Рішення № 112868446, 14.08.2023, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" серпня 2023 р. Cправа № 902/761/23

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Маслія І.В., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул. Симона Петлюри, 25, м. Київ, 01032)

до: Фізичної особи-підприємця Чапалюк Сергія Васильовича ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 567,12 грн.

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Чапалюк Сергія Васильовича про стягнення 567,12 грн - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №01/006-23 від 16.01.2023, в частині вчасної оплати.

Ухвалою суду від 07.06.2023 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/761/23 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Даною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання сторонами відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив.

Вказана ухвала направлена на зазначені в позовній заяві електронні адреси сторін та додатково відповідачу засобами поштового зв`язку.

11.07.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позову.

24.07.2023 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній заперечує доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву та просить задовольнити позовні вимоги.

Враховуючи положення ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням чергової щорічної відпустки, ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

16 січня 2023 року між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (позивач, за договором Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Чапалюк Сергієм Васильовичем (відповідач, за договором Покупець) укладено договір поставки №01/006-23 (надалі Договір).

Згідно з предметом Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця вторинну сировину (далі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар та сплатити його вартість Постачальнику. Під Товаром Сторони розуміють вторинну сировину (комп`ютерну та офісну техніку б/в, обладнання б/в, що не придатне для подальшого використання) за номенклатурою та кількістю згідно Додатку № 1 до Договору, що утворилася в результаті здійснення операційної діяльності, поточних (капітальних) ремонтів, реконструкції та/або модернізації об`єктів, капітального будівництва тощо, та обліковується на балансі НЕК «УКРЕНЕРГО». Постачальник гарантує, що на дату укладення Договору Товар належить йому на праві власності, не знаходиться під арештом чи в заставі, не обтяжений іншими правами третіх осіб (п. 1.1. -1.3. Договору).

Ціна Договору складається із загальної вартості Товару, поставленого на умовах Договору. Ціна Договору становить 207 000,00 грн., утому числі ПДВ 34 500,00 грн (п. 2.1. та 2.2. Договору).

Оплата за Договором здійснюється в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України з поточного рахунку Покупця на поточний рахунок Постачальника. Покупець здійснює оплату у розмірі 100% від ціни Договору протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати укладення Договору за реквізитами, вказаними у Договорі. Підставою для здійснення Покупцем оплати є даний Договір. Датою оплати є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п. 3.1. - 3.4. Договору).

Поставка Товару здійснюється на умовах ЕХW згідно з Міжнародними правилами «Інкотермс» (редакція 2010 року). Покупець вивозить Товар з місця його розміщення, окремими партіями за свій рахунок. Передача Покупцю права власності на Товар проводиться за умови здійснення ним оплати згідно з умовами Договору, на підставі видаткових накладних, які підписуються уповноваженими представниками Сторін. Вантажовідправником за цим Договором є балансоутримувач Товару - НЕК «УКРЕНЕРГО». Кожне відвантаження оформляється відповідним пакетом документів, а саме: - видаткова накладна; -товарно-транспортна накладна. Для отримання Товару уповноважена особа Покупця повинна надати Постачальнику/Вантажовідправнику належним чином оформлену довіреність. Датою поставки Товару є дата підписання Сторонами видаткової накладної. Право власності на Товар, ризик випадкового знищення та пошкодження Товару переходить до Покупця в момент підписання Сторонами видаткової накладної (п. 4.1. - 4.6. Договору).

Розділом 5 Договору визначено права та обов`язки сторін, зокрема Покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплатити Постачальнику вартість Товару, а Постачальник зобов`язаний передати Покупцю Товар згідно з умовами Договору.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та Договором. За порушення строків оплати Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. У разі порушення строку вивезення Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,5% від ціни несвоєчасно вивезеного Товару за кожен день затримки його вивезення. Сплата штрафних санкцій не звільняє Сторони від виконання своїх зобов`язань за Договором. Сторони домовилися, що для вимог про стягнення штрафних санкцій застосовується строк позовної давності три роки, а нарахування штрафних санкцій припиняється через рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (п. 6.1. - 6.5. Договору).

Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували підчас його укладання та виникли поза волею Сторін (аварія, стихійне лихо, епідемія, війна тощо). Сторона, яка не може виконати через форс-мажорні обставини свої зобов`язання, повинна сповістити іншу Сторону про перешкоду і вплив форс-мажорних обставин на виконання зобов`язань за Договором протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати їх настання. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, видані Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом, які є достатнім підтвердженням наявності і тривалості дії непереборної сили. Документи, передбачені цим пунктом Договору, надаються стороною, яка перебуває під дією обставин непереборної сили, протягом 10 робочих днів з дати їх настання. Ненадання стороною доказів дії обставин непереборної сили у встановлений строк позбавляє її права в майбутньому посилатись на них як на підставу невиконання зобов`язання за Договором (п. 7.1. - 7.3. Договору).

