Рішення № 112868455, 08.08.2023, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" серпня 2023 р. Cправа № 902/553/23

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Зеленюк О.В.,

представника позивача - Матвійчука Д.В.,

присутнього - Бєлобородова Р.О.,

у відсутності представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техбудмеханіка-Спецконтракт" (вул. Кудряшова, буд. 3 літера А, офіс 131, м. Київ, 03035)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Дельта Плюс" (пл. Героїв Чорнобиля, буд. 1, м. Вінниця, 21001)

про стягнення 500 750,76 грн,

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Техбудмеханіка-Спецконтракт" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Дельта Плюс" про стягнення 500 750,76 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором підряду №242 на виконання демонтажних робіт від 01.11.2021 в частині повної та своєчасної оплати вартості виконаних робіт, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Техбудмеханіка-Спецконтракт" заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Дельта Плюс" 500 750,76 грн, з яких: 280 000 грн - основного боргу; 136 317,81 грн - пені; 9 574 грн - 3% річних та 74 858,95 грн - інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 27.04.2023 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/553/23 в порядку загального позовного провадження та призначено у ній підготовче засідання на 23.05.2023.

За результатами проведеного судового засідання 23.05.2023, внаслідок задоволення відповідного клопотання представника відповідача, продовжено строк підготовчого провадження у справі №902/553/23 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 20.07.2023.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито таку стадію судового процесу та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.08.2023, про що постановлено відповідну ухвалу від 20.07.2023.

07.08.2023 в системі "Електронний суд" надійшло клопотання представника відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження і визнання поважними причин пропуску для подання відзиву на позовну заяву, з додатком відзиву та клопотання про надання доказів (вх. канцелярії суду №01-34/7274/23 від 07.08.2023).

На визначений час у судове засідання 08.08.2023 з`явилися представник позивача та присутній, повідомлений належним чином представник відповідача правом участі у судовому засіданні не скористався.

Дослідивши клопотання представника відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження і визнання поважними причин пропуску для подання відзиву на позовну заяву (вх. канцелярії суду №01-34/7274/23 від 07.08.2023), суд дійшов висновку про його відхилення як необґрунтованого, про що постановлено відповідну ухвалу від 08.08.2023 у протокольній формі. Водночас суд акцентує увагу, що ухвалу про відкриття провадження у справі №902/553/23 отримано відповідачем ще 02.05.2023, при цьому представник відповідача ознайомився з матеріалами справи 07.06.2023, а клопотання про поновлення строку на подання відзиву надійшло 07.08.2023. Тобто наявне очевидне зволікання відповідача на висловлення власної процесуальної позиції по суті спору, а обставини перебування представника у відпустці чи ведення переговорів між сторонами щодо мирного врегулювання спору об`єктивно не можуть визнаватися поважними причинами пропуску для подання відзиву.

Представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі з підстав та обставин, викладених у позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, судом встановлено таке.

01.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техбудмеханіка-Спецконтракт" (Підрядник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Дельта Плюс" (Замовник, відповідач) укладено Договір підряду №242 на виконання демонтажних робіт (Договір), згідно із п. 1.1. якого відповідно до умов цього Договору Підрядник зобов`язується якісно та в становленні строки виконати комплекс демонтажних робіт (надалі Робіт) відповідно до Технічного завдання (Додаток 1 до Договору) на об`єкті "Реконструкція готелю "Південний Буг" (далі за текстом договору - Об`єкт), який знаходиться за адресом: м. Вінниця, площа Героїв Чорнобиля, 1, а Замовник - передати наявну у нього технічну документацію стосовно об`єкту, прийняти завершені роботи та оплатити їх в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 3.2. Договору сторони погодили, що оплата робіт за Договором проводиться наступним чином:

- після підписання Договору протягом 5 (п`яти) банківських днів від дати виставлення Підрядником рахунку Замовник сплачує Підряднику аванс в розмірі 1000000,00 грн. (один мільйон грн. 00 коп.), в тому числі ПДВ 20% - 166666,67 гривень (пп. 3.2.1.);

- подальшу оплату Замовник здійснює з урахуванням наданого авансу щомісячно впродовж 3-х (трьох) банківських днів після підписання Замовником Акту приймання виконаних робіт, які оформлюються та подаються Підрядником щомісячно у порядку, визначеному п. 5.1 цього Договору (пп. 3.2.2.).

