 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 40, 115, 116, КЗпП України, ст.ст. 1, 4, 10, 11, 12, 71, 88, 212-215, 229,263 ЦПК України, Законами України «Про оплату праці», "Про організацію трудових відносин в умовах воєного стану», суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГЕНЕРАЛА НАУМОВА» про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГЕНЕРАЛА НАУМОВА» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у розмірі 46 057, 14 грн.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГЕНЕРАЛА НАУМОВА» на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГЕНЕРАЛА НАУМОВА», ЄДРПОУ 39526120, місцезнаходження: м. Київ, вул. Генерала Наумова, 66.

Повний текст рішення складено 16.08.2023.

Суддя Деснянського районного суду м. Києва О.Б. Саламон