Покупець зобов`язується вивезти Товар протягом 90 календарних днів з моменту підписання Договору. Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 16.04.2023 року (п. 8.1. та 8.2. Договору).

На виконання умов договору між сторонами підписано додаток №1 «Специфікація», в якому визначено найменування товару, кількість, ціна та місце знаходження товару. Крім того, 02.02.2023 між сторонами укладена Додаткова угода №1 до Договору від 16.01.2023 р. №01/006-23, якою сторони погодили викласти Додаток №1 до Договору у новій редакції.

Відповідно до платіжного доручення №7 від 25.01.2023 року відповідач здійснив оплату за Договором від 16.01.2023 р. №01/006-23 в сумі 207 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не заперечується сторонами.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, оскільки договір між сторонами був укладений 16 січня 2023 року, останнім днем здійснення оплати за договором є 23.01.2023.

Однак, фактична плата відповідачем за товар була здійснена 25 січня 2023 року, що підтверджується платіжним доручення №7 від 25 січня 2023 року.

Таким чином, за твердженнями позивача відповідачем порушено виконання грошового зобов`язання на 2 дні, дана обставина стала підставою нарахування пені відповідно до умов Договору.

07.02.2023 позивач направив на адресу відповідача претензію №01/6877 про сплату 567,12 грн пені, яка відповідачем отримана 01.03.2023, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, однак претензія з боку відповідача залишена без визнання.

З огляду на викладене дані обставини стали підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача 567,12 грн пені за неналежне виконання умов договору поставки №01/006-23 від 16.01.2023.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позову заперечує, оскільки через виниклі форс-мажорні обставини, а саме перебої із постачанням електроенергії від НЕК «Укренерго» відповідач не міг своєчасно провести оплату, тому звернувся з листом №02/2023 від 24.01.2023 року на ім`я в.о. начальника відділу реалізації майна НЕК «Укренерго» Герасимчука Максима Олеговича з проханням продовжити термін на оплату по Договору на два дні. Копія листа та скрін про відправку електронного листа додано відповідачем до відзиву на позовну заяву.

За твердженням відповідача, форс-мажорні обставини виникли в зв`язку з тим, що об`єкти НЕК «Укренерго» в ті дні зазнавали ракетних атак і електроенергія постачалась по графікам. Докази згідно п.7.3 Договору не надавались, оскільки цією інформацією Позивач сам володів в повному обсязі.

Крім того, відповідач зазначає, що одразу після підписання Договору з`ясувалось про помилки в Додатку №1 до Договору №01/006-23 від 16.01.2023 року Специфікації. Додаткова угода вже з виправленими помилками до Договору була підписана 02.02.2023 року.

У відповіді на відзив позивач заперечує посилання відповідача на форс-мажорні обставини, зазначаючи, що відповідно до умов договору відповідач мав повідомити про настання даних обставин на протязі п`яти днів з моменту настання даних обставин та додати до повідомлення належні докази, однак лист Відповідача за №02/2023 від 24.01.2023, з повідомленням про виникнення форс-мажорних обставин та проханням продовжити термін на оплату за Договором на 2 (два) банківських дні, Позивачем був отриманий після закінчення терміну сплати за Договором, при цьому ніяких доказів про виникнення форс- мажорних обставин до зазначеного листа додано не було. Тобто, зазначений лист без додержання вимог розділу 7 Договору, не може вважатись належним повідомленням про виникнення форс-мажорних обставин.

Крім того позивач зазначає, що у відзиві на позовну заяву Відповідач стверджує, що невчасна оплата по Договору відбулася у зв`язку з перебоями у постачанні електроенергії від НЕК «УКРЕНЕРГО» але: - в листі, який надіслав Відповідач за №02/2023 від 24.01.2023 повідомляється, що саме АТ «Вінницяобленерго» відключало електроенергію за графіком, а не НЕК «УКРЕНЕРГО», що суперечить наданій ФОП Чапалюк С.В інформації; - відсутність мережі інтернет та електропостачання за графіком відключень не є форс- мажором, адже не підтверджені відповідними документами, видані Торгово-промисловою палатою України або іншими компетентними органами, та не позбавляли Відповідача можливості здійснити банківські платежі безпосередньо у відділенні банківської установи у встановлений Договором термін.

Таким чином, на переконання позивача, Відповідачем не надано доказів та не доведено що порушення умов Договору сталося внаслідок випадку або непереборної сили, тому посилання на форс - мажор є безпідставним та необґрунтованим.