Договірна вартість робіт (договірна ціна), обсяги та розцінки погоджені Сторонами у Додатку №2 до Договору, який є його невід`ємною частиною. Договірна вартість робіт становить 3640000,00 грн. (три мільйони шістсот сорок тисяч грн. 00 коп.), в тому числі ПДВ 20% - 606666,67 грн. Договірна ціна тверда (пп. 2.1., 2.2. Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору здавання-приймання виконаних Робіт оформлюється Актом приймання виконаних будівельних робіт (далі та текстом Акт), що готується Підрядником на підставі Акту визначення обсягів виконаних робіт за місяць, в якому представники Сторін, відповідальні за організацію та нагляд за виконанням робіт підтверджують їх фізичні обсяги. Акт подається Замовнику у двох примірниках щомісячно не пізніше третього числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Згідно із п. 7.3. Договору у випадку невиконання або виконання не у повному обсязі умов цього Договору, які привели до затримки розрахунків або строків виконання робіт, передбачених цим Договором, винна Сторона сплачує іншій стороні пеню/штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов`язань за кожний день затримки.

Договір, включно із додатками до нього, набуває чинності з моменту підписання Сторонами та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором (п. 10.6. Договору).

На виконання умов Договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Техбудмеханіка-Спецконтракт" виконано обумовлені роботи на загальну суму 1 350 000 грн, що підтверджується обопільно підписаними та скріпленими печатками сторін Актами приймання виконаних будівельних робіт року за листопад 2021 року та лютий 2022 року:

- від 30.11.2021 на суму 200 000 грн в т.ч. ПДВ;

- від 16.02.2022 на суму 1 150 000 грн в т.ч. ПДВ.

Поряд з цим, відповідач за виконані роботи провів частковий розрахунок на суму 1 070 000 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача (а.с. 15-21, т. 1):

- 07.12.2021 - 100 000 грн в т.ч. ПДВ;

- 09.12.2021 - 100 000 грн в т.ч. ПДВ;

- 24.12.2021 - 250 000 грн в т.ч. ПДВ;

- 30.12.2021 - 250 000 грн в т.ч. ПДВ;

- 08.02.2022 - 100 000 грн в т.ч. ПДВ;

- 21.02.2022 - 190 000 грн в т.ч. ПДВ;

- 07.02.2023 - 80 000 грн в т.ч. ПДВ.

Несплата решти вартості проведених робіт на суму 280 000 грн слугувала підставою для звернення позивача із відповідним позовом до суду. Поряд з цим позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 136 317,81 грн - пені; 9 574 грн - 3% річних та 74 858,95 грн - інфляційних втрат внаслідок прострочення виконання зобов`язання.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями Цивільного кодексу України про підряд, враховуючи укладений Договір підряду №242 на виконання демонтажних робіт від 01.11.2021.

Згідно із чч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

За змістом ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами (ч. 4 ст. 882 ЦК України).

Спір у справі виник з підстав несплати відповідачем решти вартості виконаних робіт на суму 280 000 грн.

За змістом пп. 3.2.2. п. 3.2 Договору остаточну оплату Замовник здійснює з урахуванням наданого авансу щомісячно впродовж 3-х (трьох) банківських днів після підписання Замовником Акту приймання виконаних робіт.

Закон пов`язує виникнення зобов`язання з оплати робіт з фактом їх виконання і сам по собі акт приймання-передачі робіт не є визначальним для виникнення зобов`язального правовідношення. Отже, наявність підписаного замовником акту приймання-передачі робіт не позбавляє його права заперечувати щодо обсягу та вартості виконаної роботи. Така правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 11.10.2018 у справі № 916/446/16.

Водночас жодних заперечень щодо обсягів виконаних робіт за обопільно підписаним актом приймання-передачі робіт відповідачем не висловлено, позаяк доказів протилежного матеріали справи не містять.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Позаяк доказів сплати відповідачем залишку вартості виконаних позивачем робіт впродовж 3-х (трьох) банківських днів після підписання Акту приймання виконаних будівельних робіт року за лютий 2022 року від 16.02.2022, як то передбачено пп. 3.2.2. п. 3.2 Договору, матеріали справи не містять, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Дельта Плюс" 280 000 грн - основного боргу (1 350 000 грн - 1 070 000 грн = 280 000 грн) та про задоволення позову у цій частині.

Поряд з цим позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 136 317,81 грн - пені; 9 574 грн - 3% річних та 74 858,95 грн - інфляційних втрат внаслідок прострочення виконання зобов`язання за Договором із сплати вартості проведених робіт.

Як встановлено фактичними обставинами справи, зобов`язання відповідача за Договором є простроченим, позаяк останній не здійснив розрахунок за виконані роботи в обумовлений у пп. 3.2.2. п. 3.2 Договору строк.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" поданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за період прострочення з 22.02.2022 по 14.04.2023 на суму 280 000 грн, судом встановлено, що такі нарахування перебувають в межах розрахунку суду. Відтак заявлені складові заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі у визначених позивачем сумах: 9 574 грн - 3% річних та 74 858,95 грн - інфляційних втрат.

Згідно із п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 7.3. Договору сторони погодили, що у випадку невиконання або виконання не у повному обсязі умов цього Договору, які привели до затримки розрахунків або строків виконання робіт, передбачених цим Договором, винна Сторона сплачує іншій стороні пеню/штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов`язань за кожний день затримки.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом, враховано положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, якими обмежено нарахування пені піврічним строком, однак відповідно до п. 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Так, постановою Кабінетом Міністрів України №211 від 11.03.2020 по всій території України було введено карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), який скасовано з 01.07.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651.

Таким чином, строки нарахування пені, які встановлені у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, є продовженими на період дії карантину.

Здійснивши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" перерахунок пені за період прострочення з 22.02.2022 по 14.04.2023 на суму 280 000 грн, судом встановлено, що заявлена позивачем пеня в розмірі 136 317,81 грн перебуває в межах розрахунку суду.

Поряд з цим відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із положеннями статті 233 ГК України, які також кореспондують зі змістом статті 551 ЦК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Водночас повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Таким чином, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто, з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання щодо зменшення розміру штрафу, суд приймає до уваги такі обставини:

- ступінь виконання відповідачем основного зобов`язання за Договором (основний борг погашено майже на 80%);

- пеня не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні її розміру позивач не несе негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат (постанова КГС ВС від 11.07.2023 у справі №903/486/22);

- відсутність підстав вважати, що порушення зобов`язання відповідачем потягло за собою значні збитки для позивача, позаяк доказів протилежного матеріали справи не містять;

- очевидну неспівмірність заявленої до стягнення суми пені, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання (пеня становить близько 50% заявленого основного боргу).

Крім того, суд враховує правовий зміст інституту неустойки, що остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Правовий висновок, що пеня не може бути непомірним тягарем боржникові і джерелом отримання додаткових прибутків кредиторові підтримав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відповідно до постанови від 08.04.2020 у справі №924/570/19.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення неустойки. При цьому вирішення питання та розмір такого зменшення Закон відносить на розсуд суду.

З огляду на викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшує розмір нарахованої позивачем пені на 50%, що забезпечує баланс інтересів обох сторін.

Тому, позов в частині стягнення пені підлягає задоволенню в розмірі 68 158,9 грн та у стягненні з відповідача 68 158,9 грн пені слід відмовити.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, скористатись іншими процесуальними правами.

Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує з умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню судом частково з урахуванням зменшення розміру пені з ініціативи суду.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В частині зменшення розміру пені витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача в повному обсязі відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, так як спір виник внаслідок неправильних дій відповідача. При цьому суд враховує викладене в пункті 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 (яка хоча і стосується попередньої редакції ГПК України та наразі є чинною), у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Отже, понесені позивачем витрати за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до ціни позову в сумі 7 511,26 грн.

Керуючись ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Дельта Плюс" (пл. Героїв Чорнобиля, буд. 1, м. Вінниця, 21001, код ЄДРПОУ 40955355) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техбудмеханіка-Спецконтракт" (вул. Кудряшова, буд. 3 літера А, офіс 131, м. Київ, 03035, код ЄДРПОУ 38639255) 280 000 грн - основного боргу; 9 574 грн - 3% річних; 74 858,95 грн - інфляційних втрат; 68 158,9 грн - пені та 7 511,26 грн - витрат на сплату судового збору.

3. У стягненні з відповідача 68 158,9 грн пені відмовити.

4. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - info@tbm.com.ua; представника позивача Матвійчука Д.В. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; представника відповідача Люлика Р.І. - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Повне рішення складено 16 серпня 2023 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - вул. Кудряшова, буд. 3 літера А, офіс 131, м. Київ, 03035;

3 - відповідачу - пл. Героїв Чорнобиля, буд. 1, м. Вінниця, 21001.