Щодо посилання відповідача на укладення додаткової угоди, позивач зазначив, що вищевказана додаткова угода була укладена після проведення оплати відповідачем та стосувалась виправлення технічної помилки (виправлення коду УКТЗЕД в номенклатурній позиції №45 в специфікації до Договору), що ніяк не впливає на умови і затримку виконання Відповідачем грошового зобов`язання за Договором. Таким чином, укладання додаткової угоди № 1 до Договору якою внесені зміни до Додатку 1 - «Специфікація», не може свідчити про відсутність права НЕК «Укренерго» нараховувати штрафні санкції.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що відзив на позов Відповідача необґрунтований та такий, що не відповідає умовам Договору.

Надаючи правову кваліфікацію правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує таке.

Частинами 1, 2 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно статті 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічний припис містить статті 526 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як зазначалось вище п. 2.2. та 3.2. Договору сторони визначили, що ціна Договору становить 207 000,00 грн. Покупець здійснює оплату у розмірі 100% від ціни Договору протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати укладення Договору за реквізитами, вказаними у Договорі.

Договір між сторонами було укладено 16.01.2023 тобто останнім днем оплати було 23.01.2023, разом з тим як вбачається з матеріалів справи відповідач провів повну оплату за договором 25.01.2023, що підтверджується платіжним дорученням №7 від 25.01.2023 на суму 207 000,00 грн. та не заперечується сторонами.

Таким чином, відповідач розрахувався з позивачем повністю, однак не в строки визначені договором.

Відповідно до п.6.2. Договору за порушення строків оплати Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

В позовній заяві позивачем здійснено розрахунок пені на підставі подвійної облікової ставки НБУ за період з 24.01.2023 по 25.01.2023 включно (два дні прострочення) на суму 567,12 грн.

Разом з тим, п. 1.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» передбачено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Крім того, 27.05.2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №910/20107/17 досліджував питання щодо обчислення та стягнення пені і 3% річних, зокрема Верховний Суд зауважив, що суд має з`ясувати правильність розрахунку пені та 3% річних, а також здійснити оцінку доказів на яких цей розрахунок ґрунтується. За прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних. У разі якщо розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу.

З огляду на викладене, судом здійснено перерахунок заявленої до стягнення пені не враховуючи день оплати, тобто за один день прострочення (24.01.2023 року) та встановлено що пеня за час прострочення становить 283,56 грн (розрахунок в матеріалах справи), тому вимога позивача про стягнення з відповідача 567,12 грн - пені підлягає задоволенню частково в розмірі встановленому судом.

Щодо тверджень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву про наявність форс-мажорних обставин, суд оцінює їх критично та не бере до уваги з огляду на наступне.

За визначенням підпункту 3.1.1 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням президії ТПП України від 15.07.2017 №40 (3) (чинного на час виникнення спірних правовідносин) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно впливають на виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.

Отже з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.

Проте матеріали справи не містять сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов`язань відповідача саме за Договором поставки №01/006-23 від 16.01.2023.

Крім того, відповідно до п. 7.2. та 7.3. Договору поставки №01/006-23 від 16.01.2023 р. Сторона, яка не може виконати через форс-мажорні обставини свої зобов`язання, повинна сповістити іншу Сторону про перешкоду і вплив форс-мажорних обставин на виконання зобов`язань за Договором протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати їх настання. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, видані Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом, які є достатнім підтвердженням наявності і тривалості дії непереборної сили. Документи, передбачені цим пунктом Договору, надаються стороною, яка перебуває під дією обставин непереборної сили, протягом 10 робочих днів з дати їх настання. Ненадання стороною доказів дії обставин непереборної сили у встановлений строк позбавляє її права в майбутньому посилатись на них як на підставу невиконання зобов`язання за Договором.

Так, як вбачається з матеріалів справи відповідач повідомив позивача про форс-мажорні обставини листом №02/2023 від 24.01.2023 (в день прострочення), однак до даного листа чи на протязі 10 робочих днів з дати настання форс-мажорних обставин відповідачем не надано жодного документу виданого Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом, які є достатнім підтвердженням наявності і тривалості дії непереборної сили.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально.

Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, а також заперечень відповідача, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення даного спору.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню судом частково.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 3, 7, 13, 46, 73, 74, 76-80, 86, 91, 113, 118, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Чапалюк Сергія Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул. Симона Петлюри, 25, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 00100227) 283,56 грн - пені та 1342,00 грн витрат на сплату судового збору.

3. У частині стягнення 283,56 грн - пені відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - nec-kanc@ua.energy , відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст.ст. 256, 257 та п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 15 серпня 2023 р.

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи